Приговор № 122046844, 02.10.2024, Снятинский районный суд Ивано-Франковской области

Справа № 351/1875/24

Номер провадження №1-кп/351/205/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря - ОСОБА_2

розглянувши у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду у судовому засіданні суду в м. Снятин кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024096230000075 від 08.06.2024 рокупро обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Хлібичин, Снятинського району, Івано-Франківської області, зареєстрованої та фактично проживаючої по АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, із середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованою, не одруженою, утриманців не має, депутатом не обиралась, раніше не судимої, -

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном, шляхом обману.

Вказане правопорушення вчинено за наступнихобставин:

Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.03.2022 Постановою Кабінету Міністрів України №333 «Про затвердження Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб» (далі Постанова) визначено механізм компенсації витрат, що пов`язані з безоплатним тимчасовим розміщенням (перебуванням) внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися з територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, інформація про які є складовою частиною переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Відповідно до п. 16 Постанови компенсація особам, що розмістили внутрішньо переміщених осіб, виплачується за рахунок коштів державного бюджету (зокрема, резервного фонду бюджету), коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, іноземних держав та міжнародних організацій у вигляді благодійної, гуманітарної та матеріальної допомоги, а також добровільних пожертвувань фізичних і юридичних осіб, благодійних організацій та громадських об`єднань, інших не заборонених законодавством джерел у безготівковій формі за зазначеними у заяві банківськими реквізитами за умови відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги.

02 листопада 2022 року, відповідно до пункту 2 Постанови, ОСОБА_3 звернулася до відділу соціального забезпечення населення та захисту прав дітей Заболотівської селищної ради, з повідомленням про безоплатне розміщення внутрішньо переміщених осіб, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у своєму житловому фонді (будинку), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Напочатку жовтня 2023 року в ОСОБА_3 , яка ніде офіційно не працевлаштована та не має засобів для прожиття, виник єдиний протиправний умисел спрямований на заволодіння шляхом обману грошовими коштами, розпорядником яких є Товариство Червоного Хреста України, код ЄДРПОУ 00016797, та які відповідно до п. 16 Постанови виділялись вказаною громадською організацією у якості компенсації особам, що розмістили внутрішньо переміщених осіб.

Реалізуючи свій єдиний протиправний умисел, 03.11.2023, 04.12.2023 та 03.01.2024 відповідно до пункту 2 Постанови, ОСОБА_3 звернулася до відділу соціального забезпечення населення та захисту прав дітей Заболотівської селищної ради з заявами особи, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, про отримання компенсації витрат, у яких засвідчила своїм особистим підписом факт відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги та факт безоплатного проживання за зазначеною адресою внутрішньо переміщених осіб, а також правильність наданої нею інформації.

При цьому, під час заповнення вказаних заяв, ОСОБА_3 , діючи з протиправним умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном шляхом обману, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достеменно знаючи, що в період часу з 08.10.2023 по 05.05.2024 ОСОБА_4 та її син ОСОБА_5 виїхали за межі України та фактично не проживали у її житловому фонді, внесла до поданих заяв недостовірні відомості про безоплатне розміщення вказаних внутрішньо переміщених осіб.

На підставі сформованого працівниками відділу соціального забезпечення населення та захисту прав дітей Заболотівської селищної ради переліку осіб, що розмістили внутрішньо переміщених осіб та подали заяву про отримання компенсації витрат (за рахунок коштів міжнародних організацій, благодійних організацій та громадських об`єднань), Товариством Червоного Хреста України за період з 08.10.2023 по 03.01.2024 виплачено ОСОБА_3 грошову компенсацію витрат, що пов`язані з безоплатним розміщенням внутрішньо переміщених осіб, на загальну суму 5160 гривень, якою остання розпорядилася на власний розсуд, довівши таким чином свій протиправний умисел до кінця.

Прокурор подавдо судуклопотання пророзгляд обвинувальногоакту укримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12024096230000075 від 08.06.2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду у судовому засіданні та без його участі.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 302 КПК України до обвинувального акту додано розписки про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, підписаних ОСОБА_3 , її захисникомадвокатом ОСОБА_6 , розписки про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування кримінального проступку та отримання копії матеріалів дізнання, підписаних ОСОБА_3 , її захисникомадвокатом ОСОБА_6 , заявою представником потерпілого Товариства Червоного Хреста України ОСОБА_7 , заяву обвинуваченої ОСОБА_3 , складену у присутності захисникаадвоката ОСОБА_6 , та підписаною нею та захисником щодо беззаперечного визнання ОСОБА_3 винуватості у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

Обвинувачена ОСОБА_3 погоджується на призначення їй покарання за ч.1 ст.190 КК Україниу виді у штрафу.

Відповідно до частини 4 ст.107 КПК України, в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

За вимогами частини 2ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

На підставі встановлених органом досудового розслідування обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження у поданих заявах, беручи до уваги беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості в інкримінованому йому діянні, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном, шляхом обману.

Діяння, окреслене диспозицією ч.1ст.190 КК України, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

При цьому повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду, про що зазначив Верховний Суду у постанові від 13.08.2020 року у справі № 716/1224/19.

Відповідно до ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно матеріалів кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_3 за час проживання на території Заболотівської селищної ради в с. Хлібичин Коломийського району Івано-Франківської області зарекомендувала себе позитивно. Порушень громадського порядку не допускала. Скарг, вимог до ОСОБА_3 , як у письмовій та в усній формі не надходило.

Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненому кримінальному правопорушенні, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Відповідно до абз.4 п.2 Постанови, призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.

Згідно ч. 1 ст. 53 КК України, штрафце грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 53 КК України, розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

Доцільність призначення обвинуваченій покарання у виді штрафу обґрунтовується тим, що хоча матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо місця праці обвинуваченої, однак ОСОБА_3 є особою молодого віку, працездатною, тому призначена міра покарання стимулюватиме останню на пошуки місця роботи задля отримання заробітку, є необхідним та достатнім заходом примусу, попереджуватиме вчинення ОСОБА_3 нових кримінальних правопорушень та сприятиме дотриманню обвинуваченим правослухняної поведінки у майбутньому.

А тому суд, на підставі зазначеного, вважає, що обвинуваченій ОСОБА_3 слід призначити покарання, виходячи із санкції ч.1 ст.190 КК України, яка діяла на момент вчинення злочину у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у сумі 5160 грн. відшкодовано у повному обсязі.

Запобіжний захід до обвинуваченої не обирався.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст.12, ч.1 ст.190 КК України, ч.2 ст.302, ст.ст. 369-371,373-374,381-382, 394 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у сумі 5160 грн. відшкодовано у повному обсязі.

Запобіжний захід до обвинуваченої не обирався.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Снятинський районний суд у строк 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий ОСОБА_8