Decision № 128144817, 16.06.2025, Volyn Circuit Administrative Court

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4880/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо невиплати з 01 січня 2025 року нарахованого щомісячного підвищення (доплати) в розмірі 2361 грн на період воєнного стану як непрацюючому пенсіонеру, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19 листопада 2024 року №4059-IX; зобов`язання відповідача здійснити з 01 січня 2025 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає на території радіоактивного забруднення з урахуванням нарахованого підвищення до пенсії в розмірі 2361 грн відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19 листопада 2024 року №4059-IX, визначеного Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану, з урахуванням раніше проведених виплат.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ, інвалідом війни 3-ї групи та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно з рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі №140/20705/23 відповідач був зобов`язаний здійснювати нарахування і виплату підвищення до пенсії, передбаченого ст. 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам.

Позивач стверджує, що відповідач безпідставно припинив здійснювати відповідні нарахування з 01.01.2025, посилаючись на зміни в законодавстві. При цьому позивач зазначає, що він і надалі постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, а також звертався до органу ПФУ із відповідною заявою від 10.02.2025. Натомість, у відповіді від 07.03.2025 відповідач зазначив про відсутність підстав для нарахування вказаної доплати.

Позивач вважає, що положення ст. 45 Закону України Про Державний бюджет на 2025 рік від 19.11.2024 №4059-ІХ (далі Закон №4059-IX) встановлює обов`язкову щомісячну доплату в сумі 2361 грн непрацюючим пенсіонерам, які проживали та продовжують проживати в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС або протягом періоду до 01.01.1993 року. Оскільки він підтвердив відповідні обставини документально, на його думку, відсутні правові підстави для припинення таких виплат.

Крім того, позивач вказує, що обмеження пенсії максимальним розміром або застосування понижуючих коефіцієнтів є протиправним відповідно до правових позицій Конституційного Суду України та Верховного Суду, зокрема у справах №340/3144/21, №440/994/20, №580/3451/21.

На підставі наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві на позовну заяву з позовними вимогами не погоджується, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, та просить у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що рішення суду у справі №140/20705/23 дійсно зобов`язувало здійснювати виплати, але лише до моменту зміни обставин чи нормативно-правових актів. Така зміна, на думку відповідача, настала з набранням чинності Законом України Про Державний бюджет на 2025 рік, яким запроваджено нову правову конструкцію нарахування доплат постраждалим чорнобильцям.

Зокрема, згідно зі ст. 45 цього Закону, доплата у розмірі 2361 грн встановлюється лише особам, які на 26.04.1986 або в період до 01.01.1993 проживали або працювали у відповідних зонах, що підтверджується даними демографічного реєстру. Також зазначено, що виплата припиняється у разі зміни місця проживання.

На думку відповідача, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався саме із заявою про поновлення виплати на підставі нового Закону, а відтак відсутня і бездіяльність відповідача. Крім того, розмір пенсії позивача до 01.01.2025 становив 27 859,52 грн, що перевищує граничний розмір (23610 грн), визначений для 10 прожиткових мінімумів. Тому відповідно до ст. 46 Закону №4059-ІХ та постанови КМУ №1 від 03.01.2025 відповідач мав застосувати понижуючі коефіцієнти, що і було зроблено.

Окремо відповідач зазначає, що відповідно до ст. 64 Конституції України, право на соціальний захист не входить до переліку прав, які не можуть бути обмежені під час дії воєнного стану, тому встановлені законом обмеження є допустимими.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , знаходиться на обліку в органах ПФУ як одержувач пенсії за вислугу років, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії по пенсійній справі №ХА5508-МВС, листом відповідача від 07.03.2025 №3086-1834/П-02/8-0300/25.

ОСОБА_1 з 02.01.1986 по 02.12.1986 був зареєстрований та проживав в с. Заріка Камінь-Каширського району Волинської області. З 02.12.1986 по даний час позивач зареєстрований та проживає в с-щі Любешів Камінь-Каширського району Волинської області, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 08.05.2025 №2025/005949598.

Вищезазначені населені пункти відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі №140/20705/23, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік), з 01.02.2023 до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору.

На виконання цього рішення суду позивачу було призначено вищезазначене підвищення до пенсії, проте нарахування та виплату позивачу вказаного підвищення до пенсії відповідач припинив з 01.01.2025.

З цього приводу позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою від 10.02.2025 щодо доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.

Листом від 07.03.2025 №3086-1834/П-02/8-0300/25 відповідач повідомив позивача про те, що для отримання доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам необхідно актуалізувати дані, звернувшись до органу реєстрації міської, сільської, селищної ради (незалежно від місця проживання) з наступними документами:

паспорт громадянина України (у формі книжечки);

витяг з Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) про місце проживання (за наявності), який видається протягом 3 робочих днів з дня подання заяви;

будинкова книга (у разі відсутності паспорта у формі книжечки / даних з ЄДДР) для мешканців приватних будинків.

У разі проживання в багатоквартирному будинку, за відсутності вищезазначених документів, можна звернутись до житлово-експлуатаційної контори (ЖЕК) для передачі інформації про проживання мешканців з паперової картотеки до органів реєстрації.

У разі виникнення питань стосовно актуалізації інформації про місце проживання непрацюючі пенсіонери, які мають статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та є одержувачами доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, можуть звертатись за телефонами гарячих ліній Державної міграційної служби України, які розміщені на сайті відомства (https://dmsu.gov.ua/) у розділі «Телефони «гарячих ліній»».

11.04.2025 позивач надіслав ГУ ПФУ у Волинській області витяг з реєстру територіальної громади про місце реєстрації проживання за період з 01.01.1986 до 18.02.2025.

Після отримання таких відомостей відповідач з 01.05.2025 відновив позивачу нарахування доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі 2361,00 грн, визначеному статтею 45 Закону України Про Державний бюджет на 2025 рік.

Тобто, у період з 01.01.2025 по 01.05.2025 відповідач підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення позивачу не нараховував та не виплачував.

З розрахунку пенсії ОСОБА_1 (пенсійна справа №ХА5508 МВС) слідує, що з 01 січня 2025 року ГУ ПФУ у Волинській області здійснило перерахунок пенсії позивача на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1, в результаті чого її розмір становить 27859,52 грн: 11589,17 грн основний розмір пенсії; 1622,48 грн підвищення (індексація) за 2022 рік; 1500,00 грн підвищення (індексація) за 2023 рік; 1171,05 грн підвищення (індексація) за 2024 рік; 2000,00 грн щомісячна доплата відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021 №713; підвищення особам, прирівненим до інв. війни 3 групи 708,30 грн; дод. пенсія інв. 3 групи внаслідок ЧК ліквідатор 284,70 грн; доплата при виконанні обов`язків в/с 50,00 грн.

Також із наведеного розрахунку пенсії ОСОБА_1 вбачається, що виплата пенсії позивачу з 01.01.2025 обмежена максимальним розміром та із застосуванням понижуючих коефіцієнтів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану, внаслідок чого виплата пенсії позивачу становить 25545,91 грн.

Позивач вважаючи, що відповідач протиправно не здійснював йому з 01.01.2025 доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що має статус потерпілої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 2361 грн, а також обмежив виплату пенсії максимальним розміром з урахуванням понижуючих коефіцієнтів, звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 45 Закону України Про Державний бюджет на 2025 рік установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.

Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.

Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.

Відповідно до статті 45 Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.12.2024 №1524 Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, пунктами 1, 1-1 якої (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2025 №263) установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:

особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.

Установлено, що у 2025 році виплата за проживання на забруднених територіях встановлюється у розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, як самостійна доплата до пенсії, на яку має право особа згідно із законом.

Суд враховує правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у зразковій справі № 240/4937/18, яка полягає у такому.

Передбачена статтею 39 Закону №796-ХІІ доплата є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі. Вирішуючи питання про зобов`язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання такої доплати або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві. У разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен керуватися нормами законів, чинних на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23.04.2013 №21-239а11, від 19.03.2013 №21-53а13, від 05.11.2013 №21-293а13, від 07.07.2014 №21-222014 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.

Отже, у зв`язку із набранням чинності з 01.01.2025 Законом №4059-ІХ, змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення.

Статтею 45 Закону №4059-ІХ чітко регламентовано розмір доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення 2361,00 грн.

Тому, починаючи з 01.01.2025, право позивача на доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, уже не підпадає під дію рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі №140/20705/23, позаяк виплата та нарахування за цим рішенням суду підвищення до пенсії здійснюється до зміни правового регулювання спірних правовідносин.

Однак відповідач не здійснює таку виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 2361,00 грн, мотивуючи це тим, що для отримання доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам необхідно актуалізувати дані, звернувшись до органу реєстрації міської, сільської, селищної ради (незалежно від місця проживання) з наступними документами:

паспорт громадянина України (у формі книжечки);

витяг з Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) про місце проживання (за наявності), який видається протягом 3 робочих днів з дня подання заяви;

будинкова книга (у разі відсутності паспорта у формі книжечки / даних з ЄДДР) для мешканців приватних будинків.

З цього приводу суд зауважує, що позивачу вже було призначено підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі №140/20705/23.

В даному випаду позивачу припинено таку виплату з 01.01.2025. Надаючи оцінку таким діям пенсійного органу, суд зазначає, що підстави припинення такої виплати визначені саме частиною 3 статті 45 Закону №4059-ІХ, якою передбачено, що виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Відповідачем у спірному випадку не підтверджено, що позивач після призначення такої доплати до пенсії на виконання рішення суду залишив своє місце постійного проживання та реєстрації на території гарантованого добровільного відселення. Більше того, відповідач не надав доказів постійного проживання та реєстрації місця проживання позивача за межею зони гарантованого добровільного відселення. Відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів про реєстрацію місця проживання позивача за межею зони гарантованого добровільного відселення відповідач суду не надав.

Саме пенсійний орган, припиняючи виплату спірного підвищення до пенсії, зобов`язаний встановити підстави для припинення такої доплати, а не покладати такий обов`язок на отримувача цієї доплати. При цьому, частина 4 статті 45 Закону №4059-ІХ передбачає, що для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.

В той же час, позивач надав пенсійному органу та суду витяг з реєстру територіальної громади від 08.05.2025 №2025/005949598, яким підтверджено його постійне місце проживання з 02.01.1986 по даний час на території гарантованого добровільного відселення

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 №1524 визначено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:

особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.

Оскільки Пенсійний фонд України було зобов`язано забезпечити звірення відомостей про зміну місця проживання (проживання за межею зони гарантованого добровільного відселення) такою особою у період після 1 січня 1993 року, а вказані обставини відповідачем встановлені не були, то суд дійшов висновку, що позивачу протиправно припинено з 01.01.2025 по 01.05.2025 нарахування та виплату доплати, як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік.

Також публічно-правовий спір у цій справі виник щодо правомірності дій відповідача щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон №2262-XII).

Як встановлено статтею 64 Закону №2262-ХІІ, у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

Статтею 46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови КМУ від 03.01.2025 №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.

Таким чином, Законом України Про Державний бюджету України на 2025 рік та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану установлено додаткові підстави для обмеження пенсії шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В свою чергу, свої дії щодо обмеження виплати пенсії позивачу максимальним розміром, відповідач обґрунтовує приписами статті 43 Закону №2262-XII.

Проте такі дії відповідача суд вважає неправомірними, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону №2262-ХІІ зі змінами, а саме частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 є втрата чинності із 20 грудня 2016 року частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII.

Оскільки частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 є відсутньою, то положення Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, яким у частині сьомій статті 43 слова і цифри у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено на у період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, є нереалізованими.

Отже, із 2017 року стаття 43 Закону №2262-ХІІ не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

З цього приводу наявні правові висновки у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 09 листопада 2020 року у справі №813/678/18, від 31 березня 2021 року у справі №815/3000/17 та ін. Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі №815/3000/17 вказав про відсутність підстав для відступу від правового висновку, висловленого щодо питання обмеження граничного розміру пенсії у попередніх постановах (від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 08 серпня 2019 року у справі №522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі №522/22798/17, від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17).

Також суд зауважує, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, було введено в дію Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (далі - Закон №3668-VI).

У постанові від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом Пенсійного фонду максимальним розміром пенсії та зазначив, що у такому разі підлягають застосуванню норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI. Ці висновки надалі застосовані Верховним Судом у постановах від 27 січня 2022 року у справі №240/7087/20, від 17 лютого 2022 року у справі №640/11168/20, від 18 травня 2022 у справі №380/12337/20, від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18, від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-ХІІ. Відповідно до пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня його ухвалення Конституційним Судом України.

Суд наголошує, що норма щодо обмеження максимальним розміром пенсій у спеціальному Законі №2262-ХІІ визнана неконституційною ще у 2016 році й станом на даний час відсутні положення про обмеження призначених згідно із вказаним Законом пенсій максимальним розміром.

Аргументи відповідача про існування законних підстав для обмеження пенсії позивача не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин та правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права.

Відповідач у своєму відзиві стверджує, що позов є передчасним, оскільки позивач не звертався із відповідною заявою до пенсійного органу про перерахунок пенсії без обмеження основного розміру пенсії максимальним розміром, а тому відповідач не ухвалював жодного рішення, і, відповідно, не вчиняв бездіяльності.

Однак суд зауважує, що у даній справі пенсійним органом було видано розпорядження про перерахунок розміру пенсії позивача з 01 січня 2025 року, отже, сформовано індивідуальний адміністративний акт, з яким позивач не погоджується.

Таким чином, у даному випадку має місце спір про право, що виник із прийняття рішення суб`єктом владних повноважень щодо перерахунку пенсії позивача.

Згідно зі ст. 2 КАС України, адміністративне судочинство покликане забезпечити ефективний захист прав і свобод громадян. У разі, якщо позивач вже отримав розпорядження, яким визначено новий розмір пенсії (в меншому обсязі), він має повне право звернутися до суду, незалежно від того, чи подав окрему заяву про виключення обмежень.

Більше того, Конституція України (ч. 1 ст. 55) гарантує право на судовий захист будь-якого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, що прямо виключає концепцію «передчасності», якщо особа вважає, що її право порушено.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства України суд дійшов висновку про задоволення позову у спосіб визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо припинення позивачу з 01 січня 2025 року нарахування та виплати доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19.11.2024 №4059-IX, та обмеження пенсії позивача максимальним розміром, із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану та зобов`язання відповідача здійснити позивачу з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) без застосування обмеження пенсії максимальним розміром та понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану, з урахуванням доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19.11.2024 №4059-IX, що дорівнює 2361 грн, до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо припинення ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року нарахування та виплати доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19.11.2024 №4059-IX, та обмеження пенсії максимальним розміром, із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) без застосування обмеження пенсії максимальним розміром та понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану, з урахуванням доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19.11.2024 №4059-IX, що дорівнює 2361 грн (дві тисячі триста шістдесят одна гривня), до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6; ідентифікаційний код 13358826).

Суддя Н. В. Стецик