Постановление суда № 103280760, 14.02.2022, Хозяйственный суд Одесской области

Дата принятия
14.02.2022
Номер дела
916/330/22
Номер документа
103280760
Форма судопроизводства
Хозяйственное
Государственный герб Украины

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

"14" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/330/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши матеріали позовної заяви (вх.№345/22 від 07.02.2022)

за позовом: Державного підприємства «ТВК» (вул. Базова, № 21, смт. Авангард, Овідіопольський р-н, Одеська обл., 67806, код ЄДРПОУ 24971375)

до відповідача: Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Портова, № 2, смт. Овідіополь, Одеська обл., 67800, код ЄДРПОУ 35038745)

про визнання неправомірною бездіяльність та зняття арешту з майна

ВСТАНОВИВ:

07.02.2022 до Господарського суду надійшла позовна Державного підприємства «ТВК» як скаржника до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідно до якої заявник просить:

- поновити строк на звернення з позовною заявою;

- визнати неправомірною бездіяльність Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у не скасуванні арешту накладеного постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження АВ № 978682 від 02.02.2010 року, реєстраційний номер обтяження № 9583312 від 03.03.2010 року;

- зобов`язати Овідіопольський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна (невизначене майно, все майно) Державного підприємства «ТВК», розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 21, що накладений Овідіопольським районним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, АВ №978682 від 02.02.2010 року, реєстраційний номер обтяження № 9583312 від 03.03.2010 року, про що внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, реєстратором Одеської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 03.03.2010 року в межах виконавчого провадження відділом ДВС Овідіопольського РУЮ було накладено арешт на майно боржника – ДП «Південь», правонаступником якого є ДП «ТВК», реєстраційний номер обтяження: 9583312, підставою якого стала постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АВ №978682 від 02.2010 року.

Вирішуючи питання про прийняття даного позову до розгляду, судом встановлено наявність підстав для відмови у прийнятті вказаної позовної заяви зважаючи на таке.

Частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Суд зазначає, що в ст. 2 Господарського процесуального кодексу України вказано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Згідно з ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Проаналізувавши предмет позову та його обґрунтування, суд доходить висновку, що позивач фактично оскаржує дії державного виконавця. До того ж, в тексті позовної заяви позивач неодноразово посилається на Закон України «Про виконавче провадження», а саме на положення закону, відповідно до яких рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Разом з цим, позивач замість скарги на дії ДВС звертається до суду з позовною заявою.

При цьому, ані з позовної заяви, ані з документів доданих до неї неможливо встановити в межах якої вирішеної господарської справи та під час виконання якого судового рішення відповідною виконавчою службою було накладено арешт на зазначене позивачем майно.

Водночас, законодавець передбачає спеціальний порядок зняття арешту з майна для особи, яка вважає себе його власником.

Згідно приписів ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальною по відношенню до норм статей 328 та 392 ЦК України та передбачає на рівні закону порядок дій особи, яка вважає себе власником майна, на яке накладено арешт.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»).

При цьому, пунктом 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.

Тобто нормами чинного законодавства нерозривно пов`язано звернення особи до суду з вимогою про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.

Окреме звернення особи до господарського суду з позовом про зняття заборони, внесення змін до реєстрів не передбачено законом, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» встановлений певний порядок зняття арешту з майна особи, яка вважає себе власником майна.

В пункті 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» № 10 від 24.10.2011 зазначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

В пункті 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» № 10 від 24.10.2011 зазначено, що господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов`язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов`язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України «Про виконавче провадження»), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

В абзаці 3 п. 9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 роз`яснено, що вимоги осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В свою чергу, ч. 1 ст. 339 ГПК України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.10.2019 у справі № 904/51/19 зазначила, що якщо з матеріалів справи не вбачається існування спору щодо права власності на це майно у іншої, крім позивача, особи, у такому випадку спір про право відсутній, а посилання останнього у позовній заяві на норми цивільного законодавства щодо захисту права власності не заслуговують на увагу, оскільки ним не визначено особи, яка порушує це право, що свідчить про відсутність спору про право.

Так, у разі якщо зняття арешту з майна не пов`язано зі спором про право на це майно, особа, яка вважає себе власником спірного майна, доказом чого є відповідні документи, повинна звернутися до державної виконавчої служби з вимогою про зняття арешту зі спірного майна. У випадку відмови державної виконавчої служби у знятті арешту з майна, останній повинен звернутися до суду з вимогою про оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, шляхом подання до суду скарги на рішення, дію чи бездіяльність органів державної виконавчої служби та зобов`язання зняти арешт в межах розглянутої господарської справи.

Таким чином, нормами Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач може скористатись своїм правом звернення до господарського суду або з позовом про визнання права власності та зняття арешту з майна або зі скаргою на дію або бездіяльність органів державної виконавчої служби та зняття арешту з майна в межах вирішеної господарської справи. При чому, останнє, не пов`язано з позовним провадженням.

Разом із тим, при зверненні позивачем із позовом, останній не просить суд визнати за ним право власності на спірне нерухоме майно, так само як і не ставить під сумнів наявність такого права у ДП «ТВК». Більше того, він зазначає про відсутність заперечення з боку стягувача стосовно належності саме позивачу на праві власності вказаного нерухомого майна. При цьому, фактично, в даному випадку, спір пов`язаний виключно із запереченнями проти арешту майна, який накладено органом державної виконавчої служби постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження АВ №978682.

Отже, вимога про визнання права власності на майно не заявляється, а фактично оскаржуються бездіяльність Овідіопольського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна позивача в межах виконавчого провадження.

Відтак, заявлені позовні вимоги не пов`язані з правом на майно, а стосуються порушень вимог Закону України "Про виконавче провадження" з боку органів державної виконавчої служби, що підлягає розгляду за правилами ст. 339 ГПК України, ст. 447 ЦПК України, а також з урахуванням норм Закону України «Про виконавче провадження»(з урахуванням предметної та суб`єктної юрисдикції).

З огляду на те, що між позивачем та Овідіопольським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відсутні господарські відносини врегульовані Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, іншими актами господарського, цивільного законодавства та відсутній спір про право, що виникає з відповідних відносин, оскільки відповідний орган державної виконавчої служби в даному випадку не є суб`єктом господарювання, а також між сторонами відсутній спір про право власності, даний спір непідвідомчий господарському суду.

Між тим, аналізуючи діюче законодавство України з даного питання, суд встановив, що спори про зняття арешту з майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, розглядаються за правилами ст. 339 ГПК України, ст. 447 ЦПК України та ст. 287 КАС України.

Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 339, ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З огляду на вищезазначене, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про відмову у прийнятті позовної заяви, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Проте, як було зазначено судом, з поданої ДП «ТВК» позовної заяви не можливо встановити на підставі якого виконавчого документу було накладено арешт та заборону відчуження спірного нерухомого майна.

Наразі, відсутні підстави вважати, що виконавче провадження, в межах якого було винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, АВ № 978682 від 02.02.2010, було відкрите на підставі виконавчого документу, який видався Господарським судом Одеської області.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи, що позов подано до органу державної виконавчої служби, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки позовна заява з визначеним суб`єктним складом не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно з вимогами частини 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України роз`яснити заявнику, що для належного захисту свого порушеного права, позивач має право звернутися до господарського суду з відповідним позовом згідно із приписів ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» чи оскаржити бездіяльність виконавця органу державної виконавчої служби згідно із нормами ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» до суду, який видав виконавчий документ.

Керуючись п.1 ч.1 ст.175, ст.ст.234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.У відкритті провадження по справі № 916/330/22 за позовом Державного підприємства «ТВК» до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання неправомірною бездіяльність та зняття арешту з майна - відмовити.

2. Позовну заяву Державного підприємства «ТВК» з доданими до неї документами повернути заявникові.

Ухвала набрала законної сили 14.02.2022 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Цісельський

Часті запитання

Який тип судового документу № 103280760 ?

Документ № 103280760 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 103280760 ?

Дата ухвалення - 14.02.2022

Яка форма судочинства по судовому документу № 103280760 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 103280760 ?

В Хозяйственный суд Одесской области
Предыдущий документ : 103280759
Следующий документ : 103280761