Decision № 127847578, 03.06.2025, Kelmenetskyi Raion Court of Chernivtsi Oblast

Справа № 717/6/25

Номер провадження2/717/75/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2025 селище Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого - судді Телешмана О.В.,

з участю секретаря судового засідання Глібіщук М.Л.,

законний представник позивача ОСОБА_1 в судове засідання з`явилася;

представник законного представника позивача ОСОБА_2 в судове засідання з`явилася;

позивач ОСОБА_3 в судове засідання з`явилася;

відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився;

представник відповідача ОСОБА_5 в судове засідання з`явилася.

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Чернівецької міської ради - в судове засідання не з`явився;

Законний представник позивача ОСОБА_1 подала до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву, в якій просить:

ухвалити рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо його дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , поданим її законним представником ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Чернівецької міської ради викликався до суду в порядку, встановленому ЦПК України, проте в судове засідання не з`явився, а подав заяву про розгляд справи у відсутності представника третьої особи.

Представник законного представника позивача ОСОБА_2 позов підтримала повністю, з підстав, зазначених в позові та пояснила, що відповідач повністю перестав спілкуватися з своєю дочкою та не підтримує жодних зв`язків з дитиною. Відповідач та його представник не надали жодних доказів намагання відповідача спілкуватися з дитино, брати участь в її вихованні. Відповідач тривалий час матеріально не утримував дитину, мав заборгованість по сплаті аліментів, він не займається вихованням дитини, не цікавиться її навчанням. Так, деякий час з дитиною працював психолог і за висновком психолога дитина своїм батьком визнає вітчима, а не біологічного батька. Відповідач не звертався до служби в справах дітей та в поліцію з приводу того, що йому чиняться перешкоди в спілкуванні з дитиною. Відповідач не надав жодного доказу, що він намагався переписуватися з дитиною в будь - який спосіб, що він бажав встановити контакт з дитиною. Він не вітає дитину з святами, з днем народження, фактично припинив спілкування та виховання дитини з 2017 року, а перебуваючи в Україні протягом тривалого розгляду даної справи не здійснив жодних дій щоб поспілкуватись або побачитись з дитиною.

Законний представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала повністю та пояснила, що вона не чинила жодних перешкод відповідачу для його участі у виховані та утриманні дитини. Деякий час вона отримувала аліменти на свій рахунок, а потім виникла заборгованість, яку відповідач погасив лише після відкриття провадження в даній справі. Вона не блокувала контакти в телефоні та соцмережах, свої чи дитини, для відповідача та його матері. З початку розгляду даної справи в суді відповідач жодного разу не намагався мати контакт з нею чи дитиною, навіть під час судових засідань

Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнала повністю та пояснила, що відповідач намагався встановити контакт з дитиною та матір`ю дитини, але остання перешкоджала спілкуванню з дитиною, блокувала його номер телефону. Він звертався до служби в справах дітей з приводу перешкоджання матір`ю дитини у спілкуванні з дитиною. Представником законного представника ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів, що відповідач умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, тому відсутні підстави для задоволення позову. Зокрема висновок психолога не є належним доказом в даній справі, оскільки він зроблений на прохання матері дитини і не є висновком експерта. Відповідач вживав всіх можливих заходів щодо можливості участі у вихованні дитини, але через перешкоди з боку матері дитини не міг виконувати свої батьківські обов`язки, що також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6 та Висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача, наданого Службою у справах дітей Чернівецької міської ради.

Дитина ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що її батьком є ОСОБА_7 . Вона проживає з ним та мамою ОСОБА_8 . Свого біологічного батька ОСОБА_9 вона не пам`ятає. Він до неї не телефонує, не приходить, не спілкується, не дарує подарунків, а нею опікується лише батько ОСОБА_10 і мама. Вона ОСОБА_11 вважає своїм батьком і підтримує маму щоб позбавити батьківських прав її рідного батька, тому що вона його не знає, не знає його батьків, з ними не спілкується і не бажає спілкуватися з біологічним батьком та його батьками. Вона навчається в 5 класі ліцею №7 міста Чернівці, займається гімнастикою і в школі та на її заняттях з гімнастики буває лише її мама, а батько ОСОБА_12 в школі в неї ніколи не бував. Вона не пам`ятає, щоб батько був в неї на першому дзвонику 1 вересня 2021 року.

Суд ухвалив залучити до участі в справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки і піклування Службу у справах дітей Чернівецької міської ради.

Служба у справах дітей Чернівецької міської ради на пропозицію суду надала суду Висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача.

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_4 згідно свідоцтва про народження є батьком дитини - позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 .

Відповідач не займався та не займається вихованням своєї дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний стан, матеріально дитину не підтримує, а також ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дитини.

Дані обставини підтверджуються довідкою № 1-13/584 від 30.09.2024 року від 30.09.2024 року, виданої Чернівецьким ліцеєм №7 Чернівецької міської ради, з якої вбачається, що відповідач не бере участі у вихованні та навчанні дочки, а її навчанням та вихованням займається лише мати, а батько за роки навчання у ліцеї жодного разу не був.

З висновку провідного психолога Чернівецького міського центру соціальних служб від 12.03.2025 року № 35/02-05/х вбачається, що ОСОБА_3 має прихильне та позитивне ставлення до матері та вітчима та в дівчинки відсутні спогади про біологічного батька.

З листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 26.03.2025 року № 19/24788 вбачається, що ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 11.11.2019 року в`їхав в Україну та станом на 26.03.2025 року на виїзд з України не зареєстрований.

Також дані обставини підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_6 , яка підтвердила, що її син - відповідач ОСОБА_4 намагався встановити контакт з дитиною та спілкувався з її матір`ю ще у вересні 2021 року. Свідок не підтвердила жодних обставин про намагання відповідача брати участь у вихованні дитини з вересня 2021 року до часу її допиту в суді.

Зокрема, свідок ОСОБА_6 дала суду показання про те, що відповідач ОСОБА_4 є її рідним сином. І проживав без шлюбу однією сім`єю з ОСОБА_1 її син категорично заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, так як ОСОБА_1 всіляко забороняла його спілкуванню з дитиною. З 2018 року вони припинили спільне проживання, але ОСОБА_13 брав дитину до себе, вони з чоловіком також спілкувалися з онучкою, але з 2021 року ОСОБА_1 заборонила їм спілкуватися з дитиною, після того, як вони відмовили прописати дитину в їхній квартирі. ОСОБА_1 заблокувала їхні телефони, телефон сина та в соціальних мережах. Коли син прийшов на 1 вересня, до школи, коли дитина йшла в перший клас, ОСОБА_1 влаштувала біля школи скандал, не дозволила йому бути з дитиною і тоді - це був 2021 рік її син відповідач ОСОБА_14 звернувся в Службу в справах дітей. Вона також намагалася спілкуватися з дитиною, зокрема вона прийшла в школу до дитини, але ОСОБА_1 намовила дитину і дитина сказала, що не знає її. Вони не знали, де проживає внучка і дізналися лише під час розгляду даної справи. ЇЇ син сплачував аліменти на рахунок ОСОБА_8 , але вона в 2021 році заблокувала рахунок, тому виникла заборгованість. Коли вони про це дізнались, то звернулися до виконавчої служби, там здійснили відповідні перерахування на рахунок позивачки ОСОБА_15 і боргу по аліментах не має. Син не відмовляється від своєї дитини. ОСОБА_1 сказала сину щоб він не ходив до дитини, не потрібні його подарунки, не допускала його до дитини. Син приїжджав в 2021 році до дитини, але його позивачка не допускала до спілкування з дитиною та забороняла бачитися. На сьогоднішній день син на території України. З ОСОБА_16 в неї немає жодних відносин.

