Постановление суда № 119100400, 17.05.2024, Киево-Святошинский районный суд Киевской области

Дата принятия
17.05.2024
Номер дела
369/3019/24
Номер документа
119100400
Форма судопроизводства
Гражданское
Государственный герб Украины Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 369/3019/24

Провадження №4-с/369/68/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

за участю секретаря Соловюк В.І.

за участі

представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 , заінтересована особа Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби,

в с т а н о в и в :

У лютому2024року ОСОБА_2 ,в інтересахякої дієпредставник,адвокат ЦілуванськаСвітлана Сергіївна,звернулась доКиєво-Святошинськогорайонного судуКиївської областіз даноюскаргою.Свої вимогимотивувала тим,що 07.10.2014року напідставі виконавчоголиста №369/470/14-ц,виданого Києво-Святошинськимрайонним судомКиївської області,відкрито виконавчепровадження № 45040586про стягненняз неїна користьПАТ «УніверсалБанк» заборгованостіу розмірі66617,42грн.В рамкахвиконавчого провадження,державним виконавцемприйнято постановупро накладенняарешту навсе їїмайно.На часподання скаргивиконавчий листповернуто стягувачевіна підставіп.2ч.1ст.37Закону України«Про виконавчепровадження». У відповідності до інформації, отриманої з Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження № 45040586 завершене, постанова про повернення виконавчого документу стягувачу є чинною і стягувачем не оскаржувалась, повторно вищезазначені виконавчі документи у відповідності до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» до виконання не пред`являлися, строки повторного пред`явлення закінчились, відкриті виконавчі провадження щодо не стягнутого виконавчого збору або витрат виконавчого провадження відсутні, в зв`язку з чим підстав для подальшого збереження арешту не має. Арешт з її майна не був знятий по даному виконавчому провадженні і до цього часу, що порушує вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та її права, як власника на вільне володіння, користування та розпорядженням майном.

Просила суд:

визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Вишневий відділдержавної виконавчоїслужби уБучанському районіКиївської областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ) щодоне зняттяарешту знерухомого тарухомого майна ОСОБА_2 ,що накладенийпостановою про арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження від 25.09.2015 року, ВП № 45040586;

зобов`язати державного виконавця Вишневого відділудержавної виконавчоїслужби уБучанському районіКиївської областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ) зняти арешт зі всього майна, належного на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження від 25.09.2015 року. Зобов`язати державного виконавця Вишневого відділудержавної виконавчоїслужби уБучанському районіКиївської областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ) вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна належного на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження від 19.10.2015року № 1164521.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року відкрито провадження за скаргою ОСОБА_2 .

У судове засідання представник скаржника ОСОБА_1 не з`явилась. Подала суду заяву про розгляд скарги у її відсутність, підтримання скарги у повному обсязі.

У судове засідання представник заінтересованої особи: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з`явився. Про час та місце розгляду скарги повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У відповідності до ч. 5 ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Під час розгляду скарги встановлено, що на виконання рішення Києво-Святошинським районним судом Київської області 15 квітня 2014 року видано виконавчий лист № 369/470/14-ц про стягнення суми заборгованості по кредиту в розмірі 65961 грн. 39 коп. та судові витрати в розмірі 656, 03 грн.

На виконанні Києво-Святошинського районного відділу ДВС Головного територіального управління у Київській області (на даний час Вишневий відділ ДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебував виконавчий лист № 369/470/14-ц.

Так, постановою державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу ДВС Головного територіального управління у Київській області від 07 жовтня 2014 року відкрито виконавче провадження (ВП № 45040586).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 25 вересня 2015 накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2 та оголошено заборону на його відчуження.

Заст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»,(чинного на час прийнятті постанови про арешт майна боржника) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 3 Закону виконавчий лист, виданий судом, є виконавчим документом, який відповідно до цього Закону підлягає примусовому виконанню.

Частиною першою статті 48 Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Суд враховує, що виконавець зобов`язаний вживати всіх заходів, спрямованих на виконання судового рішення, на час прийняття постанови про арешт майна було відкрито виконавче провадження, накладення арешту на майно боржників забезпечує виконання судового рішення, тому постанова про накладення арешту відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно доп.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»(у редакції Закону на час прийняття постанови про повернення виконавчого документу), виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

З наданої суду Інформації про виконавче провадження № 45040586, яка отримана з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, встановлено, що постановою головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 27 грудня 2018 року на підставіп.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий лист № 369/470/2014-ц повернуто стягувачу.

З матеріалівсправи вбачається,що приповерненні виконавчоголиста арештз майнаборжника ОСОБА_2 ,не бувзнятий, постановапро поверненнявиконавчого документустягувачу єчинною істягувачем неоскаржувалась,повторно вищезазначенівиконавчі документиу відповідностідо ст.12Закону України«Про виконавчепровадження» довиконання непред`являлися,строки повторногопред`явлення закінчились,відкриті виконавчіпровадження щодоне стягнутоговиконавчого зборуабо витратвиконавчого провадженнявідсутні.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно дочастини третьої статті 13 ЦК Українине допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У пунктах 68, 70-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17(провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставістатті 339 ГПК Українипов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

ОСОБА_2 у своїй скарзі зазначила, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зістаттею 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановленихчастиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно дочастини першої статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами, саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У цій правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_2 , у виконавчому провадженні ВП № 45040586, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з її майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання після повернення його стягувачу та відсутності відкритих виконавчих проваджень щодо заявника.

При цьому суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Статтею 451 ЦПК Українивизначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, оскільки на виконанні у державній виконавчій службі відсутні виконавчі провадження, а арешт на майно боржника у виконавчому провадженні діє з 2014 року, за обставинами цієї справи наявні підстави для зняття арешту, накладений на все майно ОСОБА_2 у межах виконавчого провадження № 45040586, оскільки надалі у застосуванні арешту відсутня необхідність. Тому вимоги скарги підлягають до задоволення.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі зазначеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.12,81,141,200,206,263-265,447-453 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_1 , заінтересована особа Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправноюбездіяльність посадовихосібдержавної виконавчої служби - задовольнити.

Зобов`язати державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт зі всього майна, належного на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження від 25.09.2015 року (ВП 45040586).

Зобов`язати державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна належного на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження від 19.10.2015року № 1164521.

Інформація про боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Ухвала суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлений 17 травня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ

Часті запитання

Який тип судового документу № 119100400 ?

Документ № 119100400 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 119100400 ?

Дата ухвалення - 17.05.2024

Яка форма судочинства по судовому документу № 119100400 ?

Форма судочинства - Гражданское

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 119100400 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Информация о судебном решении № 119100400, Киево-Святошинский районный суд Киевской области

Судебное решение № 119100400, Киево-Святошинский районный суд Киевской области было принято 17.05.2024. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Постановление суда. На этой странице вы сможете найти важные сведения об этом судебном решении. Мы предоставляем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить важные сведения.

Судебное решение № 119100400 относится к делу № 369/3019/24

то решение относится к делу № 369/3019/24. Организации, указанные в тексте настоящего судебного документа:


Наша система поддерживает поиск по разным критериям, таким как регион или название суда. Также в личном кабинете есть возможность подробной настройки, что существенно ускоряет процесс поиска данных. Это позволяет результативно экономить ваше время при получении необходимой информации из реестра судебных решений и других официальных источников.

Предыдущий документ : 119100388
Следующий документ : 119100641