Court decree № 32517209, 18.07.2013, Dnipropetrovsk Administrative Court of Appeals

Approval Date
18.07.2013
Case No.
9101/195326/2012
Document №
32517209
Form of legal proceedings
Administrative
Companies listed in the text of the court document
State Coat of Arms of Ukraine

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2013 р. справа № 2а/0470/10909/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповіальністю «Юкрейн Тобакко Груп» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Тобакко Груп» (далі ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» ) звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська (далі ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська) про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішен ня від 03.09.2012 року №0001582305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 305 782, 25 грн. (за основним платежем - 288 436 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 346, 25 грн.) та податкового повідомлення-рішення від 03.09.2012 року №0001592305 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» з ПДВ на суму 8 237 945, 5 грн. (за основним платежем - 8 219 332 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 613, 5 грн.).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволені, оспорювані податкові повідомлення-рішення від 03.09.2012 року №0001582305 та №0001592305 скасовані.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідачем ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська підтримав апеляційну скару, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача вважав постанову суду першої інстанції правомірною, та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм мате ріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністра тивних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що відповідачем ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт №1583/221/36574956 від 14.08.2012 року.

Перевіркою встановлені порушення підприємством приписів пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.1 п.8.1, пп.8.2.1 п.8.2, пп.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334-ВР від 28.12.1994 року та пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, п.146.3 ст.146 Податкового кодексу України щодо заниження податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року на суму 288 436 грн., а саме у 1 кварталі 2011 року у сумі 65 427 грн., у 2 кварталі 2011 року у сумі 6 465 грн., у 3 кварталі 2011 року у сумі 118 376 грн., у 4 кварталі 2011 року у сумі 28 787 грн. та 1 кварталі 2012 року у сумі 69 381 грн., завищення валових витрат підприємства внаслідок віднесення до їх складу комісійної винагороди за обслуговування наданих банківських гарантій, сплаченої на користь АКІБ «УкрСиббанк» згідно договорів про надання гарантії від 16.09.2009 року №066, №067, №068; та віднесення до складу валових витрат витрат на придбання пакувальних матеріалів та послуг сортування і пакування в сумі 330 387 грн., сплачених на користь ТОВ «Соулік», ПП «Ін-теграль», ТОВ «ДТК «Тегросс» згідно договорів поставки №31012012 від 31.01.2012 року, №01022012 від 01.02.2012 року, №06022012 від 06.02.2012 року.

В акті зазначена також наявність порушення позивачем приписів пп.14.1.36. п.14.1. ст.14, п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.4., п.201.6. Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 8 235 632 грн., в тому числі у січні 2011 року у сумі 8 161 182 грн. та у лютому 2012 року у сумі 74 450 грн. , та зазначено, що отримані підприємством мерчандайзингові послуги від ТОВ «Девелоперська компанія «Інвестхаустрейд», ДП фірма ТД «Маркет-Груп», ТОВ «Провідна маркетингова агенція», ПП «Прес служба Одеси», ТОВ «СВ», ТОВ «ТБК «Маркет» не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» через відсутність відповідних первинних документів, в результаті чого нарахування ПДВ у сумі 147 314 грн. є безпідставним.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкове податкове повідомлення-рішення №0001582305 від 03.09.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 305 782, 25 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 288 436 грн., штрафних санкцій в сумі 17 346, 25 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001592305 від 03.09.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 8 237 945, 5 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 8 219 332 грн., штрафних санкцій в сумі 18 613, 5 грн.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, розділ III "Податок на прибуток " цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств "№334-ВР (далі Закону №334-ВР) втрачає чинність 01 квітня 2011 року.

Отже, в період з 01.01.2011 року по 01.04.2011 року правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися Законом України №334-ВР, а починаючи з 01.04.2011 року - положеннями Податкового кодексу України (далі ПК України).

Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1. п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктами 5.3.-5.7. статті 5 Закону №334-ВР не встановлено обмежень щодо віднесення комісійної винагороди за обслуговування банківських гарантій до складу валових витрат.

У відповідності зі ст.560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надання гарантій відноситься до кредитних операцій.

Згідно ст. 567 ЦК України гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

В силу п. 18 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №639, банки, які беруть участь у здійсненні операцій за гарантіями, утримують комісійну винагороду та відшкодування витрат з принципала або з бенефіціара відповідно до умов гарантії та на підставі договору про надання гарантії або іншого відповідного договору, в якому передбачені умови утримання комісійної винагороди та відшкодування витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України, що регулює відносини оподаткування прибутку підприємств з 01.04.2011 року, комісійні витрати відносяться до валових витрат підприємства (витрати операційної діяльності).

Аналогічна норма п.п. 135.4.2. п. 135.4. ст. 135 ПК України відносить отриману комісійну винагороду за наданими гарантіями до складу валових доходів.

Із матеріалів справи вбачається, що пунктами 1.1 договорів про надання гарантії №066, №067, №068 від 16.09.2009 року, та додатковим угодами до зазначених договорів передбачено надання контрагентам ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» банківських гарантій виконання останнім своїх зобов'язань перед ними за договорами поставки, що є необхідною умовою існування відповідних господарських відносин, а пунктами 4.2 договорів - виплату позивачем на користь АКІБ «УкрСиббанк» винагороди за обслуговування наданих банківських гарантій.

Виконання сторонами договорів надання гарантії підтверджено актами приймання-передачі виконаних послуг з обслуговування банківських гарантій ( т.2 а.с.107-117,140-150,172-182), накладними, податковими накладними, специфікаціями , позивачем здійснена оплата винагороди на користь АКІБ «УкрСиббанк».

В силу викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем комісійної винагороди за обслуговування банківських гарантій до складу валових витрат відповідних періодів .

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (далі Закону України № 996-XIV ) обов'язковим реквізитом первинних документів є зміст і обсяг господарської операції та одиниця виміру господарської операції.

В досліджених судом першої інстанції актах виконаних робіт згідно договорів про надання послуг з ПП «Ін-теграль» №01022012 від 01.02.2012 року, ТОВ «ДТК «Тегросс» №06022012 від 06.02.2012 року, зміст господарських операцій зазначено як сортування, перепакування та навантаження-розвантаження товару, визначені також одиниці виміру у гривнях за годину, і обсяг - арабськими цифрами, що свідчить про відповідність актів вимогам чинного законодавства України, та спростовує зазначені в акті первірки висновки відповідача щодо не можливості встановити які саме алкогольні напої та у якій кількості сортувалися і пакувалися через відсутність у актах виконаних робіт за такими договорами детального змісту та обсягу господарської операції.

В підтвердження здійснення вищезазначених договорів про надання послуг , та договору поставки товарів з ТОВ «Соулік» №31012012 від 31.01.2012 року, до матеріалів справи приєднані приходні та податкові накладні; при цьому вірним є висновок суду першої інстанції, що акти виконаних робіт по договору поставки товарів не складаються.

Викладене спростовує висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат внаслідок віднесення до їх складу витрат на придбання пакувальних матеріалів та послуг сортування і пакування в сумі 330 387 грн., сплачених на користь котрагентів позивача ТОВ «Соулік», ПП «Ін-теграль», ТОВ «ДТК «Тегросс» за вищазазначеними договорами поставки товару та надання послуг.

Не відповідає вимогам чинного законодавства також висновок податкового органу про встановлення завищення валових витрат ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» внаслідок необґрунтованого віднесення до їх складу амортизаційних відрахувань придбаних у ПП «Відкриття» основних засобів в сумі 77 491 грн., оскільки згідно матеріалів справи позивачем до складу валових витрат за перевіряє мий період часу зазначені амортизаційні відрахування не віднесено.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (який почав діяти з 1.01.2011 року) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визна чається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (який діяв до 1.01.2011 року), та п. 201.10 ст. 201 ПК України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» та контрагентами ТОВ «Девелоперська компанія «Інвестхаустрейд», ТОВ «Провідна маркетингова агенція», ПП «Прес служба Одеси», ТОВ «СВ», ТОВ «ТБК «Маркет», ДП фірма ТД «Маркет-Груп», ТОВ «Соулік», ПП «Ін-теграль», ТОВ «ДТК «Тегросс» укладені договори про надання мерчандайзингових послуг(з просування товарів на ринку,їх пакування,сортування,навантаження-розвантаження) у порядку та на умовах, визначених договорами .

Із матеріалів справи видно, що зазначені договори спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, виконання договорів підтверджено податковими накладними, внесеними в реєстр ПН, видатковими накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт, платіжними документами по оплаті договорів, здійснених позивачем.

Оскільки первинні документи, оформлені у відповідності із Законом України № 996-XIV,були надані при перевірці податковому органу, але не враховані ним під час перевірки, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» мав всі необхідні розрахункові, видаткові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно Закону України № 996-XIV, що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку.

Суд першої інстанції вірно встановив, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства посилання в акті перевірки на завищення позивачем податкового кредиту на суму 8 072 018 грн. на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами у грудні 2010 року,та отриманих позивачем у січні 2011року, у зв'язку із відсутністю підтвердження надходження податкових накладних поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення, оскільки згідно до приписів ст.198 ПК України з 01.01.2011 року платник податку має право сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які взяті на облік у поточному звітному періоді, але виписані у податкових періодах, що передує звітному у випадку, якщо з дати виписки таких накладних не минуло 365 календарних днів. При цьому не вимагається документального підтвердження причин отримання податкових накладних у періодах, наступних за періодом, в якому вони були виписані, а суми податку відображаються у реєстрі отриманих податкових накладних поточного звітного періоду та у складі податкового кредиту звітного періоду.

За таких підстав висновок суду першої інстанції, що позивач у відповідності до чинного податкового законодавства правомірно сформував податковий кредит у тому звітному періоді, в якому отримані податкові накладні, а саме у січні 2011 року в сумі 8 072 018 грн. - є правомірним.

Подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних за змістом податкового законодавства України є правом платника, а не обов'язком, спірні податкові накладні були виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумов лює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами.

За таких обставин висновки податкового органу про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення - рішення №0001592305 від 03.09.2012 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 8 219 332 грн. є неправомірними.

Неправомірність визначення відповідачем суми грошового (податкового) зобов'язання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав згідно чинного податкового законодавства для застосування штрафних санкцій у розмірі 18 613, 5 грн.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та вірним.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська- залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Previous document : 32517189
Next document : 32524559