З показань свідка ОСОБА_17 вбачається, що вона знає ОСОБА_18 та її чоловіка ОСОБА_19 . ОСОБА_20 вона знає приблизно з 2013 року, коли вона займалася в її фітнес - центрі і останні 8 років ОСОБА_21 офіційно працевлаштована в її фітнес - центрі. Зі слів ОСОБА_15 її потрібно було максимальний час мати роботу та доходи, так як вона самостійно виховувала та забезпечувала свою дитину - ОСОБА_22 . Вона ніколи не бачила рідного батька дитини ОСОБА_9 , а лише всі роки, коли вона в неї працює вона знає її чоловіка ОСОБА_11 , який належним чином утримує сім`ю, через що ОСОБА_1 може менше працювати та більше часу приділяти дитині, яка займається гімнастикою. Також зі слів ОСОБА_15 їй відомо, що в неї з відповідачем ОСОБА_23 були складні стосунки та вона також дуже хвилювалася, як дитини сприйматиме ОСОБА_11 . Проте останній має власний магазин, в них на даний час гарні сімейні стосунки, а разом з ОСОБА_23 вона їх ніколи не бачила та не зустрічалася з ними раніше.

Орган опіки та піклування Чернівецької міської ради подав до суду Висновок, як додаток до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 27.05.2025 року №263/13, в якому визнав за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо його дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За змістом ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Враховуючи вказані вище докази, суд вважає, що своєю бездіяльністю відповідач порушує ст. 18 Конвенції про права дитини, згідно якої батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 12 Закону України від 26.04.2001 № 2402-III «Про охорону дитинства» виховання у сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно ч. 2ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідач порушує ст. 150 Сімейного кодексу України, згідно якої батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, готувати їх до самостійного життя.

Згідно ч.4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки, які ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини можуть бути позбавлені судом батьківських прав.

Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Отже, між позивачем та відповідачем склалися правовідносини з приводу виховання дитини.

У ч. 5, 6 ст. 19 Сімейного кодексу України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд не погоджується з позицією та висновком Служби в справах дітей Чернівецької міської ради області, наданого відповідно до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 27.05.2025 року №263/13, що лише факт свідомого винного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків впродовж тривалого часу є підставою для позбавлення батьківських прав, та вважає, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Даний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною в Постанові Пленуму Верховного Суду України 30.03.2007 N 3 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» і в даному випадку наявна вина відповідача у формі бездіяльності щодо виховання своєї дочки, тобто свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

Під час з`ясування думки дитини в даній справі, малолітня ОСОБА_24 в категоричній формі висловила свою думку з приводу даного позову та пояснила, що не бажає мати спілкування з відповідачем та його батьками і вважає, що батька необхідно позбавити батьківських прав. В процесі висловлювань своєї думки дитина виглядала впевненою, чітко висловлювалась, візуально не зверталася до присутньої з нею матері, що, на думку суду, не вказує на превалюючий авторитет матері, з огляду на вік дитини та її стан та вказує на можливість висловити свою думку з приводу позбавлення батьківських прав її батька і розуміння наслідків такого позбавлення .

Враховуючи вказані вище обставини справи та законодавство, яке регулює правовідносини, пов`язані з особистими немайновими правами та обов`язками батьків та дітей, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

В порушення вимог ст.81 ЦПК України відповідач не надав суду жодного доказу, які б підтверджували ту обставину, що він на належному рівні виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує дітей матеріально відповідно до частки своїх батьківських обов`язків, передбачених ст. ст. 141, 150 Сімейного кодексу України, що відповідач бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, що він не самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дітей.

Суд відхиляє доводи представника відповідача ОСОБА_5 та докази у вигляді показань свідка ОСОБА_6 про те, що відповідач бажає брати участь у вихованні дитини, а також спілкуватися з нею, але не має такої можливості через перешкоди з боку матері дитини ОСОБА_15 виходячи з такого.

Так, провадження в даній справі відкрито 16.01.2025 року і відповідач мав представника в даній справі. Також згідно даних Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 26.03.2025 року № 19/24788 ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 11.11.2019 року в`їхав в Україну та станом на 26.03.2025 року на виїзд з України не був зареєстрований. З показань свідка ОСОБА_6 , яка є рідною мамою відповідача, останній перебував в Україні на момент її допиту в судовому засіданні 16.05.2025 року.

Отже, з моменту відкриття провадження в даній справі відповідач жодного разу не був присутній в судових засідання, не подавав особисто заяв та клопотань по справі, він мав право бути присутнім в судовому засіданні 03.06.2025 року, коли участь в справі брала його дочка ОСОБА_24 , проте відповідач не вжив жодних заходів щодо можливості поспілкуватися або побачитися з дитиною.

Також суд відхиляє доводи представника відповідача ОСОБА_5 , що тимчасова обмежена участь батька у спілкуванні з дитино та її виховані не пов`язана з винними та свідомими діями відповідача, спрямованими на фізичне дистанціювання та емоційне відсторонення від дитини, а обумовлена наявністю конфліктних відносин між батьками дитини та, як наслідок, перешкод у спілкуванні з дитиною з боку ОСОБА_15 , оскільки судом встановлено, що відповідач звертався до органу опіки та піклування Чернівецької міської ради з приводу перешкод у спілкуванні з дитиною лише 02.09.2021 року, а з того часу в подальшому не цікавився результатами розгляду даної заяви, а також представником відповідача та відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що мати дитини - ОСОБА_1 обмежувала участь відповідача у спілкуванні з дитиною та чинила йому перешкоди у можливості спілкування та виховання дитини, в тому числі з моменту відкриття провадження в даній справі.

Суд також враховує, що відповідач та його представник не надали жодного належного доказу, що відповідач має інтерес щодо участі у вихованні дочки, який не може бути повною мірою реалізований унаслідок проживання відповідача та дитини в різних населених пунктах, на значній відстані від дитини та створенням матір`ю дитини перешкод у спілкуванні батька з дитино.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В зв`язку з даними вимогами закону, суд відхиляє доказ відповідача у вигляді показань свідка ОСОБА_6 про наявність вказаних вище перешкод відповідачу у спілкуванні та вихованні дитини з боку матері дитини, оскільки факти вживання відповідних заходів щодо можливості брати участь у виховані дитини мали місце лише в 2021 році, а також такі факти мають підтверджуватися іншими засобами доказування - договором щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, рішеннями органів органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, рішення суду щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, тощо.

Судом не встановлено наявність обставин, які свідчать про істотну обмеженість активної участі батька в житті дитини, що спричинені об`єктивними причинами.

Суд вважає, що факт заперечення представником відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини.

Той факт, що відповідач жодного разу особисто не взяв участь в судових засідання, не повідомляв суд жодного разу про неможливість брати участь в судових засіданнях також вказує на підтвердження того, що відповідач не бажає спілкуватися з дочкою та брати участь у її вихованні, під час розгляду справи не демонстрував бажання змінити свою поведінку до виконання батьківських обов`язків, тобто остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Лише факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще, а позбавлення батьківських прав не тягне за собою невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу можливості спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 № 459/3411/18.

Суд вважає, що у цій справі склалися виняткові обставини, що виправдовують позбавлення відповідача батьківських прав із метою забезпечення найкращих інтересів дитини.

Враховуючи вказані вище обставини, суд вважає, що відсутні підстави для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і вважає, що в даному випадку позбавлення батьківських прав є виключною мірою та крайнім заходом впливу на відповідача.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування суд вирішує з урахуванням ставлення батьків до дітей.

При цьому суд при розгляді даної справи на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини - ОСОБА_3 , яка в категоричній формі виловила свою думку в судовому засіданні з приводу суті спору, а поведінка відповідача, навіть після відкриття провадження в даній справі, щодо виховання дитини не змінилася.

При цьому суд враховує, що законодавством передбачено можливість поновлення батьківських прав, зокрема відповідно до ч.1,4 ст. 169 СК України батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов ОСОБА_3 , поданий її законним представником ОСОБА_1 , до ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає, що з відповідача ОСОБА_4 слід стягнути на користь ОСОБА_1 1211 гривень 20 копійок судових витрат у вигляді судового збору.

На підставі ст. ст. 150, 164-166, 180-183, 191 СК України, керуючись ст. ст. ст. ст. 4,12,19,27,48,133, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 , поданий її законним представником ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки і піклування Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щодо його дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат у вигляді судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 04.06.2025 року.

Суддя: