Решение № 119689096, 11.06.2024, Луганский окружной административный суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 червня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/348/24

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Чекменьова Дениса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 08 квітня 2024 року надійшла позовна заява адвоката Чекменьова Дениса Миколайовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - перший відповідач, ГУПФУ в Сумській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - другий відповідач, ГУПФУ у Київській області) з позовними вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Сумській області від 30 січня 2024 року № 104650016485 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

2) зобов`язати ГУПФУ у Київській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період трудової діяльності згідно із трудовою книжкою від 12 серпня 1981 року серії НОМЕР_1 з 16 квітня 1990 року по 12 вересня 2000 року, період догляду за дитиною до 3-х років, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; період навчання з 01 вересня 1983 року по 08 червня 1989 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24 січня 2024 року позивачем подана заява до ГУПФУ у Київській області про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», разом із заявою подано документи, зазначені в розписці-повідомленні.

Рішенням ГУПФУ в Сумській області від 30 січня 2024 року №104650016485 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначеним рішенням визначено, що позивач має загальний стаж роботи 22 роки 03 місяці 02 дні, який є недостатнім для призначення пенсії. Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 16 квітня 1990 року по 12 вересня 2000 року, оскільки відсутня інформація про реорганізацію підприємства; період догляду за дитиною до 3-х років, ІНФОРМАЦІЯ_1 (в свідоцтві про народження дитини прізвище мами - ОСОБА_2 ), оскільки документально не підтверджено зміну прізвища ОСОБА_3 (наявні свідоцтва про шлюб Кузнецова - Борщун та Кузнецова - Воронкова); періоди навчання з 01 вересня 1983 року по 08 червня 1989 року (5р. 9м.), оскільки термін навчання перевищує загальновстановлені норми.

Представник позивача з прийнятим рішенням не згоден, оскільки вважає, що записами у трудовій книжці позивача у повній мірі підтверджена робота позивача з 16 квітня 1990 року по 12 вересня 2000 року, а надати уточнюючі довідки відсутня можливість у зв`язку з тим, що Шахта імені В. В. Володарського ВО «Свердловантрацит» знаходиться на тимчасово окупованій території. У зв`язку з тим, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудову діяльність позивача, то надання додаткових документів вимагається тільки у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Оскільки записами у трудовій книжці позивача спірний період у повній мірі підтверджений, то у позивача відсутній обов`язок надання будь-яких інших документів. Також представник позивача зауважує, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже й не може впливати на її особисті права.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до 3-х років представник позивача зазначив, що зміна прізвища позивача підтверджена витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00043259015, виданим Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 24 січня 2024 року, згідно з яким прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 ; свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Свердловського міського управління юстиції Луганської області 24 червня 2005 року, де зазначено прізвище, ім`я та по батькові матері - ОСОБА_4 ; свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 16 січня 2024 року, після розірвання шлюбу присвоєно прізвище Кузнецова; свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції 07 жовтня 2015 року, згідно з яким прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 .

Щодо незарахування періоду навчання, представник позивача зазначив, що згідно з дипломом серії НОМЕР_5 , виданим Новочеркаським ордену «Знак Пошани» інженерно-меліоративним інститутом, від 29 березня 1989 року, ОСОБА_6 в 1983 році вступила до Новочеркаського ордену «Знак Пошани» інженерно-меліоративного інституту та в 1989 році закінчила повний курс даного інституту за спеціальністю Економіка і організація водного господарства. Позивачка 28 травня 1988 року народила сина ОСОБА_7 , у зв`язку з чим склала іспити та отримала диплом лише 29 березня 1989 року. Тому неврахування ГУПФУ в Сумській області періоду навчання з 01 вересня 1983 року по 08 червня 1989 року є протиправним та не обґрунтованим.

Вважаючи порушеним право позивача на призначення пенсії, представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 12 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачам подати відзив на позовну заяву та витребувано докази, яких не вистачає для розгляду справи.

Від ГУПФУ у Київській області 03 червня 2024 року надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

ОСОБА_1 звернулася до ГУПФУ у Київській області із заявою від 24 січня 2024 року про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності ГУПФУ в Сумській області розглянуто заяву позивача та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 30 січня 2024 року № 104650016485.

Відповідно до наданих документів позивача її страховий стаж складає 22 роки 03 місяці 02 дні.

До страхового стажу позивача не враховано періоди: роботи з 16 квітня 1990 року по 12 вересня 2000 року, оскільки відсутня інформація про реорганізацію підприємства; період догляду за дитиною до 3-х років, ІНФОРМАЦІЯ_2 (в свідоцтві про народження дитини прізвище мами ОСОБА_2 ), оскільки документально не підтверджено зміну прізвища Борщун - Кузнецова (наявні свідоцтва про шлюб Кузнецова - Борщун та Кузнецова - Воронкова); період навчання з 01 вересня 1983 року по 08 червня 1989 року (05 років 09 місяців), оскільки термін навчання перевищує загальновстановлені норми. За наданими документами право на призначення пенсії за віком у позивача виникне відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при досягненні 65 років, тобто з 17 листопада 2028 року.

Позивача повідомлено, що за умови надання додаткових документів право на пенсію буде переглянуто. Однак додаткових документів позивачем не надавалось. Виходячи з вище викладеного, не вбачається за можливе здійснення перерахунку.

Враховуючи вищенаведене, ГУПФУ у Київській області не вбачає в своїх діях порушення чинного пенсійного законодавства України і вважає, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та безпідставні.

ГУПФУ в Сумській області правом подати відзив не скористалося.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) звернулася до ГУПФУ у Київській області із заявою від 24 січня 2024 року про призначення пенсії за віком.

Рішенням ГУПФУ в Сумській області від 30 січня 2024 року № 104650016485 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.

У рішенні вказано, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону № 1058-ІV - 30 років. Відповідно до наданих документів страховий стаж особи - 22 роки 03 місяці 02 дні. Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховано:

періоди роботи з 16 квітня 1990 року по 12 вересня 2000 року, оскільки відсутня інформація про реорганізацію підприємства;

періоди догляду за дитиною до 3-х років, ІНФОРМАЦІЯ_2 (в свідоцтві про народження дитини прізвище мами - ОСОБА_2 ), оскільки документально не підтверджено зміну прізвища Борщун - Кузнецова (наявні свідоцтва про шлюб Кузнецова - Борщун та Кузнецова - Воронкова);

періоди навчання з 01 вересня 1983 року по 08 червня 1989 року (05 років 09 місяців), оскільки термін навчання перевищує загальновстановлені норми.

Згідно із розрахунком стажу для визначення права, до страхового стажу позивача зараховані такі періоди: з 13.08.1981 по 19.05.1982 (0 років 09 місяців 07 днів), з 20.05.1982 по 19.11.1982 (0 років 06 місяців 0 днів), з 01.01.1998 по 12.09.2000 (02 роки 08 місяців 12 днів), з 13.09.2000 по 01.01.2001 (0 років 03 місяці 19 днів), з 18.03.2002 по 31.12.2003 (01 рік 09 місяців 14 днів), з 01.01.2004 по 21.12.2009 (06 років 0 місяців 0 днів), з 11.01.2010 по 29.12.2011 (02 роки 0 місяців 0 днів), з 30.12.2011 по 31.03.2013 (01 рік 04 місяці 0 днів), з 01.04.2013 по 30.09.2014 (01 рік 06 місяців 0 днів), з 01.05.2015 по 30.09.2016 (01 рік 05 місяців 0 днів), з 01.11.2016 по 28.02.2017 (0 років 01 місяць 0 днів), з 21.04.2017 по 24.05.2019 (02 роки 01 місяць 16 днів), з 15.09.2020 по 15.03.2022 (01 рік 06 місяців 23 дні), з 18.01.2023 по 17.04.2023 безробіття (0 років 03 місяці 01 день), всього 22 роки 03 місяці 02 дні.

