Decision № 128157555, 16.06.2025, Voznesenskyi City-Raion Court of Mykolayiv Oblast

Справа № 473/1488/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"16" червня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Вознесенську цивільнусправу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 30 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» уклало з відповідачем Договір про споживчий кредит №3392410.

Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 000 грн зі строком користування коштами протягом 15 днів з можливістю пролонгації цього строку, а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит (до 15 жовтня 2021 року), сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,01 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом протягом пільгового періоду та 5 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом протягом поточного періоду, а також в разі пролонгації строку кредитування: на 3 дні комісію за обслуговування кредиту у розмірі 3 % від розміру поточного залишку кредиту; на 7 днів у розмірі 5 % від розміру поточного залишку кредиту; на 15 днів у розмірі 10 % від розміру поточного залишку кредиту.

Наслідками порушення позичальником кредитних зобов`язань є його обов`язок за вимогою кредитодавця сплачувати неустойку за порушення умов кредитного договору та, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, проценти за період прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 5 % на день від суми простроченого зобов`язання.

28 грудня 2021 року ТОВ «Мілоан» уклало з ТОВ «Вердикт Капітал» Договір факторингу №28-12/2021-72, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №3392410 від 30 вересня 2021 року.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» уклало з ТОВ «Коллект Центр» Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №3392410 від 30 вересня 2021 року.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 20704,50 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 3 000 грн;

-заборгованість за процентами 17704,50 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача не з`явилася, проте у позові просила проводити розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача в окремій заяві (позові) не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 30 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» уклало з відповідачем Договір про споживчий кредит №3392410.

Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 000 грн зі строком користування коштами протягом 15 днів з можливістю пролонгації цього строку, а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит (до 15 жовтня 2021 року), сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,01 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом протягом пільгового періоду та 5 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом протягом поточного періоду, а також в разі пролонгації строку кредитування: на 3 дні комісію за обслуговування кредиту у розмірі 3 % від розміру поточного залишку кредиту; на 7 днів у розмірі 5 % від розміру поточного залишку кредиту; на 15 днів у розмірі 10 % від розміру поточного залишку кредиту.

Наслідками порушення позичальником кредитних зобов`язань є його обов`язок за вимогою кредитодавця сплачувати неустойку за порушення умов кредитного договору та, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, проценти за період прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 5 % на день від суми простроченого зобов`язання.

28 грудня 2021 року ТОВ «Мілоан» уклало з ТОВ «Вердикт Капітал» Договір факторингу №28-12/2021-72, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №3392410 від 30 вересня 2021 року.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» уклало з ТОВ «Коллект Центр» Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №3392410 від 30 вересня 2021 року.

Згідноч. 1 ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦКУкраїни передбачає, що відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідноч. 1 ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч. 2ст. 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з ТОВ «Мілоан».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповіднодо умовдоговору факторингуфінансування клієнтаздійснюється шляхомкупівлі унього факторомправа грошовоївимоги,фактор набуваєправа навсі суми,які вінодержить відборжника навиконання вимоги,а клієнтне відповідаєперед фактором,якщо одержаніним сумиє меншимивід суми,сплаченої факторомклієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

За встановленого, права та обов`язки первісного кредитора за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №3392410 від 30 вересня 2021 року, перейшли до ТОВ «Коллект Центр».

Відповідно до копії довідки ТОВ «ФК «Елайєнс» (а.с. 13) 30 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» на виконання умов кредитного договору №3392410 перерахувало на користь ОСОБА_1 3 000 грн кредитних коштів.

Натомість позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 11 березня 2025 року заборгованість за кредитним договором становить 20704,50 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 3 000 грн;

-заборгованість за процентами (нарахованими за період з 30 вересня 2021 року до 23 лютого 2022 року) 17704,50 грн.

Однак суд не в повній мірі погоджується з таким розрахунком, а саме в частині нарахування процентів, у зв`язку з наступним.

Згідно п.п. 1.3, 1.4, 1.5.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору протягом первісного строку кредитування (з 30 вересня 2021 року до 15 жовтня 2021 року) проценти в межах цього строку підлягали до нарахування за ставкою 0,01 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.п. 1.6, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.3.1.2 кредитного договору у разі продовження позичальником користування кредитом після закінчення первісного або пролонгованого за його бажанням строку кредитування строк кредитування щоразу збільшується на 1 день, але продовження цього строку не може перевищувати 60 днів (автопролонгація). Проценти в межах цього строку нараховуються за ставкою 5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно п. 4.2 кредитного договору у разі прострочення виконання позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості кредитодавець, починаючи з наступного дня за датою спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгації, автопролонгації), згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України має право нараховувати проценти за ставкою 5 % від розміру простроченого грошового зобов`язання протягом усього строку прострочення.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за кредитним договором здійснено кредиторами наступним чином:

- за період з 30 вересня 2021 року до 15 жовтня 2021 року за ставкою 0,01 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що відповідає п.п. 1.3, 1.4, 1.5.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору;

- за період з 16 жовтня 2021 року до 14 грудня 2021 року за ставкою 5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що відповідає п.п. 1.6, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.3.1.2 кредитного договору.

Згідно наданого розрахунку заборгованості, зазначена заборгованість (за відсотками) станом на 15 грудня 2021 року становила 9004,50 грн (з чим суд погоджується).

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал», як проміжний кредитор, також нарахував ОСОБА_1 проценти за період з 28 грудня 2021 року до 23 лютого 2022 року у розмірі 8 700 грн.

Зі змісту позову, а також наявних в матеріалах справи розрахунків заборгованості за кредитним договором (а.с. 14, 15) вбачається, що такі проценти нараховані саме у якості договірних процентів за користування кредитом, а не в якості передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 4.2 кредитного договору процентів за порушення позичальником виконання грошового зобов`язання.

В той же час, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас, у постанові від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту, визначені у договорі. Такі проценти розуміються, як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст.1048 ЦК України.

В той же час, проценти за неправомірне користування чужими коштами проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625ЦК України.

Позов не містить вимоги про застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов`язання.

Тому нараховані в якості договірних проценти за період з 28 грудня 2021 року до 23 лютого 2022 року у розмірі 8 700 грн не підлягають стягненню, як такі, що нараховані поза межами визначеного договором строку кредитування.

Тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню встановлена судом заборгованість у загальному розмірі 12004,50 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 3 000 грн;

-заборгованість за договірними процентами (нарахованими за період з 30 вересня 2021 року до 14 грудня 2021 року) 9004,50 грн.

Також з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) слід стягнути 1404,51 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію договору від 01 липня 2024 року №01-07/2024, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», про надання правової допомоги з додатком у вигляді узгоджених тарифів за надані послуги, а також документи, що містять перелік, детальний опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: надання усної консультації, вартість послуги 3000 грн (виходячи з потраченого часу у 2 год. та вартості послуги в 1500 грн за 1 год. роботи); складання позовної заяви, вартість послуги 6 000 грн (виходячи з потраченого часу у 2 год. та вартості послуги у 3000 грн за 1 год роботи).

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Водночас є сумнівними з точки зору їх необхідності та розумності адвокатські послуги щодо надання усної консультації у спорі незначної складності тривалістю у 2 год., складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності за ставкою за надані послуги у розмірі, що значно перевищує середній розмір аналогічних послуг.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, ціні позову, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу (з урахуванням розміру задоволених позовних вимог) до 2 300 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства зобмеженою відповідальністю«Коллект Центр»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за кредитнимдоговором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місцереєстрації: АДРЕСА_1 ;ідент.номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором про споживчий кредит №3392410 від 30 вересня 2021 року, що утворилася станом на 11 березня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 3000 (три тисячі) гривень; заборгованість за договірними процентами за користування кредитом (нарахованими за період з 30 вересня 2021 року до 14 грудня 2021 року) у розмірі 9 004 (дев`ять тисяч чотири) гривні 50 копійок, а всього в загальному розмірі 12004 (дванадцять тисяч чотири) гривні 50 копійок, а також 3 704 (три тисячі сімсот чотири) гривні 51 копійку судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв