Решение № 123298242, 26.11.2024, Красноградский районный суд Харьковской области

Справа № 626/2360/24

Провадження № 2/626/490/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

26.11.2024 року м. Берестин Красноградський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.

за участі секретаря Матюхової О.С.,

розглянувши у відкритому підготовччому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя шляхом визнання спільним майном подружжя житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання за нею права власності на 1/2 частину згаданого майна.

Свої вимоги ОСОБА_1 обгрунтовувала тим, що з 15.10.2005 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , до його розірвання за рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 28.03.2023 року. У цьому шлюбі вони з відповідачем побудували житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 .

Житловий будинок розміщено на земельній ділянці, кадастровий номер 6323385501:04:004:0105, площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговуванян житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Позивач вважає, що зазначений будинок є їхньою спільною сумісною власністю подружжя, тому вона просить визнати за нею право власності на частину спірного майна, пробудованого в період її шлюбу з ОСОБА_2 .

Сторони в судове засідання не прибули. Від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява, в якій вона позов ОСОБА_1 підтримує та просить його задовольнити. Відповідач в судове засідання не з"явився, направив до суду заяву в якій позовні вимоги ОСОБА_1 визнав, судове засідання просив проводити без нього.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в підготовчому судовому засіданні з наступних підстав.

Матеріалами справивстановлено,що сторониперебували узареєстрованому шлюбіз 15.10.2005року по28.03.2023року.Згідно інформації з Державногореєстру речовихправ нанерухоме майновід 12.06.2024року,за ОСОБА_2 зареєстровано правовласності нажитловий будинок,що знаходитьсяна АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 6323385501:04:004:0105, площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговуванян житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та також належить ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. .

У звіті з незалежної оцінки майна житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 вказано, що оціночна вартість житлового будинку ,становить 3244000 грн.

У відповідності зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як визначено ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Частина 1 статті 70 СК України передбачає, що у разі поділу майна, що є об`єктом права сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як визначено в ст.372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд України в своїй постанові № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя" в пункті 30 пояснив при вирішенні спору про поділ майна, що рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням вимог чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був побудований сторонами в період перебування у шлюбі, за спільні кошти подружжя, а тому є їх спільною власністю.

Враховуючи вимоги ч.1 ст. 70 СК України щодо рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності при поділі майна, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання майна спільним майном подружжя та визнання за нею права власності на 1/2 частину майна в результаті поділу спільного майна подружжя, підлягають задоволенню.

Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесенні останньою судові витрати по справі. При цьому, оскільки позов задоволений у зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, то відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу має бути повернено з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

В даному випадку позивач при зверненні до суду з позовом за квитанцією № 60 від 21.06.2024 року сплатила 12112,00 грн., отже 6056,00 грн. має бути повернуто позивачу з державного бюджету. Крім того, позивачем було сплачено 605,60 грн в якості судового збору за заявою про забезпечення позову, які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст.ст.ст. 10, 12, 76, 81, 141-142, 200, 206, 229, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України,ст. ст, 60, 61, 65, 69-71 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину майна, що є спільною сумісною власністю подружжя- задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повернути ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 коп., згідно квитанції № 60 від 21.06.2024 року з рахунку населений пункт Красноградський районний суд Харківської області/Красноградська міська ТГ, отримувач коштів ГУК Харків обл/МТГ Красноград/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA038999980313191206000020611, код класифікації доходів бюджету 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); платеж; ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6661 (шість тисяч шістсот шістдесят одну) гривню 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя