Decision № 93205984, 01.12.2020, Kharkiv Circuit Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

01 грудня 2020 р. № 520/14015/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Полях Н.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області (вул. Алчевських, буд. 44, корп. А, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 37999675) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) щодо підготовки подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 11.06.2020 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2613 у розмірі - 6421,00 грн. (шість тисяч чотириста двадцять одна гривня), сплаченого згідно квитанції № 0.0.1732148790.1 від 11.06.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області підготувати подання до Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 11.06.2020 р. посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2613 у розмірі - 6421,00 грн. (шість тисяч чотириста двадцять одна гривня), сплаченого згідно квитанції № 0.0.1732148790.1 від 11.06.2020 року.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до п. 9 ч. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Однак, позивачем помилково був сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від ціни договору купівлі-продажу нерухомості. З метою повернути надлишково сплачені кошти, позивач звернувся до відповідача із відповідною вимогою. Однак, відповідачем була проігнорована вимога позивача. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі від 19.10.2020 р. була надіслана позивачу. Однак, на адресу Харківського окружного адміністративного суду повернувся конверт із позначкою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі від 19.10.2020 р. була надіслана відповідачу та отримана ним 21.10.2020 р.

Копія про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі від 19.10.2020 р. була надіслана третій особі та отримана нею 23.10.2020 р.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Верховний Суд у своїй постанові від 20.02.2018 р. по справі №819/1730/17 встановив, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Таким чином, спір про право на повернення коштів особі, яка придбала нерухомість вирішується в судовому порядку при наявності відповідних доказів, оскільки управління не має змоги самостійно встановити чи дійсно позивач придбав нерухомість уперше. Із наданих позивачем пояснень та доказів вбачається, що обов`язок щодо сплати збору в розмірі 6421,00 грн., для позивача встановив нотаріус при посвідченні договору, а не орган Пенсійного фонду. Стаття 49 Закону України "Про нотаріат" встановлює, що однією з підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії є невнесення встановлених законодавством платежів, пов`язаних з її вчиненням, особою, яка звернулась з проханням про вчинення нотаріальної дії. Управління не має змоги самостійно встановити чи дійсно позивач придбала нерухомість вперше. На підставі викладеного просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Третя особа не скористалась своїм процесуальним правом та не надала жодних пояснень чи заперечень на адміністративний позов.

Заявою від 26.11.2020 року представник позивача повідомив, що він не буде користатися своїм право на подання відповіді на відзив відповідача. Просив якнайшвидше прийняти рішення по справі.

Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 10.08.2020 р. уклала договір купівлі-продажу квартири (покупець) із ОСОБА_2 (а.с. 7-8).

Відповідно до п. 1 зазначеного договору продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 68,10 кв.м, житловою площею 32,50 кв.м та сплачує продавцю грошову суму, визначену у п. 3 цього Договору.

Ціна договору становить 642035,00 грн. Окрім того, в п. 9 зазначеного договору вказано, що покупцем сплачується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % від ціни договору у розмірі 6421, 00 грн. (а.с. 7).

На виконання умов договору позивачем був сплачений такий збір у розмірі 6421,00 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1732148790.1 від 11.06.2020 р. (а.с. 10).

Факт придбання житла позивачем вперше підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів (а.с.12).

Дізнавшись про законодавчі приписи, які стосується повернення сплачених коштів за збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості квартири за умови, що зазначене нерухоме майно було придбане вперше, позивач з метою відновлення порушеного права звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із запитом щодо поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості.

У відповіді на запит листом № 7290-11424/Б-05/8-2000/20 від 15.09.2020 р. посадові особи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило у поверненні такого збору та зазначило, що ОСОБА_1 надала копії документів, зокрема квитанції про перерахунок суми збору, договору купівлі-продажу квартири, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, проте суб`єкт владних повноважень не може остаточно зробити висновок, про те що вона придбала житло вперше.

Не погоджуючись із такими діями та рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із відповідним позов, в якому просила відновити порушене право.

По суті спірних відносин суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння збору на обов`язкове державне пенсійне страхування і стосуються поверненні позивачу сплаченого ним збору.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено положеннями Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з п. 9 ст. 1 цього Закону платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).

Згідно з п. 151 Порядку №1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно з пп. в п. 152 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Суд наголошує, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 придбала вперше нерухоме майно за договором купівлі-продажу.

Факт сплати позивачем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі № 0.0.1732148790.1 від 11.06.2020 р. (а.с. 10).

Беручи до уваги твердження позивача, які підтверджені належними доказами і не були спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про те, що позивач вперше придбав житло. Отже, на підставі п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" і п. 151 Порядку №1740 був звільненим від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 153 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

На час придбавання позивачем житла і звернення до відповідача із заявою чинне національне законодавство не визначало механізму звільнення від сплати збору на обов`язкове державне страхування з операцій придбання громадянами житла вперше. Відсутність такого механізму не може бути перешкодою для реалізації громадянами своїх прав, свобод чи інтересів. У контексті фактичних обставин цієї справи, законодавство передбачає можливість повернення помилково або надміру сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платники збору, визначені пунктами 5-7, 9 і 10 ст. 1 цього Закону, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету" контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна" покладений на Пенсійний фонд України.

Пунктом 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. №787 (далі - Порядок №787), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів (абз. 1).

Згідно з п. 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (абз. 1).

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (абз. 2).

Положеннями п. 10 Порядку №787 передбачено, що заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів. У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.

Отже, як вбачається, повернення помилково або надміру сплаченого до бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється з відповідного рахунку за надходженням відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" за поданням відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, що контролює надходження цього збору до бюджету.

Водночас, враховуючи, що позивач був звільненим від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла, але фактично сплатив цей збір, суд, погоджуючись з доводами позивача, дійшов висновку про те, що така сплата здійснена ним помилково, а тому сплачені кошти підлягали поверненню позивачу за поданням відповідача.

За цих обставин суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 , помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу зазначеної у позові нерухомості в розмірі 6421,00грн.

З метою поновлення порушеного права позивача на повернення йому помилково сплачених коштів суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню вимогу про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області подання (висновок) про повернення ОСОБА_1 6421,00 (шість тисяч чотириста двадцять одну грн. 00 коп.) грн. збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого за квитанцією від № 0.0.1732148790.1 від 11.06.2020 р. (а.с. 10).

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється на підставі приписів ст. 139 КАС України.

Крім того, суд зазначає, що в позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивача, в якому просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 1200,00 грн..

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За визначенням ч.1 ст.132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАСУ до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАСУ).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ).

У частині 4,5 статті 134 КАС України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

На підтвердження понесених витрат представником позивача надані суду: договір про надання правової допомоги від 01.09.2020 року №01/09/20-1 укладеного між адвокатським об`єднанням "Іваненко та партнери", в особі керуючого партнера Іваненка Євгена Володимировича (юридичні послуги надавалися ОСОБА_3 ) та позивачем; акт приймання - передачі наданих послуг № 1 від 08.10.2020р з надання правової допомоги за договором № 01/09/20-1 від 01.09.2020 р. на загальну суму 1200,00 грн., ордер серія ВІ №1022109 від 08. 10.2020 року, квитанція до прибуткового касового ордеру № 73 від 01.09.2020 року.

Суд зазначає, що ч.7 ст.134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем 30.10.2020 року до канцелярії суду подано відзив у якому відповідач зазначив, що вимога представника відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1200,00 грн., є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Також, суд зазначає, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст.30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Окремо суд зазначає, що відповідно до вимог ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо.

При цьому, у акті приймання - передачі наданих послуг № 1 від 08.10.2020р з надання правової допомоги за договором № 01/09/20-1 від 01.09.2020 р визначено розмір гонорару адвоката у загальній сумі 1200,00 грн., виходячи з наступного:

- п.2 формування та подача до Харківського окружного адміністративного суду, в інтересах ОСОБА_1 позовної заяви про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії від 08.10.2020 р.

Проте, з матеріалів вище описаного акту суду незрозумілий пункт 1, а саме від імені та в інтересах кого була складена заява до територіальних органів ПФУ про повернення помилково сплачених коштів. Також матеріалами справи не підтверджено скільки годин та на які юридичні послуги витрачено адвокатом.

Суд наголошує, що дана справа не є складною, відноситься до справ незначної складності та Верховним Судом неодноразово висловлена стала позиція щодо спірних правовідносин.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу є не співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому, вартість такої послуги, а саме, 1200,00 грн., в даному випадку є необґрунтованою та завищеною.

Крім того, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.

Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

На підставі викладеного, з урахуванням співмірності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника позивача про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката, а саме у розмірі 600,00 гривень, які підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 258, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області (вул. Алчевських, буд. 44, корп. А, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 37999675) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) щодо підготовки подання про повернення ОСОБА_4 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 11.06.2020 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В.. зареєстрованого в реєстрі за № 2613 у розмірі - 6421,00 грн. (шість тисяч чотириста двадцять одна гривня 00 коп.), сплаченого згідно квитанції № 0.0.1732148790.1 від 11.06.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області підготувати подання до Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області про повернення ОСОБА_4 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 11.06.2020 р. посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2613 у розмірі - 6421,00 грн. (шість тисяч чотириста двадцять одна гривня 00 кой.), сплаченого згідно квитанції № 0.0.1732148790.1 від 11.06.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 600 (шістсот ) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01 грудня 2020 року.

Суддя Н.А. Полях