Decision № 25479135, 24.07.2012, Commercial Court of Kyiv City

Approval Date
24.07.2012
Case No.
5011-68/6038-2012
Document №
25479135
Form of legal proceedings
Economic
State Coat of Arms of Ukraine

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/6038-2012 24.07.12

За позовомПриватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»до Публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування»провідшкодування шкоди,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування»(далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування»(далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 8.690,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 9.200,40 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 8.690,40 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою суду від 10.05.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/6038-2012 та призначено до розгляду на 29.05.2012.

У судовому засіданні 29.05.2012 було оголошено перерву до 11.06.2012.

Ухвалою суду від 11.06.2012 розгляд справи було відкладено на 03.07.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача.

У судовому засіданні, що відбулося 03.07.2012 було оголошено перерву до 09.07.2012.

Ухвалою суду від 09.07.2012 розгляд справи було відкладено на 10.07.2012 в зв'язку з неявкою представника позивача.

Ухвалою суду від 10.07.2012 розгляд справи було відкладено на 23.07.2012 в зв'язку з неявкою представника позивача.

У судовому засіданні, що відбулося 23.07.2012 було оголошено перерву до 24.07.2012.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти заявлених позовних вимог заперечував та просив у їх задоволені відмовити, посилаючись на те що позивачем до регресної вимоги від 03.11.2011 не було додано повного тексту договору страхування № АТК 150342 від 22.08.2008 та доказів внесення страхувальником оплати за зазначеним Договором. Крім того відповідач посилається на те, що страхове відшкодування було виплачено не уповноваженій особі.

У судовому засіданні 24.07.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ПрАТ «ПРОСТО-Страхування»та ОСОБА_1 (далі -страхувальник) 22.08.2008 було укладено договір страхування № АТК 150342 (далі -Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «Honda CR-V»державний номер НОМЕР_2 (належним чином завірена копія зазначеного Договору міститься в матеріалах справи).

В місті Києві 06.06.2009 на мосту Патона сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки «Honda CR-V»державний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності страхувальнику та перебував під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «Hyundai», д.н. НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_3 та перебував під його керуванням.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Honda CR-V»державний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності страхувальнику.

Постановою Печерського районного суду від 06.07.2009 у справі № 3-3254/09 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

З метою визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «Honda CR-V»державний номер НОМЕР_2, позивач замовив у звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Згідно зі звітом № 7131/7512 від 30.06.2009 вартість матеріального збитку в результаті ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, склала 10.037,24 грн.

Зазначена вище подія (ДТП) була визнана страховим випадком, про що позивачем 20.07.2009 було складено страховий акт.

Відповідно до страхового акту від 20.07.2009, звіту № 7131/7512 від 30.06.2009 та на підставі заяви страхувальника позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 9.200,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13229 від 24.07.2009.

Доводи відповідача про те, що страхове відшкодування виплачено не уповноваженій особі визнаються судом необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування»здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як визначено у ч. 2 та ч. 3 ст. 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Положеннями ст. 636 ЦК України встановлено, що виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

У ст. 9 Закону України «Про страхування»вказано, що страхова виплата це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно з п. 2.8.5 Договору страхування № АТК 150342 виплата страхового відшкодування у випадку пошкодження транспортного засобу здійснюється страхувальнику або вигодонабувачу, чи за їх вказівкою перераховується на СТО, що виконує відновлювальний ремонт застрахованого транспортного засобу.

Страхове відшкодування у розмірі 9.200,40 грн. за заявою страхувальника було перераховано на рахунок ТОВ «Авторевер»(СТО на якому виконувався ремонт застрахованого транспортного засобу).

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відтак суд дійшов висновку, що доводи відповідача, що страхове відшкодування виплачено позивачем неуповноваженій особі є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи.

Судом установлено, що транспортний засіб марки «Hyundai», д.н. НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_3, що на час скоєння ДТП перебував під його керуванням, застраховано у відповідача згідно полісу № ВВ/3689930, що підтверджується витягом з Єдиної централізованої бази МТСБУ, що знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача регресну вимогу № 04-5282 від 03.11.2011 про виплату страхового відшкодування у розмірі 9.200,40 грн. Вказана регресна вимога була отримана уповноваженим представником відповідача 07.11.2011 (копія відмітки про отримання регресної вимоги відповідачем міститься в матеріалах справи). Проте станом на час звернення позивача з позовом до суду відповіді на зазначену заяву відповідачем не надано, виплати страхового відшкодування в порядку регресу не здійснено.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди"визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа чи громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судом установлено, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Hyundai», д.н. НОМЕР_3, застрахована у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3689930.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Доводи відповідача стосовно того що позивачем до регресної вимоги від 03.11.2011 не було додано повного тексту договору страхування № АТК 150342 від 22.08.2008, спростовуються спростовуються наявними матеріалами справи, а саме належним чином завіреною копією регресної вимоги, що була надіслана на адресу відповідача разом з додатками (додаток № 1 Договір страхування).

Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є відповідач як страховик відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза -це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів").

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 51.000 грн., розмір франшизи становить 510,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

З урахуванням наведеного суд, враховуючи встановленні обставини справи та ліміт відповідальності відповідно до полісу обов'язкового страхування, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 8.690,40 грн., є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували правомірність та обґрунтованість заперечення проти задоволення позовних вимог.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 102 код ЄДРПОУ 22868348) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена, 10 код ЄДРПОУ 24745673) страхове відшкодування в розмірі 8.690 (вісім тисяч шістсот дев'яносто) грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.07.2012.

Суддя Ониськів О.М.

Часті запитання

Який тип судового документу № 25479135 ?

Документ № 25479135 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 25479135 ?

Дата ухвалення - 24.07.2012

Яка форма судочинства по судовому документу № 25479135 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 25479135 ?

В Commercial Court of Kyiv City
Previous document : 25479124
Next document : 25479137