Decision № 86234663, 10.12.2019, Kharkiv Circuit Administrative Court

Approval Date
10.12.2019
Case No.
520/10094/19
Document №
86234663
Form of legal proceedings
Administrative
Companies listed in the text of the court document
State Coat of Arms of Ukraine

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 грудня 2019 р. № 520/10094/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сагайдака В.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Югова С.А.,

представника позивача - Жепко О.В.,

представника відповідача - Саблукова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА" (61023, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 104-Д, код ЄДРПОУ 39054748) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.09.2019 р. №00000050501 з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 876 151,25 грн., з якої за податковим зобов`язанням 700 921,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 175 230,25 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.09.2019 р. № 00000060501 з податку на додану вартість на загальну суму 1 221 808,75 грн., з якої за податковим зобов`язанням 977 447,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 244 361,75 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.09.2019 р. №00000080501 з податку на додану вартість на загальну суму 217 276,50 грн., з якої за штрафними (фінансовими) санкціями 217 276,50 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.09.2019 р. №00000033307 з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 79 442,54 грн., з якої за штрафними (фінансовими) санкціями 78 634,41 грн. та пені в розмірі 808,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що на підставі наказів Головного управління ДФС у Харківській області від 22.05.2019 р. №3609, від 15.07.2019 р. №4816, направлень від 14.06.2019 р. №5814, №5815, №5816, №5817, №5818, №5819, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Технопарк Пожтехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.01.2017 р. по 31.03.2019 р.

За результатами перевірки складено акт від 06.08.2019 р. № 2686/20-40-14-01-08/39054748, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ «Технопарк Пожтехніка»:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 700921 грн., у т.ч. за І квартал 2017 року в сумі 610214 грн., за ІІ квартал 2017 року в сумі 90707 грн.;

пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, в періоді, що перевірявся, занижено податок на додану вартість на загальну суму 977447 грн., у т.ч. за січень 2017 р. в сумі 230502 грн., за лютий 2017 р. в сумі 227007 грн., за травень 2017 р. в сумі 85385 грн., за січень 2018 р. в сумі 6481 грн., за лютий 2018 р. в сумі 11040 грн., за березень 2018 р. в сумі 16822 грн., за квітень 2018 р. в сумі 26759 грн., за травень 2018 р. в сумі 14462 грн., за червень 2018 р. в сумі 24287 грн., за липень 2018 р. в сумі 8996 грн., за серпень 2018 р. в сумі 19975 грн., за вересень 2018 р. в сумі 13561 грн., за жовтень 2018 р. в сумі 35612 грн., за листопад 2018 р. в сумі 66887 грн., за грудень 2018 р. в сумі 53279 грн., за січень 2019 р. в сумі 12131 грн., за лютий 2019 р. в сумі 55048 грн., за березень 2019 р. в сумі 69213 грн.;

пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, в періоді, що перевірявся, порушено строки реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого, в періоді, що перевірявся, відсутня реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 434553 грн., у т.ч. за січень 2018 р. в сумі 6481 грн., за лютий 2018 р. в сумі 11040 грн., за березень 2018 р. в сумі 16822 грн., за квітень 2018 р. в сумі 26759 грн., за травень 2018 р. в сумі 14462 грн., за червень 2018 р. в сумі 24287 грн., за липень 2018 р. в сумі 8996 грн., за серпень 2018 р. в сумі 19975 грн., за вересень 2018 р. в сумі 13561 грн., за жовтень 2018 р. в сумі 35612 грн., за листопад 2018 р. в сумі 66887 грн., за грудень 2018 р. в сумі 53279 грн., за січень 2019 р. в сумі 12131 грн., за лютий 2019 р. в сумі 55048 грн., за березень 2019 р. в сумі 69213 грн.;

пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, в результаті чого, в періоді, що перевірявся, встановлено несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з податку на додану вартість;

підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 176.2 «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого, в періоді, що перевірявся, встановлено неперерахування утриманого із заробітної плати податку на доходи фізичних осіб у встановлений законодавством термін в загальній сумі 113 282,49 грн., в т.ч. за січень 2017 р. 8306,49 грн., за лютий 2017 р. 8696,21 грн., за березень 2017 р. 8443,4 грн., за квітень 2017 р. 8198,41 грн., за травень 2017 р. 1582,08 грн., за червень 2017 р. 1489,93 грн., за липень 2017 р. 3875,99 грн., за серпень 2017 р. 2298,63 грн., за вересень 2017 р. 2272,37 грн., за жовтень 2017 р. 2250,52 грн., за листопад 2017 р. 2355,29 грн., за грудень 2017 р. 2354,99 грн., за січень 2018 р. 470,99 грн., за лютий 2018 р. 5006,74 грн., за березень 2018 р. 4831,08 грн., за квітень 2018 р. 4901,88 грн., за травень 2018 р. 3382,12 грн., за червень 2018 р. 3593,81 грн., за липень 2018 р. 3824,2 грн., за серпень 2018 р. 4572,24 грн., за вересень 2018 р. 4354,80 грн., за жовтень 2018 р. 3379,86 грн., за листопад 2018 р. 3024,43 грн., за грудень 2018 р. 3208,89 грн., за січень 2019 р. 6519,92 грн., за лютий 2019 р. 5038,44 грн., за березень 2019 р. 5048,57 грн.

Не погодившись з висновками акту ТОВ «Технопарк Пожтехніка», в порядку п. 44.7 ст. 44, п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, своїм листом вих. № 2/08 від 20.08.2019 р., надало Головному управлінню ДФС у Харківській області заперечення до акту перевірки з додатковими документами(а.с.214-237 том 1).

За результатом розгляду заперечень позивача на акт перевірки, Головним управлінням ДФС у Харківській області листом вих. №422557/10/20-40-14-01-15 від 29.08.2019 р. залишено висновки акту перевірки без змін, а заперечення позивача без задоволення(а.с.1-25 том 2).

