Решение № 120282832, 08.07.2024, Гадячский районный суд Полтавской области

Справа № 526/3448/23

Провадження № 2/526/319/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2024 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судового засідання Павленко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч в порядку спрощеного провадження цивільну справу № 526/3448/23 за позовом ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,

в с т а н о в и в:

02 жовтня 2023 року ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 21 663 грн.

Відповідно до ч.1ст.274ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2023 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи без повідомлення сторін.

Позивач - ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» копію ухвали про відкриття провадження у справі отримало 17.10.2023.

Відповідач ОСОБА_1 цивільний позов з додатками та копію ухвали про відкриття провадження у справі отримала 17.10.2023.

У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

02.11.2023 відповідач ОСОБА_1 направила до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що 24 вересня 2021 року шляхом підписання заяви-приєднання приєдналася до умов договору постачання природного газу ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України». За період з вересня 2021 року нею сплачено борг за спожитий природний газ у сумі 13099,50. В частині вимог щодо стягнення боргу за період з жовтня 2020 року по вересень 2021 року вважає його недоведеним та не аргументованим, а тому заперечує проти їх задоволення.

20.11.2023 позивач ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» направило до суду відповідь на відзив у якому не погодилось із твердженням відповідача щодо відсутності боргу за період з жовтня 2020 року по вересень 2021 року, зазначивши, що у період з 19.10.2020 по 26.12.2020, з 01.03.2021 по 30.04.2021, з 01.05.2021 по 29.06.2021, з 01.07.2021 по 29.08.2021, з 31.08.2021 по 26.09.2021 ОСОБА_1 була споживачем постачальника «останньої надії», яким відповідно до розпорядження № 917-р КМУ від 22 липня 2020 року визначено ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» на підставі договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», а з 27.09.2021 на підставі договору постачання природного газу побутовим споживачам. Зазначає, що ОСОБА_1 є власником об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 з 26.10.2017, а тому саме на неї покладено обов`язок оплати житлово-комунальних послуг. Оскільки відповідачем після відкриття провадження у справі сплачено 13099,50 грн, тому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» борг за спожитий природний газ у сумі 9717,30 та судовий збір в розмірі 2684 грн.

30.11.2023, користуючись правом передбаченим ст.180 ЦПК України, відповідач ОСОБА_1 направила до суду заперечення на відповідь на відзив ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», у якому з твердженнями та доводами позивача не погоджується, оскільки борг за спожитий природний газ з моменту підписання заяви-приєднання від 24.09.2021 року за період з вересня 2021 року нею сплачений у сумі 13099,50 грн, заборгованість за період з жовтня 2020 року вважає недоведеною.

29 квітня 2024 року на запит суду надійшла інформація з АТ «Гадячгаз» про контрольний показник газового лічильника споживачів, в тому числі ОСОБА_1 станом на 31.08.2023, згідно якого лічильник ЕІС код 56ХМ42А00001512R за адресою: АДРЕСА_1 на вказану дату мав показання «32902».

11 червня 2024 від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів: витягу з особистого електронного кабінету сайту Gasolina.online по особовому рахунку НОМЕР_1 щодо показників газового лічильника за 2021 рік та витяг з особистого електронного кабінету сайту Gasolina.online по особовому рахунку НОМЕР_1 щодо споживання за попередній 2020 рік, додавши на підтвердження заперечень дані про набуття нею права власності на будинок: копію договору дарування від 26.10.2017 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2статті 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 26.10.2017, посвідченого приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Ямпольською С. М. та зареєстрованого в реєстрі за №2092, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 25.08.2023 року, власником газифікованого об`єкта, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с.17).

Позивач ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», вже звертався до Гадяцького районного суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ з ОСОБА_1 .

Ухвалою від 03.07.2023 по справі № 526/2014/23 позивачу відмовлено у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природній газ з ОСОБА_1 , оскільки заявником здійснено розрахунок суми заборгованості за спожитий газ за період з жовтня 2020 року по квітень 2023 року, тоді як ОСОБА_1 стала побутовим споживачем послуг ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» з 24.09.2021 з дати підписання заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», а також не надано розрахунку боргу за спожитий газ, а лише долучено роздруківку по особовому рахунку ОСОБА_1 «Фінансовий стан», а отже наявний спір про право.

Судом встановлено, що позивач, як суб`єкт ринку газу, з 01.11.2018 здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам які використовують його (природний газ) для власних потреб та відповідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №880 від 04.07.2017 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу» на території України.

Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року, та ст.ст. 6, 7, 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Позивач зобов`язаний постачати природний газ Споживачам які використовують його (природний газ) для власних потреб, а Споживачі зобов`язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів.

Згідно ч.2 ст.13 Закону України ''Про ринок природного газу'' споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу; забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 року «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між Постачальником природного газу та Споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Відповідно укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно заяви-приєднання до умов договору постачання природнього газу побутовим споживачам ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» від 24.09.2021 ОСОБА_1 ознайомлена з умовами Типового договору постачання природнього газу побутовим споживачам, дані об`єкта газопостачання: приватний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13)

Відповідач позовні вимоги визнала частково, зокрема заборгованість за період з вересня 2021 року та сплатила борг в розмірі 13099,50 грн, що підтверджується квитанціями від 30.10.2023 на суму 7700 грн та від 31.10.2023 на суму 5399,50 грн.

Щодо стягнення заборгованості за період з жовтня 2020 по вересень 2021, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного упорядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, та протягом шести місяців після його припинення або скасування постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України без проведення конкурсу.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження КМУ від 22 липня 2020р. №917-р постачальником «останньої надії» визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Позивач вказує, що у відповідача після сплати боргу за спожитий природний газ у сумі 13099,50 грн, залишилась заборгованість за спожитий природний газ станом на 20.11.2023 у сумі 9717,30 грн, тому просив стягнути з неї вказану суму заборгованості та судовий збір в сумі 2684 грн.

Як вбачаєтьсяз витягу особистогоелектронного кабінетусайту Gasolina.onlineпо особовомурахунку НОМЕР_1 ,який відпопереднього власникажитлового будинку ОСОБА_2 перейшовдо відповідача, 25.11.2021 року оператором ГРМ-АТ «Гадячгаз» було здійснено контроль показників газового лічильника 5323270 та зафіксовано показання 31542, в результаті чого показники обсягу спожитого газу мали бути відкореговані (змінені та приведені у відповідність) і становити від`ємний обсяг природного газу - 4117 куб.м., що значно перевищує об`єм спожитого газу відповідача, вказаного позивачем у довідці про фінансовий стан.

Встановлені судом обставини та досліджені докази об`єктивно доводять той факт, що газ у обсязі 4117 куб.м станом на 25.11.2021 року споживачу ОСОБА_1 не поставлявся, відповідно нею спожитий не був, нарахування здійснено не за обсяг фактично спожитого природного газу, а визначений оператором ГРМ по фактичному об`єму розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача.

Відповідач визнала борг за спожитий газ в сумі 13099,50 грн за період з вересня 2021 року, сплативши його, тоді як позивач не надав суду належного розрахунку та доказів щодо наявності у ОСОБА_1 залишку заборгованості за спожитий газ до вересня 2021 року, зазначивши лише загальну суму залишку заборгованості 9717,30 грн.

Крім того, позивачем безпідставно не було скореговано об`єми спожитого ОСОБА_1 газу, після здійснення 25.11.2021 контролю показників газового лічильника та зафіксовані контролером контрольні показини газового лічильника, які становили 31527 куб. м спожитого газу, що на 4117 куб. м менше фактичного об`єму, розрахованого за плановими величинами середньомісячного споживання газу в опалювальний або міжопалювальний період.

Згідно з положеннями пункту 4 глави 4 розділу ІХКодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494,побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.

У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть показники лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Група споживання по кожному об`єкту побутового споживача, який розраховується за лічильником газу, визначається Оператором ГРМ згідно з цим Кодексом. Номер групи споживання зазначається Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу та в рахунках Оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу.

Таким чином, за умови розрахунку за природний газ згідно з лічильником газу, споживач зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб надавати їх Оператору ГРМ. При цьому виключно у випадку неотримання Оператором ГРМ показань лічильника газу обсяг споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період.

Відповідно до абзацу шостого пункту 4 глави 4 розділу ІХКодексу газорозподільних систем, газове господарство має право здійснювати контрольні зняття показників лічильника природного газу та зобов`язаний це робити не рідше одного разу на шість місяців. Він також повинен формувати об`єм розподілу і споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий місяць, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу з урахуванням його фактичних показань.

Причини, по яких корегування та приведення у відповідність показників споживання природного газу по даному об`єкту після здійснення контролю не відбулося, судом не встановлено і суду не надано з даного приводу жодних пояснень.

Відповідно дост.129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч.1ст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 02.10.2018 року по справі № 917/1307/18, а також в постанові від 23.10.2019 по справі № 910/18036/17,принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною, отже стандарт доведення - це достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява N 7460/03, § 26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У рішенні ЄСПЛ по справі "J.K. AND OTHERS v. SWEDEN" заява № 59166/12 судом зазначено, що договірна держава зобов`язана брати до уваги не лише докази, подані заявником, але й усі інші факти, які мають значення у справі, яка розглядається. У цивільних позовах закон не вимагає такого високого стандарту, як "доведення поза розумним сумнівом" скоріше суддя має вирішити справу на основі "балансу ймовірностей". Термін «перевага сумнівів» використовується в контексті стандарту доказів, що стосується фактичних тверджень, зроблених заявником.

Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 905/2382/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України", заява № 22750/02, суд зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи, про що зазначено в рішенні по справі "Руїз Торійа проти Іспанії", заява від 09.12.1994. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних, про що зазначено в рішенні по справі "Артіко проти Італії", заява від 13.05.1980. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (справи, "Дюлоранс проти Франції" заява № 34553/97, "Донадзе проти Грузії" заява №74644/01).

У даній справі позивачем суду не надано доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за спожитий газ в сумі 9717,30 грн., натомість відповідач довела про повну сплату нею коштів за фактично спожитий нею природний газ.

Відсутність зазначених доказів становить саме той баланс ймовірностей, який за встановлених судом обставин свідчить на користь відповідача, оскільки маючи процесуальну можливість позивач не скористався своїми можливостями та не довів свого твердження, покладеного в основу підстав позову, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то у відповідності до ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору не стягуються і покладаються на позивача.

Керуючись ст. 12, 81, 82, 141, 142, 257, 263-265,274 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позовну заяву ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня йогопроголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», місцезнаходження м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 40121452.

Відповідач ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуюча: Л. В. Максименко