Decision № 87656584, 11.02.2020, Commercial Court of Kyiv City

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2020Справа № 910/15163/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Денисевича А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український дистрибуційний центр»

про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії,

за участі представників:

від позивача - Назаренко С.М. (уповноважений представник);

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Український дистрибуційний центр» про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до Договору купівлі-продажу основних засобів та матеріалів №20-1117 від 20.05.2017 в частині своєчасної передачі майна, у зв`язку з чим, позивачем заявлено вимогу про визнання за ТОВ «Агро-НВ» права власності на майно, а саме: автомобіль марки «Ford», модель «Focus», 2010 року випуску, тип - Легковий хетчбек-В, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль марки «Ford», модель «Focus», 2010 року випуску, тип - Загальний легковий хетчбек-В, номер шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , також, позивач просить зобов`язати ТОВ «Український дистрибуційний центр» передати у володіння позивача вказане майно з приналежними документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 відкрито провадження у справі №910/15163/19 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справу призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі зазначивши, що дійсно між сторонами було укладено спірний Договір купівлі-продажу основних засобів та матеріалів №20-1117 від 20.05.2017, за яким відповідачу зокрема було продано вказані транспортні засобі. Утім з огляду на те, що позивач не забрав вказані транспортні засоби, автомобілі до теперішнього часу перебувають під охороною відповідача, у зв`язку з чим позивач має сплатити на користь відповідача 80000 грн вартості зберігання майна, яка до теперішнього часу позивачем не оплачена. Також відповідач зазначив, що не визнає права власності на спірні автомобілі за позивачем, оскільки вказане майно фактично не було передане позивачу, а відтак і право власності на вказані транспортні засоби до позивача не перейшло. З огляду на викладене відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український дистрибуційний центр» (відповідач, продавець) було укладено Договір купівлі-продажу основних засобів та матеріалів №20-1117, відповідно до умов якого, продавець зобов`язується передати покупцю у власність, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити основні засоби та матеріали (майно), визначене сторонами у відповідній специфікації, яка з моменту її підписання сторонами стає невід`ємним додатком до даного договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.3 Договору, найменування майна, ціна та загальна вартість майна визначаються сторонами у відповідній специфікації.

Згідно з п.п.2.2, 2.3 Договору, умови продажу майна: EXW згідно правил «Інкотермс» (в редакції 2010 року). Місце поставки майна сторони визначають у відповідній специфікації на поставку майна.

У п.2.4 Договору сторони погодили, що право власності на майно і ризик випадкового пошкодження та нищення майна переходить від продавця до покупця в момент фактичної передачі майна. Майно вважається переданим продавцем та прийняте покупцем в момент підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що майно вважається таким, що передане продавцем та прийняте покупцем за кількістю - у відповідності до видаткових накладних; за якістю - майно повинно відповідати стандартам (технічним умовам) їх виробника, з урахуванням нормального зносу та бути у справному стані, який би забезпечував вільне в технічному і в інших відносинах використання майна його цільовим використанням.

Покупець здійснює оплату загальної вартості майна відповідно до умов, вказаних в Специфікації (п.3.3 Договору).

Згідно з п.4.1.1 Договору, продавець зобов`язаний передати покупцю майно в строки (термін) в кількості та якості, які визначені договором та його додатками (Специфікаціями).

Відповідно до п.4.2.1 Договору, продавець має право вимагати від покупця прийняття майна, визначеного даним договором.

За умовами п.4.3.2 Договору, покупець має право отримати майно, визначене сторонами в специфікації.

Згідно з п.8.1 Договору, цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018, а в частині взятих на себе та не виконаних зобов`язань - до повного їх виконання.

Відповідно до Специфікації №11 до Договору сторони погодили, що продавець зобов`язується продати покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити продавцю на умовах Договору купівлі-продажу основних засобів та матеріалів №20-1117 від 20.11.2017 майно, а саме: автомобіль марки «Форд Фокус», 2010 року випуску, тип - Легковий хетчбек-В, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 131019 грн без ПДВ. Строк поставки визначено сторонами до 30.11.2017.

Згідно Специфікації №92 до Договору сторони погодили, що продавець зобов`язується продати покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити продавцю на умовах Договору купівлі-продажу основних засобів та матеріалів №20-1117 від 20.11.2017 майно, зокрема: автомобіль марки «Форд Фокус», 2010 року випуску, тип - Загальний легковий хетчбек-В, номер шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_5 , вартістю 127275,60 грн без ПДВ.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору сплатив на рахунок відповідача грошові кошти в загальному розмірі 1139722,97 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №128108463 від 18.06.2018.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних №27 від 30.11.2017 та №64 від 22.12.2017 відповідач передав, а позивач прийняв автомобіль марки «Форд Фокус», 2010 року випуску, тип - Легковий хетчбек-В, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 131019 грн без ПДВ та автомобіль марки «Форд Фокус», 2010 року випуску, тип - Загальний легковий хетчбек-В, номер шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_5 , вартістю 127275,60 грн без ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2018 позивач звернувся до відповідача із Вимогою №02-07/1 у якій позивач зазначив, що майно, а саме автомобіль марки «Форд Фокус», 2010 року випуску, тип - Легковий хетчбек-В, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобіль марки «Форд Фокус», 2010 року випуску, тип - Загальний легковий хетчбек-В, номер шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_5 не були передані відповідачем, у зв`язку з чим вимагав від відповідача передати вказані транспортні засоби та приналежні до низ документи не пізніше 14 робочих днів з моменту отримання вимоги.

Відповідач у відповідь на вимогу позивача, Листом №17-07/18 від 17.07.2018 повідомив позивача про те, що після підписання сторонами видаткових накладних, вказані транспортні засоби не було забрано позивачем з території підприємства відповідача, що було розцінено останнім як відмову покупця від отримання у власність майна. Разом з тим, відповідач зазначив, що зазначені транспортні засоби перебувають під приватною охороною відповідача у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позивачем вимоги за ним утворилась заборгованість з оплати вартості зберігання та охорони майна в розмірі 80000 грн. Так, оскільки позивачем не оплачено вартість зберігання майна, відповідач не вбачає підстав для передачі транспортних засобів позивачу.

Спір у справі виник у в`язку з тим, що відповідачем не визнається право власності позивача на автомобілі марки «Форд Фокус», 2010 року випуску, тип - Легковий хетчбек-В, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 та «Форд Фокус», 2010 року випуску, тип - Загальний легковий хетчбек-В, номер шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_5 , придбані на підставі укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу основних засобів та матеріалів №20-117 від 20.11.2017.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Положеннями ст. 320 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

За приписами ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст.392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З аналізу наведеної норми законодавства слідує, що позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно, тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову.

У зв`язку з цим, суд має встановити, з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт, та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту таких цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, зокрема визнання права.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою. Такі позови можуть подаватися щодо визнання права власності чи інших речових прав на певне майно.

Відтак, із наведених норм випливає висновок, що обов`язковим при зверненні до суду з певною матеріально-правовою вимогою є доведення, зокрема, позивачем під час розгляду справи фактів порушення, невизнання, оспорювання своїх прав та законних інтересів, на захист яких заявлено позов.

Суд, в свою чергу, на підставі поданих сторонами доказів, з урахуванням усіх обставин справи, керуючись відповідним законодавством, встановлює факт наявності порушення, невизнання чи оспорювання прав та інтересів позивача, на захист яких подано позов, захищає порушені або оспорювані суб`єктивні майнові права та охоронювані законом інтереси особи, яка подала позов, шляхом прийняття рішення про задоволення позовних вимог; в іншому випадку, тобто в разі не доведення позивачем факту порушення, оспорювання, тощо його прав та законних інтересів, відмовляє у позові. При цьому, встановлення наявності відповідного права або охоронюваного законом інтересу, передує з`ясуванню наявності чи відсутності факту порушення відповідного права або охоронюваного законом інтересу.

Так, судом встановлено, що за умовами п.2.4 Договору сторони погодили, що право власності на майно і ризик випадкового пошкодження та нищення майна переходить від продавця до покупця в момент фактичної передачі майна. Майно вважається переданим продавцем та прийняте покупцем в момент підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, в силу положень чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору, після сплати позивачем вартості товару та підписання між сторонами видаткових накладних №27 від 30.11.2017 та №64 від 22.12.2017 до позивача перейшло право власності на майно, а саме: автомобілі марки «Форд Фокус», 2010 року випуску, тип - Легковий хетчбек-В, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 та «Форд Фокус», 2010 року випуску, тип - Загальний легковий хетчбек-В, номер шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_5 .

В той же час, із наявних в матеріалах справи документів, зокрема Листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Український дистрибуційний центр» №02-07/1 від 02.07.2018 вбачається, що відповідачем не визнається право власності позивача на вказані транспортні засоби, про що відповідачем також зазначено у відзиві на позов.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірне майно є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ», внаслідок чого позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, доводи відповідача стосовно того, що спірні автомобілі до теперішнього часу перебувають під охороною відповідача, у зв`язку з чим позивач має сплатити на користь відповідача 80000 грн вартості зберігання майна, яка до теперішнього часу позивачем не оплачена судом відхиляються, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачено обов`язку позивача оплачувати вартість зберігання придбаних транспортних засобів. В той же час суд зазначає, що питання витрат відповідача на зберігання належного позивачу майна може бути предметом окремого судового розгляду, у зв`язку з чим відповідач не позбавлений права, у визначеному чинним законодавством порядку звернутись до суду із відповідними вимогами про стягнення з позивача вартості зберігання майна.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» (03170, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 20; ідентифікаційний код 32015568) право власності на майно, а саме:

- автомобіль марки «Ford», модель «Focus», 2010 року випуску, тип - Легковий хетчбек-В, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ;

- автомобіль марки «Ford», модель «Focus», 2010 року випуску, тип - Загальний легковий хетчбек-В, номер шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_5 .

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Український дистрибуційний центр» (03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 121-В; ідентифікаційний код 37339531) передати у володіння Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» (03170, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 20; ідентифікаційний код 32015568) майно, а саме:

- автомобіль марки «Ford», модель «Focus», 2010 року випуску, тип - Легковий хетчбек-В, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ;

- автомобіль марки «Ford», модель «Focus», 2010 року випуску, тип - Загальний легковий хетчбек-В, номер шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_5 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український дистрибуційний центр» (03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 121-В; ідентифікаційний код 37339531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» (03170, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 20; ідентифікаційний код 32015568) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6570 (шість тисяч п`ятсот сімдесят) грн 30 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 18.02.2020.

Суддя Я.В. Маринченко