Решение № 119853276, 19.06.2024, Вознесенский горрайонный суд Николаевской области

Справа № 473/1214/24

РІШЕННЯ

іменем України

"19" червня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої - судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Багрін І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч С.В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ

у березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, поданим в його інтересах адвокатом Лукіянчиним Ігорем Петровичем, до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (після зміни найменування Акціонерне товариство «Сенс Банк») про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30 квітня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 16503, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача заборгованість за кредитним договором №617675218 від 26 червня 2019 року, що утворилася за період з 27 серпня 2019 року по 11 грудня 2019 року, в загальному розмірі 23253 грн. 75 коп., а також плату за вчинення виконавчого напису в розмірі 650 грн. 00 коп.

Виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В.

Проте вказаний виконавчий напис вчинено без урахування того, що заборгованість не є безспірною (у зв`язку зі спірністю заборгованості, в тому числі нарахуванням кредитором неустойки в розмірі, що значно перевищує розмір збитків) та з порушенням вимог закону про те, що підтвердження заборгованості за кредитним договором, укладеним у простій письмовій формі, не може здійснюватися у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Тому позивач ОСОБА_1 просив про визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 06 березня 2024 року відкрито провадження по вказаній справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

29березня 2024року представницеювідповідача ОСОБА_2 було подано відзив на позов, відповідно до якого в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити, зокрема з огляду на відсутність належних доказів про те, що заборгованість за кредитним договором не є безспірною. Крім того, представниця відповідача подала заяву про застосування позовної давності.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Лукіянчин І.П. не з`явилися, останній надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача АТ «Сенс Банк», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, судом належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») та позивачем укладено кредитний договір №617675218 (шляхом оферти на укладання та акцепту публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк»).

Вказаний кредитний договір укладений в письмовій формі та не посвідчений нотаріально.

30 квітня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 16503, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача заборгованість за кредитним договором №617675218 від 26 червня 2019 року, що утворилася за період з 27 серпня 2019 року по 11 грудня 2019 року, в загальному розмірі 23253 грн. 75 коп. До складу заборгованості входить: прострочена заборгованість за кредитом 6060 грн. 50 коп., строкова заборгованість за кредитом 16991 грн. 49 коп., строкова заборгованість за комісією та процентами - 201 грн. 76 коп.

Також з боржника на користь стягувача стягнуті витрати за вчинення виконавчого напису в розмірі 650 грн. 00 коп.

Виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В.

Аналізуючи доводи сторін суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зокрема, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».

Зокрема, у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання (ч. 1ст. 89 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення виконавчого напису здійснюється у порядку, передбаченому главою 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, №296/5(далі - Порядок).

Зокрема, згідно п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.2 глави 16 розділу ІІ Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо: подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (п. 3.1 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку (п. 3.3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(п. 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(п. 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника. У цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій (п.п. 5.1, 5.3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.

Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов`язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса (п.п. 7.1, 7.3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (п. 7.6 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Виконавчий напис має містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, посаду, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та місце проживання (місцезнаходження) стягувача; найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано; дату набрання чинності виконавчим написом; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, скріплений печаткою; інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження»(п. 4 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 29червня 1999року,№1172 (в редакції на час вчинення напису) для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме пункт 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14.

Також, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України«Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерстваюстиції Українивід 22лютого 2012року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14Закону України«Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Так, згідно зі статтею 87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За результатами аналізу норм вищенаведених нормативних актів можна дійти висновків, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису(стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999року №1172 (далі - Перелік документів). Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88Закону України«Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, Верховним Судом у постановах від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, від 21 жовтня2020 року у справі № 172/1652/18, від 08 серпня 2022 року у справі № 752/16820/19, від 19 жовтня 2022 року у справі № 278/2416/21, від 28 червня 2023 року у справі №758/3725/21 неодноразово нагадувалося судам, що встановлення під час вирішення спору про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню тієї обставини, що укладений між банком та позичальником кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, вказує на наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний виконавчий напис вчинений з порушенням встановленого законом порядку, а саме, без урахування того, що підтвердження заборгованості в кредитних відносинах (за винятком нотаріально посвідчених кредитних або пов`язаних з ними договорів) не може здійснюватися в порядку вчинення виконавчого напису.

Що стосується тверджень позову про те, що заборгованість за кредитним договором не є безспірною (у зв`язку з нарахуванням кредитором неустойки у розмірі, що значно перевищує розмір збитків), то в цій частині доводи позову не знайшли свого підтвердження, оскільки кредитор не нараховував неустойку. Інших обставин, що б вказували на спірність заборгованості, позов не містить.

За встановлених судом обставин, оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.

Перевіряючи обґрунтованість вказаної заяви, суд виходить з наступного.

Так, згідно ст.256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до п.19 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» в Україні введено режим воєнного стану.

З огляду на зазначене та встановлені обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки звернувшись до суду з відповідним позовом позивач не пропустив строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім та підтверджені судові витрати (судовий збір), а саме: 1 816 грн. 80 коп. (1211 грн. 20 коп. за подачу позову до суду + 605 грн. 60 коп. за подачу заяви про забезпечення позову).

Що стосується витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч.2-5ст.137ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача до позовної заяви надано договір про надання правничої допомоги від 19 лютого 2024 року, розрахунок витрат правничої допомоги (надані наступні послуги: консультація клієнта протягом 1 год. з вартістю послуги в 500 грн. за 1 год. роботи, що становить 500 грн.; вивчення судової практики протягом 1 год. з вартістю послуги в 500 грн. за 1 год. роботи, що становить 500 грн.; складання позовної заяви протягом 3 год. з вартістю послуги в 1 000 грн. за 1 год. роботи, що становить 3 000 грн.; складання заяви про забезпечення позову протягом 1 год. з вартістю послуги в 1 000 грн. за 1 год. роботи, що становить 1 000 грн.), квитанцією до прибуткового касового ордеру №2 від 26 лютого 2024 року.

Представницею відповідача ОСОБА_2 заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з їх неспівмірністю зі складністю справи.

Зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв`язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на складання позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч С.В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 30 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., зареєстрований в реєстрі за № 16503, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» коштів у розмірі 23903 грн. 75 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК»(м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 4816 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя Л.В. Лузан