Decision № 127999084, 10.06.2025, Frunzenskyi District Court of Kharkiv City

Справа № 643/15936/24

Провадження № 2/645/872/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 року м. Харків

Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.

секретар судового засідання Лазаренко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» (далі-ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ»), від імені та в інтересах якого, на підставі довіреності, діє представник Лановий Є.М., звернулось до суду , через підсистему «Електронний суд», з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1633883 від 30.01.2020 року у розмірі 24500,00 грн, суму судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн просять покласти на відповідача.

Позовні вимогиобґрунтовані тим,що 30.01.2020 року ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») уклали кредитний договір № 1633883, за умовами якого відповідач отримав від ТОВ «МІЛОАН» кредит в розмірі 10000,00 грн, які були перераховані на рахунок відповідача. Таким чином, ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за договором виконало, проте відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 24500,00 грн з яких: 10000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13500,00 грн - заборгованість за відсотками; 1000,00 грн - заборгованість за комісією; 0,00 грн - заборгованість за пенею. 20.08.2020 року відповідно до договору факторингу №02/08 ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором № 1633883 від 30.01.2020 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». 24.01.2022 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» укладений договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно з Додатком № 1 до договору факторингу, позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №1633883 від 30.01.2020. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки первісного кредитора. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17.12.2024 року вказана цивільна справа передана до Фрунзенського районного суду м. Харкова для розгляду за підсудністю.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.01.2025 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача Лановий Є.М. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника позивача, у разі неявки відповідача просив ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 3 ст.211ЦПКУкраїни учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

01.05.2025 до канцелярії суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи в зв`язку з необхідністю звернення за правовою допомогою, внаслідок чого суд відклав розгляд справи на 10.06.2025 року.

10.06.2025 року до канцелярії суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, в зв`язку з необхідністю звернення за правовою допомогою.

Інших доказів поважності причини неявки в судове засідання до заяви про відкладення розгляду справи відповідачем не долучено.

З огляду на викладене, суд вважає заяву про відкладення розгляду справи необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.131ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці неодноразово звертав увагу на норми, що стосуються процесуальних строків, але в аспекті порушення принципу правової визначеності у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, Європейський суд з прав людини у справі у справі Melnik v. Ukraine ЄСПЛ зазначив, що норми, які регулюють строки звернення до суду передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Суд доходить висновку, що відповідачу було надано достатньо часу на те, щоб скористуватись своїм процесуальним правом на правову допомогу, подачу відзиву на позовну заяву, проте відповідач своїм правом не скористався, тому суд вважає можливим проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказах, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, доходить наступного висновку.

30.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «МІЛОАН» з метою отримання банківських послуг, а саме кредиту в розмірі 10000,00 гривень, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву на кредит № 1633883.

За результатами розгляду Анкети-заяви № 1633883 від 30.01.2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 1633883. До змісту якого входив додаток №1 - Графік розрахунків.

Відповідно п. 1.1. Розділу 1 Договору про споживчий кредит № 1633883 від 30.01.2020 (далі Договір) позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Згідно п.п. 1.2-1.5 Розділу 1 Договору сума кредиту становить 10000,00 грн. у валюті: Українські гривні. Кредит надається строком на 30 днів з 30.01.2020. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 29.02.2020. Сукупна вартість кредиту, що включає загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим Договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 5500,00 грн в грошовому виразі та 669,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі.

Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений на веб-сайті Товариства miloan.ua. Розміщені в особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника або передається іншим чином засобами зв`язку вказаними Позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в Особистому кабінеті на сайті Товариства. Після укладення цей Кредитний договір розміщується в особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими Позичальником Товариству (п.п.6.1-6.2 Договору).

Укладення ТОВ «МІЛОАН» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «МІЛОАН» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4 Договору).

Згідно з п. 7.1 Договору, цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини, набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок вказаний позичальником. Дата переказу суми кредиту на картковий рахунок вказаний позичальником є датою отримання кредиту позичальником. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої п.1.4 Договору. Якщо зі спливом 3 робочого дня з моменту укладення цього Договору відправлена Товариством сума кредиту не надійде на картковий рахунок вказаний позичальником, дія цього Договору може бути припинена достроково, з моменту розміщення Товариством відповідного повідомлення про припинення в особистому кабінеті позичальника.

Відповідно до п. 2.1. Розділу 2 Договору кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти Позичальника, зареєстрованої Позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

З копії платіжного доручення № 14546423 від 30.01.2020 року вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» було перераховано на рахунок ОСОБА_1 10 000,00 грн з призначенням платежу: кошти згідно договору № 1633883.

Згідно з випискою по особовому рахунку за кредитним договором №1633883 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 24500,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 10000,00 грн, заборгованість по відсотках - 13500 грн, заборгованість по пені - 0,00 грн, заборгованість за комісією - 1000,00 грн.

Заперечень щодо правильності розрахунку заборгованості, власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або доказів про погашення заборгованості та її відсутності відповідачем не надано.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК Українипідписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.638ЦКУкраїни договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.207ЦКУкраїни правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Так, за змістом ст.ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом п.п. 10,11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно доч.1ст.13 Закону України«Про споживчекредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначенимиЗаконом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Згідно п. 5 ч. 1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 3-6,8ст.11ЗаконуУкраїни«Проелектроннукомерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 90 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» унікальний ідентифікатор - комбінація літер, цифр, символів або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердженнядостовірності походженнята цілісностіелектронного документаможе використовуватисяелектронна печатка. Накладаннямелектронного підписута/абоелектронної печаткизавершується створенняелектронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України«Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Суд доходить висновку, що між сторонами був укладено кредитний договір №1633883, за яким ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання перед відповідачем виконало.

20.08.2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений Договір факторингу № 02/08, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАС» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно доВитягу здодатку доДоговору факторингу№ 02/08від 20.08.2020року,ТОВ «ДІДЖИФІНАНС» набулоправо грошовоївимоги до ОСОБА_1 за кредитнимдоговором №1633883від 30.01.2020 року в сумі 24500,00 грн, з яких: 10000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 13500,00 гривень сума заборгованості за відсотками, 1000,00 гривень сума заборгованості за комісією та 0,00 грн. заборгованості за пенею.

24.01.2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» було укладено Договір факторингу № 1/15.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору факторингу, в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно п.1.2 вказаного Договору факторингу, в день підписання такого відповідного реєстру до фактора переходять також права (в тому числі права заставодержателя) за договорами, що укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами у разі їх наявності.

Відповідно до п.1.3 зазначеного Договору факторингу, права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання відповідного реєстру. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається. Після переходу прав вимоги до фактора останній стає кредитором по відношенню до боржників та набуває відповідні права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку фактора або клієнта або підписання будь-яких документів.

Згідно Витягуз Додаткудо Договоруфакторингу №1/15від 24.01.2022року,ТОВ «ФК«ПІНГ-ПОНГ»набуло правагрошової вимогидо ОСОБА_1 за кредитнимдоговором №1633883від 30.01.2020 року в сумі 24500,00 грн, з яких: 10000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 13500,00 гривень сума заборгованості за відсотками, 1000,00 гривень сума заборгованості за комісією та 0,00 грн. заборгованості за пенею.

Доказів погашення відповідачем ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості як позивачу, так і попереднім кредиторам, матеріали справи не містять.

02.09.2024року (вих№ 1633883-АВ),представником ТОВ«ФК «ПІНГ-ПОНГ»на адресувідповідача ОСОБА_1 було надісланодосудову вимогупро виконаннязобов`язаньза Договором№1633883від 30.01.2020 року перед кредитором ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» на загальну суму 24500,00 грн (а.с. 63), яка відповідачем виконана не була.

Відповідно до ст.1054ЦКУкраїни за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У ст.1049ЦКУкраїни передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст.1048ЦКУкраїни позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.512ЦКУкраїни кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідачем не надано доказів того, що ним належним чином виконувались зобов`язання з повернення кредитних коштів первісним кредиторам.

Позивачем заявлено позовні вимоги в межах суми та складових розміру вимог, які мали первісні кредитори.

Відступленням права вимоги є договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077ЦКУкраїни передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15№ «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Щодо вимог позову про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2статті 1054 ЦК Українита до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2статті 1057 цього Кодексу.

Проценти відповідно достатті 1048 ЦК Українисплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказане узгоджується з висновками, що містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 14-318цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91).

Також, Верховний Суд у постанові від 28.06.2023 у справі № 127/31316/21 вказав, що факт автоматичної пролонгації договору сам по собі не є достатньою підставою для нарахування процентів понад узгоджений строк, якщо відсутня згода позичальника на таке продовження. Одностороннє продовження дії договору, що спричиняє зростання фінансових зобов`язань споживача, суперечить принципу добросовісності у договірних правовідносинах та може бути підставою для визнання відповідних положень договору недійсними.

Проценти за користування кредитом можуть нараховуватись лише до закінчення строку користування кредитом. Після спливу строку користування лише відповідальність за ст. 625 ЦК України, а кредитор має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України.

Після закінчення строку кредиту боржник не користується кредитними коштами в розумінні кредитного договору, тому підстав для нарахування процентів немає (постанови ВС від 20.04.2021 у справі № 373/1922/19, від 04.11.2020 у справі № 757/10034/15-ц, від 12.05.2021 у справі № 686/14180/19).

Оскільки позивач не заявляв окремої вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, суди не були наділені правом на власний розсуд присуджувати ці суми (постанова Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі № 910/11761/20).

Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом можливе лише у межах строку дії договору. Після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Згідно з ч. 1ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача за відсотками по кредитному договору №1633883 складає 24500,00 грн, вказаний розмір нарахованих відсотків відображений у розрахунку заборгованості.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1633883, вбачається нарахування надання кредиту, нарахування комісії за оформлення кредиту, нарахування відсотків згідно п. 1.5.2. договору (до 29.02.2020 року) та нарахування відсотків згідно п.п. 1.6. Договору (з 01.03.2020). Остання дата нарахування відсотків - 29.04.2020 року (згідно п.п. 1.6. Договору).

Відповідно до пп. 1.5.2, п. 1.6. Договору проценти за користування кредитом: 4500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору. Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з пп. 2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства. Незважаючи на інші умови Договору сторони домовились, що якщо позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в період прострочення Позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.

Пролонгація кредиту відповідно до пп. 2.3.1 - 2.3.2 Договору передбачає, що позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку Заборгованості по кредиту Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту наведені у таблиці нижче. За наявності домовленості між Позичальником та Позикодавцем пролонгація може здійснюватись на інших умовах ніж передбачено цим пунктом. Волевиявлення Позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5 Договору.

При цьому, доказів того, що пролонгація кредиту та, відповідно, продовження строку користування кредитом, у порядку, передбаченому договором, матеріали справи не містять.

Із графіку розрахунку до кредитного договору №1633883 від 30.01.2020 (додаток №1 до договору), сума відсотків для відповідача становитиме 4500,00 грн (а.с. 38).

За змістом ч.2ст.625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2ст.625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії кредитних договорів, є необґрунтованими, а тому такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу позивача про стягнення процентів лише за період фактичного користування відповідачем кредитом, а саме з 30.01.2020 до 29.02.2020 в сумі 4 500 грн (10 000 грн ? 30 днів ? 1,5%).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення процентів підлягає частковому задоволенню на суму 4500,00 грн.

Щодо вимог позову про стягнення з відповідача заборгованості за комісією у сумі 1000,00 грн, суд зазначає на наступне.

Відповідно до пп. 1.5.4 Договору комісія за надання кредиту: 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Разом з тим, у п. 25 та п. 29 постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №363/1834/17 зазначено, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, що порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 року у справі №524/5152/15-ц викладено висновок про те, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК Україниє обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України єобов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредитної заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Таким чином, оскільки товариством не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які була встановлена комісія за видачу кредиту, відповідна умова кредиту є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Тому, вказані витрати в сумі 1000,00 грн стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача не підлягають.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 своїзобов`язання за умовами кредитногодоговору №1633883від 30.01.2020року невиконав, доказів про відсутність своєї заборгованості перед позивачем суду не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги простягнення звідповідача накористь позивачасуми заборгованостіза кредитнимдоговором №1633883у розмірі 14500,00 грн з яких: 10000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4500,00 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертоїстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача долучає до матеріалів справи: копію договору№43657029 про надання правової допомоги від 07.08.2024 року, який укладений між адвокатом Білецьким Б.М. та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ», предметом якого є надання юридичної допомоги клієнту в обсязі та на умовах передбачених договором (п. 1.1. Договору); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5618/10 від 17.03.2016 року (а.с.73); додаткову угоду №1633883 від 11.11.2024 до договору №43657029про надання правничої допомоги від 07.08.2024 року згідно якої адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з Дегтярьова В.І. (а.с. 59); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» щодо стягнення кредитної заборгованості, а саме: адвокатом надано наступні послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» тривалістю 1,5 год. (вартість 1 години роботи адвоката становить 1500 грн) 2250 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи тривалістю 3 години (вартість 1 години роботи адвоката становить 1000 грн.) 3000 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) тривалістю 1 година (вартість 1 години роботи адвоката становить 750 грн.) 750 грн (а.с.49) (а.с. 26); акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом (виконаних робіт, наданих послуг) від 11.11.2024 року, складеного адвокатом Білецьким Б.М. та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» на загальну суму 6000 грн (а.с.15).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 висловив позицію про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Клопотань про зменшення витрат на правову допомогу не надходило.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що витрати пов`язані з оплатою правової допомоги у розмірі 6000,00 грн є співмірними позовним вимогам.

Відповідно до платіжної інструкції № 2711СЗ-518 від 27.11.2024 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн (коефіцієнт 0,8 від ставка судового збору визначеної Законом України «Про судовий збір»).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд частково задовольнив позовні вимоги, то витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 3551,02 грн (14500,00х6000,00/24500,00).

Відповідно дост. 141 ЦПКна користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» зі сплати судового збору відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, що дорівнює 1433,67 грн (14500,00х2422,40/24500,00).

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» заборгованість за кредитним договором №1633883 від 30.01.2020 в сумі 14500,00 (чотирнадцять тисяч п`ятсот) грн, яка складається з: заборгованості за сумою кредиту 10 000,00 грн, прострочена заборгованість по відсоткам 4500,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» витрати по сплаті судового збору в сумі 1433,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3551,02 грн.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні скороченого судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ», код ЄДРПОУ: 43657029, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346, юридична адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симони Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 10.06.2025 року.

Суддя О.Ю. Алтухова