Decision № 127776544, 02.06.2025, Ivanivskyi Raion Court of Odessa Oblast

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/242/25

Провадження № 2/499/255/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 червня 2025 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в селище Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа, згідно якої представник позивача просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість у розмірі 46171,44 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.04.2021 року між ТОВ "Служба Миттєвого Кредитування" та ОСОБА_1 укладено договір №2109430437855,за яким кредитодавець надав відповідачу кредит в сумі 3600,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Відповідно до п. 1.9 договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік. Згідно п.1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту.

На виконання умов договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 3600,00, що підтверджується листом ТОВ «ФК «Вей фор пей».

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

01.12.2021 року було укладено договір № 1-12 відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (далі - ТОВ «Вердикт капітал») права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2109430437855.

10.03.2023 року було укладено договір № 10-03/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2109430437855.

коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №2109430437855 від 04.04.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 44010,20 гривень, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 2600,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги становить 41410,20 гривень.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №2109430437855 від 04.04.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 63290,88 гривень, разом з тим, враховуючи принцип співмірності, розумності та пропорційності позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 46171,44 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 3600,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги становить 42571,44 грн. та вирішити питання розподілу судових витрат.

У справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Належним чином повідомлений у відповідності до ст. 128 ЦПК України, відповідач в судове засідання не з`явився, заяв та клопотань не надав, відзиву на позовну заяву не надіслав. Суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

На виконання положень ст.281 ЦПК України 02.06.2025 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, які наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню доданих правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 04.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір №2109430437855 (а.с. 23-25).

Відповідно до п. 1.1. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 3600,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору кредит надається на строк, зазначеній у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Згідно п. 1.3. договору орієнтовний строк кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтований строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів, який за угодою сторін підписано електронним підписом позичальника (D9).. П.1.4 договору визначено, що проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту.

Додатком №1 до кредитного договору відповідачем було підписано заяву-анкету (для отримання кредиту), із зазначенням всіх його умов (а.с.25 зв.)

Додатком №2 до договору № 2109430437855 від 04.04.2021 року встановлений графік платежів за договором про кредитним договором (а.с.26).

Відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, у якому зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та вартості кредиту для споживача та порядок повернення кредиту (а.с.27-29).

До матеріалі справи долучені правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (а.с.30-32).

На підставі укладеного між ТОВ ФК «Вей фор пей» та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ ФК «Вей фор пей» було здійснено наступний переказ коштів: номер карти НОМЕР_1 , номер договору згідно інформації від кредитора 2109430437855, в сумі 3600,00 грн. (а.с. 29).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2109430437855 від 04.04.2021 року, станом на 30.11.2021 року заборгованість ОСОБА_1 становить 29052,00 грн., яка складається з: 3600,00 грн. тіло кредиту; 25452,00 грн. заборгованість по відсотках (а.с. 33 зв.-35).

01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого, ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договорами про надання фінансових послуг, що укладалися між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 (а.с. 38-42).

Відповідно до реєстру боржників від 03.12.2021 року до договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2109430437855 від 04.04.2021 року на суму 29052,00 грн., (а.с. 43).

10.03.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до умов якого, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання фінансових послуг, що укладалися між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 , а саме договором №2109430437855 від 04.04.2021року (а.с. 44-51).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №2109430437855 від 04.04.2021 року станом на 15.02.2025 року становить 63290,00 гривень (а.с.37).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, а змістомст. 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зіст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що відповідач має зобов`язання за договором №2109430437855 04.04.2021 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладеним між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .

У відповідності дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1ст. 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовамист. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюютьсяЗаконом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. ч. 3, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Як передбачено ч. 1 ст. 12 Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

З огляду на викладене, факт підписання ОСОБА_1 електронних договорів шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, узгоджуються з вимогами ст. ст.6,627 ЦК Українита ст. ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, щостаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, зазначений договір недійсним не визнано.

В ч. 2ст. 639 ЦК Українивизначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Устатті 514 ЦК Українипередбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За частиною першоюстатті 513 ЦК Україниправочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1статті 1078 ЦК Українивстановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21 ).

Наявність у позивача Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту разом з усіма додатками, з урахуванням наданих договорів факторингу та реєстрів права вимоги, на переконання суду, за відсутності наданих відповідачем доказів протилежного, створює обґрунтовану презумпцію набуття позивачем прав вимоги за спірним договором.

Зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитних договорів. Інших підстав, що свідчили б про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено.

Згідно з ч.3 ст.12та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

ТОВ «Служба миттєвого кредитування» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, надавши їй, визначені договорами кредитні кошти, натомість відповідач ОСОБА_1 взяті на себе за договорами зобов`язання перед ТОВ «Служба миттєвого кредитування» не виконала, оскільки не вносила платежі, передбачені умовами кредитних договорів, та проценти за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача, утворилась заборгованість.

ТОВ "Коллект Центр" є новим кредитором за договором №2109430437855 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладеним 04.04.2021 року між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 . Відтак, у нього виникло право вимоги до відповідача.

З огляду на те, що відповідачем не надано іншого розрахунку заборгованості чи відомості про відсутність такої, суд, приймає вказаний розрахунок позивача, як належний та допустимий доказ.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Згідно зст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Згідно з ч.ч.1,2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору № 02-09/2024 про надання правової допомоги від 02.09.2024 року, копію тарифів на послуги адвоката, витяг з акту № 6 про надання юридичної допомоги від 3101.2025 року (а.с. 12-20).

Так, вартість послуги за надання усної консультації з вивченням документів складає 3000,00 грн., складання позовної заяви 2 год. становить 6000,00 грн.

Відповідност. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог, враховуючи повне задоволення заявлених вимог з від подача слід стягнути сплачений судовий збір на суму 2422,40 гривень та витрат на правничу допомогу в розмірі 9000,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.525,526,612,1050 ЦК України, ст.ст.258 - 260,263265,280,282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (вул. Мечнікова 3, офіс 306, м. Київ, код ЄДРПОУ 44276926) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )про стягнення заборгованості за договором -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором №2109430437855 від 04.04.2021 року у розмірі46171,44 грн. (сорок шість тисяч сто сімдесят одна гривня 44 коп.), яка складається з:

заборгованість за тілом кредиту 3600,00 грн.

заборгованість за відсотками 42571,44 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та понесені витрати на правову допомогу у розмірі9000,00 грн. (дев`ять тисяч гривень 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