На підставі висновків акту перевірки, Головним управлінням ДПС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

№00000050501 від 03.09.2019 р. з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 876151,25 грн., з якої за податковим зобов`язанням 700921,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 175 230,25 грн.(а.с.26 том 2);

№00000060501 від 03.09.2019 р. з податку на додану вартість на загальну суму 1221808,75 грн., з якої за податковим зобов`язанням 977447,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 244361,75 грн.(а.с.28 том 2);

№00000080501 від 03.09.2019 р. з податку на додану вартість на загальну суму 217276,50 грн., з якої за штрафними (фінансовими) санкціями 217276,50 грн.(а.с.30 том 2);

№00000033307 від 03.09.2019 р. з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 79 442,54 грн., з якої за штрафними (фінансовими) санкціями 78 634,41 грн. та пені в розмірі 808,13 грн.(а.с.33 том 2);

№00000070501 від 03.09.2019 р. з податку на додану вартість на загальну суму 1837,07 грн., з якої за штрафними (фінансовими) санкціями 1837,07 грн.;

№00000090501 від 03.09.2019 р. з податку на додану вартість на загальну суму 0,96 грн., з якої за штрафними (фінансовими) санкціями 0,96 грн.

Податкові повідомлення-рішення відповідача № 00000070501 від 03.09.2019 р. з податку на додану вартість на загальну суму 1837,07 грн. та № 00000090501 від 03.09.2019 р. з податку на додану вартість на загальну суму 0,96 грн., не оскаржуються даною позовною заявою.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Судом встановлено, що 16.01.2014 р. ТОВ «Технопарк Пожтехніка» зареєстровано як юридичну особу Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області. Місцезнаходженням позивача визначено: 61023, Харківська область, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 104-Д.

З 17.01.2014 р. позивача взято на облік як платника податків ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів.

Позивач є платником податку на додану вартість.

ТОВ «Технопарк Пожтехніка» є виробничим підприємством, здійснює виготовлення та продаж продукції протипожежного призначення. Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 28.29 виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н.в.і.у.; 20.59 виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у.; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

Згідно договору купівлі-продажу від 28.01.2014 р. та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу на праві приватної власності належать нежитлові будівлі літ. Ж-1 площею 433,0 кв.м., літ. З-2 площею 1377,0 кв.м., літ. М-1 площею 123,6 кв.м., літ. Ч-1 площею 7,1 кв.м., літ. Ц-2 площею 1076,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 104-Д.

Зазначені нежитлові будівлі використовуються позивачем для ведення власної господарської діяльності, зокрема, розміщення виробничих потужностей, провадження виробництва, розташування складу та офісу.

Крім нерухомості, на балансі ТОВ «Технопарк Пожтехніка» обліковуються інші основні засоби, що задіяні в оподатковуваних операціях підприємства, зокрема, токарний верстат, листогин для металу, гільйотина гідравлічна, прес, зварювальні установки, фарбувальні лінії, ручні пневматичні інструменти, тощо, що підтверджується копіями оборотно-сальдових відомостей по рахунку 10 станом на січень 2017 р., березень 2019 р.

Станом на 01.01.2017 р. на ТОВ «Технопарк Пожтехніка» працевлаштовано 59 осіб, станом на 31.03.2019 р. 55 осіб. Штатний розклад підприємства, крім адміністративних посад, передбачає посади інженера-технолога, електрика, маляра, електрозварника на атоматичних та напівавтоматичних машинах, слюсара, апаратника кульових млинів, зарядника вогнегасників, оператора верстатів з програмним керуванням, підсобного робітника, вантажника, комірника, тощо. Вказані обставини підтверджені копіями наказу про прийняття на роботу, штатного розкладу, табелів обліку робочого часу станом на січень 2017 р., березень 2019 р.

Позивач у встановленому законодавством порядку пройшов процедуру сертифікації та отримав сертифікати відповідності на продукцію протипожежного призначення власного виробництва, зокрема: вентиль запірний для кран-комплектів пожежних; кран-комплект пожежний з плоскоскладальним рукавом; кран-комплект пожежний з напівжорстким рукавом; двері (люки) металеві протипожежні однополотні та двополотні вогнестійкі.

Згідно акту перевірки (п. 3.1.1.) фактичною підставою для встановлення з боку ТОВ «Технопарк Пожтехніка» порушень п. 44.1 статті 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 700921 грн., слугували судження фахівців Головного управління ДФС у Харківській області про не підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Технопарк Пожтехніка» та контрагентами-постачальниками: ТОВ «СтормРейз» (податковий номер 40638198), ТОВ «Вольтиманд» (податковий номер 40871417), ТОВ «Регана» (податковий номер 40961861), ТОВ «ПО «Деталь» (податковий номер 41054843), ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» (податковий номер 40152208), ТОВ «Інтер Опт Торг» (податковий номер 40873865).

Судом встановлено, що 05 січня 2017 р. між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Інтер Опт Торг» (в якості постачальника) укладено договір поставки № 2(а.с.154-157 том 2).

Згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується постачати (передавати) товар у власність покупця для використання у своїй підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати його на умовах даного Договору. Товар передається партіями на підставі замовлень Покупця.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надані та судом досліджені копії видаткової накладної №1050117 від 05.01.2017 р. на суму 267412,50 грн. та податкової накладної№ 41 від 05.01.2017 р. на загальну суму 267412,50 грн., в т.ч. ПДВ 44 568,75 грн., рахунок бухгалтерського обліку 201 «Сировина й матеріали» та 281 «Товари нa складі», бухгалтерські проводки: Дт 20 Кт 63 на суму 171791,67 грн. Дт 28 Кт 63 на суму 51052,08 грн.Дт 64 Кт 63 на суму 44568,75 грн., оборотно-сальдових по рахунках бухгалтерського обліку №201, №281, №631, картки складського обліку за січень 2017 р. за підписом матеріально-відповідальної особи комірника ОСОБА_1 , платіжного доручення №2203 від 06.02.2017 р. на суму 267412,50 грн.

Фізичне переміщення товару від контрагента-постачальника (м. Київ) на склад позивача (м. Харків) відбулось шляхом перевезення автомобільним транспортом силами та за рахунок контрагента.

Судом встановлено, що 25 січня 2017 р. між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Регана» (в якості постачальника) укладено договір поставки № 17(а.с.167-169 том 2).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надані та судом досліджені копії видаткових накладних № 1250117 від 25.01.2017 р. на суму 286 990,00 грн., № 1260117 від 26.01.2017 р. на суму 296 880,00 грн., № 1270117 від 27.01.2017 р. на суму 196 320,00 грн., № 1300117 від 30.01.2017 р. на суму 175 874,40 грн., № 1310117 від 31.01.2017 р. на суму 159 536,00 грн. та податкових накладних № 66 від 25.01.2017 р. на суму 286 990,00 грн., в т.ч. ПДВ 47 831,67 грн., № 58 від 26.01.2017 р. на суму 296 880,00 грн., в т.ч. ПДВ 49 480,00 грн., № 59 від 27.01.2017 р. на суму 196 320,00 грн., в т.ч. ПДВ 32 720,00 грн., № 69 від 30.01.2017 р. на суму 175 874,40 грн., в т.ч. ПДВ 29 312,40 грн., № 70 від 31.01.2017 р. на суму 159 536,00 грн., в т.ч. ПДВ 26 589,33 грн., рахунків бухгалтерського обліку 201 «Сировина й матеріали» та 281 «Товари нa складі», бухгалтерських проводок Дт 20 Кт 63 на суму 901 442,84 грн. Дт 28 Кт 63 на суму 28 224,17 грн. Дт 64 Кт 63 на суму 185 933,39 грн., оборотно-сальдових по рахунках бухгалтерського обліку № 201, № 281, № 631, картки складського обліку за січень 2017 р. за підписом матеріально-відповідальної особи комірника ОСОБА_1

Грошові зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару частково виконані позивачем шляхом перерахування на користь вказаного контрагента безготівкових коштів згідно платіжних доручень № 2219 від 10.02.2017 р. на суму 195 028,10 грн., № 2229 від 15.02.2017 р. на суму 320 000,00 грн., 2256 від 24.02.2017 р. на суму 306 000,00 грн. На момент податкової перевірки, наявна кредиторська заборгованість в розмірі 294 572,30 грн., що не протирічить умовам післяплати, які погоджені сторонами в п. 2.4. договору поставки № 17 від 25.01.2017 р.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Вольтиманд» (в якості постачальника) укладено договір поставки № 15(а.с.192-193 том 2).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надані та судом досліджені копії видаткових накладних№ 2170216 від 16.02.2017 р. на суму 256 347,00 грн.,№ 2170217 від 17.02.2017 р. на суму 249 900,0 грн.,№ 2170220 від 20.02.2017 р. на суму 293000,0 грн.,№ 2170221 від 21.02.2017 р. на суму 266300,0 грн., № 2170222 від 22.02.2017 р. на суму 172000,0 грн.,№ 2170223 від 23.02.2017 р. на суму124 493,00 грн. та податкових накладних № 1 від 16.02.2017 р. на суму 256 347,00 грн., в т.ч. ПДВ 42 724,50 грн., № 8 від 17.02.2017 р. на суму 249 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 41 650,00 грн., № 9 від 20.02.2017 р. на суму 293 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 48 833,34 грн., № 10 від 21.02.2017 р. на суму 266 300,00 грн., в т.ч. ПДВ 44 383,34 грн., № 11 від 22.02.2017 р. на суму 172000,0 грн., в т.ч. ПДВ 28 666,67 грн., № 26 від 23.02.2017 р. на суму 124493,0 грн., в т.ч. ПДВ 20748,83 грн., рахунків бухгалтерського обліку 201 «Сировина й матеріали» та 281 «Товари нa складі», бухгалтерські проводки: Дт 20 Кт 63 на суму 1 018 916,65 грн.Дт 28 Кт 63 на суму 116116,67 грн.Дт 64 Кт 63 на суму 227006,68 грн., оборотно-сальдових по рахунках бухгалтерського обліку № 201, № 281, № 631, картки складського обліку за лютий 2017 р. за підписом матеріально-відповідальної особи комірника ОСОБА_1 , платіжні доручення №2266 від 28.02.2017 р. на суму 210 881,10 грн., № 2301 від 13.03.2017 р. на суму 266184,0 грн., № 2338 від 28.03.2017 р. на суму 326190,0 грн., № 246363 від 19.05.2017 р. на суму 558 784,90 грн.

Фізичне переміщення товару відбулось автомобільним транспортом силами та за рахунок контрагента.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «СтормРейз» (в якості постачальника) укладено договір поставки № 21(а.с.218-220 том 2).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надані та судом досліджені копії видаткових накладних №3070317 від 07.03.2017 р. на суму 298944,0 грн., № 3140317 від 14.03.2017 р. на суму 206640,0 грн., №3160317 від 17.03.2017 р. на суму 290796,0 грн., №3200317 від 20.03.2017 р. на суму 276 238,20 грн., № 3300317 від 30.03.2017 р. на суму 250420,80 грн. та податкових накладних № 3 від 07.03.2017 р. на загальну суму 298 944,00 грн., в т.ч. ПДВ 49 824,01 грн., № 4 від 14.03.2017 р. на загальну суму 206 640,00 грн., в т.ч. ПДВ 34 440,00 грн., № 2 від 17.03.2017 р. на загальну суму 290 796,60 грн., в т.ч. ПДВ 48 466,10 грн., № 32 від 20.03.2017 р. на загальну суму 276 238,20 грн., в т.ч. ПДВ 46039,70 грн., № 21 від 30.03.2017 р. на загальну суму 250 420,80 грн., в т.ч. ПДВ 41 736,80 грн., рахунків бухгалтерського обліку 201 «Сировина й матеріали» та 281 «Товари нa складі», бухгалтерських проводокДт 20 Кт 63 на суму 999 664,50 грн. Дт 28 Кт 63 на суму 102 868,50 грн. Дт 64 Кт 63 на суму 220506,60 грн., оборотно-сальдових по рахунках бухгалтерського обліку №201, №281, №631, картки складського обліку за березень 2017 р. за підписом матеріально-відповідальної особи комірника ОСОБА_1

