Решение № 119892041, 17.06.2024, Московский районный суд города Харькова

Справа № 643/1338/24

Провадження № 2/643/1601/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість в сумі 43 152,22 гривень, з яких: 10 000,00 гривень - сума кредиту, 22 800,00 гривень - сума процентів за користування кредитом, 8659,20 гривень - в рахунок інфляційних втрат за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року включно, 1693,02 гривень - в рахунок 3% річних за період з 02.01.2022 по 22.09.2023, а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2422,40 гривень та на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 гривень.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач посилався, що 04.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» був укладений електронний договір №4413509 про надання споживчого кредиту, який був укладений відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом №53-ОД від 16.01.2020 та розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/dokuments. Відповідно до умов договору ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало останньому кредит в сумі 10 000,00 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 , процентну ставку сторонами погоджено, як 1,90% в день та яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору - 30 днів. 03.08.2021 відповідач здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 2 850,00 гривень, в зв`язку з чим, відповідно до п. 1.4 та п. 4.2. Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів зі стандартною процентною ставкою 1,90% в день. 03.09.2021 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 5 700,00 гривень, в зв`язку з чим, у відповідності до вимог п. 1.4 та п. 4.2 Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів зі стандартною процентною ставкою 1,90% в день. Посилався, що 03.10.2021 відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв`язку з чим, керуючись положеннями п. 4.3 кредитного договору даний договір було автоматично пролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль. 21.06.2022 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, був укладений договір факторингу №21-06/2022, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором згідно з реєстром боржників. Посилався, що про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту, зазначену відповідачем при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення. Водночас, станом на дату звернення до суду з позовом заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена та становить: 10 000,00 гривень - тіло кредиту, 22 800,00 гривень - нараховані проценти, 8659,20 гривень - в рахунок інфляційних втрат за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року включно, 1693,02 гривень - в рахунок 3% річних за період з 02.01.2022 по 22.09.2023, а загалом - 43 152,22 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. Також просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» судові витрати, пов`язані зі сплатою позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн та понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 гривень.

Аргументи учасників справи

Від відповідача ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Іванченко А.В через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому представник відповідача зазначає, що в провадженні Московського районного суду м.Харкова раніше перебувала цивільна справа №643/10135/23 за позовом ТОВ «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилалася, що у вказаній справі судом було ухвалено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінтраст Україна», позивач в апеляційному порядку вказане судове рішення не оскаржував, тим самим розпорядився своїми правами на власний розсуд. Як на думку представника відповідача, у лютому 2024 року ТОВ «Фінтраст Україна» вдруге звернувся до суду з аналогічним позовом до ОСОБА_1 , предмет та підставі пред`явленого позову є аналогічними тому, який вже судом був розглянутий у вказаній вище справі, в зв`язку з чим у діях представника позивача вбачаються прояви зловживання процесуальними правами. З огляду на наведене, просить закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 255 ЦПК України, згідно з якою суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Так4ож відповідно до вимог ч. 9 ст. 141 ЦПК України просить стягнути з ТОВ «Фінтраст Україна» на користь ОСОБА_1 понесені останньою витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.

31 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника ТОВ «Фінтраст Україна» - адвоката Крюкової М.В. надійшли заперечення на клопотання представника відповідача - адвоката Іванченко А.В. про закриття провадження у справі. В обґрунтування заперечень представник позивача зазначила, що 17.01.2024 Московським районним судом м. Харкова було ухвалено рішення по справі №643/10135/23 за позовом ТОВ «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Проте, Московський районний суд м. Харкова розглядав вказану справу, предметом спору якого є кредитний договір №4366441 про надання споживчого кредиту 24.06.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_3 , що не є предметом розгляду у даній справі. У свою чергу, як на це посилається представник позивача, у даній справі, що наразі розглядається судом, предметом спору є саме кредитний договір №4413509 від 04.07.2021, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 . З огляду на наведене, посилалася, що клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

05 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Іванченко А.В. надійшли заперечення на заперечення представника позивача на клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування обраної позиції посилалася, що представник позивача хибно зазначає, що у справі №643/10135/23 предметом позову є стягнення грошових коштів з ОСОБА_3 , оскільки прохальна частина позову ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» у справі №643/10135/23 містить вимоги саме до ОСОБА_1 , а ні до ОСОБА_3 . Як на думку представника відповідача, процесуальна поведінка та зміст заперечень проти закриття провадження у справі позивача свідчать про його незгоду з рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17.01.2024, ухваленим по справі №643/10135/23 і спробу у такий спосіб домогтися повторного вирішення питання щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів. За вказаних обставин представник відповідача просить суд закрити провадження у справі з підстав, наведених нею у клопотанні про закриття провадження у справі.

Рух справи

Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 13 лютого 2024 року залишив позовну заяву ТОВ «Фінтраст Україна» без руху, встановив позивачу строк 5 днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 19 лютого 2024 року відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 06 березня 2024 року задовольнив заяву представника позивача Крюкової М.В. про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 20 березня 2024 року задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів задовольнив. Ухвалив витребувати ід АТ «ПУМБ» інформацію щодо підтвердження факту зарахування коштів 04.07.2021 на платіжну картку ОСОБА_1 банком-емітентом якої є АТ «ПУМБ», у сумі 10 000,00 гривень від ТОВ «Авентус Україна».

Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 17 червня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Іванченко А.В. про закриття провадження у справі.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача - адвокат Крюкова М.В., яка приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, пред`явлені ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог посилалася на обставини, як вони зазначені у позовній заяві та у запереченнях на клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Іванченко А.В. у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно, через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 та її представника.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, беручи до уваги, що відповідач та представник відповідача належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника, суд вважає за можливе проводити розгляд заяви за відсутності вказаних учасників справи. При цьому суд зважає на присутність у судовому засіданні представника позивача та відсутність її заперечень щодо розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Іванченко А.В.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

04.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір №4413509 про надання споживчого кредиту (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого ОСОБА_1 надається кредит в сумі 10 000,00 гривень зі строком повернення кредитних коштів - 30 днів, дата повернення кредиту - 03.08.2021, яка вказується у графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору (а.с. 71-79).

Як це убачається з умов п. 1.4. кредитного договору, строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього договору.

Зі змісту п. 1.5.1. кредитного договору убачається, що сторонами погоджено стандартну процентну ставку, яка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3. договору.

Мета отримання кредиту сторонами погоджена в п. 1.6. кредитного договору, - споживчі (особисті) потреби.

Умовами п. 2.1. кредитного договору сторонами узгоджено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Як убачається з положень п. 4.1 кредитного договору, строк кредиту може бути продовжено за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену у п. 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнуто домовленості про таке продовження у порядку, визначеному п. 4.2 (п.п. 4.2.1. - 4.2.4.) договору, або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов, визначених в п. 4.3. (п.п. 4.3.1. - 4.3.2) договору.

Згідно з Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №4413509 від 04.07.2021, сторони погодили дату видачі кредиту - 04.07.2021 та дату платежу кредиту - 03.08.2021, суму кредиту за договором - 10 000,00 гривень, проценти за користування кредитом - 2 850,00 гривень, кількість днів у розрахунковому періоді - 30 днів, загальну вартість кредиту 12 850,00 гривень, а також реквізити для оплати кредиту. Якщо споживачем не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів, що зазначені в графіку платежів будуть перераховані за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим будуть мати такі значення: сума платежу за розрахунковий період становитиме - 15 700,00 гривень, з якої проценти за користування кредитом складуть суму 5700,00 гривень.

Наведені умови кредитування, які, серед іншого, відображені й в паспорті споживчого кредиту, та інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, 04.07.2021 підписано між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором. Укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 договір №4413509 від 04.07.2021 та графік платежів було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_4 04.07.2021 о 09:58:08.

Довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» знаходить своє підтвердження факт перерахування ОСОБА_1 коштів, визначених умовами кредитного договору, згідно з якою, ТОВ «ФК «Контрактовий дім» повідомляє про успішність операції за транзакцією №962906510 щодо переведення 04.07.2021 о 09:59 на картковий рахунок № НОМЕР_1 грошових коштів в сумі 10 000,00 гривень.

Згідно з повідомленням №КНО-07.8.6/2463БТ від 05.04.2024 за підписом головного фахівця Відділу обробки запитів контролюючих органів Управління супроводження контрольно-операційної діяльності Мережі Центру операційної підтримки АТ «ПУМБ», операція на суму 10 000,00 гривень (відправник ТОВ «ФК «Контрактовий дім») 04.07.2021 о 09:59:06 проведена з використанням сервісу переказу коштів через АТ ПУМБ на рахунок НОМЕР_2 , до якого випущена карта НОМЕР_5. Між Банком та ТОВ «ФК «Контрактовий дім» було укладено договір відповідно до якого Банк надав послуги переказу коштів. Переказ був ініційований ТОВ «ФК «Контрактовий дім».

У свою чергу, як це погоджено сторонами у п. 2.1. договору №4413509 про надання споживчого кредиту від 04.07.2021, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» 21.06.2022 був укладений Договір факторингу №21-06/2022, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, а ТОВ «ФК Фінтраст Україна» зобов`язується передати в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» грошові кошти.

Акт прийому-передачі інформації згідно з Реєстром Боржників в електронному виді за Договором Факторингу №21-06/2022 від 21 червня 2022 року підписано між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» 21.06.2022.

За змістом п. 1.1. договору факторингу №21-06/2022 від 21.06.2022 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» за плату, а клієнт відступити факторові права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного боргу (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до п. 1.2. договору факторингу перехід від клієнта до фактора вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

З наданого позивачем Реєстру боржників від 21.06.2022, який є Додатком №1 до договору факторингу №21-06/2022 від 21.06.2022, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 32 800,00 гривень, з яких: 10 000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22 800,00 гривень - сума заборгованості за відсотками.

Як убачається з повідомлення, скерованого на електронну пошту sapota0902@gmail.com, зазначену відповідачем ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору, ТОВ «Авентус Україна» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК Фінтраст Україна».

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Суд, вислухавши вступне слово представника позивача, дослідивши надані сторонами докази, доходить висновку, що знаходить своє підтвердження обставина наявності у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за кредитним договором №4413509 від 04.07.2021. Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, а тому суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру заборгованості, позивачем надано витяг з реєстру боржників №21-06/2022 від 21.06.2022, а також картку обліку договору №4736256 від 06.09.2021, відповідно до яких сума заборгованості становить 32 800,00 гривень, з яких: 10 000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22 800,00 гривень - сума заборгованості за відсотками.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що відповідачем ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору №4413509 від 06.09.2021 не здійснювалося внесення грошових коштів в рахунок сплати основної суми боргу, яка становить 10 000,00 гривень, та, як наслідок, така сума основної суми боргу підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».

Водночас, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком процентів за користування кредитними коштами, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як дійшла висновку Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року, прийнятій у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Аналогічного змісту правові висновки також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року, прийнятій у справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 лютого 2020 року, прийнятій у справі №912/1120/16, провадження № 12-142гс19, дійшла висновку, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Зі змісту картки обліку договору №4413509 від 04.07.2021 (розрахунок заборгованості) убачається, що ОСОБА_1 не здійснювала платежів в рахунок погашення основного боргу по вказаному кредитному договору, водночас, 03.08.2021 здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 2850,00 гривень (рядок 31 Картки обліку Договору (розрахунок заборгованості)) та 03.09.2021 здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 5700,00 гривень (рядок 62 Картки обліку Договору (розрахунок заборгованості)), проценти за користування кредитними коштами нараховувалися за стандартною процентною ставкою - 1,90% в день у сумі 190,00 гривень.

Як було погоджено сторонами в п. 1.4. Договору №4413509 про надання споживчого кредиту, строк кредиту - 30 днів; строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору.

Як убачається з умов п. 4.1. Договору №4413509 про надання споживчого кредиту Розділу 4 «Пролонгація строку кредиту», строк кредиту може бути продовжено за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п. 1.4. Договору (30 днів), якщо між сторонами буде досягнута домовленість в порядку, визначеному п. 4.2. (п.п. 4.2.1. - 4.2.4.) Договору. Згідно з п. 4.2.2. Договору, пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів.

Ураховуючи те, що 03.08.2021 ОСОБА_1 було здійснено оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 2850,00 гривень, то відповідно до умов п. 1.4., 4.2. Договору строк кредиту було продовжено за ініціативою споживача ще на 30 днів - до 03.09.2021. Відповідно, оскільки 03.09.2021 ОСОБА_1 було здійснено оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 5700,00 гривень, то в розумінні умов п. 1.4., 4.2. Договору строк кредиту було продовжено за ініціативою споживача ще на 30 днів - до 03.10.2021 відповідно. У подальшому ОСОБА_1 будь-які платежі в рахунок погашення заборгованості не вносилися.

Відтак, оскільки після продовження строку користування кредитом за пропозицією споживача до 03.10.2021 після вказаної дати ОСОБА_1 не було сплачено основну суму боргу та не сплачено проценти за користування кредитними коштами за стандартною процентною ставкою - 1,90% в день у сумі 190,00, то з відповідача на користь позивача належить стягнути 5700,00 гривень в рахунок процентів за користування кредитними коштами за період з 04.09.2021 по 03.10.2021 (190,00 х 30 = 5700,00).

Зі змісту наведених позивачем у пред`явленому позові доводів в обґрунтування позовних вимог убачається, що станом на дату повернення кредиту - 03.08.2021 відповідач не здійснив погашення заборгованості, у зв`язку з чим відповідно до п. 4.3. кредитного договору, договір було автоматично пролонговано на 90 календарних днів поспіль.

Що стосується посилань позивача на те, що у зв`язку з тим, що відповідач не здійснив погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до п. 4.3. кредитного договору договір було автоматично пролонговано на 90 календарних днів поспіль, то суд звертає увагу, що доказів на підтвердження тих обставин, що після 03.10.2021 кредитний договір було автоматично пролонговано та строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль, позивачем суду не надано, як і не містять таких доказів матеріали справи, а несплата та/або несвоєчасна сплата позичальником кредитних платежів не може слугувати належною підставою для продовження строку користування кредитом без наявності волевиявлення сторін, зокрема вчинення відповідних дій.

Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин того, що відповідач у визначеному умовами кредитного договору порядку після 03.10.2021 ініціював продовження строку кредиту.

Таким чином, вирішуючи питання щодо позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» про стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору №4413509 від 04.07.2021, як плати за надану позику (кредит) за стандартною процентною ставкою 1,90% в день, та яка, відповідно, становить 190,00 гривень в день (1,90 х 10 000,00 = 190,00), то, в розумінні вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, заборгованість відповідача за період з 04.09.2021 по 03.10.2021 включно (30 днів), тобто в межах продовженого за ініціативою ОСОБА_1 строку кредитування, становить 5 700,00 гривень (190,00 грн. х 30 = 5 700,00). У свою чергу, як це зазначалося судом вище, проценти за користування кредитними коштами за період з 04.07.2021 по 03.08.2021 в сумі 2850,00 та за період з 04.08.2021 по 03.09.2024 в сумі 5700,00 гривень ОСОБА_1 були сплачені.

За вказаних обставин, з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» належить стягнути суму заборгованості за вказаним вище договором про надання споживчого кредиту в сумі 15 700,00 гривень, з яких: 10 000,00 гривень - сума заборгованості за кредитом, 5700,00 гривень - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом.

У свою чергу, що стосується прострочення відповідачем грошового зобов`язання, починаючи з 04.10.2021, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за весь час прострочення, а також річні відсотки від простроченої суми, як це визначено положеннями ст. 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

У даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням і на ці правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, як це закріплено вимогами ч. 1 ст. 1050 ЦК України.

За вказаних обставин, позивач має право вимагати від відповідача сплати 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення грошового зобов`язання.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором №4413509 від 04.07.2021, позивачем нараховано інфляційні втрати за період з 01.02.2022 року по 30.04.2023 року, що відповідно до наданого позивачем розрахунку становить 8 659,20 грн. та три відсотки річних від простроченої суми - у розмірі 1 693,02 грн. за період з 02.01.2022 по 22.09.2023.

Ураховуючи, що відповідач грошове зобов`язання за кредитним договором №4413509 від 04.07.2021 не виконав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача індексу інфляції за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 та 3 % річних, за період з 01.01.2022 по 23.02.2022, з огляду на таке.

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України введено воєнний стан з 05 години 30 хвилини 24.02.2022 строком на 30 днів. Воєнний стан в Україні ще не скасований.

За приписом п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на наведене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції за період з 24.02.2022 по 30.04.2022 та 3 % річних від простроченої суми за період з 24.02.2022 по 22.09.2023 задоволенню не підлягають.

Нарахування трьох процентів річних за порушення грошового зобов`язання здійснюється за формулою: Проценти = С (сума боргу) х 3 % (процентна ставка): 365 (кількість днів у році) х Д (кількість днів).

Оскільки сума боргу відповідача перед позивачем становить 15 700,00 гривень, кількість днів прострочення за період з 02.01.2022 по 23.02.2022 становить 53 календарних днів, відтак 3 % річних становитиме 68,39 гривень ((15 700 * 3%) : 100 : 365 х 53 = 68,39).

За правилами ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як установлено судом, прострочена сума заборгованості відповідача становить 15 700,00 грн (10 000,00 гривень - сума кредиту та 5 700,00 гривень - сума процентів за користування кредитом).

Загалом інфляційні втрати за період з 01.02.2022 по 23.02.2022, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становлять 206,34 гривень, які розраховуються таким чином: 15 700,00 (сума боргу) х 101,60 % (інфляційні втрати за лютий 2022 року) : 100 - 15 700,00 (сума боргу) : 28 (кількість днів в лютому 2022) х 23 (кількість днів в лютому до введення воєнного стану) = 206,34.

Виходячи з наведеного, ураховуючи, що заборгованість відповідача за кредитним договором становить суму 15 700,00 грн., на користь позивача з відповідача підлягають стягненню 68,39 грн. у рахунок трьох процентів річних від простроченої суми за період з 02.01.2022 по 23.02.2022, а також 206,34 грн. - у рахунок інфляційних втрат за період з 01.02.2022 по 23.02.2022, тобто за проміжок часу, який не охоплюється воєнним станом.

Розподіл судових витрат

Згідно з платіжною інструкцією №3341 від 16 лютого 2024 року при пред`явленні позову до суду через підсистему «Електронний суд» позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача - на 37,02% (в сумі 15 700,00 гривень), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 896,77 гривен (15 70,00 гривень (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 43 152,22 гривень (загальна сума позовних вимог) = 37,02% х 2 422,40 гривень (сума сплаченого судового збору).

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 гривень.

Так, судом встановлено, що позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» 07 липня 2022 року укладено договір про надання правової допомоги №07/07-2022 з адвокатом Крюковою М.В. Умовами п. 5 розділу 3 договору про надання правової допомоги сторонами погоджено, що факт наданих послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги (п. 5 розділу 3 договору про надання правової допомоги).

Відповідно до звіту про надання правової допомоги згідно з Договором №07/07-2022 від 29.06.2023, адвокатом Крюковою М.В. надано ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» такі види правової допомоги: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором; складання позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором; подання до суду позовної заяви в інтересах клієнта. Вартість послуг адвоката погоджено сторонами в 10 000,00 гривень. У звіті, підписаному сторонами, зазначено, що він підтверджує, що сторони претензій за надану та отриману правову допомогу один до одного не мають.

Як убачається з рахунку на оплату по замовленню №19/09 від 19.09.2023, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатило на користь адвоката Крюкової М.В. за виконані послуги з надання правової допомоги за договором №07/07-2022 від 07.07.2022 грошову суму 10 000,00 гривень.

З платіжної інструкції від 19.09.2023 №859 убачається, що ТОВ «ФК «Фінтраст-Україна» сплатило на користь адвоката Крюкової Марина Володимирівну суму в розмірі 10 000,00 гривень, призначення платежу - сплата за послуги з аналізу, складання та подання позовної заяви згідно з рахунком-фактурою №19/09 від 19.09.2023.

За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, як це закріплено положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Вимогами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України унормовано, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися, як це закріплено положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року, прийнятій у справі №552/2145/16-ц.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, що унормовано вимогами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»,.

Вирішуючи питання щодо розміру суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Визначаючи суму до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічного змісту висновків щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року, прийнятій у справі №826/1216/16, провадження № 11-562ас18, та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, прийнятій у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

З огляду на викладене вище, можна дійти висновку, що ЦПК України унормовано такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Суд, ураховуючи обсяг виконаної адвокатом Крюковою М.В. роботи, беручи до уваги, що справа, яка розглядається судом, за своєю категорією в розумінні п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, беручи до уваги обсяг правової допомоги, наданої адвокатом, визначений у звіті про надання правової допомоги згідно з договором № 07/07-2022 від 07.07.2022, доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог на 37,02% - у розмірі 3702,00 гривень (37,02% х 10 000,00 гривень / 100 = 3 702,00).

Що стосується вимог представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Іванченко А.В., заявлених у клопотанні про закриття провадження у справі про стягнення з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на користь ОСОБА_1 понесених нею витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 гривень, то суд керується таким.

За правилами ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що у даній справі спір виник з підстав несплати ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, ураховуючи, що клопотання відповідача, подане в особі представника відповідача - адвоката Іванченко А.В. про закриття провадження у справі було залишено без задоволення, про що судом постановлено ухвалу, підстави для стягнення з позивача ТОВ «ФК «Фінтраст-Україна» на користь відповідача ОСОБА_1 витрат, понесених останньою на правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 гривень, - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 80, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором №4413509 від 04.07.2021 у розмірі 15 700 (п`ятнадцять тисяч сімсот) гривень 00 копійок, з яких: 10 000,00 гривень - сума заборгованості за кредитом, 5 700,00 гривень - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом; 206,34 гривень - інфляційні втрати; 68,39 гривень - три проценти річних від простроченої суми.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 896 (вісімсот дев`яноста шість) гривень 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3 702 (три тисячі сімсот дві) гривень 00 копійок.

У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 гривень - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822;

Відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 21 червня 2024 року.

Суддя: Я.Ю. Семенова