Court decree № 58627797, 23.06.2016, Kyiv Administrative Court of Appeals

Approval Date
23.06.2016
Case No.
826/28177/15
Document №
58627797
Form of legal proceedings
Administrative
State Coat of Arms of Ukraine

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/28177/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-випроваджувальна фірма «ТМСофт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-випроваджувальна фірма «ТМСофт» до Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2016 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. ^

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 05 серпня 2015 року №35026552207взгідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту

185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "НВФ "ТМСофт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 219 250,00 грн., в тому числі за основним платежем - 175 400,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -43 850,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 18 листопада 2015 року №74726552207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, статті 134, підпункту 138.1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та з врахуванням рішення ГУ ДФС у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від .6 жовтня 2015 року №15736/10/26-15-10-05-35, TOB "НВФ "ТМСофт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 54 813,00 грн., в тому числі за основним платежем - 43 850,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 963,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 17 липня 2015 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "НВФ "ТМСофт" (ГІН 25411856) з питань правильності нарахування та сплати до бюджету України податків по взаємовідносинах з ТОВ "Камфод Есгейт" (ПН 38824242) за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем: підпункту статті 134, підпункту 138.1. пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 15 340 25,00 грн., у тому числі по періодах: за 2013 рік - 166 630,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 175 400,00 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2013 року на суму 175 400,00 грн.

Встановлено, що між ТОВ "НВФ "ТМСофт" (замовник) та ТОВ "Камфод Есгейт" (виконавець) укладено договір на надання послуг з розроблення програмного забезпечення від 28 серпня 2013 року №2013/08-1, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе надання послуг з розроблення програмного забезпечення за темою: "Надання послуг щодо розроблення окремих програмних модулів спеціалізованої системи формування та обробки первинних документів комерційної роботи спеціалізованими підрозділами за визначені станції, у тому числі за довіреностями відправників та одержувачів вантажів, а також інших учасників перевізного процесу".

Відповідно до пункту 1.3 договору від 28 серпня 2013 року №2013/08-1, приймання наданої послуги здійснюється у відповідності до вимог технічного завдання.

З початку дії договору замовник повинен створити робочу групу з числа осіб, яким делеговані необхідні повноваження для узгодження з виконавцем питань, пов'язаних з виконанням робіт за даним Договором, та повідомити про це виконавця.

Згідно з актом здачі-прийняття надання послуг до договору від 28 серпня 2013 року №2013/08-1 від 30 грудня 2013 року виконавцем надавались ТОВ "НВФ "ТМСофт" послуги з розробки програмного забезпечення за темою: "Надання послуг щодо розроблення окремих програмних модулів спеціалізованої системи формування та обробки первинних документів комерційної роботи спеціалізованими підрозділами за визначені станції, у тому числі за довіреностями відправників та одержувачів вантажів, а також інших учасників перевізного процесу"

ТОВ "Камфод Есгейт" виписало позивачу податкову накладну №438 на загальну суму 1 052 400,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 175 400,00 грн.

Оплата за виконані роботи здійснювалась позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується відповідними виписками банку.

Суму вартості отриманих послуг відображена позивачем у складі витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за відповідні звітні періоди.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 1 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів враховує наявність в матеріалах справи первинних документів по відносинам із постачальниками, однак звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового,, кодексу України, визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Однак, позивачем не вказано, яким чином отримані послуги стосуються господарської діяльності ТОВ "НВФ "ТМСофт" та не надано доказів, які б підтверджували реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача отриманих послуг; позивач не зазначив про характер отриманих товарів та не зазначив у чому вони полягали.

Позивачем не розкрито суті наданих послуг, не вказано відповідальних осіб щодо їх надання та отримання, оскільки наданий контрагентом перелік послуг для позивача є досить широким та не вичерпним.

У свою чергу, наявні у матеріалах справи податкові накладні містять лише загальну назву "надання послуг з програмного забезпечення" без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень.

Таким чином, надані позивачем документа не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між позивачем та ТОВ "Камфод Есгейт", та факт їх використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій із вказаним контрагентом.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази створення замовником робочої групи з числа осіб, яким делеговані необхідні. повноваження для узгодження з виконавцем питань, пов'язаних з виконанням робіт за договором та докази повідомлення про це виконавця, які є обов'язковими, згідно пункту 4.1 Договору від 28 серпня 2013 року №2013/08-1.

Як встановлено, основним видом діяльності ТОВ "НВФ "ТМСофт" по коду КВЕД є комп'ютерне програмування.

Доказів ділової та економічної доцільності укладання договору із ТОВ "Камфод Есгейт" або неможливості виконання відповідного обсягу робіт власними силами позивачем не надано.

Враховуючи викладене, не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Камфод Есгейт" носять реальний характер, а надані послуги використані в межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків акта перевірки щодо неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом

193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування.сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлено, що позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкової накладної, виписаних ТОВ "Камфод Есгейт" у зв'язку з отриманням товарів.

Наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відпорних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям.

Як зазначено вище, не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача послуг, отриманих від ТОВ "Камфод Есгейт", що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією в Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-випроваджувальна фірма «ТМСофт» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: О.Г. Хрімлі

А.Ю. Коротких

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.

Previous document : 58627796
Next document : 58627798