Решение № 117985216, 10.01.2024, Хозяйственный суд города Киева

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.01.2024Справа № 910/12981/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі помічника судді Карлюк М. О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за первісним позовом Асоціації "Гапоненко Роман і партнери" як управитель майна Приватного підприємства "АГРОСИЛА"

до Громадської організації "Притулок тварин "СІРІУС"

про стягнення заборгованості у розмірі 376 554,00 грн,

та

за зустрічним позовом Громадської організації "Притулок тварин "СІРІУС"

до Приватного підприємства "АГРОСИЛА"

про стягнення заборгованості у розмірі 696 296,05 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 10.01.2024,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2023 року Асоціації "Гапоненко Роман і партнери" (далі - позивач за первісним позовом, Асоціація) як управитель майна Приватного підприємства "АГРОСИЛА" (далі - Підприємство) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Громадської організації "Притулок тварин "СІРІУС" (далі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, Організація) про стягнення заборгованості у розмірі 376 554,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від виконання обов`язку оплати Товару, поставленого позивачем за договором № 43 від 04.08.2022.

Ухвалою суду від 18.08.2023 відкрито провадження за вищезазначеною позовною заявою та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників учасників справи.

28.08.2023 до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Громадської організації "Притулок тварин "СІРІУС" до Приватного підприємства "АГРОСИЛА" про стягнення 696 296,05 грн, з яких: 203 751,94 грн пені та 492 544,11 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Підприємством умов укладеного договору № 43 від 04.08.2022.

Ухвалою суду від 22.09.2023 суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/12981/23 зустрічний позов Громадської організації "Притулок для тварин "СІРІУС".

Також ухвалою суду від 22.09.2023 судом було вирішено здійснювати розгляд справи № 910/12981/23 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання було призначене на 18.10.2023.

Ухвалою суду від 30.10.2023 в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підготовче засідання було призначене на 01.11.2023.

У підготовчому засіданні 01.11.2023 була оголошена перерва до 30.11.2023.

За наслідками підготовчого засідання 30.11.2023 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 10.01.2024.

До судового засідання 10.01.2024 сторони не направили своїх представників, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Агросила», як підрядником, та Громадської організації "Притулок тварин "СІРІУС", як замовником, (був укладений договір № 43 від 04.08.2022 (далі - договір).

Відповідно до умов договору, ПП «АГРОСИЛА» зобов`язалося виготовити для відповідача та здійснити монтаж 3 (трьох) рефрижераторних контейнерів (далі - товар), визначених специфікацією до договору, а відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити товар та монтаж у строки, погоджені договором.

Пунктом 2.2. договору сторонами було погоджено, що Замовник проводить оплату по договору двома частинами. Перша: попередня оплата в розмірі 1 227 792,00 грн, що складає 80 відсотків вартості Робіт, сплачується Замовником протягом трьох робочих днів з моменту підписання цього договору. Друга частина: остаточна оплата в розмірі 306 948,00 грн, що становить 20 відсотків вартості Робіт, сплачується Замовником по факту закінчення виконання Підрядником Робіт, впродовж 5 (п`яти) робочих днів від дати підписання Сторонами Акту передачі-приймання виконаних Робіт (далі - Акт).

Управитель стверджував, що на виконання умов укладеного договору ПП «АГРОСИЛА» виготовило рефрижераторні контейнери та 02.12.2022, 22.12.2022 та 29.12.2022 поставило їх Організації та відповідно здійснило їх монтаж.

09.02.2023 за твердженнями позивач за первісним позовом ПП «АГРОСИЛА» передало також Організації Акт передачі-приймання виконаних Робіт.

Пунктом 2.5. договору визначено, що строк, протягом якого Замовник розглядає, підписує і передає Підряднику один примірник Акту, становить три дні з дати його отримання Замовником. У разі відмови від підписання Акту Замовник зобов`язаний надати Підряднику обґрунтовані заперечення щодо цього у цей саме строк.

Управитель стверджував, що Організація після отримання товару та Актів від ПП «АГРОСИЛА» не оплатив залишок вартості товару та не підписав Акт передачі-приймання виконаних Робіт у строки, узгоджені сторонами. При цьому, за твердженнями позивача за первісним позовом, Організація не висловила жодних заперечень, щодо отриманого нею Товару.

Згідно з пунктом 2.6. договору у разі ненадання підряднику примірника належним чином підписаного Акту чи мотивованих заперечень проти його підписання у строк, зазначений у пункті 2.5. цього договору, Сторони домовились, що в такому випадку Акт вважається підписаним Замовником без зауважень та є підставою для сплати у повному обсязі за належно виконані Підрядником Роботи по договору. Зважаючи на зазначене вище, Управитель та Підприємство вважають Акти передачі-приймання виконаних Робіт підписаними, а тому у Організації виник обов`язок внесення оплати.

Пунктом 2.7. договору Сторони погодили, що товар передаватиметься за адресою виробництва Підприємства. Так у вказаному пункті Договору дослівно зазначено , що передача-приймання виконаних Робіт здійснюється за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. В. Чорновола, 1 у строк, визначений в Додатку № 1 (Специфікації), за умови своєчасного отримання Підрядником за вказаною адресою шасі автомобіля, на яке буде здійснюватися Підрядником монтажні роботи, та отримання попередньої оплати, зазначеної в пункті 2.2. цього договору. Можливе дострокове виконання Робіт.

Однак, сторони домовились, що ПП «АГРОСИЛА» здійснить доставку Товару, яку Організація потім оплатить. З цією метою ПП «АГРОСИЛА» підготувало і направило Організації додаткову угоду № 1 від 01.12.2022 до договору, якою вартість товару збільшується на суму послуг автокрана та трала. Вказану додаткову угоду Організацією підписано не було.

ПП «АГРОСИЛА» повторно 16.03.2023 направило на адресу Організації: Акт виконаних робіт №5 від 09.02.2023, договір №43 від 04.08.2022, додаткову угоду №1 від 01.12.2022, рахунок на кінцеву оплату № 90 від 01.12.2022, Акти надання послуг тралом ТОВ «ТІРАСБУДМОНТАЖ» №91 від 02.12.2022; №99 від 20.12.2022; № 92 від 30.12.2022.

Отже загальна вартість Товару, його монтажу та доставки (послуги трала та автокрана) склала 1 604 346,00 грн, з яких:1 534 740,00 грн вартість Товару з монтуванням, 40 005,00 грн послуги трала, 18 000,00 грн послуги автокрана.

Беручи до увагу факт внесення попередньої оплати, заборгованість Організації перед Підприємством становить 376 554,00 грн.

Водночас, 08.08.2023 між Асоціацією «Гапоненко Роман і партнери», як управителем, та ПП «АГРОСИЛА», як установником управління, було укладено договір управління майном № 5 (далі - договір управління майном), відповідно до умов пункту 1.1. якого предметом договору є майнові права у вигляді дебіторської заборгованості за договором № 43 від 04.08.2022, укладеним між ПП «Агросила» та Громадською організацією «Притулок для тварин «СІРІУС».

28.02.2023 ПП «АГРОСИЛА» надало представнику Організації лист (вих. №28/02/1 від 28.02.2023), в якому просило провести кінцевий розрахунок за поставлені контейнери у розмірі 376 554,00 грн. Вказаний лист залишений Організацією без виконання.

16.03.2023 ПП «АГРОСИЛА» повторно, засобами поштового зв`язку, направило Організації лист (вих. №16/03/2 від 16.03.2023), в якому просило провести кінцевий розрахунок за поставлені контейнери у розмірі 376 554,00 грн.

Оскільки вказані вище листи з вимогами проведення остаточної оплати залишені Організацією без виконання, Управитель звернувся із цим позовом до суду, в межах якого просив суд стягнути на свою користь з Організації 376 554,00 грн вартості поставленого товару.

У свою чергу Організація звернулась до суду із зустрічною позовною заявою, в якій зазначила, що відповідно до пункту 1.2 договору детальні характеристики, комплектація та строки виконання Робіт зазначаються в Додатку № 1 (Специфікації), який є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з додатком № 1 до договору (Специфікації), строк виконання Робіт - здійснення виготовлення та монтажу складає до 30 робочих днів.

Попередня оплата за договором в розмірі 1 227 792, 00 грн, що становить 80 відсотків вартості Робіт, була здійснена Організацією 23.08.2022, що підтверджується долученою до первісного позову платіжною інструкцією № 1532 від 23.08.2022.

Таким чином, за твердженнями позивача за зустрічним позовом, Підприємство зобов`язане було протягом 30 робочих днів з моменту внесення попередньої оплати, тобто до 04.10.2022 включно виконати Роботи обумовлені договором.

Однак Роботи були передані Організації лише 09.02.2023, що підтверджується долученим до первісного позову актом № 5 виконаних робіт від 09.02.2023. який згідно умов договору є належним доказом, що підтверджує приймання Робіт за якістю і кількістю.

Беручи до уваги вказане, Організація здійснила нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за період з 05.10.2022 до 08.02.2023 в розмірі 203 751,94 грн та заявила вказану суму штрафних санкцій до стягнення в межах зустрічної позовної заяви.

Крім того, Організація зауважила, що рефрижератори, які мало виробити Підприємство, призначались для зберігання в належних умовах корму для тварин, які перебувають на утриманні позивача за зустрічним позовом. Однак, внаслідок не виконання Підприємством Робіт в строки обумовлені договором, вказані корми зберігались весь цей час у непридатних для їх зберігання умовах, що призвело до їх псування. Вартість зіпсованих кормів є збитками Організації в розмірі 492 544,11 грн, які просить стягнути з Підприємства.

Підприємство у своєму відзиві на зустрічний позов заперечувало проти стягнення пені та збитків, посилаючись на те, що Організацією не були підготовлені майданчики для контейнерів станом на листопад 2022 року, що унеможливлювало своєчасне виконання договору. Також Підприємство заперечувало проти стягнення збитків, оскільки частина зіпсованого корму, згідно з представленими суду документами, були замовлені та перебували на зберіганні Організації раніше строку виконання обов`язку Підприємства з виготовлення та монтажу рефрижераторів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Приписами статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку про те, що за своїм змістом спірний правочин є поєднанням договору поставки та договору підряду.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи вказаної статті кореспондуються із нормами статті 712 ЦК України. Частиною 2 якої передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також, приписами статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З представлених суду документів вбачається, що Товариством був поставлений товар за договором та вважається прийнятий Організацією в силу умов договору. Зауважень щодо кількості та якості матеріали справи не містять. Натомість Організація не здійснила повну оплату поставленого товару, а тому у неї виникла заборгованість за договором перед Підприємством, а у подальшому перед Управителем, в розмірі 376 554,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись вказаними приписами процесуального закону, суд дійшов висновку про те, що вимоги Управителя про стягнення 376 554,00 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню. Таким чином первісний позов підлягає задоволенню.

Щодо зустрічних вимог суд відзначає наступне.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положення частини 6 статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін.

Відповідно до пункту 4.2 договору за несвоєчасне виконання зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1 % від суми невиконаних Робіт за кожен день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за весь період затримки виконання зобов`язання.

Перевіривши представлений суду Організацією розрахунок пені, суд дійшов висновку про те, що позивачем за зустрічним позовом вірно розраховано вказану штрафну санкцію з урахуванням умов договору, а тому 203 751,94 грн пені підлягають стягненню з Підприємства на користь Організації.

Щодо вимог про стягнення збитків суд зазначає, що частиною 1 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини, та ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що Організацією належними та допустимими доказами не доведено наявності всіх визначених складових для покладення на Підприємства такої відповідальності, як відшкодування збитків.

Отже, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме лише в частині стягнення пені.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову у повному обсязі та часткове задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму (частина 11 статті 238 ГПК України).

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Асоціації "Гапоненко Роман і партнери" як управитель майна Приватного підприємства "АГРОСИЛА" про стягнення заборгованості у розмірі 376 554,00 грн задовольнити, а саме стягнути: 376 554,00 грн боргу та 5 648,31 грн судового збору.

2. Зустрічний позов Громадської організації "Притулок тварин "СІРІУС" про стягнення заборгованості у розмірі 696 296,05 грн задовольнити частково, а саме стягнути : 203 751,94 грн пені та 3 056,28 грн судового збору.

3. У іншій частині в задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення 492 544,11 грн збитків та 7 388,16 грн судового збору відмовити.

4. Провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.

5. Стягнути з Громадської організації "Притулок тварин "СІРІУС" (02125, місто Київ, вулиця Дашкевича Остафія (колишня назва - Курнатовського), будинок 3, квартира 27; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42703881) на користь Асоціації "Гапоненко Роман і партнери" (04080, місто Київ, вулиця Межигірська, будинок 76; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35877019) управителя майна Приватного підприємства "АГРОСИЛА" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32306208) 172 802,06 грн (сто сімдесят дві тисячі вісімсот дві гривні 06 копійок) боргу та 2 592,03 грн (дві тисячі п`ятсот дев`яносто дві гривні 03 копійки) судового збору.

6. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26.03.2023.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