Court decree № 90316869, 02.07.2020, Vinnytsia Circuit Administrative Court

Approval Date
02.07.2020
Case No.
120/2461/20-а
Document №
90316869
Form of legal proceedings
Administrative
State Coat of Arms of Ukraine

УХВАЛА

м. Вінниця

02 липня 2020 р. Справа № 120/2461/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни,

представника позивача: Шевчука Андрія Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

до: Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (код ЄДРПОУ: 40143408, адреса: вул. Соборна, 15А, м. Вінниця, Вінницька область, 21050)

про: визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (код ЄДРПОУ: 40143408, адреса: вул. Соборна, 15А, м. Вінниця, Вінницька область, 21050) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з урахуванням особливостей, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України). Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.

У ході судового засідання, призначеного на 18.06.2020 року, судом з власної ініціативи поставлено на розгляд питання про застосування наслідків пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду, встановлених статтею 287 КАС України.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у встановлений термін усунути недоліки позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку. Даною ухвалою також витребувано з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та зобов`язано надати суду у 3-денний строк з дня отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 51913581. Судовий розгляд справи відкладено.

22.06.2020 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову посилаючись, зокрема, на пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду.

У межах строку, наданого судом на усунення недоліків, позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування поданої заяви вказано, що у зв`язку з юридичною необізнаністю та тяжким матеріальним становищем позивач не мала змоги своєчасно реалізувати своє право на професійну правничу допомогу, передбачене Конституцією України, та сплатити судовий збір.

На підтвердження зазначених обставин, позивачем надано копію трудової книжки серії БТ-ІІ № 2317163 від 02.03.1987 року та відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.

02.03.2020 року на адресу суду від представника позивача також надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 287 КАС України, у якій останній надав аналогічні пояснення щодо причин пропуску позивачем такого строку.

У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце його проведення повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Вислухавши думку представника позивача та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції, однак у межах часових рамок, визначених законодавцем.

Відповідно до частини першої, третьої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Главою 11 Розділу ІI КАС України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби та приватного виконавця. Однією з таких особливостей є встановлення скороченого строку звернення до адміністративного суду.

Так, частиною першою, другою статті 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі, і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням та сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Підставами для визнання причин пропуску строку звернення із даним позовом поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами частини першої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Лепути Івана Олександровича від 04.06.2015 року відкрито виконавче провадження № 47747998 на підставі виконавчого листа від 15.01.2015 року № 127/11683/14-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області.

Відповідно до інформаційної довідки про стан виконавчого провадження № 47747998 (сформованої 29.10.2019 року) державним виконавцем вчинялись виконавчі дії щодо звернення стягнення на майно боржника та стягнення виконавчого збору.

04.06.2015 року, у межах виконавчого провадження № 47747998, державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Лепутою Іваном Олександровичем прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно та заборонено здійснювати будь-які дії щодо відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1 .

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 171952471 від 27.06.2019 року, вищевказаний арешт на все нерухоме майно зареєстровано 04.06.2015 року за реєстраційним номером обтяження: 11695151 Реєстраційною службою Іллінецького районного управління юстиції Вінницької області, та до теперішнього часу наявний в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Також, згідно з інформаційною довідкою про стан виконавчого провадження № 47747998 (сформованою 29.10.2019 року) виконавчий документ повернуто стягувачу 06.11.2015 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV (у редакції, що діяла на час винесення відповідної постанови).

Суд зазначає, що предметом оскарження у межах даної адміністративної справи є бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо не зняття заборони на відчуження та арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Лепути Івана Олександровича від 04.06.2015 року у межах виконавчого провадження № 47747998, при поверненні виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV (у редакції, що діяла на час винесення відповідної постанови).

Вважаючи, що не зняття відповідачем арешту з майна у виконавчому провадженні № 47747998 на момент завершення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV (у зв`язку з відсутністю у боржника майна) є протиправною бездіяльністю, а продовження арешту на майно є безпідставним та порушує її право власності, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Таким чином, враховуючи предмет та підстави адміністративного позову, суд звертає увагу, що у даному випадку всі обставини справи вказують на те, що починаючи з 29.10.2019 року позивач та/або представник позивача мали змогу дізнатись про порушення свої прав, свобод та інтересів, проте до суду звернувся лише 05.06.2020 року (засобами поштового зв`язку), тобто з пропуском строку, встановленого статтею 287 КАС України. При цьому, встановлені обставини пропуску такого строку позивачем та її представником не заперечуються.

Позивачем та представником позивача у поданих заявах про поновлення строку звернення до суду не наведено будь-яких поважних причин, які б об`єктивно та непереборно перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду із вищезазначеними вимогами.

Як зазначалось вище, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач вказує, серед іншого, на відсутність коштів для сплати судового збору та послуг адвоката.

Проте, вказаний довід позивача суд відхиляє, оскільки КАС України не визнає майнову неспроможність особи поважною причиною пропущення строку звернення до суду та підставою для поновлення такого строку. Усі особи, які перебувають під юрисдикцією України, мають право на безоплатну правову допомогу (стаття 8 Закону України "Про безоплатну правову допомогу").

При цьому, положення КАС України передбачають можливість подачі доказів окремо від позовної заяви (в разі неможливості їх подання при зверненні з позовом) та можливість особистого звернення до суду – без представника.

У свою чергу, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено пільги щодо сплати судового збору, та частиною першою цієї статті визначені особи, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Однак, суд звертає увагу, що додані позивачем копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 4 кварталу 2019 року по 1 квартал 2020 року, а також копії трудової книжки серії БТ- НОМЕР_2 № 2317163 від 02.03.1987 року не можуть бути безумовним та самостійним доказом підтвердження незадовільного майнового стану позивача.

Стосовно посилань позивача на юридичну необізнаність, суд зауважує, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, доводяться до відома населення у порядку, встановленому законом. Факт їх офіційного опублікування свідчить про можливість ознайомлення з ними невизначеним колом осіб. Саме інститут офіційного опублікування покликаний забезпечити уникнення випадку незнання особою певного закону. Отже, незнання через небажання дізнатися про те, що законодавством України встановлені певні строки звернення до суду, не дає підстав стверджувати про поважність пропуску позивачем такого строку.

Отже, суд критично ставиться до викладених тверджень позивача та її представника, та визнає вказані пояснення недостатніми для обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, зокрема, зважаючи на тривалий термін такого пропуску, а саме: період з 29.10.2019 року по 05.06.2020 року (день звернення до суду), а також відсутність належних пояснень та доказів на підтвердження неможливості звернення до суду у вказаний період.

Суд звертає увагу на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України та іншими законами, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17.04.2018 року у справі № 9901/473/18, від 11.03.2019 року у справі № 9901/95/19 та від 08.04.2019 року у справі № 9901/138/19.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).

Крім того, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При цьому, "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Тому, при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Таким чином, твердження позивача та її представника про те, що строк звернення до адміністративного суду пропущено з поважних причин, суд вважає необґрунтованими.

Суд звертає увагу, що поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути врахована судом лише у випадку наявності обставин, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 року у справі № 826/17879/17.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами 3 і 4 статті 123 вказаного Кодексу.

Беручи до уваги ту обставину, що позивачем та представником позивача не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачу звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 на підставі положень частини 3 статті 123 КАС України необхідно залишити без розгляду.

Керуючись статтями 72, 77, 122, 123, 240, 243, 248, 256, 287 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії – залишити без розгляду.

Копію даної ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено: 02.07.2020 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна

Часті запитання

Який тип судового документу № 90316869 ?

Документ № 90316869 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 90316869 ?

Дата ухвалення - 02.07.2020

Яка форма судочинства по судовому документу № 90316869 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 90316869 ?

В Vinnytsia Circuit Administrative Court
Previous document : 90316868
Next document : 90316870