Дослідженням трудової книжки позивача від 12 серпня 1981 року серії НОМЕР_1 встановлено наявність у ній таких записів про спірні періоди:

Новочеркаський ордену «Знак Пошани» інженерно-меліоративний інститут

запис № 6 від 01.09.1983 зарахована студентом 1 курсу факультету економіки та організації водного господарства (наказ від 25.07.1983 № 305-АС);

запис № 7 від 08.06.1989 відрахована з інституту у зв`язку із закінченням (наказ від 16.06.1989 № 229-АС);

ВО «Свердловантрицит» шахта ім. В.В. Володарського

запис № 9 від 16.04.1990 прийнята економістом з планування (наказ від 16.04.1990 № 57к);

запис № 10 від 01.10.1990 інженер з планування ІІ категорії (штатний розпис);

запис № 11 від 07.02.1991 переведена економістом з планування (наказ від 07.02.1991 № 100),

запис № 12 від 18.11.1994 переведено інженером з тактичного планування ІІ категорії (наказ від 14.11.1994 № 53к);

запис № 13 від 12.09.2000 звільнена за скороченням штату (наказ від 12.09.2000 № 341).

Дослідженням диплому від 29 березня 1989 року серії НОМЕР_5 встановлено, що позивач ( ОСОБА_6 ) в 1983 році вступила до Новочеркаського ордену «Знак Пошани» інженерно-меліоративного інституту за спеціальністю «Економіка та організація водного господарства». Рішенням державної екзаменаційної комісії від 29 березня 1989 року присвоєно кваліфікацію інженера-економіста.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , виданим повторно 24 червня 2005 року, підтверджено, що позивач ( ОСОБА_4 ) є матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько ОСОБА_8 ..

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_8 , виданим повторно 05 лютого 2008 року, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінив ім`я на ОСОБА_7 , про що в Книзі зміни реєстрації імені 24 червня 2005 року зроблено відповідний актовий запис за № 17.

Згідно із витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 24 січня 2024 року № 00043259015 в Реєстрі наявні відомості про реєстрацію актового запису від 30 жовтня 1987 року № 651 про шлюб ОСОБА_8 та ОСОБА_10 (дошлюбне прізвище Кузнецова). Також наявні відомості про розірвання шлюбу: 03 червня 1993 року номер актового запису про розірвання шлюбу 343.

Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим повторно 07 жовтня 2015 року, підтверджено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_6 (позивач) зареєстрували шлюб 22 червня 1994 року, про що 22 червня 1994 року складено відповідний актовий запис № 15.

Дослідженням довідки форми ОК-5 від 24 січня 2024 року встановлено, що в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України наявні індивідуальні відомості про застраховану особу позивача за період з січня 1998 року по травень 2023 року.

Серед інших відомостей наявна інформація, що страхувальник шахта ім. В.В. Володарського (код страхувальника 24855108) звітувала про позивача у 1998 та 1999 роках за кодом підстави БСВ ЗПЗ056Ж1 (час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення кожною дитиною 3-річного віку).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV, тут і надалі положення нормативно-правових актів наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Абзацом першим частини першої статті 21 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Абзацами другим та восьмим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Згідно із частиною четвертою статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з пунктами «а», «г», «е» статті 3 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом:

особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України;

інші особи, які підлягають державному соціальному страхуванню;

вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із частиною третьою статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також:

будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (пункт «а»);

навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт «д»);

час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (пункт «ж»).

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 181 Кодексу законів про працю України (в редакції Указу ПВР від 24.01.1983 № 4617-10, яка діяла до 11 травня 1991 року) частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку одного року і додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку півтора року надаються за заявою жінки повністю або частинами в межах встановленого строку і оформлюються наказом (розпорядженням) адміністрації.

Час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку одного року і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку півтора року зараховується як в загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю. В стаж роботи, що дає право на щорічні оплачувані відпустки, час відпусток по догляду за дитиною не зараховується.

В період з 20 червня 1974 року по 17 серпня 1993 року порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначала Інструкція, затверджена постановою Держкомпраці від 20.06.1974 № 162 (Далі - Інструкція № 162), та яка втратила чинність у зв`язку із набранням чинності Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців.

Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття па роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно із пунктом 2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведенні на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші виправлення здійснюються адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу чи розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або їх невідповідності фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не вказаних у трудовій книжці (пункт 2.8 Інструкції № 162).

Згідно із пунктом 4.1 Інструкції № 162 при звільненні працівника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства чи печаткою відділу кадрів.

Пунктом 1.1 Інструкції № 58 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства (пункт 1.5 Інструкції № 58).

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Згідно з абзацами першим та третім пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.15 Інструкції № 58 якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Абзацом першим пункту 2.16 Інструкції № 58 визначено, що для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.

Пунктом 4.1 Інструкції № 58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Абзацами першим та другим пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Абзацами першим-третім пункту 11 Порядку № 637 визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Згідно із абзацом першим пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.7 розділу І Порядку № 22-1).

Відповідно до абзацу першого пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Згідно із абзацом першим пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Абзацом чотирнадцятим пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно із абзацами другим, третім, четвертим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

З вищеописаних матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернулася до ГУПФУ у Київській області із заявою від 24 січня 2024 року про призначення пенсії за віком.

Для розгляду заяви позивача відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності визначено ГУПФУ в Сумській області, рішенням якого від 30 січня 2024 року № 104650016485 відмовлено позивачу в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.

З вище наведених правових норм слідує, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV за умови досягнення 60 років та за наявності страхового стажу 30 років на дату досягнення цього віку.

За даними паспорта громадянина України позивач досягла 60 річного віку 16 листопада 2023 року, тобто досягла віку, необхідного для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.

Що стосується наявності у позивача необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, суд зазначає таке.

За розрахунком стажу для визначення права позивача на призначення пенсії за віком, здійсненим ГУПФУ в Сумській області, страховий стаж позивача становить 22 роки 03 місяці 02 дні.

Як слідує з рішення ГУПФУ в Сумській області від 30 січня 2024 року № 104650016485, до страхового стажу позивача не зараховані періоди:

періоди роботи з 16 квітня 1990 року по 12 вересня 2000 року, оскільки відсутня інформація про реорганізацію підприємства;

періоди догляду за дитиною до 3-х років, ІНФОРМАЦІЯ_2 (в свідоцтві про народження дитини прізвище мами - ОСОБА_2 ), оскільки документально не підтверджено зміну прізвища Борщун - Кузнецова (наявні свідоцтва про шлюб Кузнецова - Борщун та Кузнецова - Воронкова);

періоди навчання з 01 вересня 1983 року по 08 червня 1989 року (05 років 09 місяців), оскільки термін навчання перевищує загальновстановлені норми.

Щодо наведених ГУПФУ в Сумській області у рішенні від 30 січня 2024 року № 104650016485 мотивів незарахування до страхового стажу позивача періодів з 16 квітня 1990 року по 12 вересня 2000 року на шахті ім. В.В. Володарського ВО «Свердловантрицит», підтверджених трудовою книжкою позивача від 12 серпня 1981 року серії НОМЕР_1 , суд зазначає таке.

З вище вказаних правових норм слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній.

Дослідженням трудової книжки від 12 серпня 1981 року серії НОМЕР_1 встановлено, що у ній наявні записи про роботу позивача з 16 квітня 1990 року по 12 вересня 2000 року на шахті ім. В.В. Володарського ВО «Свердловантрицит».

