Court decree № 52193970, 23.09.2015, High Administrative Court of Ukraine

Approval Date
23.09.2015
Case No.
2а-5945/11/1470
Document №
52193970
Form of legal proceedings
Administrative
State Coat of Arms of Ukraine

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року м. Київ К/9991/26630/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Вербицької О.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві)

по роботі з великими платниками податків с Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012

у справі № 2а-5945/11/1470 Миколаївського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Ранг»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (СДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ від 12.04.2011 № 0000273800.

У касаційній скарзі СДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18.03.2011 № 283/38/13863642. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит на загальну суму 89986,58 грн. у податковому обліку за грудень 2010 року за нікчемним правочином з поставки товарів (послуг) від ТОВ «Адекс-Пром», у результаті чого занижено податок на додану вартість на 89986,58 грн. у податковому обліку за грудень 2010 року. Висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Адекс-Пром» обґрунтовані з посиланням на акт перевірки останнього від 16.03.2011 № 316/23-300/36099615, в якому встановлені обставини формування ТОВ «Адекс-Пром» податкового кредиту за податковими накладними. виписаними юридичними особами з ознаками фіктивності у другому ланцюзі поставок.

За наслідками перевірки СДПІ стосовно позивача прийняла податкове повідомлення-рішення від 12.04.2011 № 0000273800 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 89986,58 грн. за основним платежем та 22496,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за податковими накладними, виписаними ТОВ «Адекс-Пром» за наслідками поставки позивачу підрядних робіт, позивач сформував податковий кредит у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті)

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на додану вартість на включення сум податку, сплачених постачальнику у складі ціни за товари (послуги), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту за податковими накладними ТОВ «Адекс-Пром», податковий орган посилається на нікчемність правочинів поставки між цим суб'єктом підприємницької діяльності та позивачем з огляду на те, що вказаний постачальник був посередником у ланцюзі поставок, тоді як постачальники в другому - третьому ланцюгах поставок мають ознаки фіктивного підприємництва (не мають необхідних для здійснення поставки основних засобів (складських приміщень, транспортних засобів), виробничих та трудових ресурсів, відсутні за місцезнаходженням, не декларують податкові зобов`язання з податку на додану вартість).

Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, встановили факт поставки позивачу ТОВ «Адекс-Пром» підрядних послуг і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірність включення позивачем сум ПДВ, сплачених у ціні поставлених послуг, до податкового кредиту.

Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені. Будь-яких доводів з приводу того, що позивач був обізнаний зі станом виконання податкових зобов'язань постачальниками газового конденсату по ланцюгу поставок СДПІ не наводить. Разом з тим, відповідно до норми частини другої ст. 71 КАС України на СДПІ як на суб'єкта владних повноважень покладено процесуальний обов'язок довести правомірність прийнятого стосовно позивача податкового повідомлення-рішення

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо юридичної оцінки податкового повідомлення-рішення, які є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.В. Вербицька підписО.А. Веденяпін

Часті запитання

Який тип судового документу № 52193970 ?

Документ № 52193970 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 52193970 ?

Дата ухвалення - 23.09.2015

Яка форма судочинства по судовому документу № 52193970 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 52193970 ?

В High Administrative Court of Ukraine
Previous document : 52193969
Next document : 52193971