Грошові зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару були частково виконані позивачем шляхом перерахування на користь безготівкових коштів згідно платіжного доручення № 2348 від 31.03.2017 р. на суму 253 530,00 грн. На момент податкової перевірки, наявна кредиторська заборгованість в розмірі 1 069 509,60 грн., що не протирічить умовам післяплати, які погоджені сторонами в п. 2.3. договору поставки № 21 від 07.03.2017 р.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» (в якості постачальника) укладено договір поставки № 1605(а.с.245-247 том 2).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надані та судом досліджені копії видаткової накладної № РН-0518/04 від 18.05.2017 р. на суму 92400,0 грн. та податкової накладної № 210 від 18.05.2017 р. на загальну суму 92400,0 грн., в т.ч. ПДВ 15400,0 грн., рахунку бухгалтерського обліку 201 «Сировина й матеріали», бухгалтерські проводки:Дт 20 Кт 63 на суму 77000,0 грн.Дт 64 Кт 63 на суму 15400,0 грн. оборотно-сальдових по рахунках бухгалтерського обліку № 201, № 631, картки складського обліку за травень 2017 р. за підписом матеріально-відповідальної особи комірника ОСОБА_1 , платіжних доручень №246538 від 30.06.2017 р. на суму 12012,0 грн. та № 246582 від 11.07.2017 р. на суму 80388,0 грн.

Фізичне переміщення товару від контрагента-постачальника (м. Маріуполь) на склад позивача (м. Харків) відбулось шляхом перевезення автомобільним транспортом силами та за рахунок контрагента.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «ПО «Деталь» (в якості продавця) укладено договір купівлі-продажу № 138(а.с.8-10 том 3).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надані та судом досліджені копії видаткових накладних № РН-0516/17 від 16.05.2017 р. на суму 253712,0 грн.,№РН 0513/13 від 17.05.2017 р. на суму 258600,0 грн. та податкових накладних № 261 від 16.05.2017 р. на суму 253712,0 грн., в т.ч. ПДВ 42 285,33 грн.,№ 260 від 17.05.2017 р. на суму 258600,0 грн., в т.ч. ПДВ 43 100,0 грн., рахунків бухгалтерського обліку 201 «Сировина й матеріали» та 281 «Товари нa складі», бухгалтерських проводокДт 20 Кт 63 на суму 325 900,0 грн., Дт 28 Кт 63 на суму 101 026,67 грн., Дт 64 Кт 63 на суму 85 385,33 грн., оборотно-сальдових по рахунках бухгалтерського обліку № 201, № 281, № 631, картки складського обліку за травень 2017 р. за підписом матеріально-відповідальної особи комірника ОСОБА_1 , платіжних доручень № 246537 від 30.06.2017 р. на суму 66600,56 грн. та № 246599 від 17.07.2017 р. на суму 220170,0 грн.

Фізичне переміщення товару від контрагента-постачальника (м. Маріуполь) на склад позивача (м. Харків) відбулось шляхом перевезення автомобільним транспортом силами та за рахунок контрагента.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» контрагенти-постачальники за період, що перевірявся, поставили на користь ТОВ «Технопарк Пожтехніка» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 4 672 804,50 грн., в т.ч. ПДВ, з яких сировини і матеріалів на суму 4 193 658,81 грн., в т.ч. ПДВ, та готових товарів на суму 479 145,69 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно наданих позивачем пояснень, в подальшому сировина та матеріали на загальну суму 4193 658,81 грн., в т.ч. ПДВ, придбані у контрагентів-постачальників, були задіяні позивачем у власному виробництві протипожежного обладнання, зокрема, протягом січня 2017 р. листопада 2017 р., використані у виготовленні дверей металевих, в т.ч. протипожежних вогнестійких, люків ревізійних, шаф пожежних, кран-комплектів пожежних, порошку вогнегасного, тощо.

Зазначені обставини підтверджує оборотно-сальдова відомість по рахунку бухгалтерського обліку 201 «Сировина й матеріали» та аналіз рахунку бухгалтерського обліку 201 помісячно за період січня 2017 р. листопада 2017 р.

Також підтвердженням факту використання у власному виробництві сировини та матеріалів, оприбуткованих від контрагентів-постачальників, є звіти позивача про випуск готової продукції помісячно за період січня 2017 р. листопада 2017 р., які містять повну інформацію про обсяг та асортимент виготовленої ТОВ «Технопарк Пожтехніка» продукції за звітний період.

Зазначені товари були реалізовані позивачем наступним контрагентам-покупцям: ТОВ «АВАТЕХ ГРУП» (код 37200460), ТОВ ФІРМА «АЛЕРТ КОМ» (код 30555702), ТОВ «Рада 2007» (код 35215798), ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ), ПП «ВТФ «Аспект» (код 32934042), ТОВ «ГУТЯНСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (код 31834605), ТДВ «Житлобуд-2» (код 01270351), ПАТ «Інтербудтонель» (код 31903558), ТОВ «Компанія «Статус практика» (код 35858719), ТОВ «ЮРАЛСИСТЕМИ БЕЗПЕКИ» (код 36957922), ТОВ «КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД» (код 31465416), ТОВ «ПожбудГруп» (код 39082227), ПрАТ «Новий стиль» (код 32565288), ТОВ «КОМПЛЕКТ-ПОСТАЧ» (код 32846025), ПП «АЯКС» (код 23348450), ТОВ «СТРИК» (код 33815453), ПП «АЛЬТАВІСТА» (код 37364112), Управління освіти адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (код 02146268), ТОВ «Астер-М» (код 35590228), ТОВ ФІРМА «БРІГ» (код 21174655), ПП «Експертно-технічний центр» (код 32882068), ФОП ОСОБА_3 , (ІПН НОМЕР_2 ), НВП «Протипожежної автоматики» (код 30361466), ТОВ «ПРОЕКТНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ «АЙ.БІ.ТЕК» (код 37242013), ТОВ «Басис-К» (код 38431760), ТОВ «Протипожежні технології» (код 33964895), ПСП «РОДІНА» (код 30749514), ПП «ПОЖМАСТЕР» (код 36326591), ТОВ «ФГ «ШУБСЬКЕ» (код 34073367), ТОВ «МСН» (код 39582996), ТОВ «Будівельне управління-17» (код 34633443), ТОВ «АСКОНА-ПІВДЕНЬ» (код 24962264), ТОВ «САНТЕХПРОФІТ» (код 41094411), ПП «ЦЕНТР СПЕЦРОБІТ» (код 36109916), ТОВ «Аксіома» (код 31940888), ПП «ДЕ ЛЮКС СИСТЕМИ» (код 32370823), ТОВ ВК «ПОЛІПАК ЛТД» (код 30990262), ТОВ «ВКФ «СТРІМТЕХ» (код 40638769), ПП «УКРАЇНСЬКІ ПОЖЕЖНІ РЕСУРСИ» (код 36292241), ТОВ «Укрпожснаб» (код 38926330), ТОВ «МЕТАЛЕВІ КОНСТРУКЦІЇ «СТРОНГ» (код 40796686), ТОВ «Стронг» (код 39398714)(а.с.111-250 том 3).

Слід звернути увагу, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 р. у справі №820/163/18, залишеним в силі Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 р., скасовано податкове-повідомлення рішення від 22.12.2017 р. № 0000231421, що винесене Головним управлінням ДФС у Харківській області за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Технопарк Пожтехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ «СтормРейз» (податковий номер 40638198) за період березень 2017 року та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» (податковий номер 40152208) за період травень 2017 року.

Судовими рішеннями у справі №820/163/18, що набрали законної сили, судами першої та апеляційної інстанції встановлено використання ТОВ «Технопарк Пожтехніка» у власній господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «СтормРейз» та у ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав».

Крім того, вказаними рішеннями у справі №820/163/18 по господарським операціям із ТОВ «СтормРейз» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» судами встановлено наявність реального руху активів від постачальників до ТОВ «Технопарк Пожтехніка»;суди дійшли до висновку, що первинні документи, складені по операціям із ТОВ «СтормРейз», ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Стосовно посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарно-матеріальних цінностей від контрагентів-постачальників як доказ безтоварності поставок, судом встановлено наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженогонаказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання (набуття у власність) та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення. Отже, відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів реальність здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами-постачальниками, натомість факт передання товару ТОВ «Технопарк Пожтехніка» та відповідно набуття права власності на нього позивачем підтверджується належно оформленими видатковими накладними.

Вказана правова позиція викладена у рішеннях Верховного суду (постанова від 16.05.2018 р. у справі №2а-0870/12052/11) та ОСОБА_4 ухвала від 27.07.2015 р. у справі №К/800/56974/13, ухвала від 07.12.2015 р. у справі №К/800/17289/13, ухвала від 15.12.2016 р. у справі №К/800/15642/1).

Щодо посилання в акті перевірки на наявність негативної податкової інформації відносно контрагентів-постачальників є недостатньою підставою для висновку про нереальність здійснення ТОВ «Технопарк Пожтехніка» господарських операцій, так як така інформація не стосується прав чи обов`язків ТОВ «Технопарк Пожтехніка», як платника податків.

Суд вказує, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Вказана позиція суду викладена у постанові Верховного суду від 29.03.2019 р. №808/3412/16.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі по тексту - Закон України №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням п. 2 ст. 3 Закону України №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з приписами ПК України.

Суд зазначає, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент був належним чином зареєстрований як юридична особа та установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Факт реальності спірних господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України. Первинні бухгалтерські документи містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг, зміст та вартість спірних операцій та підтверджують їх фактичне виконання.

Надані підприємством до перевірки первинні документи (договори, видаткові накладні, платіжні доручення) по господарським операціям із ТОВ «Інтер Опт Торг», ТОВ «Вольтиманд», ТОВ «Регана», ТОВ «ПО «Деталь», ТОВ «СтормРейз», ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» відбувся реальний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та зміна стану зобов`язань ТОВ «Технопарк Пожтехніка» в межах господарської діяльності.

З огляду на встановлені судом обставини, ТОВ «Технопарк Пожтехніка» не порушено п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, а саме заниження фінансового результату до оподаткування, задекларованих в деклараціях з податку на прибуток підприємств, на загальну суму 3 894 004 грн., в т.ч. за І кв. 2017 р. в сумі 3 390 077 грн., за ІІ кв. 2017 р. в сумі 503 927 грн., отже, правові підстави для донарахування позивачу за вказаний період податку на прибуток в розмірі 700921 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 175230,25 грн. відсутні, в зв`язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 03.09.2019 р. № 000000050501 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.09.2019 р. № 00000033307 з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 79 442,54 грн., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 78 634,41 грн. та пеню в розмірі 808,13 грн., судом встановлено наступне.

В пункті 3.1.4.2.2. Розділу ІІІ Акту перевірки (арк. 58) контролюючий орган зазначає, що в порушення п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. 176.2 «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, встановлено неперерахування утриманого із заробітної плати податку на доходи фізичних осіб у встановлений законодавством термін в загальній сумі 113 282,49 грн., в т.ч. за січень 2017 р. 8306,49 грн., за лютий 2017 р. 8696,21 грн., за березень 2017 р. 8443,4 грн., за квітень 2017 р. 8198,41 грн., за травень 2017 р. 1582,08 грн., за червень 2017 р. 1489,93 грн., за липень 2017 р. 3875,99 грн., за серпень 2017 р. 2298,63 грн., за вересень 2017 р. 2272,37 грн., за жовтень 2017 р. 2250,52 грн., за листопад 2017 р. 2355,29 грн., за грудень 2017 р. 2354,99 грн., за січень 2018 р. - 470,99 грн., за лютий 2018 р. 5006,74 грн., за березень 2018 р. 4831,08 грн., за квітень 2018 р. 4901,88 грн., за травень 2018 р. 3382,12 грн., за червень 2018 р. 3593,81 грн., за липень 2018 р. 3824,2 грн., за серпень 2018 р. 4572,24 грн., за вересень 2018 р. 4354,80 грн., за жовтень 2018 р. 3379,86 грн., за листопад 2018 р. 3024,43 грн., за грудень 2018 р. 3208,89 грн., за січень 2019 р. 6519,92 грн., за лютий 2019 р. 5038,44 грн., за березень 2019 р. 5048,57 грн.

На підставі вказаного вище відповідачем і прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.09.2019 р. № 00000033307 з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 79 442,54 грн.

Судом встановлено, що позивач протягом періоду, що підлягав податковій перевірці, допустив порушення п.п.168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. 176.2 «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, які полягали в простроченні сплати до бюджету утриманого із заробітної плати податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 113 282,49 грн., терміном прострочення платежів до 30 календарних днів. При цьому позивач не допускав неперерахування утриманого із заробітної плати податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 113 282,49 грн., як хибно на те вказує контролюючий орган в п. 6 висновків акту перевірки (арк. 64-65 акту). Мала місце лише несвоєчасна сплата до бюджету утриманого із заробітної плати податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 113 282,49 грн., терміном прострочення платежів до 30 календарних днів.

В свою чергу, в пункті 3.1.4.2.1. Розділу ІІІ акту перевірки (арк. 55) щодо відображення в податковій звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, контролюючий орган зазначає: «Відповідно до п.п. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України проведена перевірка своєчасності надання та достовірності даних податкової звітності за формою 1-ДФ за перевіряємий період…. Порівняні загальні суми виплаченої зарплати та сплаченого податку з доходів фізичних осіб по відомостям виплати зарплати з відомостями, наведеними в довідці 1-ДФ. Порушень не встановлено».

Відповідно до податкових розрахунків форми 1-ДФ за період 2017 р., 2018 р. та І квартал 2019 р.ТОВ «Технопарк Пожтехніка» нараховано до сплати податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 109 877,37 грн., з якої за 2017 р. 463 185,08 грн., за 2018 р. 504 564,13 грн., за І квартал 2019 р. - 142 128,16 грн.

Згідно оборотно-сальдових відомостей по рахунку 6411 «Розрахунки за податками» за період 2017 р., 2018 р., І кварталу 2019 р. позивачем фактично сплачено до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 124 186,49 грн., в т.ч. протягом 2017 р. 453 634,76 грн., протягом 2018 р. 499 930,57 грн., протягом І кварталу 2019 р. 170 621,16 грн.

В додатку №2 до акту перевірки «Довідка про загальну інформацію щодо платника податків», зокрема, в пункті 8, контролюючий орган сам зазначає про фактичну сплату позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб в 2017 р. 453,63 тис. грн., в 2018 р. 499,93 грн., І квартал 2019 р. 170,62 тис. грн., тобто, на загальну суму 1 124,18 тис. грн.

На підтвердження сплати до бюджету утриманого податку на доходи фізичних осіб позивачем до матеріалів справи надані копії банківських виписок.

Відповідно до розрахунку відповідача, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків акту перевірки від 06.08.2019 р. № 2686/20-40-14-01-08/39054748 та п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, до позивача застосовано за першу подію несвоєчасної сплати ПДФО (граничний термін сплати 23.01.2017 р.) штрафну санкцію в розмірі 25 % у сумі 2 076,62 грн., за другу подію несвоєчасної сплати ПДФО (граничний термін сплати 22.02.2017 р.) - штрафну санкцію в розмірі 50 % (як за повторне порушення протягом 1095 днів) у сумі 4 348,11 грн., за третю подію несвоєчасної сплати ПДФО (граничний термін сплати 20.03.2017 р.) та подальші події - штрафну санкцію в розмірі 75 % (як за повторність порушень протягом 1095 днів втретє та більше) у сумі 72 209,69 грн.

При цьому попередніми податковими перевірками ТОВ «Технопарк Пожтехніка» контролюючим органом не було встановлено з боку позивача порушень податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб. Жодні податкові-повідомлення рішення з податку на доходи фізичних осіб як щодо основного зобов`язання, так і щодо фінансових санкцій позивачу не виносились.

Єдиною підставою для встановлення відповідачем повторності порушень з боку позивача податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб протягом 1095 днів, та, відповідно, застосування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафу в розмірах 50 % та 75 % слугували виключно висновки акту перевірки від 06.08.2019 р. №2686/20-40-14-01-08/39054748.

В свою чергу, згідно п. 127.1 ст. 127 ПК України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Стаття 127 Податкового кодексу України визначає відповідальність, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Згідно з пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Податкового Кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Отже, підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50%, 75%) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, відповідно, в податковому повідомленні-рішенні.

У межах спірних правовідносин факт повторного протягом 1095 днів неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб відповідачем жодним актом не встановлено та не зафіксовано, відсутнє і винесення позивачу податкових повідомлень-рішень, якими б було збільшено суми грошового зобов`язання, що передували прийняттю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що вказує на безпідставне застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50 % та 75%.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.09.2018 р. у справі №805/3649/17-а та від 12.07.2019 р. у справі №813/6331/14.

Таким чином, за невчасне перерахування позивачем до бюджету утриманого податку з доходів фізичних осіб, відповідач безпідставно застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 50 % та в розмірі 75 %, тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.09.2019 р. №00000033307 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Також оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням на підставі акту перевірки та п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України відповідачем нараховано пеню в розмірі 808,13 грн.

Відповідно до даного розрахунку відповідача, останній здійснив нарахування пені по кожному випадку несвоєчасної сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб, починаючи з першого дня, наступного за кінцевим днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Відповідно до п.п. 129.1.3 п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Згідно абзацу 2 п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного пп. 129.1.3 п. 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до пп. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

За п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Як зазначалось вище, на час проведення контролюючим органом податкової перевірки податковий борг зі сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у ТОВ «Технопарк Пожтехніка» за період, що перевірявся, був відсутній.

Позивач лише допустив несвоєчасну сплату до бюджету узгодженого податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 113 282,49 грн., терміном прострочення платежів до 30 календарних днів. Зазначені обставини підтверджуються і розрахунком відповідача, в якому вказано кількість днів прострочення сплати податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, максимальна кількість днів прострочення сплати 25 днів (за період грудня 2018 року).

Враховуючи зазначені обставини та приписи ст. 129 Податкового кодексу України на суму грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, пеня нараховується за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91-го календарного дня (з 271-го календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 ПК України), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

При цьому оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням від 03.09.2019 р. №00000033307, враховуючи наданий контролюючим органом розрахунок, Головне управління ДПС у Харківській області здійснило нарахування пені, починаючи з першого дня, наступного за кінцевим днем граничного строку сплати позивачем податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що протирічить приписам п.п. 129.1.3 п. 129.1, п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України.

Отже, відповідачем безпідставно нараховано товариству пеню в розмірі 808,13 грн., тому у вказаній частині податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.09.2019 р. № 00000033307 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.09.2019 р. № 00000060501 з податку на додану вартість на загальну суму 1 221 808,75 грн., яким позивачу донараховані податкові зобов`язання з ПДВ в розмірі 977 447,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 244 361,75 грн., судом встановлено наступне.

Згідно п. 3.1.2.2 описової частини акту перевірки (арк. 49-52) фактичною підставою для таких висновків знову ж слугували судження фахівців Головного управління ДФС у Харківській області про не підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Технопарк Пожтехніка» та контрагентами-постачальниками: ТОВ «Вольтиманд» (податковий номер 40871417), ТОВ «Регана» (податковий номер 40961861), ТОВ «ПО «Деталь» (податковий номер 41054843), ТОВ «Інтер Опт Торг» (податковий номер 40873865); порушення порядку складання первинних бухгалтерських документів (дефектність відповідних первинних документів).

Під час розгляду справи судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи реальність здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та по господарських операціях із вказаними контрагентами позивача за звітний податковий період останнім включено до складу податкового кредиту відповідні суми, що відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Станом на час здійснення господарських операцій з позивачем, зазначені контрагенти-постачальники перебували на обліку як платники податків в податкових органах та мали статус платників податку на додану вартість. Актом перевірки зазначені обставини не спростовані.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності та, що йому було відомо про порушення, які допускали його контрагенти або, що єдиною метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди.

Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Необхідно враховувати, жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платника податку - одержувача товару (послуг) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Відповідно до положень пп. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з цим законом.

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також відповідно до пункту 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Стосовно встановлення в акті перевірки порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, які нібито призвели до заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 434 553 грн.

В пункті 3.1.2.1 Розділу ІІІ акту перевірки (арк. 40-49) зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період із 01.01.2017 р. по 31.03.2019 р. встановлено їх заниження на загальну суму 434 553 грн., у т.ч. за січень 2018 р. в сумі 6481 грн., за лютий 2018 р. в сумі 11040 грн., за березень 2018 р. в сумі 16822 грн., за квітень 2018 р. в сумі 26759 грн., за травень 2018 р. в сумі 14462 грн., за червень 2018 р. в сумі 24287 грн., за липень 2018 р. в сумі 8996 грн., за серпень 2018 р. в сумі 19975 грн., за вересень 2018 р. в сумі 13561 грн., за жовтень 2018 р. в сумі 35612 грн., за листопад 2018 р. в сумі 66887 грн., за грудень 2018 р. в сумі 53279 грн., за січень 2019 р. в сумі 12131 грн., за лютий 2019 р. в сумі 55048 грн., за березень 2019 р. в сумі 69213 грн.

На думку фахівців Головного управління ДФС у Харківській області заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість за вказаний період викликане відсутністю нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму різниці між собівартістю виготовлених позивачем товарів та ціною їх реалізації. Розрахунок співставлення собівартості товарів з фактичною ціною їх реалізації та розрахунок донарахування податкових зобов`язань з ПДВ наведено в додатку № 16 до акту перевірки з вказівкою на номенклатуру товарів, найменування покупців, яким було продано такі товари, номер і дату відповідних видаткових накладних на реалізацію.

На думку контролюючого органу такі дії ТОВ «Технопарк Пожтехніка» щодо ведення господарської діяльності призвели не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю товарів та ціною їх продажу (арк. 43 акту перевірки).

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення

При цьому, абз. 1 пп. 14.1.71 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

Суд вказує, що фахівцями контролюючого органу не здійснювалось проведення аналізу цін на продукцію протипожежного призначення, які існували протягом періоду 2018 р. І кварталу 2019 р., тобто ринок цін продукції протипожежного призначення на території України не досліджувався.

Крім того, актом перевірки не встановлено здійснення ТОВ «Технопарк Пожтехніка» операцій, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 192 Господарського кодексу України політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 р. №5007-VI суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни та державні регульовані ціни. Згідно зі статтею 11 цього Закону, вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Аналогічна норма закріплена ст. 190 Господарського кодексу України.

Статтею 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено вичерпний перелік державних регульованих цін.

Продаж продукції протипожежного призначення не є предметом державного регулювання цін, відтак, ціни на двері протипожежні вогнестійкі, шафи пожежні, крани-комлекти пожежні, люки ревізійні, стенди ПШ, тощо, є такими, що формуються суб`єктом господарювання самостійно і встановлюються із врахуванням попиту та пропозиції на ринку товарів.

Підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 ст.14 ПК України визначено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

За приписами підпункту 14.1.218 пункту 14.1 статті 14 ПК України, ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території.

Таким чином, у розумінні норм Податкового кодексу України звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування податку на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка у свою чергу, повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).

Відтак, норми діючого податкового законодавства не передбачають обов`язку донарахування платником податків податкових зобов`язань з операцій продажу самостійно виготовлених товарів за цінами, що нижче собівартості, якщо вони були визначені, виходячи із рівня звичайних цін.

Продаж товарів власного виробництва контрагентам-покупцям, що перераховані в додатку № 16 до акту перевірки, здійснено ТОВ «Технопарк Пожтехніка» на підставі договорів поставки та специфікацій на кожну партію поставки товару. Саме в специфікація, які є невід`ємними частинами укладених договорів поставки, сторонами погоджено таку істотну умову договору поставки як ціна товару за одиницю, в т.ч. ПДВ, та загальна вартість товару за специфікацією. На підставі укладеної сторонами договору поставки специфікації, позивач виставляв рахунки на оплату за цінами, погодженими сторонами договору, а контрагенти-покупці здійснювали попередню оплату за товар, за погодженою ціною. Також складені видаткові накладні на реалізацію товару.

До матеріалів справи ТОВ «Технопарк Пожтехніка» надано копії договорів поставки та специфікацій до них, що були укладені позивачем протягом 2016 р. 2019 р. з контрагентами-покупцями по господарських операціях з продажу, що вказані в додатку № 16 до акту перевірки.

Судом взято до уваги, що господарська діяльність ТОВ «Технопарк Пожтехніка» за період із 01.01.2018 р. по 31.03.2019 р. була прибутковою, фінансовий результат до оподаткування (прибуток) відображено в деклараціях з податку на прибуток підприємства за вказаний період.

Так, позивачем задекларовано фінансовий результат до оподаткування (прибуток) за І квартал 2018 р. в розмірі 38 479,00 грн., за півріччя 2018 р. 67 579,00 грн., за три квартали 2018 р. 96 987,00 грн., за 2018 р. 118 192,00 грн., за І квартал 2019 р. 43 800,00 грн.

При цьому, що аналіз сплати податку на додану вартість не може здійснюватись без урахування отриманого доходу від здійснення господарської діяльності і досягненням ділової мети під час провадження такої діяльності.

У підпункті 14.1.231 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу наведено визначення розумної економічної причини (ділова мета), яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому не обов`язково, щоб економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект від господарської операції може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів об`єктивного перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Збитковість окремої господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської та/або направленої на ухилення від оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 27.11.2018 у справі №804/8024/14.

Також судом взято до уваги, що дані, які вказані відповідачем в «Розрахунках співставлення собівартості виготовлених та реалізованих товарів з фактичною ціною їх реалізації», додаток № 16 до акту перевірки не відповідають дійсності.

Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення від 03.09.2019 р. №00000060501 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.09.2019 р. № 00000080501 з податку на додану вартість, яким до позивача згідно ст. 1201 Податкового кодексу України застосовано штраф в розмірі 217 276,50 грн. та попереджено про необхідність скласти та зареєструвати податкові накладні на суму ПДВ в розмірі 434 553 грн., судом встановлено наступне.

Вказане податкове повідомлення-рішення є похідним від податкового повідомлення-рішення від 03.09.2019 р. № 00000060501.

Виходячи із встановлених в акті перевірки порушень (пункт 3.1.2.1 Розділу ІІІ, арк. 40-49), в зв`язку із самостійним донарахуванням відповідачем позивачу податкових зобов`язань з ПДВ в розмірі 434553 грн., в акті перевірки (пункт 3.1.2.4 Розділу ІІІ, арк. 53-54) вказано про порушення ТОВ «Технопарк Пожтехніка» пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України через відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 434553 грн.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 03.09.2019 р. № 00000080501, на підставі ст. 1201 Податкового кодексу України, до позивача застосовано штраф в розмірі 50 % від суми самостійно визначеного відповідачем податкового зобов`язання з ПДВ, на суму якого і відсутня реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно п. 1201ст. 120 Податкового кодексу України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини щодо відсутності у позивача обов`язку з нарахування ПДВ на загальну суму 434553 грн. на операції з продажу товарів власного виробництва за ціною реалізації нижче собівартості, спростовують і твердження контролюючого органу про порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки у ТОВ «Технопарк Пожтехніка» не виникло обов`язку з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 434553 грн., у т.ч. за січень 2018 р. в сумі 6481 грн., за лютий 2018 р. в сумі 11040 грн., за березень 2018 р. в сумі 16822 грн., за квітень 2018 р. в сумі 26759 грн., за травень 2018 р. в сумі 14462 грн., за червень 2018 р. в сумі 24287 грн., за липень 2018 р. в сумі 8996 грн., за серпень 2018 р. в сумі 19975 грн., за вересень 2018 р. в сумі 13561 грн., за жовтень 2018 р. в сумі 35612 грн., за листопад 2018 р. в сумі 66887 грн., за грудень 2018 р. в сумі 53279 грн., за січень 2019 р. в сумі 12131 грн., за лютий 2019 р. в сумі 55048 грн., за березень 2019 р. в сумі 69213 грн., таким чином податкове повідомлення-рішення від 03.09.2019 р. № 00000080501 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА" (61023, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 104-Д, код ЄДРПОУ 39054748) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.09.2019 р. №00000050501з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 876 151,25 грн., з якої за податковим зобов`язанням 700 921,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 175 230,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.09.2019 р. № 00000060501з податку на додану вартість на загальну суму 1 221 808,75 грн., з якої за податковим зобов`язанням 977 447,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 244 361,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.09.2019 р.№00000080501з податку на додану вартість на загальну суму 217 276,50 грн., з якої за штрафними (фінансовими) санкціями 217 276,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.09.2019 р. №00000033307 з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 79 442,54 грн., з якої за штрафними (фінансовими) санкціями 78 634,41 грн. та пені в розмірі 808,13 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА" (61023, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 104-Д, код ЄДРПОУ 39054748) суму сплаченого судового збору у розмірі 19210,0 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10 грудня 2019 р.

Суддя (підпис) Сагайдак В.В.

З оригіналом згідно. Рішення не набрало законної сили.

Секретар судового засідання Югов С.А.

Часті запитання

Який тип судового документу № 86234663 ?

Документ № 86234663 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 86234663 ?

Дата ухвалення - 10.12.2019

Яка форма судочинства по судовому документу № 86234663 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 86234663 ?

В Kharkiv Circuit Administrative Court
Previous document : 86234662
Next document : 86234664