Решение № 122636816, 10.10.2024, Хозяйственный суд Закарпатской области

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

10 жовтня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/543/24

За позовом Мукачівської окружної прокуратури, м. Мукачево Закарпатської області в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут, м. Ужгород Закарпатської області

про визнання недійсною Додаткової угоди №2 від 22.02.2022 до Договору постачання електричної енергії споживачу №60СВ887-912-12 від 06.01.2022 та стягнення грошових коштів у розмірі 43 473,50 грн,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Шикітка О.В.

представники:

Прокуратури Андрейчик А.М., прокурор відділу

Закарпатської обласної прокуратури

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Мукачівською окружною прокуратурою, м. Мукачево Закарпатської області заявлено позов в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява Закарпатської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут, м. Ужгород Закарпатської області про визнання недійсною Додаткової угоди №2 від 22.02.2022 до Договору постачання електричної енергії споживачу №60СВ887-912-12 від 06.01.2022 та стягнення грошових коштів у розмірі 43 473,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2024 відкрито провадження у справі №907/543/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого прокурору та позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду письмово висловленої позиції щодо заявленого позову протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено прокурору та позивачу строк для надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання прокурором та позивачем відповідей на відзив та відповідачем заперечень на відповіді на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 02.08.2024.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.08.2024 призначено судове засідання по розгляду справи №907/543/24 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом уповноважених представників сторін спору на 10.09.2024.

Ухвалою суду від 10.09.2024 судове засідання по розгляду справи №907/543/24 відкладено на 10.10.2024 з викликом уповноважених представників сторін спору.

Позивач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Поданою через підсистему Електронний суд заявою б/н від 02.10.2024 (вх. №02.3.1-02/7677/24 від 02.10.2024) відповідач, серед іншого, просить розгляд справи здійснити за відсутності його уповноваженого представника.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА ТА ПОЗИВАЧА

Прокурор просить суд задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на недійсність Додаткової угоди №2 від 22.02.2022 до укладеного між позивачем та відповідачем Договору постачання електричної енергії споживачу №60СВ887-912-12 від 06.01.2022, як такої, що укладена з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі, у зв`язку з підвищенням означеною додатковою угодою без визначених законодавством підстав ціни товару в розмірі, що перевищує 10% встановленої в договорі про закупівлю.

Наведені обставини, на переконання прокурора, є підставою для визнання Додаткової угоди №2 від 22.02.2022 до Договору постачання електричної енергії споживачу №60СВ887-912-12 від 06.01.2022 недійсною в судовому порядку та стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету суми 43 473,50 грн безпідставно сплачених грошових коштів відповідно до приписів ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування підстав для звернення до суду та наявності фактичного порушення інтересів держави прокурором вказано наступне.

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурором на виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру направлено на адресу Свалявської міської ради Закарпатської області лист-запит №07.51-95-4738ВИХ-24 від 09.05.2024 щодо встановлення факту вжиття позивачем заходів із визнання недійсною спірної додаткової угоди та стягнення з відповідача безпідставно одержаних грошових коштів у розмірі 43 473,50 грн (в тому числі, в судовому порядку). Водночас останнім таких заходів не вжито, що, на переконання прокурора, і зумовлює підстави для представництва ним інтересів держави та звернення до суду з даним позовом.

Позивач Свалявська міська рада Закарпатської області письмово висловленої позиції щодо заявленого прокурором позову суду не подала.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом на подання відзиву на позов у порядку ст. 165, 251 ГПК України, водночас через підсистему Електронний суд подав письмові пояснення б/н від 26.07.2024 (вх. №02.3.1-02/5864/24 від 26.07.2024), за змістом яких вказує на те, що обов`язок із перевірки дотримання вимог Закону України Про публічні закупівлі при укладенні договорів та додаткових угод до них покладено на органи Державної аудиторської служби України.

За твердженням відповідача, протягом строку дії Договору постачання електричної енергії споживачу №60СВ887-912-12 від 06.01.2022 позивач жодного разу не виражав своєї незгоди із запропонованими змінами до останнього, оформленими відповідними додатковими угодами; водночас пунктом 13.2. Договору сторони погодили право споживача припинити дію Договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови щодо збільшення ціни.

Відповідач наголошує, що підвищення ціни на електричну енергію відбувалось внаслідок коливання такої на ринку в бік збільшення, що підтверджувалося як довідками Закарпатської торгово-промислової палати, так і інформацією щодо коливання середньозваженої ціни РДН у відповідній торговій зоні, оприлюдненою Оператором ринку електричної енергії та розміщеною на сайті ДП Оператор ринку, і наведене, за умовами п. 13.10. Договору, і було підставою для зміни ціни за одиницю електричної енергії.

На переконання відповідача, додаткові угоди, як і укладений між сторонами Договір, містять підстави зміни ціни товару, і такі умови повністю відповідають законодавству про публічні закупівлі та консультаціям, наданим щодо укладення та зміни договору про публічні закупівлі, а твердження прокурора про те, що загальне підвищення ціни за весь строк дії Договору не може перевищувати 10 відсотків, не має правових підстав, оскільки в законодавстві України таке розуміння п. 5 ч. 2 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі відсутнє.

Відповідач зазначає, що всі додаткові угоди укладались між сторонами Договору з дотриманням вимог п. 2, 6, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі і п. 13.10 Договору; до кожної додаткової угоди відповідачем додавались листи з повідомленням про зміну ціни Договору та довідки Закарпатської ТПП, якими підтверджувалося коливання ціни електричної енергії.

За твердженням відповідача, позивач отримував проєкти додаткових угод з доданими документами, розглядав їх певний проміжок часу, підписував, скріплював підпис печаткою та один примірник оформленої належним чином додаткової угоди повертав відповідачу, водночас жодного разу позивач не заявив про відмову від укладення додаткових угод, про відмову від підписання актів приймання-передачі електричної енергії у зв`язку зі зміною ціни, не зазначав про порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором, не оспорював дії останнього в частині надання пропозицій щодо внесення змін до Договору, не складав протоколів розбіжностей до запропонованих додаткових угод, не повертав їх без підписання разом із актами приймання-передачі електричної енергії.

На переконання відповідача, Договір постачання електричної енергії споживачу №60СВ887-912-12 від 06.01.2022 виконаний із урахуванням зміни ціни на загальну суму 1 574 734,74 грн належним чином, без перевищення загальної суми, визначеної в Договорі при його укладенні.

Відтак, відповідач зауважує, що прокурор не довів існування обставин порушення вимог чинного законодавства, наявності підстав вважати спірну додаткову угоду недійсною, обґрунтованості заявленої до стягнення суми та, відповідно, існування в нього повноважень для звернення до суду з даним позовом.

Водночас відповідач через підсистему Електронний суд подав заяву б/н від 02.10.2024 (вх. №02.3.1-02/7677/24 від 02.10.2024) про визнання ним заявленого прокурором позову в даній справі в повному обсязі.

Розглянувши заяву відповідача про визнання позову, суд зазначає, що, відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно із ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що заява відповідача про визнання ним позову, підписана уповноваженою особою; визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, суд приймає визнання позову відповідачем.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

У поданих через підсистему Електронний суд письмових поясненнях б/н від 26.08.2024 (вх. №02.3.1-02/6619/24 від 26.08.2024) прокурор, серед іншого, вказує на те, що замовником, у порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, внесено зміни до істотних умов Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару шляхом укладання Додаткової угоди №2 від 22.02.2022 із перевищенням встановленого чинним законодавством 10% ліміту від ціни електричної енергії, яка була визначена сторонами в Договорі за результатами процедури закупівлі, до 14,2%, із огляду на що вказана додаткова угода підлягає визнанню недійсною.

Прокурор наголошує, що внаслідок укладення сторонами оспорюваної Додаткової угоди встановлений у Договорі обсяг поставки електричної енергії замовнику суттєво зменшився, а тому, грошові кошти в сумі 43 473,50 грн є такими, що були одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, у зв`язку з чим останній зобов`язаний повернути такі позивачу, що відповідає приписам ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

06.01.2022 між Свалявською міською радою (споживачем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут (постачальником, відповідачем у справі) було укладено Договір постачання електричної енергії споживачу №60СВ887-912-12 (далі Договір), пунктом 2.1. якого визначено, що за цим Договором постачальник продає електричну енергію (09310000-5) (ДК 021:2015) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Кількість 790 000 кВт/год.

Відповідно до п. 2.2. Договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Згідно із п. 3.1. Договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до цього Договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше початку строку дії Договору та завершення процедури зміни постачальника.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору. Ціна за спожиту електричну енергію у 2022 р. за 1 кВт/год, без урахування тарифів на її розподіл, становить 3,24 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: - ціна електричної енергії 2,36 грн; - тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,34 грн; - податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,54 грн. Загальна вартість всього обсягу поставки складає 2 559 600 грн з ПДВ, ПДВ 426 600 грн.

За змістом п. 5.3. Договору, ціна (сума) цього Договору розрахована згідно очікуваної вартості предмета закупівлі, відповідає остаточній тендерній пропозиції учасника. При цьому, фінансування закупівлі здійснюється в межах реально затверджених видатків замовника на дану потребу. На дату укладання Договору платіжні (бюджетні) зобов`язання виникають щодо оплати частини предмета закупівлі в межах доведеної суми (у межах кошторисних призначень). Оплата залишку предмета закупівлі відбувається виключно за наявності коштів згідно з постійним кошторисом (планом використання бюджетних коштів) при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) на підставі листа інформаційного характеру Мінекономрозвитку України Щодо планування закупівель від 14.09.2016 №3302-06/29640-06. Подальше виникнення зобов`язань буде збільшуватися відповідно до кошторисних призначень та може регламентуватися шляхом укладення додаткової угоди, але в будь якому разі не може перевищувати загальної суми Договору. Сторони домовились, що ціна електричної енергії. розрахована відповідно до пунктів 5.1 цього розділу, є обов`язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість електричної енергії буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі електричної енергії та розрахунках за товар згідно з умовами Договору.

Розрахунковим періодом за ним Договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, онлайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, шо підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п. 5.5., 5.6. Договору).

За умовами п. 5.7. Договору, оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до п. 13.1., 13.2. Договору, Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками, і діє в частині постачання електроенергії з моменту завершення процедури зміни постачальника до 31 грудня 2022 року (включно), а в частині розрахунків до повного його виконання. Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати Договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Додатком 1 до Договору є підписана та скріплена печаткою споживача Свалявської міської ради Закарпатської області заява-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу із визначеними в ній персоніфікованими даними останнього, а також встановленим початком постачання з 01.01.2022.

Додатком 2 до Договору є підписана та скріплена печатками сторін комерційна пропозиція із узгодженими в ній умовами визначення ціни (тарифу) електричної енергії, порядку оплати її вартості та ін.

Додатком 3 до Договору є підписаний та скріплений печатками сторін план-графік постачання електричної енергії.

За змістом Додаткової угоди №1 від 31.01.2022 до Договору сторони, враховуючи наявність коливання ціни електричної енергії на ринку, домовились про збільшення ціни на електричну енергію пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, що не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, у зв`язку із чим дійшли згоди викласти п. 5.1. Договору в наступній редакції: Ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, без урахування тарифу на її розподіл, становить 3,56 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: - ціна електричної енергії 2,63 грн (без урахування податку на додану вартість); - тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,34564 грн (без урахування податку на додану вартість); - податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,5933 грн.

Додатковою угодою №2 від 22.02.2022 до Договору сторони дійшли згоди викласти п. 5.1. останнього в наступній редакції: Ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, без урахування тарифу на її розподіл, становить 3,70 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: - ціна електричної енергії 2,74 грн (без урахування податку на додану вартість); - тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,34564 грн (без урахування податку на додану вартість); - податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,6167 грн.

На підставі Додаткової угоди №3 від 04.08.2022 сторони, у зв`язку із неможливістю виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором з 05.08.2022 через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме, військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення в державі воєнного стану, дійшли взаємної згоди щодо дострокового розірвання Договору. Крім того, останні домовились викласти п. 3.1. Договору в наступній редакції: Строк (термін) поставки (передачі) товарів або надання послуг: з 06.01.2022 (з моменту завершення процедури зміни постачальника) по 04.08.2022 включно, а також узгодили, що сума Договору складала 2 559 600 грн з ПДВ, ПДВ 426 600 грн; сума фактичної оплати за Договором за постачання електричної енергії 1 574 734,74 грн; сума неосвоєних коштів за Договором 984 865,26 грн.

Судом встановлено, що відповідачем на користь Свалявської міської ради Закарпатської області було поставлено електричну енергію в загальному обсязі 430 579 кВт/год на суму 1 574 734,74 грн, а саме, в січні 2022 року 120 054 кВт/год на суму 425 792,24 грн, в лютому 2022 року 85 473 кВт/год на суму 316 250,10 грн, в березні 2022 року 82 309 кВт/год на суму 304 543,30 грн, у квітні 2022 року 66 348 кВт/год на суму 245 487,60 грн, у травні 2022 року 25 695 кВт/год на суму 95 071,50 грн, у червні 2022 року 27 121 кВт/год на суму 100 347,70 грн, у липні 2022 року 17 223 кВт/год на суму 63 725,10 грн та в серпні 2022 року 6356 кВт/год на суму 23 517,20 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі електричної енергії, підписаними та скріпленими печатками постачальника і споживача.

Факт сплати вартості вказаних обсягів електричної енергії на користь відповідача підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Покликаючись на безпідставність та незаконність внесених сторонами змін до укладеного між ними Договору в частині збільшення вартості електричної енергії та, відповідно, недійсність Додаткової угоди №2 від 22.02.2022 в силу приписів ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції після 19.04.2020), прокурор просить означену Додаткову угоду визнати недійсною та в порядку ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача зайво сплачені позивачем грошові кошти за поставлену йому електричну енергію в загальній сумі 43 473,50 грн.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між позивачем Свалявською міською радою Закарпатської області та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут Договір про постачання електричної енергії споживачу №60СВ887-912-12 від 06.01.2022 за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак, підпадає під правове регулювання параграфу 1 глави 30 розділу VI Господарського кодексу України та параграфу 3 глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Так, частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1 - 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Судом встановлено, що в якості підстав заявлених позовних вимог у даній справі прокурором визначено положення Закону України Про публічні закупівлі, які були чинними на час внесення сторонами змін до укладеного між ними Договору шляхом укладення відповідної Додаткової угоди.

Беручи до уваги те, що Договір про постачання електричної енергії споживачу №60СВ887-912-12 від 06.01.2022, який прокурором визначено в якості підстави заявленого позову, укладено сторонами за наслідком проведеної позивачем публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин у даній справі підлягають застосуванню приписи Закону України Про публічні закупівлі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі (тут і надалі в редакції, чинній на момент укладення Договору №60СВ887-912-12 від 06.01.2022), договір про закупівлю господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

За приписами ч. 1 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Водночас положеннями ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

За матеріалами справи судом встановлено, що на момент укладення сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу №60СВ887-912-12 від 06.01.2022 останніми досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі, зокрема, його ціни 3,24 грн за 1 кВт/год (з ПДВ), а в подальшому, шляхом укладення Додаткової угоди №1 від 31.01.2022 до Договору, постачальником і споживачем у порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі збільшено відповідну ціну 1 кВт/год електричної енергії до 3,56 грн, що не перевищує встановлену вказаним Законом 10-відсоткову межу збільшення ціни за одиницю товару.

Поряд із цим, надалі сторонами укладено Додаткову угоду №2 від 22.02.2022, якою внесено зміни до Договору постачання електричної енергії споживачу №60СВ887-912-12 від 06.01.2022, зокрема, в частині вартості предмета закупівлі (електричної енергії).

Надаючи оцінку доводам прокурора щодо недійсності Додаткової угоди №2 від 22.02.2022, як такої, що укладена з порушенням вимог чинного на час її укладення Закону України Про публічні закупівлі, суд враховує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для внесення змін до Договору про постачання електричної енергії споживачу №60СВ887-912-12 від 06.01.2022 шляхом укладення оспорюваної прокурором Додаткової угоди були цінові довідки Закарпатської торгово промислової палати №Ц-07 від 18.01.2022 та №Ц-16 від 09.02.2022, виконані на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут.

Оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків, яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку, однак, у відповідному документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18 та від 11.05.2023 у справі №910/17520/21.

У даному контексті суд зазначає, що зазначені вище цінові довідки Закарпатської торгово промислової палати №Ц-07 від 18.01.2022 та №Ц-16 від 09.02.2022 не можна розцінювати як належне обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, оскільки такі не містять інформації про коливання ціни на електричну енергію, що, за змістом вищенаведених приписів ст. 41 Закону, є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. Вказані документи визначають лише вартість електроенергії на конкретну дату та не доводять динаміку зміни ціни в бік збільшення; в них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, а отже останні не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору.

Більше того, як вбачається із примітки вищевказаних цінових довідок (пункт 3), вони носять виключно інформативний характер і не можуть розглядатися як підтверджуючий документ.

За приписами ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент укладення Договору №60СВ887-912-12 від 06.01.2022), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті. У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України "Про оборонні закупівлі", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

Водночас суд звертає увагу, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як у бік зменшення, так і у бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Верховний Суд у постановах від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 15.06.2022 у справі №924/674/21 та від 11.05.2023 у справі №910/17520/21 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, що діє з 19.04.2020), а саме, закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним і збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 та від 11.10.2023 у справі №903/742/22).

Інше тлумачення відповідної норми Закону України Про публічні закупівлі нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Відповідно до статті 5 Закону України Про публічні закупівлі, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, у якій суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що перемога у тендері (закупівля за бюджетні кошти) та укладення договору з певною ціною та її подальше підвищення внаслідок так званого коливання є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Відповідна правова позиція послідовно викладається у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі №927/568/21, від 09.06.2022 у справі №927/636/21, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 25.11.2022 у справі №927/563/20 та від 22.05.2024 у справі №924/427/23.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 сформульовано висновок про застосування законодавства про публічні закупівлі в цій частині, за яким у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сторонами без будь-яких належних на те підстав, без жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання та підвищення ціни на електричну енергію, у порушення норм Закону України Про публічні закупівлі та положень укладеного між ними Договору, укладено Додаткову угоду №2 від 22.02.2022, згідно з якою збільшено ціну за одиницю товару в розмірі, що перевищує гранично допустимі обсяги збільшення ціни (10%).

Згідно із ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За встановлених судом обставин справи та з урахуванням правових висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 про те, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, суд висновує, що оспорювана прокурором Додаткова угода №2 від 22.02.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №60СВ887-912-12 від 06.01.2022 суперечить нормам Цивільного кодексу України та Закону України Про публічні закупівлі, а відтак, підлягає визнанню недійсною.

Статтею 216 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки недійсності правочину.

Так, згідно із частиною 1 цієї статті, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначила, що грошові кошти (різниця між ціною за одиницю товару передбачена договором і додатковою угодою) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У даному контексті слід зауважити, що з урахуванням встановленої судом недійсності Додаткової угоди №2 від 22.02.2022 до Договору, остання не породжує будь-яких правових наслідків, а відтак, правовідносини між позивачем та відповідачем у частині, зокрема, ціни електричної енергії, поставленої за Договором №60СВ887-912-12 від 06.01.2022, регулюються умовами означеного Договору, а також Додаткової угоди №1 від 31.01.2022 до нього, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут було зобов`язано поставити Свалявській міській раді 790 000 кВт/год електричної енергії за ціною 3,56 грн за 1 кВт/год із урахуванням ПДВ.

При цьому, починаючи з лютого 2022 року, поставлені відповідачем обсяги електроенергії позивачем оплачувалися, виходячи зі збільшеної ціни останньої на підставі недійсної Додаткової угоди №2 від 22.02.2022 до Договору.

За таких обставин, суд доходить до висновку про те, що відповідачем безпідставно отримано грошові кошти на загальну суму 43 473,50 грн, які останній зобов`язаний повернути позивачу в силу приписів статей 216, 1212 Цивільного кодексу України, оскільки підстава їх набуття відпала.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №927/373/22, від 11.04.2024 у справі №922/433/22, від 30.05.2024 у справі №916/3015/23 та від 12.06.2024 у справі №922/2060/23.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд доходить до висновку, що заявлені прокурором вимоги про визнання недійсною Додаткової угоди №2 від 22.02.2022 до Договору постачання електричної енергії споживачу №60СВ887-912-12 від 06.01.2022 та про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 43 473,50 грн є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем визнаними в повному обсязі. Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Викладені у письмових поясненнях відповідача аргументи на противагу доводів прокурора суд до уваги не бере із огляду на визнання ТОВ Закарпатгаз Збут позову в повному обсязі.

Що стосується підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 1311 Конституції України, на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В силу вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України Про прокуратуру, діяльність органів прокуратури ґрунтується, зокрема, на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави для висновку про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, при якій він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У даному контексті суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно зі ст. 7 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 181 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 1, 2, 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 61 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Закарпатської області.

З урахуванням викладеного, оскільки позивач у справі Свалявська міська рада Закарпатської області є органом місцевого самоврядування, що зобов`язаний контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема, законність та ефективність використання коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд висновує, що Свалявська міська рада Закарпатської області є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому, є належним позивачем у цій справі. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20, від 21.12.2022 у справі №904/8332/21, Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд бере до уваги, що наведені попередньо обставини відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані, а заявлені позовні вимоги визнані ним у повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

За змістом ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За положеннями ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи приписи ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі, прокурору із державного бюджету підлягає поверненню сума 3028 грн (50% від суми 6056 грн судового збору, сплаченого при зверненні з позовом до суду), а решта суми судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви в даній справі до суду, підлягає покладенню на відповідача в розмірі 3028 грн.

Водночас за приписами ст. 7 Закону України Про судовий збір, cплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, в разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті у розмірі 50 відсотків від судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, прокурору із державного бюджету належить повернути судовий збір у загальному розмірі 3028 грн після подання ним відповідного клопотання про повернення судового збору в порядку ст. 7 Закону України Про судовий збір.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 191, 210, 220, 226, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 22.02.2022 до Договору постачання електричної енергії споживачу №60СВ887-912-12 від 06.01.2022, укладену між Свалявською міською радою Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут, вул. Богомольця Олександра, будинок 21, м. Ужгород, Закарпатська область, 88015 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39582749) на користь Свалявської міської ради Закарпатської області, пл. Головна, будинок 1, м. Свалява, Мукачівський район, Закарпатська область, 89300 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 04053884) суму 43 473,50 грн (Сорок три тисячі чотириста сімдесят три гривні 50 коп) надмірно сплачених грошових коштів.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут, вул. Богомольця Олександра, будинок 21, м. Ужгород, Закарпатська область, 88015 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39582749) на користь Закарпатської обласної прокуратури, вул. Коцюбинського, будинок 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 02909967) суму 3028 грн (Три тисячі двадцять вісім гривень) на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

5. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

6. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 29.10.2024.

Суддя Л.І. Пригара