Постановление суда № 122639860, 30.10.2024, Дрогобычский горрайонный суд Львовской области

Справа № 442/1135/24

Провадження № 2/442/510/2024

УХВАЛА

іменем України

30 жовтня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі головуючого судді Нагірної О.Б., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Матківського Т.О. про відвід судді у цивільній справі № 442/1135/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ПАТ „Українська інноваційна компанія, Національний БанкУкраїни таДержавна податковаслужба України, про застосування наслідків недійсного правочину,

встановив:

В провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ПАТ „Українська інноваційна компанія, Національний Банк України та Державна податкова служба України, про застосування наслідків недійсного правочину.

30.10.2024 поза судовим засіданням представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 повторно подав заяву про відвід судді Нагірної О.Б., мотивовану тим, що ним подано скаргу на дії судді до Вищої ради правосуддя, а тому такі обставини по справі викликають сумнів в неупередженості судді.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Вивчивши зміст заяви про відвід судді, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч. 1ст. 40 ЦПК Українипитання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантуєтьсядержавою та закріплюється у Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукань, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання з будь-якого боку і хоч би з яких причин.

Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав та свобод людини і громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Незалежність та недоторканність суддів гарантують статті 126 і 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Законом України „Про судоустрій і статус суддів визначено умови виконання професійних обов`язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів.

Зокрема, статтею 6 Закону встановлено заборону втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповагу до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації в будь-якій формі з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду.

Конституційний Суд України в Рішенні від 11.03.2011 № 2-рп/2011 у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України „Про Вищу раду юстиції встановив, що надання оцінки вчинених суддею процесуальних дій до винесення ним остаточного рішення у справі є втручанням у здійснення правосуддя, що суперечить Конституції України.

Частина п`ята статті 47 Закону зобов`язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, а також фізичних і юридичних осіб та їх об`єднання поважати незалежність судді і не посягати на неї. З огляду на це будь-які незаконні втручання або вплив на суд чи суддів, хоч би від кого вони виходили та яку мету переслідували, є неприпустимими і мають одержувати належну правову оцінку.

09.02.2024 в провадження судді Нагірної О.Б. надійшла цивільна справа № 442/1135/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ПАТ „Українська інноваційна компанія про застосування наслідків недійсного правочину.

Відвід судді у дані справі заявлений не вперше. Підстави, зазначені у ньому, не є передбачені законом, не впливають на неупереджений та безсторонній розгляд справи, є вигаданими та не підтвердженими доказами.

З огляду на вищезазначене суд вважає заявлений відвід необґрунтованим, підстави, наведені у ньому, надуманими та такими, що свідчать про зловживання процесуальними правами представником відповідача, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви про відвід.

Оскільки заява про відвід судді подана за 3 робочі дні до наступного судового засідання, заяву про відвід слід передати на розгляд судді, що не входить до складу суду, що розглядає справу і визначається в порядку, встановленому ч.1 ст. 33 ЦПК.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40, 258-261 ЦПК України, суд

постановив:

в заяві ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі № 442/1135/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ПАТ „Українська інноваційна компанія, Національний Банк України та Державна податкова служба України, про застосування наслідків недійсного правочину відмовити.

Заяву про відвід передати в канцелярію Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області для визначення судді, що таку розглядатиме, за допомогою автоматизованої системи документообігу в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 30.10.2024.

Суддя Нагірна О.Б.