Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
23 листопада 2020 р. справа №520/2241/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар`єнко Л.М.,
при секретарі судового засідання - Рєзнік Е.О.,
за участю: представника позивача - Філатова П.А., представника відповідача - Потапенко І.О.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Технікабуд" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Технікабуд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000131421 від 02.04.2019 року та № 00000141421 від 02.04.2019 року в частині зменшення від`ємного значення з ПДВ на 877406,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000131421 від 02.04.2019 року та № 00000141421 від 02.04.2019 року в частині зменшення від`ємного значення з ПДВ на 877406,00 грн., винесені безпідставно, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства ТОВ "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Технікабуд" виходить виключно з мотивів наявності у відношенні контрагентів позивача певних висновків, викладених в акті перевірки. Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо угод між позивачем та його контрагентами.
Від представника відповідача - Потапенко І.О., через канцелярію суду, надійшов відзив на позовну заяву в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.
Представник позивача - Філатов П.А. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.
Представник відповідача - Потапенко І.О., в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, наведені у письмовому відзиві на позов та письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що фахівцями Головного управління Держаної фіскальної служби у у Харківській області була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Технікабуд" (далі - ТОВ «БВКФ «Технікабуд»), (код ЄДРПОУ 37191980) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення сум податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «РОШФОР АЛЬЯНС» (податковий номер 40468847) за серпень-вересень 2016 року, ТОВ «БЛІС КОМПАНІ» (податковий номер 41322691) за серпень 2017 року, ТОВ «ОБСИДІАН КОМПАНІ» (податковий номер 41150222) за вересень 2017 року, ТОВ «ФІРМА «СОЛАРА» (податковий номер 41356144) за жовтень 2017 року, ТОВ «АБРАКС» (податковий номер 41323281) за січень-лютий 2018 року, ТОВ «ДАБЕРТІ» (податковий номер 41012834) за квітень 2018 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), за результатами якої, 12.03.2019 року, складений акт за №757/20-40-14-21-08/37191980 (т.1 а.с.12-89), де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:
- вимог абз. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого п.198.3, п.198.6, ст..198, п.200.1., п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту всього у сумі 985854,70 грн., в тому числі за серпень 2016 року у сумі 4 047.96 грн., за вересень 2016 року у сумі 467 985.74 грн., за серпень 2017 року у сумі 79 166,65 грн., за вересень 2017 року у сумі 6374,02 грн., за жовтень 2017 року у сумі 22908.78 грн., за січень 2018 року у сумі 243883.77 грн., за лютий 2018 року у сумі 118219,88 грн., за квітень 2018 року у сумі 43267,90 грн.
В результаті чого встановлено:
- заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, всього у сумі 79167 грн., в тому числі за серпень 2017 року у сумі 79167 грн.;
- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього у сумі 906 689 грн., в тому числі за серпень 2016 року у сумі 4 048 грн., за вересень 2016 року у сумі 467 986 грн., за вересень 2017 року у сумі 6 374 грн., за жовтень 2017 року у сумі 22 909 грн., за січень 2018 року у сумі 243 884 грн., за лютий 2018 року у сумі 118 220 грн., за квітень 2018 року у сумі 43 268 грн.
У вищевказаному акті зазначено, що в порушення п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями вбачається накладання штрафу в розмірі 510 гривень.
Також, перевіркою ТОВ «БВКФ «Технікабуд» (податковий номер 37191980) не підтверджено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками, а саме за звітний період декларування ПДВ:
- серпень 2016 року на суму ПДВ 4 047,96 грн., вересень 2016 року на суму ПДВ 467 985,74 грн., по взаємовідносинам з ТОВ «РОШФОР АЛЬЯНС» (податковий номер 40468847); серпень 2017 року на суму ПДВ 79 166,65 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «БЛІС КОМПАН» (податковий номер 41322691); вересень 2017 року на суму ПДВ 6374,02 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ОБСИДІАН КОМПАНІ» (податковий номер 41150222); жовтень 2017 року на суму ПДВ 22 908,78 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ФІРМА «СОЛАРА» (податковий номер 41356144);
- січень 2018 року на суму ПДВ 243 883,77 грн., лютий 2018 року на суму ПДВ 118 219,88 грн., по взаємовідносинам з ТОВ «АБРАКС» (податковий номер 41323281); квітень 2018 року на суму ПДВ 43 267,90 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ДАБЕРТІ» (податковий номер 41012834).
Тобто, згідно висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення за операціями з наступними контрагентами: ТОВ «Рошфор Альянс» (472034,00 грн. ПДВ). ТОВ «Бліс Компаній (79167,00 грн. ПДВ), ТОВ «Обсидіан Компаній (6374,00 грн. ПДВ), ТОВ «Фірма «Солара» (22909.00 грн. ПДВ), ТОВ «Абракс» (362104,00 грн. ПДВ) та ТОВ «Даберті» (43268,00 грн.).
02.04.2019 року ГУ ДФС у Харківській області, згідно постанови КМУ № 537 від 19.06.2019 року реорганізовано шляхом приєднання до ГУ ДПС у Харківській області, яке стало його правонаступником.
На підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 757/20-40-4-21-08/37191980 від 12.03.2019 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 00000131421 02.04.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 97958,75 грн., з яких податок - 79167,00 грн., штрафна санкція - 19791,75 грн., та № 00000141421 від 02.04.2019 року, яким зменшено суму від`ємного значення з ПДВ на 906689,00 грн.
Позивач не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 00000131421 від 02.04.2019 року в повному обсязі та з податковим повідомленням-рішенням № 00000141421 від 02.04.2019 року в частині 877406,00 грн. (без врахування взаємовідносин з контрагентами ТОВ «ОБСИДІАН КОМПАНІ» (податковий номер 41150222), ТОВ «ФІРМА «СОЛАРА» (податковий номер 41356144)), звернувся до суду із вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Відповідно до положень ст. 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Стаття 110 Податкового кодексу України встановлює, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Отже, відповідальність за порушення норм податкового законодавства настає у разі вчинення платником податків протиправних дій.
Судом встановлено, що між ТОВ «БВКФ «Технікабуд» (покупець) та ТОВ «РОШФОР АЛЬЯНС» (постачальник) (податковий номер 40468847) укладено договір поставки товару №1/29 від 29.07.2016 року (т.1 а.с.90).
В порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов`язується передавати (поставляти), а покупець приймати та оплачувати будівельні матеріали згідно видаткової накладної, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у накладних, які є підставою для сплати матеріалів (товар).
Ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в накладних до даного договору, які є його невід`ємною частиною.
Ціна товару, зазначена в накладних, може змінюватися лише за взаємною згодою сторін шляхом підписання накладних сторонами в новій редакції і буде застосовуватися до тих поставок товару, які будуть здійснюватися постачальником після підписання сторонами відповідної накладної в новій редакції.
Загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару а всіма накладними до даного договору.
В документах на оплату товару визначається постачальником, зокрема, асортимент товару, кількість, загальна вартість.
Розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому та готівковому порядку до 3-х банківських днів з дати фактичного отримання покупцем товару на підставі відповідної достовірно погодженої накладної, якщо інше не передбачено заявками до даного договору.
Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому Договорі або сплатою готівкою.
Розрахунок по договору може бути проведений у не грошовому виражені - наступним чином - бартером, згідно зі ст. 293 ГК України та ст. 715 ЦК України, ст. 177 п.1 Податковий кодекс України.
Партією товару вважається обсяг товару, погоджений сторонами в одній накладній на одну дату поставки та в один пункт призначення, якщо інше не вказано в самій накладній.
Поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями автомобільним чи іншим транспортом по реквізитам покупця, якщо інше не вказано в накладних та заявах на поставку кожної партії товару. За домовленістю сторін, поставка товару може здійснюватись транспортом покупця (вказується в товарно-транспортних накладних).
Постачальник гарантує, що якість товару відповідає вимогам державних стандартів або технічних умовах, що діють на території України та підтверджується сертифікатом (паспортом) відповідності (якості).
Підтвердженням належної якості товару, який поставляється за даним договором, є сертифікат якості, виданий підприємством-виготовлювачем товару.
У разі потреби представник покупця (вантажоодержувача), уповноважений довіреністю на отримання від постачальника товару. Передає оригінал своєї довіреності, яка надає йому право отримувати товар від постачальника при наступній поставці.
На підтвердження реальності здійснення господарських відносин за вищевказаним договором, до суду надано: видаткові накладні, рахунки-фактури по взаємовідносинах з ТОВ «РОШФОР АЛЬЯНС» за серпень 2016 р. (т.1 а.с.95, 98).
Транспортування товару від ТОВ «РОШФОР АЛЬЯНС» на адресу ТОВ «БВКФ «Технікабуд» оформлено товарно-транспортною накладною (т.1 а.с.96).
Відповідно до податкової накладної від 01.08.2016 №2, видаткової накладної від 01.08.2016 №0801/02, рахунку-фактури від 01.08.2016 №0801/02 ТОВ «РОШФОР АЛЬЯНС» поставив на адресу ТОВ «БВКФ «ТЕХНІКАБУД» будівельні матеріали.
Суму ПДВ за серпень 2016 р. 4047,96 грн. за податковою накладною №2 від 01.08.2016 (дата реєстрації в ЄРПН 05.08.2016) позивачем включено до складу податкового кредиту до декларації з ПДВ за звітний період декларування серпень 2016 року (додаток 5 податкової декларації з ПДВ).
Також, ТОВ «БВКФ ««Технікабуд», в особі директора Волкова Олександра Юрійовича, що діє на підставі статуту, (замовник), з однієї сторони, та ТОВ «РОШФОР АЛЬЯНС» «підрядник», в особі директора Хмари Едуарда Юрійовича , що діє на підставі статуту, (підрядник), з другої сторони, укладено договір підряду №1/09-КР від 01.09.2016 року, предмет якого є послуги з ремонту об`єктів в Харківській області та в місті Харкові згідно реєстру. (т.1 а.с.99).
Згідно умов вказаного договору - склад та види послуг з поточного ремонту житлового фонду відображаються у договірній ціні. Ціна цього договору становить: 2807 914 грн. 59 коп. (два мільйони вісімсот сім тисяч дев`ятсот чотирнадцять грн. 59 коп.), у тому числі: ПДВ 20% - 467 985 грн. 77 коп.
Як вбачається з умов вказаного договору - ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника після підписання акту виконаних робіт по формі КБ-2в та КБ-3.
Рахунок по договору може бути проведений наступним чином - бартером, згідно зі ст. 293 ГК України та ст. 715 ЦК України, ст. 177 п.1 Податкового кодексу України, кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар.
Замовник залишає собі генпідрядну винагороду в розмірі 2,5% від загальної вартості робіт. Строк надання послуг: до 31 грудня 2016 р.
Згідно наданих актів прийому-передачі будівельних матеріалів ТОВ «БВКФ «Технікабуд» передав матеріали на виконання робіт ТОВ «РОШФОР АЛЬЯНС» на загальну вартість без ПДВ 2 136 571,93 грн., крім того ПДВ 427 314.39 грн.
Також, до суду надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма МКБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2В), відомості ресурсів до актів прийняття по взаємовідносинах з ТОВ «РОШФОР АЛЬЯНС» за вересень 2016 р., реєстр податкових накладних та актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2В) по операціях з ТОВ «РОШФОР АЛЬЯНС» за вересень 2016 р. (т.1а.с.102-233).
Згідно наданих до перевірки актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2В) загальна вартість становить ПДВ - 2 188 169,98 грн., тобто сума більша на 51 598,05 грн. ніж зазначено в актах прийому-передачі будівельних матеріалів від 01.09.2016 року, а саме 2 136 571,93 грн.
Судом встановлено, що з пояснень представника ТОВ «БВКФ «Технікабуд» вбачається, що невідповідність сум матеріальних ресурсів, що постачає замовник підряднику пов`язана з тим, що в актах приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2В) включено вартість матеріалів, які було надано субпідряднику ТОВ «РОШФОР АЛЬЯНС», без додаткового складання актів прийому-передачі будівельних матеріалів на загальну суму 51 598,05 грн. в рахунок підтвердження факту передачі матеріалів на виконання робіт.
Позивачем - ТОВ «БВКФ «Технікабуд» включено до складу податкового кредиту за вересень 2016 р. суму ПДВ у розмірі 467985,74 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «РОШФОР АЛЬЯНС».
На підтвердження факту оплати за вищевказаними договорами з ТОВ «РОШФОР АЛЬЯНС» позивачем надано до суду платіжні доручення (т.3 а.с.46-50).
Як вбачається з бухгалтер сої довідки №1 від 16.11.2020 року (т.4 а.с.123) з контрагентом ТОВ «РОШФОР АЛЬЯНС» заборгованість відсутня (списано кредиторську заборгованість в сумі 1794089,44 грн. по розрахункам в дохід підприємства ТОВ «БВКФ «Технікабуд» за 2016-2017 роки).
Також, судом встановлено, що між ТОВ «БВКФ «Технікабуд» (замовник), з одного боку, та ТОВ «Бліс Компані» (перевізник) - укладено договір про перевезення вантажів територією України № 28/07 від 28.07.2017 року, згідно з яким перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник (відправник) зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату. (т.1 а.с.249).
Вантажем за даним договором є понтон залізобетонний в кількості 5 шт.
Адресою відвантаження за даним договором є: Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Спас, вул. Шипунянка буд. 88.
Адресою розвантаження за даним договором є: м. Харків, Нетеченська набережна, Мар`янський міст.
Перевезення вантажів (кожної окремої партії) оформлюється товарно-транспортною накладною. Товарно-транспортна накладна підтверджує факт здійснення перевезення вантажу, якщо вона підписана повноважними представниками вантажовідправника вантажоотримувача (замовника) та перевізника (водій).
Про надання послуг сторонами складається акт приймання-передачі наданих послуг. Акт приймання-передачі наданих послуг оформлюється протягом 7-ми календарних днів з дати товарно-транспортної накладної.
В одному акті приймання-передачі наданих послуг може бути зведено декілька товарно-транспортних накладних.
Відповідно до податкових накладних від 01.08.2016 №58. №61, №62, №63, №64 ТОВ «БЛІС КОМПАНІ» надано у серпні 2017 року на адресу ТОВ «БВКФ «ТЕХНІКАБУД» послуги перевезення вантажу на загальну вартість 475 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 79 166.65 грн.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій суду надано акти здачі-прийняття робіт по взаємовідносинах з ТОВ «БЛІС КОМПАНІ» за серпень 2017 р., товарно-транспортні накладні, які засвідчують факт виконання послут перевезення вантажу ТОВ «БЛІС КОМПАНІ». (т.1 а.с.234-248).
Зазначені товарно-транспортні накладні підписано та скріплено печатками, з однієї сторони вантажовідправником - директором ТОВ «ЕП-767» Різваном В.В. , з іншої сторони вантажоодержувачем - директором ТОВ «БВКФ «ТЕХНІКАБУД» Волковим О.Ю .
На підтвердження реальності, наявності ТМЦ, які були перевезені ТОВ «Бліс Компані», позивачем надано договір №14 від 09.08.2017 року з ТОВ «ЕП-767» - продавець, а ТОВ «БВКФ «ТЕХНІКАБУД» - покупець понтонів залізобетонних, а також інших первинних документів до вказаного договору (т.4 а.с.133-155).
Факт оплати господарських правовідносин з ТОВ «БЛІС КОМПАНІ» відповідачем не оспорюється, та у акті перевірки зазначено, що на момент проведення перевірки кредиторська заборгованість перед ТОВ «БЛІС КОМПАНІ» відсутня (за рахунок визнання доходу від повного списання заборгованості), що також підтверджується бухгалтерською довідкою №1 від 16.11.2020 року.
ТОВ «БВКФ «ТЕХНІКАБУД» відображено у бухгалтерському обліку господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «БЛІС КОМПАНІ» за серпень 2017 р., оформлені відповідними первинними документами.
Всього суму ПДВ за серпень 2017 р. 79166,65 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «БЛІС КОМПАНІ» від 16.08.2017 (дата реєстрації в ЄРПН 07.09.2017), включено ТОВ «БВКФ «ТЕХНІКАБУД» до складу податкового кредиту до декларації з ПДВ за звітний період декларування серпень 2017 року(додаток 5 податкової декларації з ПДВ).
Також, судом встановлено, що між ТОВ «Будівельно-виробнича комерційна фірма «ТЕХНІКАБУД», як покупець, в особі директора Волкова Олександра Юрійовича , що діє на підставі статуту, з одного боку, та ТОВ «АБРАКС», як постачальник, в особі директора Сєрікова Андрія Борисовича що діє на підставі статуту - з другого боку, укладено дговір поставки 2/01-18 від 02.01.2018 року м. Харків. (т.2 а.с.1)
Згідно умов вказаного договору постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати будівельні матеріали, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у накладних, які є підставою для сплати матеріалів (товар).
Накладні підписуються сторонами та скріплюються печатками сторін у порядку, згідно п.п.4.1,-4.7. договору. Ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначається сторонами в накладних до даного договору, які є його невід`ємною частиною.
Ціна товару, зазначена в накладних, може змінюватися лише за взаємною згодою сторін шляхом підписання накладних сторонами в новій редакції і буде застосовуватися до тих поставок товару, які будуть здійснюватися постачальником після підписання сторонами відповідної накладної в новій редакції.
Загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма накладними до даного договору.
На підставі погоджених сторонами накладних, а також на підставі інших документів згідно п.3.3 договору, продавець формує для покупця документи (заявку чи накладну) на оплату для кожної окремої поставки товару. В документах на оплату товару зазначається постачальником, зокрема, асортимент товару, кількість, загальна вартість. Розрахунки за кожну партію здійснюються в безготівковому та готівковому порядку до 3-х банківських днів з дати фактичного отримання покупцем товару на підставі відповідної двосторонньої погодженої накладної, якщо інше не передбачено заявками до даного договору. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі або сплатою готівкою. Розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених (видаткових) накладних, рахунків-фактур, заявок постачальника.
Поставка товару здійснюється на підставі замовлень (накладних) покупця, погоджених з постачальником, викладених в письмовому вигляді та переданих факсом (з обов`язковим надсиланням оригіналів) або особисто. Покупець направляє постачальнику факсимільним зв`язком підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою покупця накладну на поставку товару, в якій вказується вид, марка, асортимент, кількість, ціна, строки та умови поставки (EXW або СРТ із зазначенням пункту приймання-передачі, тощо), строки та порядок розрахунків згідно проведених переговорів сторін.
Судом встановлено, що відповідно до податкових та видаткових накладних, виписаних у січні 2018 року ТОВ «АБРАКС» постачав у січні 2018 року на адресу ТОВ «БВКФ «ТЕХНІКАБУД» будівельні матеріали на загальну вартість 1463 302.52 грн. у т.ч. ПДВ 243 883.77 грн.
Відповідно до податкових та видаткових накладних, виписаних у лютому 2018 року, ТОВ «АБРАКС» постачав на адресу ТОВ «БВКФ «ТЕХНІКАБУД» будівельні матеріали на загальну вартість 709 319,29 грн., у т.ч. ПДВ 118 219,88 грн.
Суду також, надано видаткові накладні по взаємовідносинах з ТОВ «АБРАКС»» за січень, лютий 2018 р. (т.2 а.с.6-114), що підтверджують факт наявності товару.
Факт транспортування товару від ТОВ «АБРАКС» на адресу ТОВ «БВКФ «ТЕХНІКАБУД» підтверджується товарно-транспортними накладними, що містяться в матеріалах справи.
Тобто, суду надано належним чином оформлені первині документи на підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «АБРАКС» (т.2 а.с.1 -114).
Щодо оплати ТМЦ, суд зазначає, що згідно довідки №1 від 16.11.2020 року, позивач зазначив, що заборгованість перед ТОВ «АБРАКС» становить 2172621,81 грн., проте строк позовної давності не сплинув.
Позивачем задекларовано суму ПДВ за січень 2018 р. - 243 883,77 грн. та за лютий 2018 р. - 118 219,88 грн. за податковими накладними, виписаними та зареєстрованими ТОВ «АБРАКС» (т.2 а.с.212-248), та включено до складу податкового кредиту до декларацій з ПДВ за звітні періоди декларування січень, лютий 2018 відповідно (додаток 5 податкової декларації з ПДВ).
Також, судом встановлено, що між ТОВ «ДАБЕРТІ» , як постачальником та ТОВ «БВКФ «ТЕХНІКАБУД», як покупцем, укладено договір поставки товару №П020418-1 від 02.04.2018 року (т.2 а.с.124).
Як вбачається з умов вказаного договору - постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товари згідно видаткової накладної, в яких вказується загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість.
Ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначається сторонами в накладних до даного договору, які є його невід`ємною частиною.
На підставі погоджених сторонам накладних, а також на підставі інших документів згідно договору, продавець формує для покупця документи (заяву чи накладну) на оплату для кожної конкретної поставки товару.
Оплата за товар здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений цьому договорі.
Розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених (видаткових) накладних, рахунків-фактур. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника або покупця за домовленістю сторін. Партією товару вважається обсяг, погоджений сторонами в одній накладній на одну дату поставки та в один пункт призначення, якщо інше не вказано в самій накладній.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором суду надано видаткові накладні по взаємовідносинах з ТОВ «ДАБЕРТІ» за квітень 2018 р. (т.2 а.с.115; 118; 121).
Транспортування товару від ТОВ «ДАБЕРТІ» на адресу ТОВ «БВКФ «ТЕХНІКАБУД» оформлено наступними товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.116, 119, 122).
Також, позивачем надано карту рахунку 631 (т.2 а.с.127).
Факт часткової оплати товару підтверджується платіжними дорученнями (т.2 а.с.41-43).
Згідно довідки №1 від 16.11.2020 року у позивача наявна заборгованість перед ТОВ «ДАБЕРТІ» у розмірі 99595,32 грн.
Позивачем суму ПДВ за квітень 2018 р. - 43267,90 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «ДАБЕРТІ» від 05.04.2018 (дата реєстрації в ЄРПН 25.04.2018), включено до складу податкового кредиту до декларацій з ПДВ за звітний період декларування квітень 2018 (додаток 5 податкової декларації з ПДВ).
Також, позивачем надано до суду копії договорів, актів приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в, довідок про вартість робіт КБ-3 з замовниками, як підтвердження господарської діяльності позивача, в подальшому з використанням тих операцій, які були укладені, зокрема, з ТОВ «РОШФОР АЛЬЯНС».
Крім того, суду були надані копії актів генпідрядних послуг (складання ПКД, перевірка строків та якості робіт, здача робіт) позивача з ТОВ «РОШФОР АЛЬЯНС», ТОВ «БЛІС КОМПАНІ», ТОВ «АБРАКС» та ТОВ «ДАБЕРТІ», таблиці щодо співставлення придбаних товарів/послуг від ТОВ «РОШФОР АЛЬЯНС», ТОВ «БЛІС КОМПАНІ», ТОВ «АБРАКС» та ТОВ «ДАБЕРТІ» з їх використанням за договорами з замовниками.
Вказані первинні документи підтверджують подальше використання у своїй господарській діяльності придбаних позивачем ТМЦ/послуг, реальність здійснення операцій за вищевказаними контрагентами.
Водночас, в ході розгляду справи сторонами не заперечувалось, що податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, контрагентами задекларовано податкові зобов`язання.
Відповідно до п. 198.6 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ПКУ.
Відповідно до п. 201.10 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг і платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 та/або п. 192.1 ПКУ, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 ПКУ, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Верховним Судом у постанові від 20 червня 2018 року у справі №819/1383/17 викладено висновок про те, що відсутність квитанцій про неприйняття податкових накладних свідчать про наявність у позивача підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними.
Тобто, при реєстрації податкової накладної контролюючий орган здійснює масштабну перевірку. Якщо контролюючий орган в ході перевірки не знаходить порушень і податкова накладна не відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків господарської операції та оцінки ступеня ризиків платника податків, серед яких є і перевірка номенклатури товарів, в такому випадку податкова накладна приймається до реєстрації та реєструється, а платнику податків надсилається засобами електронного зв`язку підтвердження про реєстрацію - квитанція. Платник податків, якому надіслано Квитанцію, як підтвердження реєстрації податкової накладної, фактично пройшов перевірку законності формування податкового зобов`язання ним, як продавцем, та законність формування податкового кредиту його контрагентом- покупцем, який зазначений у зареєстрованій податковій накладній, а отже, неможливо припускати, що має місце незаконність дій або підміна номенклатури у платника податків, якого контролюючий орган вже перевірив та підтвердив законність цієї дії.
Суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (постанови Верховного суду від 10 вересня 2018 року справа № 826/8016/13-а,адміністративне провадження № К/9901/4058/18, від 10 вересня 2018 року справа № 826/25442/15, адміністративне провадження № К/9901/24925/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 810/2677/17, адміністративне провадження № К/9901/47242/18 та ін.).
Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду №808/3412/16 від 29.03.2019 року.
Надані до перевірки первинні документи, що підтверджують господарські операції між товариствами, згідно даних акту перевірки, не мають таких дефектів, що свідчили б про нереальність таких операцій. Складені та зареєстровані податкові накладні відповідають вимогам законодавства.
Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3 встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6. встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані (зареєстровані) з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, підставою для включення платником податку - покупцем (отримувачем) товарів/послуг сум податку до складу податкового кредиту є:
- податкова накладна, належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН;
- інші документи, визначені пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.
Формування податкового кредиту та витрат підприємства обумовлено придбанням товарів, послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції, і власне її результат, підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, що підтверджується наданими до перевірки та долученими до матеріалів справи первинними документами
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Отже, фактичне здійснення господарської операції підтверджується наступним: 1) дією або подією; 2) зміною в структурі активів та зобов`язань або власному капіталі; 3) відомостями про господарську операцію; 4) економічним ефектом (приріст/збиток) у часі.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.
Отже, допущені контрагентом порушення вимог законодавства при творенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.
Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише на даних електронних баз без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагентів є безпідставним.
Крім того, що отримання податковим органом податкової інформації, в якій викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентами платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, податкова інформація, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.
Натоміть нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.
Вказана правова позиція, також, зазначена у ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.08.2017 року №820/618/17.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (ст.2 КАСУ).
Захист прав суб`єктів господарювання є однією з найважливіших категорій права. Способами захисту прав суб`єктів господарювання є ті законодавчо закріплені заходи, за допомогою яких проводиться відновлення порушеного права. Здійснення такого захисту передбачає органічне поєднання конкретних способів, засобів і форм з активними, цілеспрямованими діями суб`єкта господарювання, права якого були порушені, перелік способів захисту прав суб`єктів господарювання не має вичерпного характеру, що допускає можливість захисту прав суб`єктів господарювання іншими способами, які передбачені законом.
Відповідно до положень ст. 5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний позивачем спосіб.
Крім того, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.
За змістом частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Загальні положення ст. 61 Конституції України та спеціальні норми Податкового кодексу передбачають індивідуальну відповідальність особи за порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.
Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо особи, яка допустила порушення. Ця обставина не є підставою для позбавлення іншого платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Аналогічний висновок Європейський суд з прав людини виклав у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02) у рішенні від 09.01.2007 року: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.»
Отже, платник податків не має повноважень та обов`язку відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання контрагентом його обов`язків із складення та подання декларації з податку на додану вартість, обов`язку сплати податку, а також вчинення інших дій, пов`язаних з провадженням господарської діяльності контрагента.
Якщо податковий орган володіє інформацією про такі зловживання зі сторони певної юридичної особи, він може вжити необхідних заходів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання.
А тому дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність останнього з протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій.
Так, статтею 16 Закону України «Про інформацію» податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.
Положеннями ст. 83 ПК України встановлено, що матеріалами, які є підставами для висновків під час проведення перевірок є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Порядок отримання податкової та іншої інформації встановлено ст. ст.72-73 ПК України та відповідною постановою КМУ.
Суд зазначає що відповідно до вимог ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
А функціями податкового органу, відповідно до положень ст. 61 ПК України є контроль правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження № К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження № К/9901/19905/18).
Водночас, слід зазначити, що відповідачем не надано жодного вироку суду по контрагентам позивача та не наведено належних доказів, які б вказували на фіктивність підприємств та їх установчих, первинних документів.
На запит суду щодо наявності вироку по кримінальному провадженню №3201610011000096 від 28.03.2016 року щодо ТОВ «Бліс Компані» від слідчого управління Офісу великих платників податків ДФС надійшов лист №1718/9/28-97-03-06-06 від 26.10.2020 року (т.4 а.с.129)? в якому зазначено, що вказане кримінальне провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212 КК України - закрито 28.12.2019 року на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Крім того, будь-яких інших даних, які б свідчили про порушення з боку позивача в акті перевірки відсутні.
Щодо посилань відповідача на ненадання сертифікатів відповідності суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 по справі №804/17176/14, відхиляючи доводи скаржника - контролюючого органу, зазначено, що сертифікати якості придбаного товару не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, а лише свідчать про якість товару та не є обов`язковими при формуванні платником податку витрат та податкових зобов`язань, податкового кредиту з податку на додану вартість. Відсутність таких документів не позбавляє позивача права на формування витрат та податкового кредиту за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої покупцю продавцем товару та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому податковим законодавством порядку.
Такого ж змісту позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №805/528/17-а, в якій зазначено, що колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №804/16486/15 (№ К/9901 /4951/17).
Стосовно відсутності в базі даних ДПС відомостей відносно товариств по ланцюгу постачання слід зазначити, що в Україні діє принцип індивідуальної відповідальності особи. Статтею 61 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб, а отже для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.
Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (Постанови Верховного суду від 10 вересня 2018 року справа № 826/8016/13-а,адміністративне провадження № К/9901/4058/18, від 10 вересня 2018 року справа № 826/25442/15, адміністративне провадження № К/9901/24925/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 810/2677/17, адміністративне провадження № К/9901/47242/18 та ін.).
Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17 (адміністративне провадження № К/9901/1349/170, зазначив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Більш того, стосовно підприємств «по ланцюгу постачання».
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що порушення, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Також, суд зазначає, що первинні документи, надані позивачем - за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов`язань.
Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Технікабуд" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000131421 від 02.04.2019 року та № 00000141421 від 02.04.2019 року в частині зменшення від`ємного значення з ПДВ на 877406,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, 47, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Технікабуд" (61084, м.Харків, вул.Данилевського 27, кв.11, код ЄДРПОУ 37191980) судовий збір у розмірі 14989,11 грн. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 11 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 01.12.2020 року.
Суддя Мар`єнко Л.М.
The court decision No. 93205983, Kharkiv Circuit Administrative Court was adopted on 23.11.2020. The procedural form is Administrative, and the decision form is Decision. On this page, you will find useful information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find important information quickly.
This decision relates to case No. 520/2241/2020. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: