Решение № 119418620, 30.05.2024, Марьинский районный суд Донецкой области

Номер справи 237/1900/24

Номер провадження 2/237/628/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30.05.24 м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С.М.

при секретарі Бахтіяровій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Курахівської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Курахівської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Позивач зазначає, що 27 квітня 2017 року між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що Мар`їнським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було видано Свідоцтво серії НОМЕР_1 та зроблено відповідний актовий запис № 17.

Від цього шлюбу у них народилась дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане 11 жовтня 2017 року виконкомом Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області.

Спільне життя з дружиною не склалося, вони втратили почуття любові та поваги один до одного,сумісне життя стало нестерпним, вони стали зовсім чужими людьми.

Причиною припинення шлюбно - сімейних відносин являється те, що їх погляди стосовно сумісного ведення побуту, саморозвитку та виховання дитини є кардинально протилежними, неодноразові спроби налагодити відносини та знайти компроміси виявилися марними та провокували нові сутички між позивачем та дружиною, свідком чого була дитина,що неприпустимо. Сім?я розпалася та існує формально.

Вони переконались, що вони зовсім різні люди, кожен з них має свій погляд на головні критерії шлюбу і тому в їх інтересах та інтересах їхньої дитини, позивач вирішив розірвати шлюб.

Після їх фактичного припинення сімейних відносин дитина, залишились на утриманні відповідачки. За домовленістю з нею позивач постійно піклується про свою дитину та бере участь у її вихованні та фінансовому забезпеченні.

З моменту їх роз`їзду з відповідачкою вона мало приділяє уваги дитині, бо хоче налаштувати своє особисте життя, її цікавлять лише гулянки, розваги, дитину часто залишає на подруг або привозить позивачу, в неї немає часу коли займатись дитиною. Через це ОСОБА_3 постійно говорить про те, що не хоче їхати від батька до мами.

Гроші, які позивач дає на утримання дитини, ОСОБА_2 витрачає на власний розсуд та розваги.

Позивач проживає окремо в будинку. Має стабільний та високий заробіток. Хоче дати дитині освіту і добробут. ОСОБА_3 дуже хоче жити з позивачем, йому подобається з ним проводити час, подобається те, що він не забороняє йому приводити до дому своїх друзів, подобається позивача ставлення до нього. Колишня дружина проти такого перебігу подій, взаєморозуміння у цьому питанні вони не досягли. На думку позивача через те, що маючи в руках як засіб маніпуляції, повне управління дитиною, відповідачка часто шантажує його тим, що в разі невиконання ним її забаганок, стосовно її фінансового забезпечення, вона забере дитину та поїде до іншої країни.

Беручи до уваги її постійні погрози, позивач має реальні побоювання, що в нинішній ситуації яка склалася в нашій країні відповідачка дійсно зможе реалізувати свій план без його на те згоди.

Відповідачка не може приділяти дитині ані часу, ані належного виховання та матеріального забезпечення.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановлений законодавством строк та порядок, надав до суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у встановлений законодавством строк та порядок.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

У зв`язку з наведеним, суд, на підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається зі ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Стаття 105 ч. 1 СК України вказує, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них.

Статтею 109 СК України передбачено, що шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

На підставі ст. 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Частиною 3 ст. 115 СК України передбачено, що документ, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст.ст. 160, 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.

Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім виняткових обставин, відокремлюватися від матері. Суспільство і органи влади повинні забезпечити необхідний догляд за дітьми, які залишилися без піклування сім`ї або без адекватних засобів підтримки.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» це має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення від виконання батьківських обов`язків - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Кожна дитина відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї з моменту народження.

Частинами 8, 9 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, готувати їх до самостійного життя, зобов`язані поважати дітей. Передача дітей на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ч. 4 статті 155 Сімейного кодексу України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дітей. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя та праці.

У відповідності до пункту 2 частини 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У відповідності з ч.1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989р. (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.91 р. No789-ХІІ) та ч.ч.7 та 8 ст. 7 СК України, усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин має здійснюватися з урахуванням інтересів дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції «Про права дитини» батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На підставі ст. 3,76,79,80,175,184 ЦПК, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», статей 160, 161 СК України, відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України»,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Курахівської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовольнити у повному обсязі.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Ленінським РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області, 01.03.2011 року, адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 та ОСОБА_2 ,паспорт громадянина України з електронним носієм документ № НОМЕР_5 , запис № 19970105-03582 виданий 07.06.2017р. органом 1439, адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , розірвати.

Визначити місце проживання - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане 11 жовтня 2017 року, разом з ОСОБА_1 , залишивши дитину на повному його утриманні та вихованні.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , паспорт громадянина України з електронним носієм документ № НОМЕР_5 , запис № 19970105-03582 виданий 07.06.2017р. органом 1439, адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане 11 жовтня 2017 року виконкомом Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області.

Допустити негайне виконання рішення для запобігання загрози життю та здоров`ю учасників процесу у період дії воєнного стану.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Ліпчанський