Court ruling № 71377797, 12.12.2017, Supreme Court of Ukraine (proceeded until 15.12.2017)

У х в а л а

12 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2017 року, ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2017 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Кредитної спілки «Шанс», ОСОБА_5, треті особи: Знам'янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, Подільський відділ державної виконавчої служби м. Кропивницького Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні нерухомістю,

в с т а н о в и л а :

Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області рішенням від 14 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2017 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовив.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 13 вересня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила, рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2017 року залишила без змін.

4 грудня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2017 року, ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2017 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 383 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 57, 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Обґрунтовуючи підставу перегляду вказаних судових рішень, передбачену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявниця посилається на судові рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2014 року, 25 лютого 2015 року та 13 січня 2016 року, в яких, на її думку, по-іншому, ніж в оскаржуваних судових рішеннях, застосовано зазначені норми матеріального права.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положенням пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 13 вересня 2017 року, про перегляд якої порушує питання заявниця, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про те, що позивачка не є власником спірного будинку АДРЕСА_1, на який у порядку виконавчого провадження накладено арешт та заборона на його відчуження, а тому відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог щодо усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні житловим будинком, скасування арешту та заборони на його відчуження.

Разом з тим у судових рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих заявницею для порівняння, містяться такі висновки:

- у рішенні від 11 червня 2014 року суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачі (за основним позовом) є власниками спірного об'єкта нерухомого майна, а тому відсутні підстави для визнання за ними такого права у судовому порядку;

- в ухвалі від 25 лютого 2015 року суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд до апеляційного суду з підстав порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи;

- у рішенні від 13 січня 2016 року суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачкою права власності на спірний жилий будинок з огляду на те, що право власності за договором дарування нерухомого майна виникає з моменту нотаріального посвідчення такого договору та прийняття дарунку обдарованим, а тому відповідно до положень статті 722 ЦК України позивачка вже є власником зазначеного об'єкта нерухомого майна і визнання за нею такого права у судовому порядку є безпідставним; при цьому суд касаційної інстанції, залишивши в силі судові рішення в частині зняття арешту з будинку, погодився з їх висновками про те, що позивачка (як власник спірного об'єкта нерухомості) не є особою, права якої обтяжуються, а тому її право власності не може бути обмежене шляхом арешту та заборони на відчуження за боргами іншої особи.

Отже, порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Таким чином, вважати подану заяву обґрунтованою немає підстав.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Кредитної спілки «Шанс», ОСОБА_5, треті особи: Знам'янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, Подільський відділ державної виконавчої служби м. Кропивницького Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні нерухомістю за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2017 року, ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2017 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

В.М. Сімоненко