Повідомити про помилку або ідею
YouControl
logo youcontrol
0 800 309 077
Дзвінок безкоштовний
УКР

Зареєструйтесь і перевірте 10 компаній безкоштовно, або отримайте консультацію по номеру 0 800 309 077.

Шукай, перевіряй, редагуй: ефективна робота над журналістським розслідуванням

1 квітня 2019 р.
youcontol

Як підготувати якісне журналістське розслідування, куди звертатися за інформацією та як її перевірити? Про все це на вебінарі від YouControl розповіла журналіст-розслідувач  Леся Іванова.

“Коментарі вільні, але факти священні”, – безапеляційно стверджував Чарльз Прествіч Скотт, журналіст, політик і видавець “Manchester Guardian” (нині загальновідомого The Guardian). Постулат про важливість пошуку та перевірки фактажу сповідують журналісти-професіонали вже протягом кількох століть. І в наш час, коли доступної інформації, як піску морського, особливо важливо не загубитися, знайти саме потрібні відомості та перевірити, наскільки вони правдиві. Саме це є основою якісного журналістського розслідування.

Як же зробити максимум, аби зібрати необхідний фактаж та ще й якісно його презентувати? Цими та іншими лайфхаками на вебінарі від YouControl "Як провести резонансне розслідування" розповіла Леся Іванова – журналіст-розслідувач онлайн-ресурсу Bihus.info і програми “Наші Гроші з Денисом Бігусом”.

Секрети професії: джерела та акценти

За словами Лесі Іванової, універсального джерела пошуку та агрегації інформації немає. Тож відповідальний журналіст має користуватися максимальною кількістю доступних платформ, адже на більшості з них можна знайти якусь унікальну інформацію, вирішальний факт розслідування. Загалом журналістка зазвичай використовує понад 20 різноманітних ресурсів, серед яких вагому роль відіграє і система YouControl. Зокрема, вона допомагає швидко виконувати кроспошук за людьми та компаніями.

Вже в процесі роботи над розслідуванням є декілька важливих аспектів, які потребують особливої уваги. Тож Леся Іванова детально розповіла, як правильно з ними працювати.

Як виявити фіктивні та “поличні” компанії

Для того, щоб перевірити компанію на фіктивність, потрібно перевірити її щодо кількох найпоширеніших факторів:

•  Розмір статутного капіталу. Якщо компанія торгує складними в створенні та реалізації товарами на мільйони гривень, то статутний капітал в 1 000 грн може бути досить красномовним фактом. Він може говорити про те, що компанія ніяк за свої дії відповідати не збирається, а якщо починаються проблеми – її швидко “хоронять” і забувають.

•  Велика кількість судових рішень. Особливу увагу потрібно звернути на кримінальні провадження та справи, пов’язані з податковою (саме податківці першими можуть помітити ознаки фіктивності).

•  Податковий борг. Якщо він є, навіть невеликий, це може означати, що компанією нормально не займаються, директор та бухгалтер не слідкують за її станом.

•  Різка зміна власника чи локації, особливо перереєстрація на прифронтовій чи непідконтрольній території. Це може свідчити про те, що компанію хочуть “заховати”, щоб уникнути відповідальності за якість вчинені правопорушення. Це може бути втеча від податкової чи прокуратури, представники яких не шукатимуть її на фронті.

“Звичайна людська логіка та експрес-аналіз YouControl  дають достатньо підстав, щоб зрозуміти, що з компанією щось не так”, – запевнила Леся Іванова.

Водночас, за словами журналістки, зараз рідко в шахрайських схемах використовують відверто фіктивні компанії. Частіше в них залучають “поличні фірми”, і їх потрібно теж вміти розпізнавати. Це підприємства, створені з метою подальшого продажу. Вони прописані в адресах масової реєстрації, “числяться” на простих юристах, мають мінімальний статутний капітал. Така компанія є оболонкою, на якій немає репутаційних та інших “плям”, проблем з податковою, судових справ тощо. Коли ж потрібно її ввести в якусь гру, фірму перереєстровують на відому людину, піднімають статутний капітал (хоча не факт, що вносять), переносять в реальний респектабельний офіс, призначають керівником людину відому в галузі. Тобто їй надають вигляду пристойної, великої, а головне – працюючої, а потім починають її використовувати з сумнівними намірами.  Така компанія ніби реальна, але це не робить її менш “поличною”.

Як шукати зв’язки людей та компаній?

За словами Лесі Іванової, у кожного журналіста свої підходи до збору даних, у тому числі щодо зв’язків. У своїй роботі вона обрала такий принцип: поки не знайдена вся можлива інформація з доступних джерел, не варто йти “в поле”. При чому на основі зібраних відомостей потрібно створити власне досьє на людину, фірму, кейс.

Щодо джерел, то журналістка радить шукати особливий підхід. Окрім очевидного використання тих же державних реєстрів, треба вміти дивитися з іншого боку на ці ресурси. Потрібно “шукати вікна”, а не лише “двері”. Наприклад, “майновий реєстр” (Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) звикли використовувати як джерело перевірки чиновника – чи задекларував він майно. Та в ньому можна шукати інформацію про банківські кредити або про зв’язки фірм через іпотеки. Там багато “опосередкованих” речей, що стають першими зачіпками, які потім можна розвинути та підтвердити іншими фактами.

