ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"12" квітня 2011 р.Справа № 9/14/5022-317/2011 Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
Розглянув справу
за позовом Прокурора Заліщицького району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м.Тернопіль, 46000
до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", вул. Наливайка, 33, смт. Товсте, Заліщицького району, Тернопільської області, 48630
про cтягнення збитків внаслідок самовільного використання води в сумі 1 441 грн. 40 коп.
За участю представників сторін:
прокуратури: Марцун А.А. посвідчення НОМЕР_1 від 14.02.2011р.
позивача: ОСОБА_1. довіреність №1-1/3228 від 22.12.2009р.
відповідача: не з'явився
Прокурору та представнику позивача розяснено права та обовязки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.
Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні 12.04.2011 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.
Суть справи: Прокурор Заліщицького району в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м.Тернопіль звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", вул. Наливайка, 33, смт. Товсте, Заліщицького району, Тернопільської області про стягнення 1 441 грн. 40 коп. збитків внаслідок самовільного використання води.
Позовні вимоги підтверджуються належним чином завіреними копіями : акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 04.01.2011р.; листа СГ ТзОВ “Дружба” від 04.01.2011р. №83; розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів; та іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 04.03.2011 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд вперше призначено на 28.03.2011 р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 12.04.2011р. у звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання та через неподання сторонами необхідних для розгляду справи документів.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, підтверджуючи доказами, доданими до позовної заяви.
Позивач в судове засідання 12.04.2011р. прибув, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві від 17.02.2011р. №41-286 вих.-11, та стверджує, що відповідач в порушення ст. ст. 38, 43, 68 Закону України “Про охорону навколишнього середовища” від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ, ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР без одержання дозволу на спеціальне водокористування із застосуванням технічних засобів за період з 19.03.2010 року по 03.01.2011 року використав 53,405 метрів кубічних води, чим заподіяв державі збитки в сумі 1441,40 грн.
Разом з тим, в засіданні 12.04.2011р. подав уточнення позовних вимог від 12.04.2011р. №1-1/1523, відповідно до яких повідомляє, що згідно п. 35 ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі : до сільських, селищних, міських бюджетів 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджетів Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя 70 відсотків.
Суму завданих державі збитків в результаті порушення природоохоронного законодавства в розмірі 1441 грн. 40 коп. необхідно перерахувати на р/р 33111331700162 спеціального фонду місцевого бюджету Товстенської сільської ради Заліщицького району, код бюджету 24062100, ідентифікаційний код одержувача 23588792 в ГУДК у Тернопільському районі, МФО 838012.
Представник відповідача в судове засідання не зявився, будь-яких клопотань не заявив, витребуваних судом документів не представив, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення кореспонденції, які знаходяться в матеріалах справи.
Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.ст. 22, 27 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами відповідно до правил ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи прокурора та позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 2 ГПК України Господарський суд порушує справи в тому числі і за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.
Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа N 1-1/99 про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.
В обґрунтування підстав для звернення позову прокурор в позовній заяві та у судових засіданнях зазначає наступне.
Відповідно до чинного законодавства спеціально уповноваженими органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, контролю за використанням коштів, отриманих від користування чи забруднення природних ресурсів є Міністерство екології і природних ресурсів України.
Згідно ст.13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності українського народу й повинні використовуватися відповідно до Закону.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Згідно зі ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі по тексту - Закону № 1264-ХІІ) використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Відповідно до норм Закону № 1264-ХІІ та Водного кодексу України усі води підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій.
Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002р., встановлено, що дозволи на використання води водних обєктів загальнодержавного значення, видаються територіальними органами Мінекоресурсів за клопотанням водокористувача з обґрунтування потреб у воді.
Згідно ст. 20 Закону № 1264-ХІІ, державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях.
Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши обґрунтування позовних вимог прокурора щодо порушення інтересів держави, суд вважає, що прокурор звернувся з даним позовом до суду в межах своїх повноважень визначених ст. 121 Конституції України та ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та відповідно до правил встановлених ГПК України.
Як встановлено судом підставою для звернення прокурора та позивача до суду з позовною заявою став факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, який виражається у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення (води) із застосуванням технічних пристроїв без спеціального дозволу на користування надрами та дозволу на спеціальне водокористування.
Зокрема, в обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач посилаються на порушення відповідачем ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього середовища” від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ, ст. ст. 44,48,49,110 Водного кодексу України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР.
У відповідності до ст. 48 Водного Кодексу України спеціальне водокористування це забір води з водних обєктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні обєкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами, насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Відповідно до п. 9 ст. 44 Водного кодексу України № 213/95-ВР від 06.06.1995р., водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. У відповідності до ч.1. ст.49 Водного кодексу України з наступними змінами, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У випадку використання води, водних об'єктів загальнодержавного значення, дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища.
Пунктом „з” частини 2 статті 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, несуть відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно ч. 1 ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України. Особи, які винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування несуть відповідальність за порушення водного законодавства (п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України).
У відповідності до ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України - підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства в розмірах і порядку, встановленими законодавством України.
Прокурор та позивач у позовній заяві та у судових засіданнях стверджують, що за період з 19.03.2010 року по 31.12.2010 року відповідач самовільно, без дозволу на спеціальне водокористування, здійснив забір підземних вод із каптажованого джерела, що подається з джерела за допомогою технічних засобів (водяного насосу) по водопроводах до адміністративного будинку та столової с/г ТзОВ "Дружба".
Зокрема, прокурор та позивач посилаються на результати проведеної позапланової перевірки, яка проходила у термін з 04.01.2011р. по 05.01.2011р. на предмет дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба" вимог природоохоронного законодавства в частині охорони водних ресурсів. В результаті перевірки було встановлено, що посадовими особами відповідача, всупереч встановленого, загальнопоширеного порядку, який регламентує видобування корисних копалин, достовірно знаючи про відсутність спеціального дозволу на користування надрами та дозволу на спеціальне водокористування, незаконно впродовж періоду з 19.03.2010 року по 31.12.2010 року організовано видобування та забір води в кількості 53,405 мі, тим самим спричинивши державним інтересам тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди на суму 1441,40 грн.
При цьому дозвіл на спеціальне водокористування виданий відповідачу 05.07.2004р. № УКР-1907"А"/ТЕР з терміном дії дозволу до 05.07.2009р. За період з 05.07.2009р. по 04.01.2011р. в порушення пункту 9 ст.44 Водного кодексу України, водокористування підприємством здійснювалось без дозволу, тобто, самовільно.
Крім того, як зазначено в Акті перевірки від 04.01.2011р., водозабір у ТОВ “Дружба” водолічильником не обладнаний. Облік забору та використання води із занесенням результатів обліку води у журнал по формі ПОД-11 не ведеться. Щоквартальна звітність про використання води по формі 2ТП (водгосп) не подається, що є порушенням пункту 7 ст.44 Водного кодексу України.
При цьому як вбачається із довідки відповідача наданій начальнику державної екологічної інспекції у Тернопільській області , ТзОВ "Дружба" проводило забір підземних вод за період з 19.03.2010р. по 03.01.2011р. для власних потреб з каптажованого джерела.
Згідно даної довідки ТзОВ "Дружба" (від 04.01.2011р. №83) державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області Баштою М.П. у відповідності до "Норм споживання води населенням, підприємствами, організаціями, установами з водопроводів Тернопільської області", затверджених Розпорядженням Голови Тернопільської обласної адміністрації від 06.01.2000року №3, визначено за період з 19.03.2010р. по 31.12.2010р. сумарне водоспоживання ТзОВ "Дружба", що склало 53,405 мі води.
Вказаний розрахунок проведено у відповідності до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389. (далі по тексту Методика).
Методикою визначаються розрахунки розміру збитків, заподіяних унаслідок: порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів; та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування; забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.
П. 9 Методики визначено порядок розрахунку розмірів відшкодування збитків при самовільному використанні водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м), грн.
Збитки розраховуються за формулою З с.в. = W х Тар х 100, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, куб.м; Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн/куб.м, що діє в регіоні на момент виявлення порушення.
Норматив збору за спеціальне водокористування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.99 N 836.
Згідно з розрахунками збитків, що проведені на підставі вказаної Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, державним інспектором визначено, що внаслідок неправомірних дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" державі заподіяно збитки на суму 1441,40 грн.
Зазначене порушення зафіксоване в акті перевірки від 04.01.2011р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Баштою М.П.
Також, 04.01.2011р. за результатами перевірки державним інспектором Баштою М.П складено протокол про адміністративне правопорушення № 006363.
На підставі зазначених акту, протоколу та зафіксованих ними порушень, 04.01.2011р. винесено постанову про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно ст.48 Кодексу України про адміністративні правопорушення директора ТзОВ "Дружба" Міговича Павла Павловича та накладено на нього штрафні санкції в сумі 136 грн.
При цьому, суд має за необхідне відмітити, що ні зазначений акт перевірки від 04.01.2011р., ні протокол про адміністративне правопорушення від 04.01.2011р. ні постанова про накладення адміністративного стягнення від 04.01.2011р. не оскаржувались як з боку ТзОВ "Дружба" так і його відповідальних працівників (посадових осіб), зокрема, директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба". Одночасно, суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували зазначене.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Розглянувши вище зазначені доводи прокурора та позивача, подані ними докази та матеріали справи, суд вважає належним чином доведеним з їх боку факт завдання відповідачем державі збитків унаслідок порушення ним вимог чинного законодавства, а саме здійснення самовільного водокористування.
При цьому, на час слухання справи в судовому засіданні, відповідач участь уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, будь-яких доказів які б спростовували твердження прокурора та позивача не надав.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1441,40 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог водного законодавства є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, такими, що не суперечать чинному законодавству, а тому підлягають до задоволення.
Відповідно до п. 35 ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі : до сільських, селищних, міських бюджетів 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджетів Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя 70 відсотків.
Статтею 49 ГПК України передбачено, що державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги викладене, державне мито в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача у справі та стягуються в доход Державного бюджету України, на підставі ст. 49 ГПК України.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", вул. Наливайка, 33, смт. Товсте, Заліщицького району, Тернопільської області (ідент. код 30910517) в доход місцевого бюджету Товстенської селищної ради Заліщицького району, Тернопільської області 70%, в доход Державного бюджету України 30%, на р/р33111331700162 Товстенської селищної ради, код бюджету 24062100, ідент. код одержувача 23588792 в ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012 1441 (одну тисячу чотириста сорок одну) грн. 40 коп. збитків заподіяних внаслідок самовільного використання води.
3.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", вул. Наливайка, 33, смт. Товсте, Заліщицького району, Тернопільської області (ідент. код 30910517) в доход Державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 102 (сто дві) грн. державного мита.
4.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", вул. Наливайка, 33, смт. Товсте, Заліщицького району, Тернопільської області (ідент. код 30910517) в доход Державного бюджету України на р/р 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 2205003 - 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.
СуддяВ.Л. Гевко
Повний текст рішення складено та підписано 18 квітня 2011 року.
The court decision No. 15123032, Commercial Court of Ternopil Oblast was adopted on 12.04.2011. The procedural form is Economic, and the decision form is Decision. On this page, you will find important data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find necessary data quickly.
This decision relates to case No. 9/14/5022-317/2011. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: