Решение № 119730426, 10.06.2024, Кременецкий районный суд Тернопольской области

Справа №601/699/24

Провадження № 2/601/299/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2024 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Мочальської В.М.,

з участю секретаря Домінської І.В.,

представника відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Поважної Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України та просить стягнути в його користь 20000 гривень моральної шкоди та 1120 гривень матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 21 жовтня 2021 року поліцейським Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області майором поліції Бондарем О.В. винесено постанову серії ЕАО № 49033543 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу за ч.1 ст. 126 КУпАП. Вважаючи дії працівника поліції неправомірними, а постанову незаконною, він звернувся в суд для захисту своїх порушених прав та законних інтересів. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 30.03.2022, яке набрало законної сили 12.04.2022, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАО № 49033543 від 21 жовтня 2021 року скасована, провадження по справі закрито.

Позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій працівника поліції, які полягали у безпідставному притягненні його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126, а також зверненні постанови до примусового виконання в органи ДВС, з наступним стягненням з нього 150 гривень мінімальних витрат виконавчого провадження, 85 гривень виконавчого збору, винесенням постанови про арешт всього його майна, позивачу було завдано значної моральної шкоди в сумі 20000 та матеріальної шкоди в сумі 1120 гривень.

Мотивуючи це тим, що він є єдиним годувальником в сім`ї, має на утриманні трьох малолітніх дітей, має статус інваліда армії 2 групи довічно, ДВС було арештовано його рахунок y відділенні банку на який з Державного Бюджету України надходять пенсійні нарахування, якими фактично він розпоряджатися не міг, а тому був позбавлений можливості утримувати свою сім`ю. Через дані обставини був змушений оплатити суму, яка вимагалася виконавчою службою, щоб з його майна був знятий арешт для того щоб мати можливість утримувати свою сім`ю.

Зазначає,що підставоюдля відшкодуванняморальної шкодиє незаконне притягненнядо адміністративної відповідальностіза відсутностіподії адміністративногоправопорушення тайого вини; постанова працівникаполіції щодопритягнення йогодо адміністративноївідповідальності є протиправною тасудом скасованою;поліцією притягнутойого доадміністративної відповідальностіза відсутності доказіввчинення нимправопорушення; проігнорованоправа особи,яка притягаєтьсядо адміністративної відповідальності,передбачені ст.268КУпАП;порушено праваособи,яка притягається доадміністративної відповідальностіна захист; порушено порядокрозгляду справипро адміністративнеправопорушення,чим грубопорушено вимоги ч.1-3ст.7,ст.246КУпАП.Незаконне зверненнядо виконання органами поліціїпостанови пронакладення адміністративногостягнення впримусовому порядкучерез виконавчу службупорушило йогоправо наповагу догідності; порушено йогоправо розпоряджатисясвоєю власністю,внаслідок накладення арешту на все його майно; порушено його право і права членів його родини на достатній життєвий рівень, що включає достатнє харчування, одяг, житло, оскільки 24.01.2022належні йому грошові кошти та майно було арештовано, як наслідок родина з п`яти людей незаконно була позбавлена можливості забезпечити себе харчуванням, придбати одяг, оплатити комунальні послуги і т.і, оскільки дитячі гроші - матеріальна допомога на народженого пішли на сплату штрафу; поліцією порушено право на захист в суді прав і свобод людини і громадянина тим, що під час оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення і як наслідок не можливості піддати людину заходам примусового стягнення штрафу, достовірно знаючи, що оскаржувана постанова поліцейського не набула законної сили незаконно, умисно, з наміром продемонструвати явне зневаження конституційного устрою в державі, ігноруючи усі можливі норми права звернули до примусового виконання оскаржувану постанову; органами поліції грубо порушено його конституційні права і свободи, які не можуть бути обмежені.

25 березня 2024 року відповідачем ГУНП в Тернопільській області подано відзив на позовну заяву, згідно якого Головне управління Національної поліції в Тернопільській області не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 та просить відмовити у їх задоволенні через його безпідставність. Представник відповідача зазначає, що штраф був стягнутий не працівником поліції, а виконавчою службою. Зі сторони органу поліції відсутні будь-які протиправні дії. Крім того, позивач, обґрунтовуючи завдання йому моральної шкоди, не надав до суду жодного доказу спричинення йому незаконними діями органів поліції моральної шкоди в розмірі 20000 гривень. Жодних умисних протиправних дій працівників поліції з метою незаконного притягнення позивача до адмінвідповідальності не здійснювалося, ніякого упередженого ставлення до позивача не відбувалося. Позивач отримав справедливу сатисфакцію від держави шляхом скасування спірної постанови, а тому само по собі прагнення та отримання судового захисту, не є підставою вважати, що позивачу заподіяно якісь моральні страждання відвідуванням судової установи.

29березня 2024року відповідачемДержавною казначейськоюслужбою Україниподано відзивна позовнузаяву згідноякого Державна казначейська служба України не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 та просить відмовити у їх задоволенні повністю, оскільки позивачем не надано жодних доказів. Крім того вважає, що немає необхідності зазначати їх відповідачами, оскільки вони не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 08 березня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

25.03.2024 від представника відповідача ГУНП в Тернопільській області Поважної Г. надійшло клопотання про проведення судового засідання з її участю в режимі відеоконференції.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2023 рокузадоволено клопотання представника відповідачки про проведення судового засідання з її участю в режимі відеоконференції.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 квітня 2024 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні 29.05.2024 позивач ОСОБА_1 , посилаючись на доводи, наведені в позовній заяві, просив ухвалити судове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача ГУНП в Тернопільській області Поважна Г. в судовому засіданні позов не визнала з підстав, наведених у відзиві на позов.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі.

Позивач Осіїк 10.06.2024 в судове засідання не з`явився, на адресу суду направив текст судових дебатів та просив розгляд справи проводити у його відсутності. Позов підтримує з підстав, наведених у ньому.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

21 жовтня 2021 року поліцейським Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області майором поліції Бондарем О.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 49033543, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425, 00 грн. за ч.1 ст. 126 КУпАП.

24.01.2022відкрито виконавчепровадження ВП№68210568про стягненняз ОСОБА_1 на користьдержави 850гривень згіднопостанови № ЕАО № 49033543, виданої 21 жовтня 2021 року.

24.01.2022 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №68210568 про стягнення з ОСОБА_1 150 гривень.

24.01.2022 винесено постанову про стягнення виконавчого збору про стягнення з ОСОБА_1 85 гривень, ВП №68210568.

24.01.2022 було винесено постанову про арешт майна ОСОБА_1 , ВП №68210568.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 30.03.2022, яке набрало законної сили 12.04.2024, скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАО № 49033543 від 21.10.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425,00 гривень і провадження по справі закрито.

З квитанції № 39 від 01.02.2022 вбачається, що ОСОБА_1 оплатив 1085 гривень, одержувач Кременецький відділ ДВС.

З квитанції № 39 від 01.02.2022 вбачається, що ОСОБА_1 оплатив 35 гривень.

З пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом армії 2 групи довічно.

З посвідчення НОМЕР_2 вбачається, що позивач є багатодітним батьком.

З виписки історії хвороби № 37156 вбачається, що ОСОБА_1 хворіє.

З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що останній запис здійснений 07.02.2022 про звільнення з роботи за згодою сторін.

Оцінка суду.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ізстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначив, що підставою для відшкодування моральної шкоди є, зокрема, незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 01 грудня 1994 року №266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон №266/94-ВР) визначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону №266/94-ВР право на відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону №266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Тому не заслуговують на увагу доводи представника відповідача ГУНП в Тернопільській області про відсутність будь-яких доказів протиправності діянь працівника поліції.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №569/1799/16-ц (провадження №61-19000сво18), викладений правовий висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону №266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка розглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Як пояснив позивач у судовому засіданні, внаслідок неправомірних дій працівників поліції, які полягали у безпідставному притягненні його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, йому було завдано значної моральної шкоди, що мало прояв у стражданнях, пов`язаних з порушенням нормальних життєвих зв`язків, погіршення матеріального стану його сім`ї, постійні переживання стосовно притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки був позбавлений численних конституційних прав. Також ствердив про упереджене до нього ставлення зі сторони відповідача - фактично було відмовлено в реалізації права на захист, направлено постанову, яка не набрала законної сили на примусове виконання до ДВС, тим самим позбавив його захистити свої інтереси правовими методами. Також був змушений витрачати час за зібрання доказів, складання документів, звернення до суду та участь в судових засіданнях, що призвело до зриву життєвих планів, вимушеного нервування, до стресових станів.

Відповідно до п.9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачу внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, порушенні нормальних життєвих зв`язків. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує обставини, які мають суттєве значення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, враховує вимоги розумності і справедливості, про що зазначено в п.п.3, 5 Постанови, та вважає, що стягненню на відшкодування моральної шкоди підлягає сума в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Щодо вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди, яка полягає в стягненні 1 120 (одної тисячі сто двадцять) гривень, які ОСОБА_1 оплатив, що підтверджується квитанціями № 39/КЗ від 01.02.2022 та №39 від 01.02.2022, суд вважає обґрунтованою, оскільки рішенням Кременецького районного суду скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення і провадження по справі закрито.

Суд погоджується з доводами представника відповідача Державної казначейської служби України, наведеними у відзиві, а саме те, що немає необхідності визначати відповідачем Державну казначейськуслужбу України в даному позові, оскільки Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі №641/4272/19 дійшов висновку про те, що у спорах про стягнення з держави коштів, зокрема і про стягнення відшкодування завданої шкоди (компенсації), немає необхідності визначати відповідачем ДКС України або її територіальний орган. Останні зобов`язані виконати відповідне рішення суду незалежно від їхньої участі у розгляді справи за позовом до держави.

Відносно вимоги позивача про винесення окремої ухвали в порядку ст. 262 ЦПК України суд зазначає, що відповідно до ст. 16 ЦК України постановлення окремої ухвали не є способом захисту цивільних прав та інтересів особи.

Отже, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково, а саме стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 000 (три тисячі) гривень моральної шкоди та 1120 (одну тисячу сто двадцять) гривень матеріальної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати за розгляд позову віднести на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись статтями2,4,5,10 - 13,76-82,89,258-268,273,352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 ) 3 000 (три тисячі) гривень моральної шкоди та 1120 (одну тисячу сто двадцять) гривень матеріальної шкоди.

В решті позову відмовити.

Дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ40108720.

Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул. Бастіона, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ37567646.

Повний текст рішення складено 14 червня 2024 року.

Головуючий