№ 76800177, 26.09.2018, Dnipropetrovsk Oblast Court of Appeal (Dnipropetrovsk City)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1218/18 Справа № 207/1863/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційні скарги Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Кам'янської міської ради, Державної архітектурно – будівельної інспекції України в особі: Управління Державного архітектурно – будівельного контролю Кам'янської міської ради та Кам'янської міської ради

на ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2017 року до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року мирову угоду, укладену між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 — затверджено.

За мировою угодою:

Визнано за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на об’єкт нерухомості – комплекс багатофункціональних нежитлових будівель, загальною площею 101,7 кв.м., який складається з наступного Б-2 багатофункціональна будівля загальною площею 96,6 кв.м., В-1 сторожка загальною площею 5,1 кв.м., Г-1 навіс,Д-1 навіс, №1 ворота, №2 огорожа, №3 хвіртка, №4 огорожа, І тротуар та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вулиця Лісопильна,8б.

Визнано за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку за адресою Дніпропетровська область м. Кам’янське, вулиця Лісопильна,8б, цільове призначення земельної ділянки код КВЦПЗ 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:015:0172, площа земельної ділянки – 0,0503 га, на якій розташований комплекс багатофункціональних нежитлових будівель.

Визнано за ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на об’єкти нерухомості – багатофункціональну будівлю А-1, загальною площею 53,4 кв. м., яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область,м. Кам’янське, Єлизаветівське шосе,3а.

Судові витрати покладено на позивача. Сторони за даним позовом інших претензій один до одного не мають. У разі неналежного виконання або невиконання сторонами умов даної мирової угоди, вона виконується у примусовому порядку державним виконавцем.

Дана мирова угода набирає чинності з моменту вступу ухвали суду у законну силу та підлягає реєстрації у відповідних органах держаної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Провадження по цивільній справі № 207/1863/17 (провадження № 2/207/829/17) за позовом: ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики — закрито.

В апеляційній скарзі Заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Кам'янської міської ради, Державної архітектурно – будівельної інспекції України в особі: Управління Державного архітектурно – будівельного контролю Кам'янської міської ради просить ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року у справі № 207/1863/17 про затвердження мирової угоди скасувати та у визнанні мирової угоди між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовити. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

В апеляційній скарзі Кам'янська міська рада просить скасувати ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року у справі № 207/1863/17 вчастині затвердження мирової угоди, укладеної між С ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та направити справу в цій частині для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції.

Відзивів на апеляційні скарги Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Кам'янської міської ради, Державної архітектурно – будівельної інспекції України в особі: Управління Державного архітектурно – будівельного контролю Кам'янської міської ради та Кам'янської міської ради на ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року від інших учасників справи до суду не надходило.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Вивчивши матеріали справи судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити, а ухвалу районного суду - скасувати.

Затверджуючи мирову угоду укладену між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд першої інстанції дійшов до висновку, що мирова угода, укладена сторонами, не суперечить закону, здійснена в інтересах усіх сторін, виконання ними умов мирової угоди не порушує інтересів інших осіб.

Але з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 липня 2017 року до суду першої інстанції надійшла заява про затвердження мирової угоди, відповідно умов якої вони просять: визнати за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на об’єкт нерухомості – комплекс багатофункціональних нежитлових будівель, загальною площею 101,7 кв.м., який складається з наступного Б-2 багатофункціональна будівля загальною площею 96,6 кв.м., В-1 сторожка загальною площею 5,1 кв.м., Г-1 навіс,Д-1 навіс, №1 ворота, №2 огорожа, №3 хвіртка, №4 огорожа, І тротуар та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вулиця Лісопильна,8б; визнати за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку за адресою Дніпропетровська область м. Кам’янське, вулиця Лісопильна,8б, цільове призначення земельної ділянки код КВЦПЗ 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:015:0172, площа земельної ділянки – 0,0503 га, на якій розташований комплекс багатофункціональних нежитлових будівель; визнати за ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на об’єкти нерухомості на об’єкт нерухомості – багатофункціональну будівлю А-1, загальною площею 53,4 кв. м., яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область,м. Кам’янське, Єлизаветівське шосе,3а.

Однак з матеріалів справи вбачається, що 13.07.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором позики.

21.07.2017 року позовна заява була уточнена і ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики і просив стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 2000 грн., по договору позики від 28.09.2016 року та з позовними вимогами до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.09.2016 року.

Підставою для звернення до суду з позовом стало неналежне виконання ОСОБА_3 умов договору позики від 28.09.2016 року, який укладений між ним та ОСОБА_2, а також вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним попереднього договору купівлі — продажу нерухомого майна від 28.09.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін.

Згідно із ч.4,5 ст.207 ЦПК України у разі укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Так, затвердження мирової угоди, судом першої інстанції не враховано вимоги ст.207 ЦПК України, а також, що предметом позову не були вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, а тому у суду не було підстав для застосування п.5 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України лише власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Суд першої інстанції, затверджуючи мирову угоду та визнаючи право власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в порушення ст.89,263 ЦПК України, не з'ясував на якій підставі сторони уклали мирову угоду, чи виникло у на право власності на нерухоме майно.

Суд першої інстанції також не враховано, що нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, а питання надання її у користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судом першої інстанції взагалі не досліджувалось.

Відповідно до листа Кам'янської міської ради Дніпропетровської області від 20.09.2017 року встановлено, що рішення про надання в користування ОСОБА_4 земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область,м. Кам’янське, Єлизаветівське шосе,3а для розміщення нерухомого майна - багатофункціональної будівлі, органом місцевого самоврядування не приймалось, документи на землекористування не оформлювались, земельна ділянка зайнята самовільно. (а.с.78-79)

Відповідно до рішення Кам'янської міської ради Дніпропетровської області від 30.01.2015 року №1192-59/VI, встановлено особистий строковий сервітут відносно земельної ділянки площею 0,0056 га, яка знаходиться за вищезазначеною адресою в інтересах ОСОБА_6, для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності та укладено договір про встановлення земельного сервітуту від 05.03.2015 року № 13057, із строком дії до 30.01.2018 року.

Проте, відповідно до п.6.1 договору про встановлення особистий строковий сервітуту від 05.03.2015 року, на земельній ділянці, щодо якої встановлено земельний сервітут, заборонено будівництво будь-яких капітальних споруд.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпродзержинської міської ради від 28.08.2015 року №1353/1-65/VI, ОСОБА_5 передано в оренду земельну ділянку, загальною площею 0,0027 га та у власність, загальною площею 0,0513 га, із земель житлової та громадської забудови, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Лісопильна, буд.8 Б. (а.с.21).

Окрім того, як вбачається з оскаржуваної ухвали, за ОСОБА_5 визнано право власності на комплекс багатофункціональних нежитлових будівель, загальною площею 101,7 кв.м., та на земельну ділянку, площею 0,0503 га, з цільовим призначенням — для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Лісопильна, буд. 8 Б.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно з ч.3 ст.20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Однак в матеріалах справи не містяться докази, які б підтверджували проведення зміни цільового призначення земельної ділянки, наданої ОСОБА_5 у користування і власність у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Таким чином, судом першої інстанції не досліджено наявності у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою, в порушення ст.ст. 375,376 ЦК України, безпідставно, за мировою угодою, визнав право власності за ними на самочинно збудоване нерухоме майно.

Крім того, спірне нерухоме майно не прийнято до експлуатації, а тому не є створеним в розумінні ст. 331 ЦК України, що також виключає можливість визнання права власності на спірне нерухоме майно.

Також з матеріалів справи не вбачається, що вказане нерухоме майно дійсно належить на праві власності або іншому речовому праві ОСОБА_5 на момент укладання попереднього договору купівлі — продажу нерухомого майна від 28.09.2016 року.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.10.2017 року № 101282671 та 101283456, вперше право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано на ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі оскаржуваної ухвали (а.с. 83-88).

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до п.п.2 п.4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09,07.2014 № 294 Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти (видає відповідні сертифікати, реєструє декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та повертає такі декларації).

При цьому право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст.ст.13,14), Земельного кодексу України (ст.ст. 20, 78, 92, 93, 102-1, 116,118, 119, 123, 125, 126 ЗК України), а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону України «Про оренду землі», Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порушення інтересів держави в особі Кам'янської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України полягають в тому, що суд першої інстанції затвердивши мирову угоду між сторонами про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, порушив інтереси власника земельної ділянки — Кам'янської міської ради щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під спірним нерухомим майном та інтереси Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі управління Державного архітектурно-будівельного контролю Кам'янської міської ради, як органу контролю, який уповноважений на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Всупереч вимогам ст. 51 ЦПК України, Кам'янська міська рада не залучена до участі у справі в якості відповідача, що позбавило її можливості своєчасно оскаржити рішення суду з метою захисту інтересів держави.

Також, судом першої інстанції не залучено до участі у справі і Державну архітектурно-будівельну інспекцію України як орган контролю у відповідності до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З огляду на зазначене, враховуючи, що органи уповноважені державою на здійснення відповідних функцій в спірних правовідносинах не забезпечили належний захист інтересів держави шляхом оскарження незаконного судового рішення, прокурор вступає у вказану справу в інтересах Кам'янської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі управління Державного архітектурно-будівельного контролю Кам'янської міської ради, шляхом подання апеляційної скарги.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Кам'янської міської ради, Державної архітектурно – будівельної інспекції України в особі: Управління Державного архітектурно – будівельного контролю Кам'янської міської ради та Кам'янської міської ради підлягає задоволенню, а ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Кам'янської міської ради, Державної архітектурно – будівельної інспекції України в особі: Управління Державного архітектурно – будівельного контролю Кам'янської міської ради та Кам'янської міської ради - задовольнити.

Ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_7