За твердженнями ГУПФУ в Сумській області трудова книжка містить недоліки в її оформленні, а саме відсутні записи про реорганізацію підприємства.

Однак, як вже вище вказано відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. Тому неправильне оформлення трудової книжки та неповнота деяких записів у ній, не може ставитись в провину власнику трудової книжки. Окремі недоліки та неточності, наявні в трудовій книжці позивача, не залежали та не залежать від її волевиявлення.

Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 677/277/17 висловлено правову позицію, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Суд також ураховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а.

У свою чергу, записи про роботу позивача на шахті ім. В.В. Володарського ВО «Свердловантрицит» містять необхідну інформацію про факт роботи, періоди її зайнятості, посади.

Достовірність таких записів підтверджена підписами уповноважених осіб, якими їх внесено, скріпленими печатками підприємств.

Суд також зауважує, що відсутність у трудовій книжці відомостей про реорганізацію підприємства жодним чином не спростовує факт зайнятості позивача на відповідних роботах.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що ГУПФУ в Сумській області безпідставно не враховано трудову книжку від 12 серпня 1981 року серії НОМЕР_1 за документ, що підтверджує час роботи позивача з 16 квітня 1990 року по 12 вересня 2000 року, та не зараховано до страхового стажу період роботи з 16 квітня 1990 року по 31 грудня 1997 року.

Що стосується періоду роботи позивача на шахті ім. В.В. Володарського ВО «Свердловантрицит» з 01 січня 1998 року по 12 вересня 2000 року, то з розрахунку стажу для визначення права судом встановлено, що цей період зарахований відповідачем до страхового стажу позивача за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, згідно з якими шахта ім. В.В. Володарського у 1998 та 1999 роках звітувала про позивача, як непрацюючу матір, що здійснює догляд за малолітніми дітьми до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Відповідно суд відхиляє як безпідставні та відмовляє в частині позовних вимог щодо зарахування до стажу позивача періоду роботи на шахта ім. В.В. Володарського ВО «Свердловантрицит» з 01 січня 1998 року по 12 вересня 2000 року.

Що стосується мотивів незарахування ГУПФУ в Сумській області часу навчання позивача в Новочеркаському ордену «Знак Пошани» інженерно-меліоративному інституті та часу догляду за дитиною 28 травня 1988 року народження, то суд зазначає таке.

З вище наведених положень Закону № 1788-XII, Закону № 1058-IV та КЗпП України (в редакції, чинній на час народження позивачем сина ІНФОРМАЦІЯ_2 ) слідує, що до страхового стажу підлягає зарахуванню період навчання за денною формою, зокрема у вищому навчальному закладі, а також відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку одного року і додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку півтора року.

При цьому, за документ, що підтверджує навчання визначено трудову книжку, а у разі її відсутності диплом, посвідчення, свідоцтво, а також довідки та інші документи, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За документ, що підтверджує догляд матір`ю за дитиною, визначено свідоцтво про народження дитини.

Позивачем для підтвердження періоду навчання, народження дитини до органу, що призначає пенсію було надано: трудову книжку, диплом, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про укладення та розірвання шлюбу, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

Дослідженням записів у трудовій книжці встановлено, що позивач в період з 01 вересня 1983 року по 08 червня 1989 року була студентом Новочеркаського ордену «Знак Пошани» інженерно-меліоративного інституту. Навчання позивача також підтверджено дипломом від 29 березня 1989 року серії НОМЕР_5 .

Суд погоджується з твердженнями відповідачів, що термін навчання позивача перевищує загальновстановлені норми та становить 05 років 09 місяців.

Однак ГУПФУ в Сумській області при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що в період навчання позивач народила дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження дитини, тому мала право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку одного року.

У свою чергу, ГУПФУ в Сумській області при прийнятті рішення не врахувало свідоцтво про народження дитини з тих підстав, що документально не підтверджено зміну прізвища ОСОБА_3 (наявні свідоцтва про шлюб Кузнецова - Борщун та Кузнецова - Воронкова).

З такими твердженнями відповідачів суд також погодитись не може, оскільки дослідженням вищеописаних витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища та свідоцтва про розірвання шлюбу встановлено, що дошлюбне прізвище позивача Кузнецова. Після реєстрації шлюбу, укладеного позивачем з ОСОБА_8 30 жовтня 1987 року, прізвищем позивача після реєстрації шлюбу стало ОСОБА_2 . Після державної реєстрації розірвання шлюбу, про що 03 червня 1993 року складено відповідний актовий запис, позивачу присвоєно прізвище Кузнецова. Після реєстрації шлюбу, укладеного позивачем з ОСОБА_11 22 червня 1994 року, прізвищем позивача стало ОСОБА_5 .

Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи, що, як період навчання у вищому навчальному закладі за денною формою, так і період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку одного року, підлягають зарахуванню до страхового стажу, суд дійшов висновку, що ГУПФУ в Сумській області безпідставно відмовило позивачу в зарахуванні до її страхового стажу навчання з 01 вересня 1983 року по 08 червня 1989 року, в період якого позивачу надавалася відпустка по догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зарахування до її страхового стажу періоду догляду за дитиною 28 травня 1988 року народження до досягнення нею трирічного віку, то в їх задоволенні суд відмовляє, як таких, що не ґрунтуються на положеннях чинного на той час законодавства, яким було врегульовано питання обчислення страхового стажу.

Що стосується обраного представником позивача способу захисту порушених прав позивача в іншій частині позовних вимог, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи, що ГУПФУ в Сумській області безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача періоди навчання в Новочеркаському ордену «Знак Пошани» інженерно-меліоративному інституті з 01 вересня 1983 року по 08 червня 1989 року; роботи на шахті ім. В.В. Володарського ВО «Свердловантрицит» з 16 квітня 1990 року по 31 грудня 1997 року, суд дійшов висновку, що рішення ГУПФУ в Сумській області від 30 січня 2024 року № 104650016485 не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок скасування оскаржуваного рішення, суд, керуючись повноваженнями, визначеними частинами другою та четвертою статті 245 КАС України, вважає за необхідне зобов`язати ГУПФУ в Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 24 січня 2024 року про призначення пенсії та зарахувати до страхового стажу періоди навчання у Новочеркаському ордену «Знак Пошани» інженерно-меліоративному інституті з 01 вересня 1983 року по 08 червня 1989 року; роботи на шахті ім. В.В. Володарського ВО «Свердловантрицит» з 16 квітня 1990 року по 31 грудня 1997 року.

Саме такий спосіб захисту порушених прав позивача на думку суду є належним та ефективним.

Суд вважає, що обов`язок щодо повторного розгляду заяви позивача має бути покладений на ГУПФУ в Сумській області, оскільки саме цей орган Пенсійного фонду України був визначений за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 24 січня 2024 року, а тому скасування судом рішення, прийнятого за наслідками розгляду цієї заяви, обумовлює виникнення обов`язку саме за цим органом Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивача з прийняттям законного та обґрунтованого рішення.

Судом не встановлено порушення прав позивача з боку ГУПФУ у Київській області, тому у задоволенні позовних вимог до цього відповідача слід відмовити.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, третьої, восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджено платіжною інструкцією від 05 квітня 2024 року.

З огляду на те, що спір виник внаслідок прийняття ГУПФУ в Сумській області неправомірного рішення, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 968,96 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Сумській області.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Чекменьова Дениса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (місцезнаходження: 40009, місто Суми, вулиця Степана Бандери, будинок 43, код за ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, код за ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 30 січня 2024 року № 104650016485 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 січня 2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та із зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періодів навчання з 01 вересня 1983 року по 08 червня 1989 року та роботи з 16 квітня 1990 року по 31 грудня 1997 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова