Decision № 92331311, 19.10.2020, Circuit Administrative Court of Kyiv City

Approval Date
19.10.2020
Case No.
640/8789/20
Document №
92331311
Form of legal proceedings
Administrative
State Coat of Arms of Ukraine

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 жовтня 2020 року справа №640/8789/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі по тексту - позивач, КП «Київтеплоенерго»)доШевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач, Шевченківський РВДВС)провизнання протиправною та скасування постанови від 02 грудня 2019 року ВП №60448216 про стягнення виконавчого збору у сумі 16 692,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що вважає протиправною постанову про стягнення виконавчого збору від 02 грудня 2019 року ВП №60448216, з огляду на те, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 липня 2019 року №757/11035/18, на підставі якого видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, КП «Київтеплоенерго» фактично виконано самостійно в повному обсязі без примусового виконання і проведення будь-яких виконавчих дій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/8789/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач надав до суду копії матеріалів виконавчого провадження №60448216 та відзив на позовну заяву, в якому вказав на відповідність оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 02 грудня 2019 року ВП №60448216 вимогам чинного законодавства.

Позивач подав відповідь на відзив, у якому додатково наголосив на обґрунтованості позовних вимог.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що постановою старшого державного виконавця Шевченківського РВДВС Бойко Марією Дмитрівною від 30 жовтня 2019 року ВП №60448216 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №754/11035/18, виданого 08 жовтня 2019 року Деснянським районним судом міста Києва, про зобов`язання КП «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок плати ОСОБА_1 за послугу з централізованого опалення в період за лютий 2018 року - березень 2018 року з розрахунку відповідно до середнього споживання за минулий опалювальний сезон.

КП «Київтеплоенерго» направило на адресу відповідача клопотання від 29 листопада 2019 року про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення у повному обсязі до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, у якому повідомило, що у жовтні 2019 року підприємством виконано рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 липня 2019 року у справі №754/11035/18 та здійснило перерахунок стягувачу на суму 1 377,62 грн., про що надав відповідну довідку.

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського РВДВС Бойко Марією Дмитрівною від 02 грудня 2019 року ВП №60448216 постановлено стягнути з позивача виконавчий збір у розмірі 16 692,00 грн.

Як зазначено відповідачем, у зв`язку із довготривалою несплатою КП «Київтеплоенерго» виконавчого збору, державним виконавцем винесено платіжну вимогу про списання коштів виконавчого збору з рахунків боржника (КП «Київтеплоенерго»); 15 квітня 2020 року кошти виконавчого збору в сумі 16 692,00 грн. надійшли на депозитний рахунок відповідача; 16 квітня 2020 року державним виконавцем винесено розпорядження про перерахування коштів.

Так, постановою старшого державного виконавця Шевченківського РВДВС Бойко Марією Дмитрівною від 16 квітня 2020 року ВП №60448216 закінчено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується наступними мотивами.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої та четвертої цієї статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частиною дев`ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У відповідності до положень частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Системний аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується законодавцем із початком примусового виконання, яке виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, який надійшов, зокрема, від суду (пункт 3 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення. Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2019 року у справі №819/1116/17.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 липня 2019 року у справі №754/11035/18, зокрема зобов`язано КП «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок плати ОСОБА_1 за послугу з централізованого опалення в період за лютий 2018 року - березень 2018 року з розрахунку відповідно до середнього споживання за минулий опалювальний сезон.

Із наданої позивачем довідки вбачається, що у жовтні 2019 року КП «Київтеплоенерго» здійснило перерахунок плати ОСОБА_1 на суму 1 377,62 грн. за послугу з централізованого опалення, надану в період лютий 2018 року-березень 2018 року, з розрахунку відповідно до середнього споживання за минулий опалювальний сезон. Вказано, що перерахунок буде відображено в платіжному документі за листопад 2019 року.

Разом із тим, на думку суду, вказана довідка не підтверджує факт виконання рішення суду, оскільки у справі відсутні належні докази, перерахунок плати ОСОБА_1 за послугу з централізованого опалення в період за лютий 2018 року - березень 2018 року, як зобов`язано рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 липня 2019 року по справі №754/11035/18.

Однак, у межах спірних правовідносин відповідач, на якого покладено тягар доказування, не довів вчинення ним будь-яких виконавчих дій із примусового стягнення заборгованості за виконавчим документом згідно з рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 липня 2019 року по справі №754/11035/18.

З огляду на відсутність доказів здійснення примусового виконання рішення, на думку суду, законні підстави для стягнення з КП «Київтеплоенерго» виконавчого збору відсутні.

Таким чином, постанова державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02 грудня 2019 року ВП №60448216 про стягнення виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність постанови про стягнення виконавчого збору з урахуванням вимог частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, адміністративний позов КП «Київтеплоенерго» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02 грудня 2019 року ВП №60448216 про стягнення виконавчого збору.

3. Стягнути на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» понесені ним судові витрати у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421);

Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110; ідентифікаційний код 34967593).

Суддя В.А. Кузьменко

Previous document : 92331310
Next document : 92331314