Решение № 121880129, 25.09.2024, Бахмачский районный суд Черниговской области

Єдиний унікальний номер: 728/2122/24

Номер провадження 2/728/595/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року Бахмацький районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючої судді Глушко О.І.

при секретарі Коваленко В.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в місті Бахмач за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмацької міської ради Чернігівської області про визнання права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами,-

ВСТАНОВИВ:

19.08.2024 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати за ним, як спадкоємцем за заповітом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 20.08.2024 року відкрито провадження у справі з визначенням її розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.09.2024 року.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явився. У наданій заяві просив суд розглядати справу без його участі та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача - Бахмацької міської ради Чернігівської області в підготовче засідання не з`явився, але від органу місцевого самоврядування надійшла заява про розгляд справи у відсутності їх представника. Проти задоволення позовних вимог не заперечували. У визначений судом строк відзив на позов не подали.

В зв`язку з неявкою в підготовче засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги, суд вважає за можливе ухвалити рішення у підготовчому засіданні відповідно до положень ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено в підготовчому засіданні ОСОБА_2 , який доводився батьком позивачу (а.с. 7), та за життя, 15.11.2010 року, склав заповіт на все своє майно на користь позивача (а.с. 32), помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого, входить житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 .

Вказанийбудинок,згідно зтехнічним паспортом,був побудований у 1965році істаном на15.04.1991року відносивсядо суспільної групи господарств«робітничий двір»,в якому були зареєстровані та проживали: голова двору - ОСОБА_2 , 1938 року народження, син - ОСОБА_1 , 1968 року народження (а.с. 13), що підтверджується довідкою за № 581, виданою Курінським старостинським округом Бахмацької міської ради Чернігівської області 17.10.2023 року (а.с. 10).

Відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Згідно Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року №11215, визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено саме на сільські ради.

Відповідно до положень нормативно-правових актів, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, а саме: Технічних вказівок по веденню книжок погосподарського обліку в сільських радах, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 27 червня 1972 року, Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 13 квітня 1979 року № 112/5, Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26, суспільна група господарства переважно встановлюється залежно від роду занять глави сім`ї. Глава сім`ї визначається в кожному конкретному випадку повнолітніми членами сім`ї за їхньою взаємною згодою. Залежно від роду занять глави сім`ї господарство відноситься до суспільної групи колгоспників, робочих, службовців, кустарів чи селян-одноосібників. Виняток із загального правила складають господарства, в яких проживають працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять глави сім`ї, відносяться до господарства колгоспників.

Оскільки у погосподарських книгах за указаний період тип двору ОСОБА_2 був віднесений до робочого, тому в даному випадку норми статей 120,123 ЦК УРСР, відповідно до яких майно колишнього колгоспного двору підлягало розподілу між його членами, застосуванню не підлягає.

Таким чином ОСОБА_2 набув право власності на домоволодіння за АДРЕСА_1 в цілому.

Відповідно до ст. 1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За приписами ч.1 ст. 1269 ЦПК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, що визначено ч.1 ст. 1270 ЦК України.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, що передбачено ст.1218 ЦКУкраїни.

Позивач, як спадкоємецьза заповітом,своєчасно прийняв спадщинупісля смерті ОСОБА_2 ,оскільки проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с. 14), та в подальшому, 29.10.2014 року, звернулась до нотаріуса з відповідною заявою (а.с. 30).

Зі змісту довідки, виданої 12.10.2023 року КП Прилуцьке МБТІ вбачається, що станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.9).

Перешкодою позивачеві у реалізації спадкових прав після померлого ОСОБА_2 в передбаченому законодавством нотаріальному порядку є неналежне оформлення спадкодавцем права власності на житловий будинок, внаслідок чого нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказане майно (а.с. 20).

Відповідно до абз. 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» «У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».

Як вбачається зі змісту інформації про міські, селищні і сільські ради об`єднаних територіальних громад Чернігівської області станом на 01.12.2020 року, на підставі Постанови ВРУ № 807-1Х від 17.07.2020 року утворено Ніжинський район та ліквідовано Бахмацький район. До складу Бахмацької міської ради увійшла Курінська сільська рада.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи наявність перешкод в реалізації спадкових прав у нотаріальному порядку, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258-259, 263 - 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Бахмацької міської ради Чернігівської області про визнання права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами задовольнити повністю.

Визнатиза ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,уродженцем селаКурінь Бахмацькогорайону Чернігівськоїобласті впорядкуспадкування,якспадкоємцем зазаповітом,після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 ,право власностіна житловий будиноксадибного типуз господарськимибудівлями таспорудами за АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Бахмацька міська рада Чернігівської області, м. Бахмач Чернігівської області вулиця Соборності, 42 код ЄДРПОУ 04061702.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 25.09.2024 року.

Суддя О.І. Глушко