Decision № 127100922, 10.04.2025, Berezhanskyi Raion Court of Ternopil Oblast

Справа № 2/593/25/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Бережанський районний суд Тернопільської області

"10" квітня 2025 р.

у складі: головуючої судді: Німко Н.П.

при секретарях судового засідання: Олексів О.Б., Ольшанській Н.Р.

із участю:

представників позивача Морозової В.В.,

представників відповідачки ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся в суд із позовом до відповідачки ОСОБА_3 із вимогами: стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2108026799095 від 21.03.2021 року у розмірі 34809, 00 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 21 березня 2021 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_3 уклали договір про надання фінансових послуг №2108026799095 «Стандартний» ( далі кредитний договір). Згідно п.1.1 договору, товариство, як позичальник зобов`язалося надати відповідачці, як позичальниці кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4100 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4100 грн. У подальшому, 01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за згаданим кредитним договором. Згодом, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за згаданим кредитним договором. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Не виконуючи належним чином зобов`язання за договором, відповідач порушив зазначені норми законодавства та умови укладеного договору. Загальний розмір заборгованості по поверненню грошових коштів та сплаті процентів за користування кредитом, пені, комісії та інфляційних втрат, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості позову, становить 34 809,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 4100,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги - 30709,00 грн.; заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до умов договору - 0,00 грн. Окрім цього, зазначає, що попередня сума судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з пред`явленням даного позову та розгляду справи у суді становить 3028,00 грн., яка вираховується виходячи із розміру сплаченого позивачем судового збору за подання даного позову, а також 13000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Зважаючи на такі обставини, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права й просив стягнути заборгованість за згаданим кредитним договором, а також понесені судові витрати та витрати на правничу допомогу

У судовому засіданні представник позивача Морозова В.В. позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити. У подальшому подала заяву, у якій просила здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, заяв по суті справи не подала.

У судовому засіданні представники відповідачки адвокати Липський М.І. та Працевитий Г.О. підтримали поданий їх стороною відзив на позов, а також просили врахувати підстави, якими обґрунтована позиція сторони відповідачки.

У подальшому, представником сторони відповідачки подано заяву про розгляд справи за відсутності представника їх сторони; також зазначили, що доводи і заперечення проти заявлених позовних вимог, викладені у процесуальних документах та озвучені у судових засіданнях, їх стороною підтримано.

Отже, у відзиві на позов представник відповідачки просив відмовити у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за згаданим кредитним договором у розмірі 34809, 00 грн.; також викладено вимогу про стягнення із позивача на користь відповідачки витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. за написання відзиву на позовну заяву. Представник відповідача вважає безпідставним та незаконним нарахування відповідачці заборгованості за згаданим кредитним договором у розмірі 34 809,00 грн., яка, як зазначено позивачем, складається із заборгованості відповідачки за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 4 100,00 грн. та заборгованості за процентами на дату відступлення прав вимоги 30709,00 грн. Як зазначає представник відповідачки, за умовами згаданого кредитного договору, встановлено розмір тіла кредиту 4 100,00 грн., строк кредитування - 16 днів з дати оримання кредиту. Відповідно до розрахунку заборгованості згаданого кредитного договору, наданого позивачем: 16-й день «05.04.2021», борг складає 5 412,00 грн., що відповідає Додатку №1 до кредитного договору, у якому зазначено про зобов`язання повернути кредит у розмірі 4 100,00 грн. та сплатити проценти у розмірі 1 312,00 грн. Строк Договору - 16 календарних днів. Відповідно до вказаного вище розрахунку заборгованості - загальна сума боргу станом на 05.04.2021 р. є 5 412,00 грн. Також вважає, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом; в анкеті визначений орієнтовний строк повернення кредиту 16-ть днів з моменту отримання кредиту, нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на день з моменту отримання кредиту, тоді як зміст пункту 1.4. вказує на те, що нарахування процентів є саме відповідальністю позикодавця за неповернення кредиту (неправомірне користування коштами), хоча одночасно передбачено продовження строку кредитування до невизначеної дати. Також, сторона відповідачки вважає несправедливим заявлений розмір процентів, посилаючись на ч.1, ч.2 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» - 30 709,00 грн., що нараховувались з 21.03.2021 р. по 30.11.2021 р. Така позиція мотивована тим, що такі відсотки нараховані понад строк кредитування, визначений кредитним договором, оскільки кредитодавець має право на нарахування відсотків за користування кредитом тільки в межах вказаних 16-ти днів та відповідно до п. 1.3.а Договору, а саме: 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 13 000,00 грн., сторона відповідача вважає вказану суму витрат завищеною, оскільки справа не є складною, шаблонною, справа розглядається в спрощеному позовному провадженні, позовна заява не містить деталізації обставин та вимог, відповідно вартість такої роботи, оцінена у 13 000,00 грн.

Позивачем не доведено, що сплата була проведена саме по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , адже платіжна інструкція №0406030000 від 10.01.2024 р. містить інформацію тільки про суму сплати 51000,00 грн., однак в призначенні платежу не вказано за ведення якої справи здійснено такий платіж, про стягнення якої заборгованості і за якими саме договорами та щодо яких боржників. У призначенні платежу є відомості лише щодо договору №02-01/2023, який відсутній у матеріалах справи.

Із посиланням на такі обставини, представник відповідачки просив відмовити і у стягненні з відповідачки на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Заслухавши представників сторін, взявши до уваги подані заяви по суті справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню у цілому, як і стягнення з відповідачки на користь сторони позивача понесених судових витрат, а понесені стороною відподповідача витрати на правову допомогу підляють до задоволення у повному обсязі, виходячи з таких підстав.

Приписамист.6 ЦК Українивстановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно дост. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно дост. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.2ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно положеньст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено таке:

Між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_3 21 березня 2021 року укладено Договір про надання фінансових послуг №2108026799095 «Стандартний».

На виконання умов укладеного договору, первинним позичальником відповідачці перераховано грошові кошти у розмірі 4100,00 грн., що доводиться довідкою щодо підтвердження переказу грошових коштів від 04.12.2023 року.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором №2108026799095 від 21.03.2021 року, наданий позивачем, як додаток до позовної заяви, містить інформацію про те, що відповідачка ОСОБА_3 станом на 30.11.2021 року має заборгованість за вказаним договором у розмірі 34809,00 грн, з яких: тіло кредиту 4100,00 грн, відсотки - 30709, 00 грн.

У подальшому, між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 01 грудня 2021 року укладено Договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг №2108026799095 від 21.03.2021 року.

Згідно п.2.1 вказаного договору Клієнт Первісний Кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 60168947,00 грн., а Фактор зобов`язується, здійснивши фінансування, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належать Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і Боржниками.

Сторони домовились, що розмір фінансування за Реєстром Боржників складає 5535543,12 грн. (п.7.1 Договору факторингу).

Як вбачається із платіжного доручення №3076000018 від 03 грудня 2021 року, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» сплатило ТОВ «Служба миттєвого кредитування» суму 5535543, 12 грн., відтак набуло право грошової вимоги до позичальників ТОВ «Служба миттєвого кредитування», зокрема і до відповідачки ОСОБА_3 за Договором про надання фінансових послуг №2108026799095 від 21.03.2021 року.

Щодо договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року, згідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», в тому числі за Договором про надання фінансових послуг №2108026799095 від 21.03.2021 року, що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_3 , суд зазначає таке.

Відповідно до положень статей512,514 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина першастатті 1077 ЦК України).

Згідно ізстаттею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК Українивизначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Висновок щодо розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, в якій Суд зазначив, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги.Цивільний кодекс Українипередбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третястатті 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першоюстатті 1084 ЦК Україниякщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першоїстатті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені устатті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

При цьому Суд резюмував, що факторинг є правочином, який характеризується тим, що:

а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнтфізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, факторбанк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржникнабувач послуг чи товарів за первинним договором);

б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги);

в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника;

г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату;

д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо;

е) вимоги до форми такого договору визначені устатті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Судом встановлено, що 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», в тому числі за Договором про надання фінансових послуг №2108026799095 від 21.03.2021 року, що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_3 .

Разом з тим, суду не надані докази на підтвердження здійснення оплати за вищевказаним договором факторингу на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором.

Таким чином, позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не надало суду доказів переходу права вимоги за цим позовом від попереднього до нового кредитора (тобто до позивача у цій справі).

Відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення (факторингу) на час або після його укладення, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Виходячи із вищевстановлених обставин, суд дійшов висновку, що у цій справі відсутні правові підстави для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до відповідачки ОСОБА_3 про стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

У відповідності до статтей12,81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини другоїстатті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другоїстатті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною першоїстатті 133 ЦПК Українивстановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частини першоїстатті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно достатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною третьоюстатті 141 ЦПК Українивстановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно частиною 4-5статті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шостастатті 137 ЦПК України).

Щодо вимоги сторони відповідачки про стягнення з позивача на її користь понесених судових витрат, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що між відповідачкою ОСОБА_3 та адвокатським бюро «ЮРКОНСАЛТ Геннадія Працевитого» укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно до п. 1 Додаткового договору до договору про надання правової допомоги від 03.04.2024 р., адвокату доручено здійснення представництва та захист інтересів клієнта у справі №593/197/24, складання відзиву у справі. Пунктом 2 такого додаткового договору визначено орієнтовну вартість послуг: складання відзиву на позовну заяву, на яку буде зменшено суму заборгованості за кредитним договором.

У зв`язку із наданням адвокатом клієнту правової допомоги, між сторонами були підписані відповідні акти надання правової допомоги, та виставлені рахунки на їх оплату у наступних розмірах: 03 квітня 2024 року - 5000,00 грн, складання відзиву.

У відзиві на позов адвокат Працевитий Г.О., який діє в інтересах ОСОБА_3 , просив стягнути з позивача 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Позивач не подав заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьоїстатті 141 ЦПК Україниможна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат:

1) їх дійсність;

2) необхідність;

3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін доЦПК Українизаконодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українизагальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає, що на користь відповідача підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2,4,12,13, 81,89,128,141,223, 229, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст.6, 205, 207, 526, 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1050, 1052, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до відповідачки ОСОБА_3 про стягнення із відповідачки на користь позивача виниклу станом на 25 січня 2024 року заборгованість за кредитним договором № 2108026799095 від 21 березня 2021 року у розмірі 34809 (тридцять чотири тисячі вісімсот дев`ять) гривень 00 коп., з якої заборгованість за тілом кредиту 4100 (чотири тисячі сто) гривень 00 коп; заборгованість за процентами 30709 (тридцять тисяч сімсот дев`ять) гривень 00 коп.

Відмовити позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у стягненні на його користь із відповідачки ОСОБА_3 витрат на сплату судового збору розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп та витрат на правову допомогу у розмірі 13000 (тринадцять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути із позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь відповідачки ОСОБА_3 понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Відомості про сторін у справі:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», вул.Мечнікова, 3/офіс 306, м.Київ, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

У відповідності до ч.6 ст.259 ЦПК України, повний текст рішення суду виготовлено 18 квітня 2025 року

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області Н.П.Німко