№ 71371033, 28.12.2017, Vinnytsia City Court in Vinnytsia

Cправа № 127/25169/17

Провадження № 2-а/127/996/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 грудня 2017 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Прокопчук А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вищевказаним позовом.

Викладені в позовній заяві вимоги мотивовано тим, що 22 грудня 2015 року з 08.00 до 16.00 год. ОСОБА_1 заступив в наряд по забезпеченню публічної безпеки та порядку у м. Києві, а саме прилеглої території біля Верховної Ради України. Близько 15.00 год. 22 грудня 2015 року в Маріїнському парку, спускаючись зі сходів, він послизнувся і впав, травмуючи при цьому ліву ногу. Висновком службового розслідування було підтверджено, що травма була отримана в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

В березні 2016 року позивача було звільнено зі служби в поліції згідно п. 2 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу). Згодом ОСОБА_1 було встановлено 3 групу інвалідності. Позивач зазначає, що він звернувся до відповідача з заявою, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги, проте вона була залишена без розгляду. На думку позивача, дані дії вчинені з порушенням Конституції та законів України, тому він звернувся до суду з даним позовом та просить:

- зобов'язати Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4;

- зобов'язати Управління Національної поліції України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4.

Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження у справі отримав, проте у визначений законом строк заперечення проти адміністративного позову ним подано не було. В зв'язку з цим, справа розглядається на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 року здійснено тлумачення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, де сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.

Також, аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі № 44277/98 "Стреч проти Сполученого Королівства" від 24.04.2003 року.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 5КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст. 7 КАС України, Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно висновку службового розслідування з приводу отримання травми від 16 березня 2016 року, вбачається, що травму у вигляді пошкодження зв'язкок лівого колінного суглобу, отриману інспектором РПСП ОП «Вінниця-2» Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_1, вважати такою, що була отримана в період проходження служби при виконанні службових обов'язків (а.с. 19).

Матеріалами справи встановлено, що 22 березня 2016 року відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_1, інспектора роти патрульної служби поліції особового призначення «Вінниця-2» Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області було звільнено зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст. 77 (через хворобу) (а.с. 4).

З свідоцтва про хворобу № В-24 від 21.03.2016 року військово-лікарською комісією за розпорядженням ВП ГУНП у Вінницькій області було здійснено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено наступні діагнози: після травматичний лівобічний гонартроз другої стадії ПФС першого ступеня. Травма (22.12.2015р.) пов'язана з виконанням службових обов'язків (Акт Н-1 №1, затверджений начальником Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області 19.03.2016р). Виразкова хвороба 12-палої кишки в стадії неповної ремісії, ускладнена перфорацією, шлунково-кишковою кровотечею, грубою рубцевою деформацією цибулини. Хронічний гастродуоденіт в стадії неповної ремісії, з рідкими загостреннями, без спаду живлення. Рефлюкс-езофагіт. Стеатогепатоз. Хронічний некалькульозний холецистит в стадії ремісії. Розповсюджений остеохондроз хребта, кила диску L5-S1 з нестабільністю L5 хребця. Вертеброгенний больовий рефлекторний м'язево-тонічний синдром на шийному, грудному і поперековому рівнях. Незначне порушення статико-динамічної функції хребта. Правобічний гонартроз другої стадії. ПФС першого ступеня. Вегетативна дисфункція легкого ступеня. Мікробна екзема, обмежена форма, рідко-рецидивуючий перебіг, стадія ремісії. Гіперметропія ст. 0,5Д правого ока, гіперметропія ст.. 0,75Д лівого ока при гостроті зору 0,9/0,7, з корекцією 1,0/1,0. Захворювання, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 8).

Відповідно до довідки Вінницького обласного МСЕК серії 12 ААА № 099623 від 19.12.2016р., ОСОБА_1 встановлена 50% ступінь втрати професійної працездатності. Причина втрати професійної працездатності - травма, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків. Страховий випадок стався 29.11.2016 року (а.с. 5).

Судом встановлено, що позивач звертався до ГУНП у Вінницькій області з письмовою заявою про проведення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності, передбаченої статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію».

Однак, листом від 18.09.2017 року ОСОБА_1 були повернуті документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога призначається і виплачується особі у разі визначення їй інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов'язків протягом шести місяців після звільнення з поліції. Проте, з моменту звільнення до встановлення інвалідності пройшло більше шести місяців, тому правових підстав для розгляду поданих документів немає (а.с. 7).

Отже, аналізуючи вищевказані документи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 було встановлено 50% ступінь втрати професійної працездатності через травму, пов'язану з виконанням службових обов'язків.

Слід зазначити, що положеннями п.5 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію", одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), повязаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Разом з тим, пп. "в" п. 4 ч. 1 ст. 99 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що розмір одноразової грошової допомоги поліцейському внаслідок причин, зазначених у п. 4, інвалідності III групи визначено - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

На час звернення до відповідача з заявою (рапортом), наказом МВС України №4 від 11.01.2016 року було затверджено в Міністерстві юстиції України Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Згідно п.1 розділу 2 Порядку №4, днем виникнення права на отримання ОГД є у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (п.3 розділ 3 Порядку № 4).

Слід зазначити, що згодом до вказаного порядку №4 було внесено зміни, зокрема наказом № 916 від 12.09.2016 року, якими п.5 розділу 1 доповнено підпунктом 4, яким визначено випадки за яких призначається одноразова грошова допомога у разі, зокрема, втрати працездатності поліцейського, а саме: пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отримання поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми чи каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Враховуючи встановлені судом факти, суд вбачає протиправною лист-відмову № 1205/05/29-17 від 18.09.2017 року з боку Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, яке діяло в порушення норм чинного законодавства, зокрема,ч. 2 ст. 19 Контитуції України, в якій зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже в бездіяльності Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо відмови позивачу у проведені виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності є порушенням чинного законодавства.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

За змістом ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, достатньо вмотивованими та ґрунтуються на наявних у справі доказах, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи положення статті 139 КАС України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 640,00 грн. судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.ст. 19, 46 Конституцією України, п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію", ст.ст. 2, 5, 7, 5-9, 19, 72, 77, 139, 241-246, 255 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4.

Зобов'язати Управління Національної поліції України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10) на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Віницької області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: