Решение № 120282835, 08.07.2024, Гадячский районный суд Полтавской области

Справа № 526/1371/23

Провадження № 2/526/110/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2024 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судового засідання Синепол С. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Гадяч цивільну справу № 526/1371/23 за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Гадяч про визнання права власності на самочинне будівництво,

в с т а н о в и в:

01 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до територіальної громади м. Гадяч про визнання права власності на самочинне будівництво.

09 травня 2023 року провадження по справі відкрито.

23 травня 2024 проведено підготовче судове засідання.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача територіальної громади м. Гадяч у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Зважаючи на те, що сторони в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що рішеннями виконавчого комітету Гадяцької міської ради народних депутатів від 21.04.1994 року № 86-3, ОСОБА_1 було виділено земельну ділянку площею 50 кв.м. під будівництво гаража по АДРЕСА_1 , надано право на будівництво гаража розміром 6,0 м х 4,0 м по АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_1 розміщення будівництва гаража погодити з проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро при головному архітекторі району, технічну документацію на будівництво гаража одержати в проектно-виробничому архітектурно-планувальному бюро при головному архітекторі району.

ОСОБА_1 , який побудував за вказаною адресою гараж з погребом, вчасно його не зареєстрував у встановленому порядку.

Зазначений вище гараж з погребом ОСОБА_1 побудував на вказаній земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка була йому виділена під будівництво гаража та перебуває в його користуванні.

Відповідно до повідомлення ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» №2-8779 від 01.12.2022, реєстрація права власності на гараж станом на лютий місяць 2004 за адресою: АДРЕСА_1 не проводилась.

Відділом Державного архітектурно-будівельного контролю відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті в експлуатацію самовільно збудованого гаража за вказаною адресою, оскільки Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №158 від 03.07.2018 із подальшими змінами, не передбачено прийняття в експлуатацію самовільно збудованих окремо розміщених гаражів.

Таким чином, ОСОБА_1 збудував гараж з погребом без належно - затвердженого проєкту.

Згідно даних технічного паспорта на гараж, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого 06.12.2022 ПП ПБТІ «Інвентаризатор», гараж та погреб збудований у 1995 році та позначений у технічному паспорті як гараж «Б», погріб «б» загальною площею 19,1 м2.

Відповідно ч.1,ч. 3 та ч.5 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно повідомлення виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 03.02.2022, ОСОБА_1 на його звернення про передачу у власність земельної ділянки під гаражем, було роз`яснено, що відповідно до п.27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у приватну власність поширюється на власників, розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруди). Отже, задля передачі земельної ділянки під існуючим гаражем орієнтовною площею 0,005 га, йому необхідно було надати документи, що підтверджують право власності на об`єкт нерухомого майна ( будівлю, споруду).

Тобто він не може отримати у власність земельну ділянку, допоки не матиме оформлене право власності на гараж.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до висновку КП «Контур» №46 від 15.12.2022, встановлено, що гараж з погребом за адресою: АДРЕСА_1 відповідає державним будівельним нормам та придатний до нормальної експлуатації.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, так як самочинно збудований гараж з погребом по АДРЕСА_1 придатний до експлуатації і не порушує прав інших осіб.

Абзацом 3 пункту 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судамистатті 376 Цивільного кодексу України(про правовий режим самочинного будівництва) № 6 від 30.03.2012 року передбачено, що вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Відповідно дост. 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосуванняст. 392 ЦК Україниє відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Відповідно частин 1, 3ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зістаттею 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованихКонституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеногоОсновним Законом Українипринципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Аналізуючи докази по справі, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову, оскільки даний випадок і є тим винятковим способом захисту права, з яким чинне законодавство пов`язує можливість визнання права власності за особою, яка здійснила самочинне будівництво. Також судом здобуто достатньо доказів, які підтверджують, що збудований самочинно гараж з погребом придатний для подальшої експлуатації і не порушує прав інших осіб.

Керуючись ст. 12, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позовну заяву ОСОБА_1 до територіальної громади м. Гадяч про визнання права власності на самочинне будівництво - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудований гараж літ. «Б», з погребом літ. «б1», приміщення №1 площею 17,1 кв.м, що розташований по АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня йогопроголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 .

Відповідач територіальна громада м. Гадяч в особі Гадяцької міської ради, місцезнаходження м.Гадяч, вул. Лесі Українки, 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 21050924.

Головуюча: Л. В. Максименко