Decision № 37131337, 07.02.2014, Kyivskyi District Court of Simferopol

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/384/14-ц Номер провадження 2/123/804/2014

07.02.2014 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді Долгополова А.М.

секретаря Лідовської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Сімферопольський комбінат комунальних підприємств» про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Сімферопольський комбінат комунальних підприємств» про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що він 20.11.2012 року був прийнятий на роботу до відповідача інженером-енергетиком за суміщенням інженера з охорони праці. 01.04.2013 року переведений інженером з охорони праці за суміщенням енергетика. 15.08.2013 року йому була оголошена догана, яку на даний час він оскаржує в судовому порядку. Наказом №42 від 28.11.2013 року йому також була оголошена догана за порушення трудової дисципліни 18.11.2013 року та 19.11.2013 року без вказівки, які саме порушення мали місце, але з посиланням на акт службової перевірки та протокол засідання розширеної ради підприємства. На засіданні розглядалося питання про його запізнення на роботу 19.11.2013 року, на якому він пояснив, що дійсно запізнився, оскільки не зміг сісти у завантажений пасажирами транспорт. Факту порушення трудової дисципліни 18.11.2013 року він не вчиняв. Також наказом відповідача від 13.12.2013 року №91-к він був звільнений за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за неналежне виконання службових обов'язків. Копію наказу позивач отримав. Разом з тим, даний наказ винесений неправомірно, оскільки у ньому не зазначено, які саме порушення вчинив позивач, при цьому мається посилання на акт-звіт від 09.12.2013 року аудиторської перевірки та протокол засідання у директора Громова В.В. від 13.12.2013 року, при цьому акт-звіт йому для ознайомлення не надали. Більш того, аудитори не наділені повноваженнями з нагляду за дотриманням законодавства з охорони праці. Аудитор провів перевірку не в повному обсязі, не прийняв до уваги його численні доповідні записки та приписи стосовно його роботи. Більш того, у позивача не були належним чином організовані умови роботи, зокрема не було окремого кабінету, для роботи йому було виділено 3 квадратні метри. Також при звільненні у нього не були витребувані письмові пояснення згідно ст.149 КЗпП України. Таким чином, систематичного невиконання службових обов'язків з його боку не було. Також відповідачем не отримана згода профспілкового комітету на його звільнення. Незаконне звільнення з роботи призвело до моральних страждань, які виразилися у відсутності нормальних життєвих зв'язків, докладанні додаткових зусиль для організації свого життя. Спричинену йому моральну шкоду він оцінює у 20000 грн. На підставі викладеного просив суд:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ від 28.11.2013 року №42 про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1

2. Визнати незаконним та скасувати наказ від 13.12.2013 року №91-к про звільнення ОСОБА_1

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді інженера охорони з праці.

4. Стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.12.2013 року по день винесення рішення судом.

5. Стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

В ході судового засідання позивач позовні вимоги підтримав, наполягав на її задоволенні по мотивах, викладених в позовній заяві та описаним вище, а також зазначив, що з посадовою інструкцією інженера з охорони праці він був ознайомлений лише 27.11.2013 року.

Представник відповідача Жадько А.В. заперечував проти задоволення позовних вимог по мотивах того, що звільнення позивача було проведено законно та обґрунтовано з дотриманням встановленої процедури. ОСОБА_1 неналежним чином виконував покладені на нього обов'язки, до нього було багато зауважень. 28.11.2013 року йому була оголошена догана за порушення трудової дисципліни, які встановлені актом службової перевірки, що мали місце 18.11.2013 року та 19.11.2013 року за запізнення на роботу. Після цього за результатами акту аудиторської перевірки встановлений факт невиконання ОСОБА_1 службових обов'язків, він не усунув виявлених порушень, у зв'язку із чим він був звільнений з посади за п.3 ст.40 КЗпП України. При цьому звільнення відбулося за попередньої згоди профспілкового комітету. Письмові пояснення від позивача витребувані не були, оскільки у цьому немає необхідності та йому була видана копія наказу про звільнення.

Свідок ОСОБА_4 в суді пояснив, що 18.11.2013 року він знаходився на зупинці громадського транспорту разом з ОСОБА_1. З селища Живописне йшов автобус, який був перевантажений пасажирами, тому сісти в нього ОСОБА_1 не зміг і залишився чекати наступного.

Свідок ОСОБА_5, яка працює відділом кадрів Комунального підприємства «Сімферопольський комбінат комунальних підприємств», в суді пояснила, що ОСОБА_1 запізнився на роботу 18.11.2013 року та 19.11.2013 року, у зв'язку із чим були складені відповідні акти про відсутність на роботі. Звільнений ОСОБА_1 був 13.12.2013 року за систематичне невиконання службових обов'язків, які були встановлені актом аудиторської перевірки. Також зазначила, що при прийнятті ОСОБА_1 на посаду інженера з охорони праці, вона ознайомлювала його з посадовою інструкцією, але отримав він її на руки 27.11.2013 року, про що свідчить його підпис у ній.

Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено що між сторонами склалися правовідносини, які витікають з поновлення на роботі особи, звільненої у зв'язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин покладених на нього трудових обов'язків на підставі ст.40 п.3 КЗпП, що регулюються КЗпПУ.

Наказом №149-к від 20.11.2012 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду енергетика з повною відповідальністю з пожежної безпеки. (а.с.73).

Наказом №30-к від 20.04.2013 року ОСОБА_1 переведений на посаду енергетика за його згодою на посаду інженера з охорони праці з окладом згідно штатного розкладу з доплатою суміщення посади енергетика 0,5 тарифної ставки з 01.04.2013 року. (а.с.71).

Наказом №33 від 13.09.2013 року ОСОБА_1 звільнений від виконання обов'язків енергетика з 13.11.2013 року. (а.с.70).

За час роботи на підприємстві ОСОБА_1 на адресу керівництва були спрямовані численні доповідні записки та заяви з приводу виконання ним службових обов'язків, зокрема про необхідність придбання обладнання (а.с.76-82, 92-101).

За період з 12.08.2013 року по 13.12.2013 року відповідачем були видані приписи стосовно необхідності усунення недоліків ОСОБА_1 у роботі інженера з охорони праці. (а.с.102-166)

Згідно доповідній записці відділу кадрів ОСОБА_5 від 01.04.2013 року ОСОБА_1 був переведений на посаду інженера з охорони праці, йому була надана посадова інструкція для ознайомлення, але ОСОБА_1 категорично відмовився підписуватися про ознайомлення з нею. (а.с.25).

У зв'язку з відмовою від підпису у посадові інструкції 01.04.2013 року був складений відповідний акт (а.с.26).

Згідно характеристики з попереднього місця роботи ОСОБА_1 працював у КРПП «Кримтролейбус» з 08.10.2010 року по 01.01.2011 року на посаді електромонтера, з 01.01.2011 року по 29.04.2011 року переведений механіком філіалу КРПП «Кримтролейбус». За час праці на посаді електромонтера зауважень не мав, за час роботи на посаді механіка філіалу СТП зарекомендував себе недостатньо сумлінним працівником (а.с.47).

Згідно доповідної ОСОБА_5 від 27.11.2013 року були виявлені факти запізнення ОСОБА_1 на роботу 18.11.2013 року на 30 хвилин, та 19.11.2013 року на 20 хвилин. (а.с.52).

Актом від 18.11.2013 року встановлено, що ОСОБА_1 18.11.2013 року запізнився на роботу на 30 хвилин. (а.с.54).

Відповідно до акту від 19.11.2013 року ОСОБА_1 запізнився на роботу на 20 хвилин, з'явився на роботі о 08-20 годині. Письмових пояснень ОСОБА_1 не надав. (а.с.53).

20.11.2013 року відповідачем був виданий наказ №41 від 20.11.2013 року про створення комісії для проведення службової перевірки за фактами порушення трудової дисципліни, викладених в актах 18.11.2013 року та 19.11.2013 року. (а.с.55).

Актом проведення службової перевірки встановлено, що порушення з боку ОСОБА_1 є систематичними та рекомендовано оголосити йому догану (а.с.56).

Наказом №42 від 28.11.2013 року ОСОБА_1 оголошену догану, підставою для винесення наказу став акт проведення службової перевірки та протокол засідання розширеної ради підприємства. (а.с.65).

Посадова інструкція була вручена позивачу згідно його розписки 27.11.2013 року. (а.с.67-69).

Випискою з протоколу №11 засідання профспілкового комітету працівників комунального підприємства надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади. (а.с.59-60).

Згідно акту-звіту внутрішньої перевірки від 09.12.2013 року встановлено халатне відношення ОСОБА_1 до своїх функціональних обов'язків, що є порушенням трудової дисципліни (а.с.63).

Наказом №91-к від 13.12.2013 року ОСОБА_1 звільнений за згодою профспілкового комітету за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України з 13.12.2013 року. Підставою для винесення даного наказу став акт-звіт від 09.12.2013 року та протокол засідання у директора Громова В.В. (а.с.58).

Згідно довідки від 27.01.2014 року середня заробітна платня позивача складає 4370 грн. (а.с.195).

Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України визнається правомірним лише в тому випадку, коли дисциплінарні стягнення за проступки, що передували звільненню, були накладені із застосуванням порядку, встановленого законодавством про дисциплінарну відповідальність.

Пунктом 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» №6 від 06.11.1992 року передбачено, що за п.3 ст.40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю, або не зняті достроково.

Положення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року із змінами та доповненнями розкриває поняття систематичного невиконання працівником трудових обов'язків, а саме систематично порушуючими трудову дисципліну вважаються працівники, які мають дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову.

Статтею 149 ч.1 КЗпП передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

З тексту зазначеної норми витікає, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення у встановлені строки, є лише наявність у діях працівника дисциплінарного проступку, обов'язковою складовою якого є наявність провини працівника.

Судом встановлено, що наказом від 28.11.2013 року на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни 18.11.2013 року та 19.11.2013 року.

Суд вважає доведеним факт порушення трудової дисципліни з боку позивача 19.11.2013 року, оскільки позивачем визнаний факт запізнення на роботу у зв'язку з неможливістю вчасно добратися на роботу, що також підтвердив в судовому засіданні і свідок ОСОБА_4.

З наказом про оголошення догани позивач був ознайомлений 28.11.2013 року, про що свідчить його підпис у зазначеному наказі. Таким чином, суд вважає, що відповідачем дотримана процедура притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в частині порушення трудової дисципліни 19.11.2013 року та в даній частині наказ є законним та обґрунтованим.

Заперечення позивача в частині того, що запізнення його на роботу 19.11.2013 року відбулося з причин, які від нього не залежать, не приймаються судом, оскільки факт порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни дійсно мав місце, при цьому відповідач не повинен з'ясовувати поважність причин запізнення на роботу в даному випадку при прийнятті рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Разом з тим, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в частині порушень трудової дисципліни 18.11.2013 року визнається судом неправомірним без дотримання встановленої процедури. Так, актом від 18.11.2013 року встановлено запізнення ОСОБА_1 на роботу на 30 хвилин. При цьому письмових пояснень згідно вимог ст.149 КЗпП України від позивача витребувані не були.

Як вбачається з акту службової перевірки, який покладений в основу наказу про оголошення догани, позивач не надав письмових пояснень з приводу його запізнення 18.11.2013 року. Натомість з аналізу ст.149 КЗпП України слідує, що відібрання письмових пояснень від працівника є не його правом, а обов'язком власника чи уповноваженого ним органу, що є обов'язковою складовою процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Стороною відповідача не було надано доказів витребування від позивача письмових пояснень за фактом порушення трудової дисципліни 18.11.2013 року, відповідного акту про відмову надати письмові пояснення відповідачем не складено, що свідчить про порушення процедури притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Зазначення в акті про те, що позивач не надав пояснень з приводу порушення трудової дисципліни судом не приймаються в якості виконання відповідачем вимог ст.149 КЗпП України.

Беручі до уваги, що відповідачем порушена процедура притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за запізнення 18.11.2013 року, позивач категорично заперечує факт запізнення на роботу в даний період, суд приймає позицію позивача в даній частині та вважає недоведеним факт порушення трудової дисципліни з боку ОСОБА_1 18.11.2013 року.

З огляду на викладене, наказ Комунального підприємства «Сімферопольський комбінат комунальних підприємств» про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення №42 від 28.11.2013 року в частині порушення з його боку трудової дисципліни та оголошення догани за 18.11.2013 року підлягає визнанню незаконним та підлягає скасуванню.

Розглядаючи питання дотримання процедури звільнення позивача за п.3 ст.40 КЗпП України, суд приходить до наступного.

Наказом №91-к від 13.12.2013 року позивач звільнений з посади інженера з охорони праці, з даним наказом він ознайомлений під підпис, що не оспорюється позивачем.

В свою чергу в ході судового розгляду встановлене порушення з боку відповідача процедури звільнення позивача, зокрема ст.149 КЗпП України в частині не відібрання письмових пояснень з ОСОБА_1 за актом-звітом від 09.12.2013 року, який безпосередньо став підставою для винесення наказу про звільнення.

В ході судового розгляду представник відповідача пояснив, що письмові пояснення від ОСОБА_1 з приводу порушення ним трудової дисципліни за актом-звітом від 09.12.2013 року витребувані не були, що розцінюється судом як порушення відповідачем ст.149 КЗпП України та свідчить про неправомірність звільнення його за п.3 ст.40 КЗпП України.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем не виконана одна із умов звільнення з підстав, передбачених ст. 40 п.3 КЗпП України у зв'язку із чим наказ про звільнення позивача підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Статтею 43 ч.1 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.3 ст.40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як вбачаться з матеріалів справи, відповідач отримав попередню згоду профспілкового комітету на звільнення позивача за п.3 ст.40 КЗпП України, тому зазначена обов'язкова вимога при звільненні позивача дотримана відповідачем, у зв'язку із чим заперечення позивача в даній частині є необґрунтованими.

Суд не приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_5 з приводу правомірності звільнення позивача, оскільки вона не спростувала факт не відібрання письмових пояснень від позивача з приводу порушень з його боку трудової дисципліни. Більш того, в судовому засіданні вона підтвердила, що позивачу не надавався для ознайомлення акт від 09.12.2013 року.

Враховуючи, що підставою для винесення наказу про звільнення став саме акт перевірки від 09.12.2013 року, позивач мав право на ознайомлення з ним та надання письмових пояснень з приводу вмінених йому порушень. Разом з тим, в ході розгляду справи встановлено, що відповідач позбавив ОСОБА_1 даного права, що також свідчить про незаконність звільнення.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, суд виходить з того, що стороною відповідача не доведений факт ознайомлення позивача з його посадовою інструкцією 01.04.2013 року. Так, в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що на початку квітня 2013 року вона ніяких заходів з приводу відмови ОСОБА_1 підписати свою посадову інструкцію не приймала, а лише в усній формі запропонувала йому підписати її. Разом з тим, позивач стверджував, що посадова інструкція була надана йому для ознайомлення лише 27.11.2013 року. У зв'язку з цим суд вважає, що акт від 01.04.2013 року був виготовлений лише після того, як позивач, отримавши свою посадову інструкцію, поставив дату « 27.11.2013 року». Більш того, характер складеного акту від 01.04.2013 року ідентичний іншим актам, які були складені відносно позивача за порушення ним трудової дисципліни у листопаді-грудні 2013 року.

З огляду на викладене, суд приймає позицію позивача в частині ознайомлення його з посадовою інструкцією лише 27.11.2013 року за кілька днів до складання акту про порушення його службових обов'язків, що також свідчить про неправомірність його звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

В ході розгляду справи встановлено, що згідно наказу від 13.12.2013 року позивача було звільнено з посади інженера з охорони праці Комунального підприємства «Сімферопольський комбінат комунальних підприємств» і оскільки вказане звільнення визнається судом незаконним позивач підлягає поновленню на посаді з котрої його було звільнено із виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Приймаючи рішення про стягнення з відповідача розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.12.2013 року по 07.02.2014 року, суд, враховуючи довідку про середню заробітну платню, надану відповідачем, та кількість робочих днів, виходить з наступного розрахунку:

4370/2 = 198,6 грн середній заробіток за один день

198,6 (середній заробіток за один день) Х 36 (кількість робочих днів) = 7149,6 грн.

Суд також вважає за необхідне на підставі ст. 367 п.2 ЦПК України припустити негайного виконання рішення в частині оплати заробітку за один місяць. При цьому суд виходить із заробітку позивача, згідно заробітної плати, вказаної в довідці.

Таким чином, розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за один місяць складає: 198,6 (середній заробіток за один день) Х 22 (кількість робочих днів за один місяць) = 4369,2 грн.

Стороною позивача у судовому засіданні було доведено, що дії відповідача порушили законні права позивача, які привели до моральних страждань, втрати його нормальних життєвих зв'язків, вимоги від нього додаткових зусиль для організації свого життя, пошук нової роботи, у зв'язку із чим вимоги про стягнення моральної шкоди задовольняються, однак, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач за відшкодування моральної шкоди є завищеною і судом зменшується до 500 грн, оскільки на думку суду захист порушеного права позивача шляхом часткового задоволення позовних вимог, поновленні його на роботі є також достатньою сатисфакцією для задоволення завданих йому моральних втрат пов'язаних з відновленням порушеного права.

Відповідно до ст.ст.57-60 ЦПК України стороною позивача було приведено достатньо доказів неправомірності проведення звільнення позивача за п.3 ст.40 КЗпП України та притягнення його до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни 18.11.2013 року, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині, описаної в даному рішенні. У задоволенні інших позовних вимог судом відмовляється.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.99р., нарахування і оплата прибуткового податку є відповідним обов'язком працедавця, у зв'язку з чим судом призначається сума до виплати без утримання податків. З урахуванням цієї обставини в резолютивній частині рішення повинна бути вказівка на те, що суми підлягаючі стягненню на користь позивача визначені без утримання прибуткового податку і інших обов'язкових платежів.

Судові витрати (судовий збір за подання позовної заяви - 243,6 + 243,6 грн) підлягає стягненню з відповідача у порядку, передбаченому ст.88 ЦПК України та Законом України «Про судовий збір», на користь держави.

На підставі ст.ст. 40 п.3,43 ч.1, 148, 149, 235 КЗпПУ, Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.99р., керуючись ст.ст.10,11,57-60, 212, 213, 214,215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Сімферопольський комбінат комунальних підприємств» про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення №42 від 28.11.2013 року в частині порушення з його боку трудової дисципліни та оголошення догани за 18.11.2013 року.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Сімферопольський комбінат комунальних підприємств» №91-к від 13.12.2013 року про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера з охорони праці за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інженера з охорони праці Комунального підприємства «Сімферопольський комбінат комунальних підприємств».

Стягнути з Комунального підприємства «Сімферопольський комбінат комунальних підприємств» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.12.2013 року по 07.02.2014 року в сумі 7149,6 грн., за рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн, а всього 7649,6 (сім тисяч шістсот сорок дев'ять) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Сімферопольський комбінат комунальних підприємств» на користь держави судовий збір в сумі 487,2 (чотириста вісімдесят сім) грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за один місяць вимушеного прогулу в сумі 4369,2 (чотири тисячі триста шістдесят дев'ять) грн.

Суми, підлягаючі стягненню на користь позивача, визначені без утримання прибуткового податку і інших обов'язкових платежів.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Сімферополя.

Суддя Долгополов А. М.