Також при пошуку зв’язків допомагають різні сервіси. Загалом зараз у журналістів є багато можливостей автоматизувати цей процес, а не малювати схеми на ватманах. Зокрема, в нагоді стає інструмент в YouControl, який дає можливість шукати не лише зв’язок фірм, а й конкретних людей з підприємствами. Причетність можна побачити через адреси, телефони чи інші індикатори. При чому цей зв’язок буде 100% підтверджений доказами. Інструмент допомагає як з нуля знайти пов’язаність, так і  підтвердити гіпотезу. Модуль все прораховує технічно, автоматично, дозволяє уникнути помилок, не пропустити щось через неуважність чи людський фактор.

Читайте більше: Ми вас бачимо! Новий модуль пошуку зв'язків чиновників із бізнесом

Як опрацьовувати фінансову звітність?

Фінансова звітність може допомогти завершити “портрет” компанії. Цей показник дає розуміння масштабу її діяльності, взаємодії з державною через тендери тощо. Та як правильно проаналізувати фінансову звітність, адже далеко не в кожного журналіста вистачає знань та досвіду, щоб це зробити якісно?

“Немає сорому звертатися за допомогою в цьому питанні. Потрібно дружити з юристами та фінансистами, просити в них пояснити, як читати фінансові дані. Якщо в чомусь невпевнені – звертайтесь до фінансових аудиторів, аби ті підтвердили чи спростували вашу гіпотезу. Однак важливо, щоб експерт, який дає поради, був практикуючий, а не той, кого зазвичай кличуть як коментатора. Також журналістам варто підвищувати свій власний рівень знань, відвідувати тренінги, які проводять, зокрема, й відомі аудиторські фірми. Потім підтримувати контакти з тренерами та звертатися до них за допомогою. Також потрібно розвиватися самостійно: читати фінзвітність різних компаній, порівнювати її, “наметати око” на цьому”, – радить Леся Іванова.

Читати більше:

Як правильно читати фінансову аналітику YouControl

Просто як A-B-C-D: YouControl додає до системи фінансовий скоринг

Як перевірити джерела?  

Журналісти отримують відомості з різних джерел, нерідко вони анонімні, тож перевірка фактажу є одним із найважливіших завдань в проведенні розслідування.

“Немає різниці – джерело офіційне чи анонімне – перевіряти треба все. Тим більше, що люди можуть брехати чи помилятися”, – зауважила Леся Іванова.

При перевірці, з досвіду журналістки, є декілька принципів. Перший – шукати другу копію. Практично не існує таких документів, яких немає в інших джерелах. Наприклад, судові рішення, контракти будуть в як мінімум у двох, а то й більше сторін-учасників процесу. Кожен документ потрібно “верифікувати” – чи не є він підробкою.

Другий принцип – шукати “дзеркальну інформацію” або ж вторинний документ. Потрібно знайти інші джерела, де може знаходитися викладена в документі інформація.

Третій – коли немає можливості реалізувати перші два варіанти – потрібно “запитати в лоб”. Лише одне деталізуюче запитання, тобто ствердження, що журналіст вже все й так знає, просто потребує певних подробиць, поставить іншу сторону в безвихідне положення. Своєю відповіддю і наданням деталей вона автоматично підтвердить факт, щодо якого є сумніви.

Як писати, щоб читали?

За словами Лесі Іванової, протягом професійної кар’єри вона визначила правила, як готувати тексти чи сюжети, аби вони сприймалися аудиторією, були зрозумілими та водночас якісними. Цих правил п’ять.

Один текст – одна історія

Текст, сюжет чи фільм має донести одну ідею, але чітко. Тоді її зрозуміють і запам’ятають. Якщо розпорошуватися і розповідати “три в одному”, такого ефекту не досягнути. Якщо тема вийшла дуже широка – краще подрібнити її на серії/окремі публікації.

Не “натягуйте”,  але “дотягуйте”

Із 10 ідей чи гіпотез 9 може піти “у відсів”. Якщо гіпотеза не підтверджується, не треба “натягувати” через ефір чи дедлайн. За це потім буде соромно. Викинути – це нормально, на відміну від нагнітання зради там, де її немає або ви не впевнені на всі 100%, що є. Краще зірвати ефір, ніж безпідставно когось звинуватити. Якщо ж історія справді важлива і є впевненість, що її можна розвинути, але не вистачає доказової бази, – не викидайте,  а відкладіть і повертайтеся до неї з часом. Справді важливі речі часто робляться місяцями, а то й роками.

Будьте самі собі “адвокатом диявола”

Завжди продумуйте “а що, якщо…”. Варіантів, як могли розвиватися події, завжди багато, тож намагайтеся пропрацювати їх усі. І тільки коли буде впевненість, що все відбувалося саме так, як ви це бачите, що є реальні докази, можна віддавати історію в ефір.

Один редактор добре, а два краще

Якщо довго і глибоко працювати над темою, виникає “сліпота” і щодо фактажу, і щодо стилістики. Автору ніби все очевидно, йому здається, що в сюжеті важливо все. В реальності простій людині може багато чого бути незрозумілим, адже половина інформації насправді не стосується основної лінії, вона там просто зайва. І якраз інший редактор “свіжим поглядом” може все це виявити і допомогти “почистити”.

Редактор – теж людина

Після редактора теж треба перевіряти. Варіант “редактор виправив – його відповідальність” – це лицемірство перед собою і халтура. Редактор теж може помилитися в деталях, а фактаж все одно відповідальність журналіста.

І на завершення Леся Іванова радить журналістам бути готовими “зустрітися” із наслідками своєї роботи. І хоча убезпечити себе від усього неможливо, потрібно підготуватися до різних варіантів розвитку подій. Варто проаналізувати, чим може загрожувати авторам певна публікація. Це може бути що завгодно – від допитів до переслідувань. “Якщо усвідомлювати наслідки, питання, як із цим жити, виникати не буде”, – впевнена журналістка.

Повний запис вебінару: