Decree № 13362431, 14.12.2010, Circuit Administrative Court of the Autonomous Republic of Crimea

Approval Date
14.12.2010
Case No.
2а-11130/10/4/0170
Document №
13362431
Form of legal proceedings
Administrative
State Coat of Arms of Ukraine

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 грудня 2010 р.Справа №2а-11130/10/4/0170 о 09:02

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Антоновій А.В., за участі представників сторін:

від позивача - Стельмашова О.П., Костюко І.М.;

від відповідача - Винятинський М.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримсоюздрук"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Кримсоюздрук» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 002273230/1 від 13.08.2010 року. Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши належний номер оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а саме № 002273230/0 від 13.08.2010 року.

Позов мотивовано тим, що відповідач дійшов помилкових висновків про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток підприємств через використання у господарській діяльності операцій з контрагентами, які мають «не основний стан платника податків» (особи, діяльність яких припинено і щодо яких не встановлено місцезнаходження). Позивач зазначає, що господарські операції, на підставі яких формувався склад валових витрат, супроводжувались оформленням усіх необхідних документів бухгалтерського і податкового обліку, здійснювались реально та з метою використання їх результатів у власній господарській діяльності. Крім того, позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу про невикористання в господарській діяльності рекламних послуг і послуг з мерчандайзингу, витрати на придбання яких виключено зі складу валових за результатами перевірки.

Ухвалами суду від 13.09.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 28.09.2010 року призначена у справі судово-економічна експертиза, зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 23.11.2010 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову і письмові заперечення на висновок проведеної у справі експертизи. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача послався на те, що здійснення певних операцій, за якими позивач формував валові витрати, не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а товари та послуги, придбані за такими операціями не можуть бути використані в діяльності підприємства, направленої на отримання доходу. Крім того, за твердженням представника відповідача, деякі контрагенти, з якими позивач проводив вказані господарські операції, згідно із відомостями бази даних органів державної податкової служби мають «не основний стан платника податку» (діяльність яких припинено і щодо яких не встановлено місцезнаходження). Представник відповідача також зазначив, що в ході проведення перевірки зясовано, що операції з придбання та реалізації мали «не товарний характер», тому як не було надано документів на підтвердження фактів здійснення робіт, надання послуг та придбання товарів, тож ці операції не відносяться до господарської діяльності платника податку.

Із посиланням на положення ст. ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України представник відповідача наполягав на тому, що проведені позивачем господарські операції (витрати за якими виключено зі складу валових за результатами перевірки), є нікчемними правочинами, як такі, що спрямовані на заволодіння майном держави дохідної частини бюджету, а тому не можуть приймати участі у податковому обліку позивача.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 03347388.

Посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року. За наслідками даної перевірки складено акт від 06.08.2010 року №10489/23-7/03347388 (а.с. 150-203, т. 1). Згідно із висновками даного акту встановлені, зокрема, порушення підпунктів 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334), що призвело до заниження податку на прибуток за перевірений період у загальному розмірі 66368,00 грн., у тому числі 3 квартал 2009 року 2114,00 грн., 4 квартал 2009 року 2938,00 грн., 1 квартал 2010 року 61316,00 грн.

На підставі даного акту та відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181) відповідач визначив у спірному податковому повідомленні-рішенні позивачеві суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 80569,60 грн., у тому числі: 66368,00 грн. за основним платежем; 14201,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки відповідача про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток повязані із наступними обставинами, встановленими під час проведення перевірки.

За даними акту (а.с. 158, т. 1, зворотній бік) позивач відносив до складу валових витрат витрати по придбання товарів у постачальників, які на дату перевірки «мають стани інші ніж 0», а саме ЗАТ «Світ поздоровлень» (стан 3: припинення, ліквідація), ДП «Нафтогазмережі» (стан 3: припинення, ліквідація), фізична особа підприємець ОСОБА_4 (стан 3: припинення ліквідація; операція з придбання кресла гобеленового, заглушек, хрестовин, пластику); фізична особа підприємець ОСОБА_5 (стан 23, місцезнаходження не встановлено; операція з придбання замку врізного). Також позивач відніс до складу валових витрат вартість отриманої від Центру по гідрометеорології АР Крим послуги («послуга по погодним умовам») та вартість товару (фену: 420,00 грн.) придбаного у фізичної особи підприємця ОСОБА_6, які не відносяться до господарської діяльності позивача.

В акті перевірки зазначено, що по вищевказаним господарським операціям при проведенні перевірки позивач надав договори, акти виконаних робіт (послуг), в яких не вказано яку саме роботу здійснював (надавав послугу) постачальник, в якому обсязі виконувались роботи (надавались послуги). В акті виконаних робіт по попередній оплаті за газ для промислових організацій не вказано де саме знаходяться приміщення для подачі газу. За даними акту придбання фену, кресла та метеопослуг є потребами, які не повязані із господарською діяльністю платника податку.

У звязку із цим в акті перевірки зазначений висновок про те, що підприємством порушено пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 через відсутність розрахункових документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правила ведення податкового обліку та пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 через віднесення до складу валових витрат на потреби, не повязані із веденням господарської діяльності, а саме, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Згідно із актом перевірки вказані порушення призвели до завищення валових витрат всього на суму 40192,00 грн., у тому числі: 8455,00 грн. за ІІ квартал 2009 року; 11752,00 грн. за ІV квартал 2009 року; 19985,00 грн. за І квартал 2010 року.

Крім того, відповідно до акту перевірки (а.с. 160, т. 1 зворотній бік) встановлено завищення задекларованих субєктом господарювання валових витрат на 225279,00 грн. у І кварталі 2010 року через віднесення до їх складу витрат на придбання рекламних послуг та послуг з мерчандайзингу, придбаних у ТОВ «Медіа Адвертайзинг Груп» , ТОВ «АСС-Медіа», ТОВ «Берекет-М», ПП «Кримпечать». У наданих до перевірки актах виконаних робіт (наданих послуг) не було вказано за який саме період була надана послуга (виконана робота); у їхній вартості не зазначено з чого саме вона складається. Зазначені обставини покладені в основу висновку за актом перевірки про порушення платником податку вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334.

Досліджуючи правомірність вказаних висновків податкового органу суд керувався наступними вимогами Закону №334.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Термін «господарська діяльність» суд застосовує у значенні, наведеному у п. 1.32 ст. 1 цього Закону, а саме: «будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Згідно із абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 11.2.1 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або датою списання коштів з банківських рахунків (видачі з каси) на оплату послуг, або датою фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг), тобто датою підписання акта виконаних робіт.

За даними висновку проведеного у справі експертного дослідження встановлено здійснення позивачем таких господарських операцій.

Згідно із договором від 19.12.2008 року (а.с. 13, т. 1) між позивачем із ЗАТ «Світ поздоровлень» (постачальник, ідентифікаційний код 24513767) постачальник зобовязувався передати у власність позивачеві листівки. За період ІІ квартал 2009 року ІV квартал 2009 року позивач придбав у вказаного контрагента листівки на суму 23270,28 грн. (у тому числі ПДВ 3878,38 грн.). Факт придбання товару підтверджується належним чином оформленими прибутковими накладними, вартість листівок сплачена в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями і виписками банку. Листівки передані до торгової мережі для реалізації, що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення.

Дані податкового органу стосовно ліквідації (припинення) цієї юридичної особи не свідчать про безтоварність господарської операції і не мають правового значення для вирішення спору. Згідно із листом цього підприємства від 02.08.2010 року ЗАТ «Світ поздоровлень» реорганізовано (шляхом перетворення) у ТОВ «Світ поздоровлень» (а.с. 7, т. 1), що підтверджується довідкою Головного управління статистики в Запорізькій області (а.с. 9, т. 1), в якій зазначено про дату здійснення останньої реєстраційної дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ поздоровлень» (ідентифікаційний код 24513767) 22.07.2010 року.

Відповідно до договору від 11.02.2010 року №01/473 (а.с. 34-37, т. 1) між позивачем із КФ ДП «Нафтогазмережі» (постачальник, ідентифікаційний код 36798614) постачальник зобовязується передати у власність позивача природний газ.

На виконання умов даного договору позивач придбав у І кварталі 2010 року природний газ на загальну суму 19777,50 грн. (у тому числі ПДВ 3296,25 грн.). Факт придбання підтверджується належним чином оформленими прибутковими накладними, вартість газу сплачена в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями і виписками банку. Придбані обсяги природного газу витрачено для опалення адміністративних будинків філій ВАТ «Кримсоюздрук». Проведеним у справі експертним дослідженням підтверджено можливість використання природного газу для опалення адміністративних приміщень позивача (а.с. 10, 62, 63 т. 2).

Твердження позивача щодо фіктивності даної операції через «неосновний стан платника податку постачальника» спростовуються наступними матеріалами справи.

Згідно із наданим позивачем листом Кримської філії ДП «Нафтогазмережі» (а.с. 41, т. 1) правлінням Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 12.04.2010 року №62 дійсно прийнято рішення про припинення діяльності ДП «Нафтогазмережі» шляхом його реорганізації приєднання до ДК «Газ України». Факт внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (далі ЄДР) запису про внесення рішення засновників або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, яке повязано із реорганізацією, підтверджується довідкою з ЄДР (а.с. 46, т. 1, зворотній бік).

У квітні 2009 року позивач придбав у фізичної особи підприємця ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) крісло гобеленове і заглушки хрестовини. Загальна вартість придбаного товару складає 324,00 грн., у тому числі ПДВ 54,00 грн. Факт придбання товару підтверджується належним чином оформленими прибутковими накладними, вартість сплачена в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями і виписками банку. Крісло використовується для потреб бухгалтерії, а заглушка хрестовини встановлена на автомобіль ділянки доставки. Документально дані обставини підтверджуються інвентарними картками (а.с. 73, т. 1), актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, актами списання, які досліджені судовим експертом.

Відомості стосовно припинення підприємницької діяльності даного підприємця підтвердились під час судового розгляду справи. Втім запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) внесено до ЄДР 14.06.2010 року (згідно із довідкою ЄДР, а.с. 67, т. 1). Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України від 15.05.2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Тож вказана обставина (яку покладено в основу висновку податкового органу про нікчемність правочину) не має жодного правового і доказового значення для вирішення спору, оскільки господарські операції з вказаним контрагентом позивач провів більш ніж за рік до припинення його підприємницької діяльності.

Експертом також встановлено придбання позивачем у листопаді 2009 року замків у фізичної особи підприємця ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2). Факт придбання товару на суму 403,20 грн., у тому числі ПДВ 67,20 грн., підтверджено належним чином оформленими прибутковими накладними, повна сплата вартості платіжним дорученням і випискою банку. Придбані замки були використані для ремонту адміністративного будинку і кіосків позивача, що підтверджується ремонтними актами.

Доводи відповідача щодо відсутності вказаної особи за місцем проживання суд також до уваги не приймає, оскільки відповідач, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України жодного доказу на підтвердження цих доводів не надав і не пояснив, чи встановлено постійну або тимчасову відсутність фізичної особи підприємця за місцем проживання, ким, у який час і взагалі, яким чином відсутність фізичної особи за місцем проживання, впливає на правомірність здійснених нею господарських операцій.

Згідно із частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином відомості ЄДР, зокрема стосовно місця проживання фізичної особи підприємця, є обов'язковими для податкового органу, доки до них не внесено відповідних змін.

Встановлюючи факт порушення правил оподаткування при здійсненні господарських операцій з Центром по гідрометеорології в АР Крим, в акті перевірки зазначено про те, що результати придбаних послуг (дані про погодні умови на 30 вересня 2009 року) не можуть бути використані у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що запит про погодні умови пов'язаний із проведенням позивачем розслідування нещасного випадку, який відбувся 30.09.2009 року (встановлено, що раптовий порив вітру перевернув металеву стійку кіоску, що належить позивачу, на легковий автомобіль, при цьому працівник позивача отримав травму). Вказане підтверджується актом по формі Н-5, копію якого суд долучив до матеріалів справи (а.с. 84, 85, т. 1). Вартість послуг (254,00 грн. у тому числі ПДВ 42,34 грн.) повністю сплачено позивачем у безготівковій формі.

Придбання позивачем фену вартістю 420,00 грн. у фізичної особи підприємця ОСОБА_6 також підтверджується оформленими належним чином товарним чеком та звітом про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (а.с. 91, 92, т. 1). Згідно із поясненнями представника позивача фен придбано для розморожування конденсату в замках ролетів, за даними експертного дослідження витрати списані у бухгалтерському обліку по рахунку 93 «Витрати на збут».

Суд зазначає, що висновки експерта підтверджуються зібраними у справі доказами і не спростовані у встановленому порядку відповідачем, як субєктом владних повноважень, тому підстав ставити їх під сумнів у суду не має.

Відповідно до абз. 3 пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно із проведеним експертом дослідженням, позивач здійснював операції як такі, що оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20%, так і ті, що звільнені від оподаткування. В податковий кредит по ПДВ підприємство відносило ту частку сплаченого (нарахованого) податку, яка відповідає частці використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду, відповідно до пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Частка податку на додану вартість, сплачена постачальникам товарів (робіт, послуг), але не віднесена до складу податкового кредиту з ПДВ, віднесена позивачем до складу валових витрат у відповідності із вимогами пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону №334.

Вищезазначене обумовлює безпідставність зменшення за результатами перевірки суми валових витрат позивача у розмірі 38607,00 грн.

В акті перевірки зазначено про те, що за операціями з ЗАТ «Світ поздоровлень», ДП «Нафтогазмережі», фізичною особою підприємцем ОСОБА_4; фізичною особою підприємцем ОСОБА_5, Центром по гідрометеорології АР Крим; фізичною особою підприємцем ОСОБА_6, позивач незаконно сформував валові витрати на суму 40192,00 грн.

Водночас стосовно решти суми валових витрат, зменшених за цими епізодами, у розмірі 1585,00 грн. (40192,00 грн. 38607,00 грн.) відповідач взагалі не пояснив яким саме чином їх розраховано, які саме господарські операції і з якими контрагентами здійсненні позивачем із порушенням правил оподаткування, обмежившись лише посиланням на додаток 5 до акту перевірки (перелік постачальників позивача за перевірений період).

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 акт це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для прийняття рішення про донарахування податкового зобовязання і застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Порушення встановленого порядку оформлення акту перевірки, ненадання відповідачем доказів правомірності своїх висновків щодо завищення позивачем валових витрат на суму 1585,00 грн., змушує суд дійти висновку про неправомірність донарахування у спірному податковому повідомленні-рішенні суми податкового зобовязання у розмірі 10048,00 грн. (40192,00 грн. х 25%).

Твердження відповідача про порушення правил оподаткування повязується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод із вищеназваними постачальниками.

Дійсно, відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування валових витрат підприємства.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Більш того, жодних доказів невиконання контрагентами обовязків по сплаті податку на прибуток (або доказів того, що контрагенти не віднесли отримані від позивача, як компенсація вартості проданих товарів (наданих послуг, виконаних робіт), кошти до складу валових доходів) відповідач не наводить ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи.

Суд ще раз наголошує, що посилання податкового органу стосовно «неосновного стану платників податків контрагентів» жодного доказово значення у спірних відносинах не мають.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Суд встановив, що висновок про завищення задекларованих субєктом господарювання валових витрат на 225279,00 грн. у І кварталі 2010 року податковий орган мотивує віднесенням до їх складу витрат на придбання рекламних послуг та послуг з мерчандайзингу, придбаних у ТОВ «Медіа Адвертайзинг Груп» , ТОВ «АСС-Медіа», ТОВ «Берекет-М», ПП «Кримпечать».

З матеріалів справи вбачається, що з ТОВ «Медіа Адвертайзинг Груп» позивач уклав договір від 04 січня 2010 року №225/ДС (а.с. 93, 94, т. 1) та договір від 04 січня 2010 року №111/ВД/ВС/DV/HL (а.с. 107, 108, т. 1) про надання рекламних послуг, умовами яких було передбачено надання позивачу послуг з розміщення наданої ним реклами у газетах «Ділова столиця», «Власть денег», «Вокруг света», «Худеем легко», «Diva».

З ТОВ «Видавничий дім «АСС-Медіа» позивач уклав договір від 01.12.2009 року №83/09 (а.с. 119, 120, т. 1). Предметом договору є надання ТОВ «Видавничий дім «АСС-Медіа» послуг з розміщення наданої позивачем реклами в друкованих виданнях.

Факт придбання рекламних послуг у ТОВ «Медіа Адвертайзинг Груп», ТОВ «Видавничий дім «АСС-Медіа» на суму 230780,00 грн. підтверджується актами прийому-передачі, іншими матеріалами справи (а.с. 96-106, 113-118, т. 1). Сплата вартості послуг у безготівковій формі підтверджується матеріалами експертного дослідження (а.с. 15, 71, 72, т. 2).

До складу валових витрат у І кварталі 2010 року віднесено вартість наданих послуг у розмірі 192476,27 грн. відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334.

В матеріалах, розміщених в друкованих засобах масової інформації відображена інформація про філії позивача, що на думку судового експерта свідчить про повязаність наданих послуг із господарською діяльністю позивача.

Суд також встановив, що із ПП «Кримдрук» позивач уклав договір від 02.02.2010 року №41 (а.с. 127, 128, т. 1) про надання послуг мерчандайзингу (проведення маркетингових досліджень з метою дослідження різних аспектів ринку продажу періодичної преси і супутніх товарів).

Надання послуг на суму 740,00 грн. підтверджується актом виконаних робіт №1 від 09.03.2010 року (а.с. 129, т. 1). Вартість послуги сплачено повністю у І кварталі 2010 року (а.с. 75, т. 2).

Також валові витрати у І кварталі 2010 року у розмірі 32116,49 грн. сформовано за рахунок податку на додану вартість, який віднесено до складу валових витрат за правилами, встановленими пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону №334.

Заперечуючи можливість використання отриманих позивачем послуг у межах його господарської діяльності відповідач вказує виключно про порушення платником податку вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334, оскільки під час перевірки були відсутні належним чином оформлені первинні документи (за твердженням податкового органу в актах виконаних робіт (наданих послуг) не вказано за який саме період була надана послуга (виконана робота); у їхній вартості не зазначено з чого саме вона складається).

Разом із тим, відповідачем не враховано того, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі №334, не дозволяється; обовязковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом та зареєстрованих Міністерством юстиції України (п. 5.11. ст. 5, п. 21.5 ст. 21 Закону №334), а центральним податковим органом не видавались обовязкові до виконання платниками податків акти щодо порядку підтвердження в податковому обліку витрат на придбання послуг.

Згідно із пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» реклама це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 12 листопада 1993 року N 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 грудня 1993 р. за N 182 (чинним на час виникнення спірних відносин, - втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 14 вересня 2010 року N 1025/1163) затверджено норми коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання.

Пунктом 2 цих норм передбачено, що витрати на рекламу це затрати підприємства, пов'язані з процесом поширення цілеспрямованої інформації про переваги конкретних товарів, робіт, послуг, з метою сповіщення споживачів, створення популярності товарам, роботам, послугам та попиту на них для більш оперативного просування товарів на ринках збуту.

До витрат підприємства на рекламу відносяться у тому числі витрати на рекламні заходи через засоби масової інформації (оголошення в пресі, передачі на радіо і телебаченні), проведення інших рекламних заходів, пов'язаних з комерційною діяльністю.

Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 року N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за N 27/4248, передбачено, що витрати на збут включають і, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг). Метою маркетингової діяльності є формування, створення попиту на продукцію або ж створення умов для появи такого попиту. Щодо мерчандайзингу, то основною його функцією є сприяння поширення товарів, що може відбуватися за допомогою оптимального планування розміщення й позиціювання товарів на основі психологічних особливостей покупців і використання факторів регулювання уваги людини на продукцію, що реалізовується в торговельних закладах.

Таким чином, результат таких послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Матеріалами справи підтверджується, що рекламні заходи здійснювались саме для популяризації позивача і поширення інформації про його діяльність з метою збільшення попиту і обсягу продаж в майбутньому, а послуги, які придбавались позивачем, стосувались продукції, продаж/поставка якої є господарською діяльністю позивача.

За таких обставин суд погоджується із висновком проведеного у справі експертного дослідження щодо не підтвердження первинними документами позивача висновків за актом перевірки щодо завищення позивачем у І кварталі 2010 року валових витрат на суму 225279,00 грн.

Враховуючи викладене, донарахування у спірному податковому повідомленні-рішення позивачеві суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 80569,60 грн., у тому числі: 66368,00 грн. за основним платежем; 14201,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, слід визнати необґрунтованим, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Представником позивача заявлено клопотання про стягнення на його користь судових витрат у справі, повязаних із проведенням експертизи.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз віднесено до судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 5 статті 92 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу середньої складності за нормативної вартості експертогодини 53,58 грн. і витрачено на її проведення 139 годин дослідження, що складає 7461,52 грн.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 і наказу Міністерства юстиції України від 9 квітня 2010 року N 288/7 «Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2010 році», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2010 року за N 287/17582.

Сума витрат на матеріально-технічне забезпечення судової експертизи, сплачена позивачем у ціні вказаної експертизи, стягненню на користь позивача не підлягає, оскільки це не передбачено діючим законодавством.

Також суд стягує на користь позивача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду відповідно до задоволених вимог немайнового характеру у розмірі 3,40 грн. в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні 14.12.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 17.12.2010 року.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0022732301/0 від 13.08.2010 року про визначення Відкритому акціонерному товариству «Кримсоюздрук» (ідентифікаційний код 03347388) податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 80569,60 грн., у тому числі: 66368,00 грн. за основним платежем; 14201,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Кримсоюздрук» 7464,92 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання її копії. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання її копії. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.

Previous document : 13362430
Next document : 13362432