Решение № 118444160, 16.04.2024, Печерский районный суд города Киева

Дата принятия
16.04.2024
Номер дела
759/18305/22-ц
Номер документа
118444160
Форма судопроизводства
Гражданское
Компании, указанные в тексте судебного документа
Государственный герб Украины Єдиний державний реєстр судових рішень

печерський районний суд міста києва

Справа № 759/18305/22-ц

пр. 2-3186/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про захист прав споживачів, визнання частково недійсним договору про споживчий кредит,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 через свою представницю - адвокатку Панову І. Ю. звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») про захист прав споживачів, визнання частково недійсним договору про споживчий кредит.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1010-5008 (далі - Договір). За умовами договору сума кредиту становить 4 800,00 грн, що надається на строк - 21 календарний день, тобто до 20 січня 2022 року. Пунктом 2.10 Договору визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту становить 48 000,00 грн та включає в себе: суму кредиту і проценти за користування кредитом у розмірі 43 200,00 грн.

На думку позивача пункти Договору щодо процентів за користування кредитом суперечать Закону України «Про захист прав споживачів», а тому просить визнати їх недійними.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05 січня 2023 року вказану позовну заяву направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

30 жовтня 2023 року на адресу суду надійшов відзив від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач наголосив, що ним дотримано вимог ст. ст. 1048, 10561 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а тому ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» має право на нарахування процентів протягом строку договору. Також відповідач зазначив, що розрахунок реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту здійснюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Відповідач наголосив, що відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» позивач мала право відмовитись в односторонньому порядку від укладеного договору протягом 14 днів.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1010-5008.

Відповідно до пункту 2.1 Договору розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту становить 4 800,00 грн.

Кредит надається позичальнику шляхом перерахування грошової суми позичальнику (пункт 2.2 Договору).

Згідно з пунктом 2.4 Договору строк користування кредитом становить 21 календарних днів з дня надання кредиту. Заявлений строк - це обраний позичальником в момент укладення цього Договору строк користування кредитом протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою / зниженою процентною ставкою.

Останнім днем заявленого строку (дата першої сплати процентів за користування кредитом) є 20 січня 2022 року.

Згідно з пунктом 2.4.4 Договору нараховані проценти за користування кредитом у Заявлений строк становить 2016,00 грн.

Пункт 2.6 Договору передбачає, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно починаючи з першого дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту в наступних розмірах:

- Стандартна процентна ставка 3,00% за кожен день користування кредитом

- Знижено процентна ставка 2,00% (право користування кредитом за вказаною ставкою згідно умов, визначених п.п. 3.4-3.9 Договору);

- Пільгова процентна ставка 0,01% (право користування кредитом за вказаною ставкою згідно умов, визначених п.п. 3.4-3.6 Договору).

Строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику - 300 календарних днів (до 26 жовтня 2022 року) з моменту перерахування кредиту. В частині виконання зобов`язань Договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до пункту 2.9 Договору реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору становить 572 465,00%.

Пунктом 2.10 Договору передбачено, що орієнтовна вартість кредиту (за весь строк кредитування) складає 48 000,00 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом 43 200,00 грн.

Згідно з п. 5.2 Договору, кредитодавець має право, у разі не здійснення сплати процентів за користування Кредитом у останній календарний день Заявленого строку та/або у певний черговий День сплати процентів, нарахувати, а Позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від Суми Кредиту. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань Позичальником на підставі цього Договору, не може перевищувати половини Кредиту, одержаного Позичальником за Договором.

Правовідносини між сторонами регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів», а також Законом України «Про електронну комерцію».

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Згідно статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Однак, електронний договір має включати всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, в зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Оспорюваний договір укладений в електронній формі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19), вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсними окремих пунктів оскаржуваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Так, у п.7.1 оспорюваного договору визначено, що цей Договір та Правила (Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів)) разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання кредиту. Украдаючи цей Договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з правилами на веб-сайті Кредитодавця (https://creditkasa.ua), повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання наслідків, обумовлених ним.

Відповідно до п.7.2.1, позичальник даним підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на сайті https://creditkasa.ua, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

В матеріалах справи також є Паспорт споживчого кредиту - інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, з якою споживача ОСОБА_1 було ознайомлено 30 грудня 2021 року, про що свідчить її електронний підпис одноразовим ідентифікатором (паролем) НОМЕР_2.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено та підтверджено дослідженими доказами, що сторони кредитного договору досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням (сума кредиту, строк кредиту, процентна ставка по кредиту, розмір процентів за користування кредитом в гривні, розмір неустойки (штрафу), річна процентна ставка, загальна вартість кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки та виходячи з обраних споживачем умов кредитування), позичальник погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить її заявка до ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тому в силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним.

На момент укладення кредитного договору позивач не зверталась до відповідача із заявою про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилась зі всіма умовами такого договору, в тому числі з тими, що оспорює. Крім того, не дивлячись на своє гарантоване законом право на розірвання договору протягом чотирнадцяти днів з дня його підписання, користувалась коштами відповідача, до суду звернулась через 11 місяців після укладення спірного договору.

Суд відхиляє доводи позивача в обґрунтування позову та зазначає, що оспорювані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Крім того, проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст.ст.1048,1056-1 ЦК України, відповідно, такі не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні вище вказаного положення закону. При цьому позивач розуміла розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що нею під сумнів не ставиться.

Судом також відхиляються і твердження позивача в обґрунтування вимог про визнання недійсним п.5.2 Кредитного договору, оскільки відповідно до вказаного пункту максимальний розмір пені, нарахований кредитодавцем, не перевищує 50 відсотків від суми кредиту, що відповідає положенням ст.21 ЗУ «Про споживче кредитування». Крім того, при належному виконанні договірних зобов`язань штрафна санкція у вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов`язань. Судом також враховується, що у поясненнях відповідача зазначається, що ним не здійснюються нарахування неустойки, штрафу та пені за прострочення позивачем грошового зобов`язання з урахуванням періоду дії карантину та введення в Україні воєнного, надзвичайного стану.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчила, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, та доводи, приведені стороною позивача під час судового розгляду, цього не спростовують.

Відтак, встановлені у даній справі обставини у сукупності свідчать про безпідставність позовних вимог щодо визнання недійсним положення пунктів кредитного договору в частині нарахування відсотків за користування кредитом, отже і відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 5-6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов оспорюваного кредитного договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору частково недійсним, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі, то судові витрати, понесені позивачем на правову допомогу, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 16, 202-204, 207, 215, 509, 526, 626-628, 638, 639, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 174, 178, 258, 259, 265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електрону комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 9, 21 ,25 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (адреса: бульв. Л. Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 38548598) про захист прав споживачів, визнання частково недійсним договору про споживчий кредит - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Суддя С. В. Вовк

Часті запитання

Який тип судового документу № 118444160 ?

Документ № 118444160 це Решение

Яка дата ухвалення судового документу № 118444160 ?

Дата ухвалення - 16.04.2024

Яка форма судочинства по судовому документу № 118444160 ?

Форма судочинства - Гражданское

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 118444160 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Сведения о судебном решении № 118444160, Печерский районный суд города Киева

Судебное решение № 118444160, Печерский районный суд города Киева было принято 16.04.2024. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти ключевые сведения об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить ключевые сведения.

Судебное решение № 118444160 относится к делу № 759/18305/22-ц

то решение относится к делу № 759/18305/22-ц. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа:


Наша платформа позволяет поиск по разным критериям, таким как регион или название суда. Также в личном кабинете есть возможность подробной настройки, что существенно ускоряет процесс поиска данных. Это позволяет эффективно экономить ваше время при получении необходимой информации из реестра судебных решений и других официальных источников.

Предыдущий документ : 118444159
Следующий документ : 118444161