Court decree № 89851104, 10.06.2020, Commercial Court of Kharkiv Oblast

Approval Date
10.06.2020
Case No.
922/4114/17
Document №
89851104
Form of legal proceedings
Economic
State Coat of Arms of Ukraine

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"10" червня 2020 р.Справа № 922/4114/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ТОВ "Дізал" на засновника та керівника боржника

за заявою Східна ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Х/о, м. Харків до ТОВ "Дізал", м. Харків про визнання банкрутом за участю сторін: ліквідатор - Чипиженко Є.В.,

пр-к ГУ ДПС у Харківській області - Шевченко Д.В. (дов. від 16.03.2020, витяг з наказу №297-о від 04.10.19, посадова інструкція від 24.01.20),

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА.

Постановою суду 05.07.2018 ТОВ «Дізал» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Падалка Ю. П.

Ухвалою суду від 17.09.2019 звільнено ОСОБА_1 від виконання обов`язків ліквідатора ТОВ «Дізал», призначено ліквідатором боржника ТОВ «Дізал» арбітражного керуючого Чипиженка Є.В.

31.01.2020 на адресу суду надійшла заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на засновника боржника та керівника боржника, в якій ліквідатор просить суд:

- задовольнити заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ТОВ "Дізал", код ЄДРПОУ 38397877, на засновника боржника та керівника боржника;

- покласти солідарно субсидіарну відповідальність на засновника ТОВ "Дізал" у зв`язку з доведенням до банкрутства ТОВ "ДІЗАЛ", код ЄДРПОУ 38397877;

- стягнути солідарно з ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 та директора ТОВ "Дізал" ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ТОВ "Дізал" 5032736,57 грн.

Ухвалою суду від 06.02.2020 призначено до розгляду в межах справи про банкрутство заяву ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника ОСОБА_2 та керівника ОСОБА_3 (далі – відповідачі), яка мотивована винними діями вказаних осіб щодо доведення боржника до банкрутства. Цією ж ухвалою суд залучив до розгляду даної заяви засновника боржника Трикова Ю.А. та директора боржника Гончаренка В.В., зобов`язавши залучених осіб надати суду відзив на заяву ліквідатора.

Крім того, 06.03.2020 судом здійснено запит щодо доступу персональних даних з метою встановлення місця проживання фізичної особи, на які отримано відповідь про адресу реєстрації ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 (( АДРЕСА_2 ).

В судових засіданнях, що проведені у справі, ліквідатор підтримав заявлені вимоги про стягнення з відповідачів суми субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута у розмірі 5 032 736,57 грн, солідарно на користь боржника для зарахування до ліквідаційної маси. В обґрунтування своїх вимог ліквідатор посилається на вимоги законодавства України, здійснений залученим спеціалістом аналіз фінансово-господарської діяльності боржника та висновки про наявність ознак доведення боржника до банкрутства через винні та умисні дії засновників банкрута і його керівника, що мали на меті ухилення від виконання грошових зобов`язань перед кредитором.

Кредитор, ГУ ДПС у Харківській області, в судовому засіданні заяву ліквідатора підтримав в повному обсязі, проте будь-яких письмових пояснень або обгрунтувань суду не надав.

В судове засідання залучені особи ОСОБА_2 та Гончаренко В.В. жодного разу не з`явились, вимог ухвали суду не виконали, хоча судом у встановленому порядку направлялись відповідні ухвали суду на адреси, підтверджені відділом обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Як встановлено судом, ухвали суду від 06.02.2020, від 03.03.2020, від 09.04.2020, від 19.05.2020, направлені на адресу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) повернулись на адресу господарського суду з відміткою пошти "адресат відсутній"; ухвали, які направлені були на адресу ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 ), крім ухвали від 03.03.2020, повернулись до господарського суду з поштовою відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання". Однак, ухвалу суду від 03.03.2020 було вручено ОСОБА_3 05.03.2020, про що свідчить ппоштове повідомлення про вручення за вих. №005316/4.

Тобто, лише факт неотримання гр. Гончаренко ОСОБА_4 кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Суд зазначає, що інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень слід вважати загальновідомою згідно із Законом України "Про доступ до судових рішень", що дозволяєть залученим особам ознайомитись з повним текстом ухвали суду без одержання копії цієї ухвали поштою.

Стаття 202 ГПК України визначає наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Частина 1 цієї статті встановлює, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Частина 3 цієї статті передбачає, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Присутній в судовому засіданні представник кредитора, ГУ ДПС у Харківській області, підтримує заяву ліквідатора в повному обсязі та просить суд її задовольнити.

Враховуючи викладене, суд констатує, що всіх учасників даного судового засідання було повідомлено про дату, час та місце розгляду заяви ліквідатора належним чином, в зв`язку з чим суд розглядає заяву ліквідатора про витребування майна по суті.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів по справі покладено на сторони, суд, враховуючи ненадання залученими особами відзиву у встановлений судом строк, без поважних причин, згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу (заяву) за наявними матеріалами та поданими доказами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши матеріали справи, заяву ліквідатора, вислухавши пояснення ліквідатора та представника кредитора, здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення заяви ліквідатора виходячи з наступного.

НОРМИ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ.

Згідно ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується верховенством права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано ВРУ, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Однак, з 21.10.2019 почав діяти новий Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 наведеної статті судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, подальший розгляд справи про банкрутство ТОВ "Дізал" та заяви ліквідатора повинен відбуватись за нормами нового Кодексу України з процедур банкрутства.

Проте, згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За цих обставин, суд вважає за необхідне здійснювати вирішення питань, які виникли під час розгляду судом зазначеної заяви ліквідатора, за приписами норм нового Кодексу України з процедур банкрутства (далі за текстом - Кодекс).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.13 р. (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Зазначена норма кореспондується з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

Згідно ч. 3 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

За приписами статті 9 зазначеного Кодексу визначено, що за результатом розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, суд виносить ухвали.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ І ВИСНОВОК СУДУ.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою суду від 29.01.2018 у справі №922/4114/17 за заявою Східної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Дізал» (далі – ТОВ «Дізал»), визнано розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора в сумі 2 283 330,00 грн основного зобов`язання та 886 871,33 грн штрафних санкцій та пені.

Ухвалою суду від 08.04.2019 здійснено заміну кредитора ТОВ «Дізал» Східної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на кредитора Головне управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код 39599198).

Ухвалою суду від 30.09.2019 здійснено заміну кредитора ТОВ «Дізал» ГУ ДФС у Харківській області на кредитора Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код 43143704).

Постановою суду 05.07.2018 ТОВ «Дізал» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Підставою для визнання боржника банкрутом стали висновки арбітражного керуючого та комітету кредиторів, з якими погодився господарський суд, про відсутність обставин, які дають достатні підстави вважати, що платоспроможність боржника може бути відновлена.

Ухвалою суду від 12.04.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 3 170 201,33 грн до якого увійшли лише вимоги ініціюючого кредитора Східної ОДПІ м. Харкова (правонаступник ГУ ДПС у Харківській області).

Приписами ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Аналогічні положення містив і Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції після 19.01.2013, який застосовувався до 21.10.2019.

Отже, предметом доказування у цій справі є обставини господарської діяльності боржника, які стали підставою нездатності боржника виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, виконання керівником та учасниками (засновниками) боржника своїх обов`язків відповідно до вимог законодавства України та Статуту боржника щодо недопущення банкрутства боржника та наявності їх вини у банкрутстві боржника - доведення до банкрутства.

При чому, згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. А згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 211 Господарського кодексу України засновники (учасники) суб`єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству.

Частиною 1 ст. 215 Господарського кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника.

У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

Отже, законодавством передбачено право ліквідатора заявити вимоги до засновників (учасників) та керівника (директора) підприємства, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

На виконання повноважень, покладених на арбітражного керуючого Кодексом України з процедур банкрутства та постановою суду, протягом ліквідаційної процедури здійснені відповідні заходи з метою отримання фінансово-господарської документації, печатки, штампів та матеріальних цінностей. Але будь-яких фінансово-господарських документів або їх копій, установчих документів печаток, штампів, матеріальних цінностей ліквідатору ані від попереднього ліквідатора Падалка Ю.П., а ні від залучених осіб (директора та засновника) передано не було.

За результатами виїзду за юридичною адресою банкрута ліквідатором встановлено відсутність органів управління (посадових осіб), а також бухгалтерської та іншої документації (акт від 17.09.2019 р.)

Згідно протоколу інвентаризаційної комісії від 15.10.2019 р. (із додатками) будь-якого майна банкрута, що підлягає включенню до складу ліквідаційної маси, ліквідатором не виявлено. Отримано відповіді з установ що здійснюють реєстрацію майна.

За таких обставин, ліквідатором було здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності банкрута за наявними матеріалами, отриманими від відповідних державних установ України.

Ліквідатор ознайомився з наданою у електронній формі фінансовою звітністю ТОВ «Дізал» за 2014 рік у приміщенні Головного управління статистики у Харківській області (лист Головного управління статистики у Харківській області № 03.6-45/296-19 від 03.12.2019). Крім того, листом ГУ ДПС у Харківській області від 27.02.2020 №7525/10/20-40-04-05-168 надано фінансову звітність ТОВ «Дізал» за 2015 рік, а також податкову звітність. Зазначена фініансова звітність, підписана посадовою особою боржника, містить інформацію про наявність у власності ТОВ «Дізал» на початоку звітного періоду запасів на суму 976,4 тис.грн, дебіторської заборгованості 50,7 тис. грн, грошові кошти 128,3 тис.грн.

Після 2015 року ТОВ «Дізал» фактично припинило власну підприємницьку діяльність та подання звітності до контролюючих органів.

На підставі укладеного ліквідатором Договору №10/04/20 від 10.04.2020 р. ФОП Лиходькіною О.І. проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Дізал» станом на 31.12.2015 р., за результатами якого складено Звіт від 06.05.2020 р. про фактичні результати аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Дізал» станом на 31.12.2015 р.

Проведеним аналізом встановлено, що згідно даних фінансової звітності за 2014-2015 роки фінансовий стан підприємства протягом розглянутого періоду не відповідає ознакам неплатоспроможності, ознаки доведення до банкрутства відсутні. Проте, відповідно до п.3.2. Методичних рекомендацій, економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема:

підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів;

необгрунтованої виплати грошових коштів, необгрунтованої передачі третім особам майна;

прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат;

заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

Крім того, необхідно проаналізувати заходи, вжиті керівництвом підприємства, щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) та своєчасності розв`язання проблем у виробничому процесі тощо.

Навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками:

зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства;

штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості;

продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів (особлива увага приділяється договорам відчуження майна або оренди майна, зокрема перевіряється відповідність ціни реалізації ринковій та наявність дозволу на вказані операції органу, уповноваженого управляти майном);

продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляє підприємство, за ціною, нижчою за собівартість, без належних економічних підстав (наприклад, регульована ціна реалізації, яка корегується за рахунок коштів державної підтримки; продаж за передоплатою; тимчасове зниження ціни в рекламних цілях; продаж морально застарілої продукції; продаж продукції, що не користується попитом; продаж товарних залишків готової продукції для перепрофілювання або запуску нового виробництва; продаж товарних залишків (сезонної продукції) у зв`язку із закінченням сезону тощо);

у разі збиткової діяльності підприємства спрямування отримуваних грошових засобів та інвестицій на закупівлю товарів, робіт, послуг, безпосередньо не задіяних у виробничо-господарській діяльності;

необґрунтоване зменшення або збільшення штату підприємства.

Під час проведення аналізу на підставі матеріалів перевірки, проведеної Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області (акт від 25.02.2015р. №899/20-36-22-03-07/38397877 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Дізал» щодо документального підтвердження по взаємовідносинам з СПП «Чайка» за період листопад, грудень 2014 року»), встановлено, що керівництвом ТОВ «Дізал» в листопаді-грудні 2014 року були укладені договори, що мають ознаки фіктивності, що фактично призвело до нарахування податкових зобов`язань у розмірі 3 170 201,33 грн та подальшого банкрутства підприємства через неможливість їх погашення. Крім того, наявні ознаки заплутування фінансової звітності підприємства за 2014-2015 рік, яка містила недостовірні дані.

Так у висновках звіту від 06.05.2020 про фактичні результати аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Дізал» станом на 31.12.2015 р. зазначено:

- при вивченні наданих банківських виписок Сумської філії АТ КБ «Приватбанк» (МФО 337546) встановлено надання боржником зворотної фінансової допомоги платіжним дорученням №88 від 25.02.2015р. ТОВ «КТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 37682336) згідно дог. №1/02 вiд 24.02.15 у сумі 1 300 000,00 грн. Проте факту повернення грошових коштів відповідно до наданих банківських виписок не встановлено;

- на кінець періоду, що досліджується на 31.12.2015 р. загальна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги становить 2,7 тис. грн. Слід зауважити, що кредиторська заборгованість ТОВ «Дізал» перед Кредитором – ГУ ДПС у Харківській області (правонаступник Східної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області) на загальну суму 3 170,2 тис.грн. не включена до даних балансу за 2015 рік.

- перекручення даних балансу за 2014-2015 роки приховуванням здійснення фінансово-господарських операцій з СПП «Чайка» у листопаді-грудні 2014 року на загальну суму 11,4 млн.грн. (без врахування ПДВ). Аналіз зазначеної операції свідчить про фіктивність укладених між Боржником і СПП «Чайка» угод, що і спричинило донарахування податкових зобов`язань у розмірі 3 170 201,33 грн. та подальше банкрутство підприємства через неможливість їх погашення.

Недостовірні дані також були допущені у балансі за 2014 рік через заявлену недостовірну митну вартість імпортованого товару з Королівства Нідерланди у грудні 2014 року.

Зазначені в цьому Аналізі від 06.02.2020 обставини, що були виявлені за період що досліджується, дають право стверджувати вже про наявність ознак доведення підприємства до банкрутства.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 ст. 43 Господарського кодексу України передбачено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (ст. 44 Господарського кодексу України).

За загальним правилом, встановленим ст. 96 Цивільного кодексу України, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Однак, згідно ч.3 ст.13 Конституції України власність зобов`язує.

За приписами ч.1-2 ст.211 Господарського кодексу України засновники (учасники) суб`єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству. Власники майна державного (комунального) або приватного підприємства, засновники (учасники) суб`єкта підприємництва, що виявився неплатоспроможним боржником, кредитори та інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству вказаного суб`єкта можуть подати йому фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення його зобов`язань перед кредиторами, включаючи зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), та відновлення платоспроможності цього суб`єкта (досудова санація).

Частиною 1 ст.215 Господарського кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Відповідно до п.5.1. Статуту ТОВ «Дізал», товариство створюється як комерційна юридична особа з метою отримання прибутку.

Згідно п.10.2 Статуту, обов`язком товариства є ведення бухгалтерського обліку та вчасне подання визначеної законом інформації, що необхідно подавати до контролюючих органів та органів статистики.

Відповідно до п.16.1-16.3. Статуту, вищим органом Товариства є загальні збори, до компетенції яких, зокрема, належить затвердження річних результатів діяльності Товариства, визначення порядку покриття збитків, винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління Товариства, а також прийняття рішення про припинення діяльності Товариства.

Згідно ч.1-2 ст.61 Закону України «Про господарські товариства» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу.

Розглядаючи період діяльності боржника до часу припинення ним господарської діяльності та припинення надання звітності про її результати, суд встановив наступні обставини, що характеризують відношення залучених осіб (засновника та директора) до діяльності боржника та, зокрема, щодо його відповідальності за своїми зобов`язаннями перед кредиторами.

Так, перевіркою, проведеною Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області (акт від 25.02.2015 №899/20-36-22-03-07/38397877 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Дізал» щодо документального підтвердження по взаємовідносинам з СПП «Чайка» за період листопад, грудень 2014 року»), встановлено, що керівництвом ТОВ «Дізал» в листопаді-грудні 2014 року були укладені договори, що мають ознаки фіктивності, що призвело до нарахування податкових зобов`язань у розмірі 3 170 201,33 грн та подальшого банкрутства підприємства через неможливість їх погашення. Правомірність нарахувань зазначеної суми зобов`язань підтверджена Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 у справі № 820/5972/16.

Дані вимоги кредитора – ГУ ДПС у Харківській області визнані судом у справі про банкрутство та включені до реєстру вимог кредиторів.

Крім того, суд зазначає, що Фрунзенським районним судом м. Харкова в межах кримінального провадження №32019220000000108 від 30.10.2019 по справі №645/7627/19 встановлено, що директор ТОВ «Дізал» Гончаренко В.В., діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи єдиний упродовж листопада 2014 року-січня 2015 року умисел на умисне ухилення від сплати податків шляхом проведення безтоварних операцій з СПП «Чайка» (ЄДРПОУ 31372589) з купівлі насіння соняшнику, всупереч вимог п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, 19.12.2014 та 19.01.2015 неправомірно відніс до складу податкового кредиту ТОВ «Дізал» суми податку на додану вартість по господарським операціям з СПП «Чайка», тим самим умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 2283329,84 грн, що більше ніж у 3000 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян(станом на 01.01.2015), тобто у значних розмірах.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.02.2020 по справі №645/7627/19, яка набрала законної сили 04.03.2020 року, встановлено вину директора Гончаренко В.В., проте звільнено від кримінальної відповідальності в зв`язку зі спливом строку кримінальної відповідальності.

В подальшому, учасником боржника ОСОБА_5 Ю.А. припинено діяльність юридичної особи - боржника в порушення приписів ст. 104 ЦК України, якою встановлено, що порядок припинення юридичної особи - боржника має здійснюватися в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства, що встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (що діяв на момент фактичного припинення підприємницької діяльності боржника) однак, учасником боржника такого рішення про припинення боржника як юридичної особи не приймалося.

Приписами ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що засновники (учасники) боржника, в межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника.

У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

З наявних документів, зокрема з відомостей з ЄДРЮОФОП, не вбачається, що учасником ТОВ «Дізал» Триковим Ю.А. приймалися будь-які рішення, що стосуються перегляду розміру Статутного капіталу, його збільшення або зменшення, додаткових внесків учасником товариства не вносилося, процедура санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство не вводилася, рішення про припинення товариства як юридичної особи (ліквідацію) не приймалося, керівник товариства як посадова особа товариства до майнової відповідальності не притягувався, тобто через відсутність будь-яких управлінських, раціоналізаторських та розумних рішень були створені умови стійкої неплатоспроможності (банкрутства) ТОВ «Дізал».

Отже суд вважає доведеним, що керівником боржника та його учасником визначених Законом та Статутом боржника заходів не здійснювалося.

Оскільки діями керівника боржника та учасника боржника ОСОБА_2 та ОСОБА_6 В ОСОБА_7 В ОСОБА_7 належні боржнику майнові активи були приховані, а господарська діяльність боржника припинена у незаконний спосіб, суд вважає наявним умисне банкрутство, яке викликане цілеспрямованими діями колишньою посадовою особою боржника та її учасником, що завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства та інтересам кредиторів, що охороняються законом. Таким чином, вина зазначених осіб у доведенні боржника до банкрутства - встановлена судом.

Зазначений висновок господарського суду підтверджується також висновком ліквідатора та кредитора (податковим органом), згідно яких є наявними ознаки доведення боржника до банкрутства, а також, що стан неплатоспроможності боржника настав як наслідок припинення господарської діяльності, необгрунтованої виплати грошових коштів, приховування документів боржника та його активів, що обліковувалися відповідно до даних фінансової та статистичної звітності, підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів, заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

Отже, як встановлено судом та підтверджено відповідними матеріалами справи, учасником боржника вчинені дії, які призвели до його неплатоспроможності та банкрутства. Зазначена поведінка учасника товариства та його дії є протиправними.

Приймаючи рішення про задоволення заяви ліквідатора, суд зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Право на справедливий суд) кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Справедливий судовий розгляд гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав.

Суд зазначає, що ліквідатором обрано спосіб захисту права кредиторів, який передбачений законом та є ефективним при розгляді заяви у справі про банкрутство. Особа боржника та усе майно боржника, права щодо його комерційного використання, за виключенням заставленого, після виникнення права вимоги має бути об`єктом конкурсних прав у справі про банкрутство відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". За правовою концепцією "законних очікувань" право вимоги кредитора до боржника прирівнюється до права власності, оскільки рішення, що набрало законної сили, має виконуватися усіма, зокрема боржником. Законні очікування розглядаються як елемент верховенства права та юридичної визначеності. Це означає, що з моменту виникнення права вимоги боржник (його власники, засновники, учасники, керівники юридичної особи-боржника), в подальшому володіє і управляє майном, права на яке мають інші особи, і боржник (учасники боржника) має враховувати цю обставину. Право на майно боржника належить кредитору, допоки боржник не розрахується з кредитором. Право вимоги у кредитора ГУ ДПС у Харківській області (правонаступник Східної ОДПІ м. Харкова) виникло з господарських операцій боржника за 2014-2015 роки, підтверджене постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/5972/16 від 28.11.2016 року.

Згідно ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 215 Господарського кодексу України встановлено відповідальність за порушення законодавства про банкрутство, зокрема, за умисне доведення до банкрутства.

Факт банкрутства боржника встановлено господарським судом у цій справі (постанова господарського суду від 05.07.2018).

Суд зазначає, що дії керівника та учасників боржника були направлені на завдання шкоди кредиторам, зокрема державі в особі органів податкової служби, позбавивши кредитора законного права на отримання належних йому коштів з майна боржника, на які кредитор мав правомірні очікування. Волевиявлення учасників товариства, таким чином, характеризується прямим умислом, як щодо вилучення майна від боржника та припинення його діяльності так і щодо наслідків таких дій - настання стану неплатоспроможності боржника та його банкрутства, невиконання зобов`язань перед кредитором через їх припинення за нібито відсутністю майна, що є зловживанням правами.

Як доведено ліквідатором і кредитором та підтверджено належними доказами у справі, стійка неплатоспроможність боржника як суб`єкта підприємництва (припинення господарської діяльності) була викликана цілеспрямованими діями його керівника та учасника.

За таких обставин та правових підстав, суд погоджується з доводами ліквідатора та кредитора у справі і приходить до висновку, що банкрутство боржника є умисним доведенням до банкрутства.

Такі наслідки як субсидіарна відповідальність осіб за зобов`язаннями боржника, доведеного умисно до банкрутства, передбачена спеціальним Законом – ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ст. 619 ЦК України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Як встановлено судом, кредитором попередньо були заявлені грошові вимоги до боржника, що підтверджується постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 у справі №820/5972/16, якою з боржника стягнуто податковий борг на загальну суму 3 170 812,18 грн. На виконання цього рішення кредитором було вжито заходів по стягненню податкового боргу, однак рішення не виконано боржником через неправомірні дії його керівника та учасника.

У зв`язку з невиконанням боржником зазначеної вимоги, не виявленням майнових активів боржника за заявою кредитора судом було порушено справу про банкрутство боржника, а пізніше його визнано банкрутом. Отже, нездатність особи, за зобов`язаннями якої відповідають його учасники, виконати свої грошові зобов`язання підтверджена судом.

В подальшому, у зв`язку з виявленням ліквідатором ознак доведення до банкрутства боржника діями його керівника та учасника, в порядку передбаченому законом ліквідатором в інтересах кредиторів (в інтересах ліквідаційної маси) заявлено вимогу про покладання субсидіарної відповідальності солідарно на колишнього керівника боржника та інших учасників товариства.

Отже, оскільки вина залучених осіб (засновника та директора) у доведенні боржника до банкрутства встановлена судом, наявними є правові підстави для покладання на них субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, стягнувши з них суму зобов`язань солідарно.

Розмір субсидіарної відповідальності повинен визначатись відповідно до приписів ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства та має дорівнювати різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційної масою. Ліквідатором у заяві заявлено про покладення субсидіарної відповідальності в сумі розміру вимог кредитора за відсутності у боржника ліквіданого майна або коштів.

Визначаючи розмір вимог, які можуть бути покладені на засновника та директора, суд виходить з даних реєстру вимог кредиторів, затверджених ухвалою суду від 12.04.2018 у справі № 922/4114/17 у зальній сумі 3 170 201,33 грн. При цьому, суд вважає необґрунтованим покладення на засновника та директора вимог у розмірі 1 862 535,24 грн, оскільки ухвалою суду від 30.10.2018 заява Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з вимогами до боржника у розмірі 1 862 535,24 грн залишено без розгляду, а отже не включено судом до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Враховуючи зазначене, суд покладає субсидіарну відповідальність вказаних осіб на них солідарно.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 2, 58-65 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 3, 11, 13, 14, 74, 86, 202, 233-235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ТОВ "Дізал" на засновника та керівника боржника.

2. Покласти субсидіарну відповідальність солідарно на засновника та керівника ТОВ "Дізал" у зв`язку з доведенням до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізал" код ЄДРПОУ 38397877.

3. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код іпн НОМЕР_1 ) та директора ТОВ "Дізал" ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , код іпн НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізал" (код ЄДРПОУ 38397877, адреса: м. Харків, вул. Киргизька, 19, 61105) 3 170 201,33 грн.

Видати накази.

4. Ухвалу направити ліквідатору, комітету кредиторів, ОСОБА_2 , Гончаренко В.В.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття (оголошення) та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня підписання повного судового рішення.

Ухвала підписана 15.06.2020.

Суддя Міньковський С.В.

Previous document : 89851103
Next document : 89851105