Decree № 76731814, 27.09.2018, Kyiv Oblast Court of Appeals

Approval Date
27.09.2018
Case No.
355/251/18
Document №
76731814
Form of legal proceedings
Civil
State Coat of Arms of Ukraine

Справа № 355/251/18 Головуючий у І інстанції Лисюк О. Д.Провадження № 22-ц/780/3697/18 Доповідач у 2 інстанції Лівінський С. В.Категорія 26 27.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року м. Київ

Справа № 3375/256/18

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів:

Лівінського С.В. (суддя-доповідач),

Олійника В.І.,

Сушко Л.П.,

секретар судового засідання Немудра Ю.П.

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", (апелянт)

відповідачі - ОСОБА_4,

розглянув матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», в особі представника Литвиненко Олени Леонідівни, на рішення Баришівського районного суду Київської області від 05 квітня 2018 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року Публічне акціонерним товариством комерційний банк (далі ПАТ КБ) «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 вересня 2011 року у розмірі 14432,44 грн, яка складається з: 6700,71 грн - заборгованість за кредитом, 6168,28 грн - нараховані відсотки, 400 грн - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн - штраф ( фіксована частина), 663,45 грн штраф (процентна складова) та судові витрати у розмірі 1762 грн.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 05 квітня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 вересня 2011 року в сумі 7564,09 грн.

Акціонерне товариство комерційний банк (далі АТ КБ) «ПриватБанк» з судовим рішенням не погодилося та 20 липня 2018 року подало апеляційну скаргу. Просило рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилалося на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач судове рішення не оскаржила, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явилася і відзиву на апеляційну скаргу не подала, що, відповідно до ч. 3 ст. 360 і ст. 372 ЦПК України, не перешкоджало перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, районний суд виходив з того, що між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу, які були визначені Умовами та Правилами надання банківських послуг, а тому стягненню з відповідача не підлягають.

Колегія суддів з цим висновком місцевого суду погодилася, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України та відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов'язків.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки розмір процентів не визначений умовами кредитного договору, всупереч твердженням апелянта, прийшов до правильно висновку, що у даному випадку позивач має право на отримання процентів у розмірі, що визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Розглядаючи спір, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, не зважаючи на доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази щодо їх належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, в тому числі й тим, на які посилається апелянт, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права і обґрунтовано задовольнив позов лише частково.

Всупереч твердженням позивача в апеляційній скарзі, ним, в порушення наведених вимог ЦПК України не доведено перед судом, як першої, так і апеляційної інстанцій обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Наявність підстав для нарахування відсотків, комісії, пені та штрафів за кредитом позивач обґрунтовував відповідними положеннями Правил надання банківських послуг, а їх розмір - умовами кредитування.

Разом з тим, всупереч твердження апелянта, Умови і правила надання банківських послу від 06 березня 2010 року №СП-2010-256, на які посилається позивач, як на складову договору банківських послуг, укладеного 23 вересня 2011 року з відповідачем, стосуються всього спектру фінансових послуг, що надавалися банком, у тому числі щодо платіжних карт, вкладних операцій, кредитних карт та іншого.

Крім того, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» підпису позичальника і його реквізитів не містять, а також відсутня дата їх складання та ідентифікуючі ознаки на предмет їх невід'ємності від заяви саме відповідача, а тому вони не можуть вважатися, як це стверджує позивач, належними і допустимими доказами на підтвердження того, що відповідачу на ознайомлення було надано саме ці умови та правила надання кредиту і витяг з Тарифів.

Доводи апеляційної скарги, про те, що сам факт підписання заяви від 23 вересня 2011 року і активації картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених Умовами і правилами надання банківських послуг в Приватбанку і належними та допустимими доказами не підтверджено.

Заява клієнта та інші матеріали, надані банком, крім того, не містять доказів того, що відповідач отримав платіжну картку, а також ПІН-код та підписав картку у спеціально відведеному місці. Ця заява також не містить і номеру картки, яку, за поясненнями апелянта, отримав відповідач і в ній не зазначено умов надання кредиту і розміру ліміту.

Таким чином, оскільки надані банком витяг з Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку не містить підпису відповідача який би підтверджував, що саме ці умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати щомісячних платежів, комісії за несвоєчасне внесення мінімального щомісячного платежу, відсотків, винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, вимоги позивача в наведеній частині районним судом обгрутовано визнано не доведеними, разом з тим до них слід застосовувати загальні вимоги ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги зводиться до помилкового тлумачення норм права, тому висновків суду не спростовують і не свідчать про порушення судом норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства.

Обґрунтовуючи судове рішення, окрім того, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ч. 6 ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 268, 375, 367, 381- 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення рішення Баришівського районного суду Київської області від 05 квітня 2018 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше, як за п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Судді: С.В. Лівінський,

В.І. Олійник

Л.П. Сушко

Часті запитання

Який тип судового документу № 76731814 ?

Документ № 76731814 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 76731814 ?

Дата ухвалення - 27.09.2018

Яка форма судочинства по судовому документу № 76731814 ?

Форма судочинства - Цивільне

В якому cуді було засідання по документу № 76731814 ?

В Kyiv Oblast Court of Appeals
Previous document : 76731809
Next document : 76731824