Decision № 126905811, 25.04.2025, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2025 Справа № 914/423/25

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд», місто Львів

до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1

про стягнення 25 018,38 грн.

Без виклику сторін.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення 25 018,38 грн основного боргу.

Ухвалою від 24.02.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали суду від 24.02.2025 про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, була доставлена відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» 26.02.2025 о 08:02 год., що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа наявною в матеріалах справи.

Оскільки суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.

05.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 05.03.2025 (вх.№5786/25), з доказами надіслання 05.03.2025 вказаного відзиву з додатками на адресу позивача.

17.03.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву за вих.№ 10/03-01 від 10.03.2025 (вх.№6440/25), з доказами надіслання 10.03.2025 вказаної відповіді на відзив на адресу відповідача.

Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, зобов`язань з оплати вартості поставленої у грудні 2024 електроенергії за договором №336-24 про постачання електричної енергії від 25.11.2024.

Позивач стверджує, що ним у період з листопада по грудень 2024 здійснено постачання електричної енергії відповідачув кількості 43183 кВт/год, на загальну суму 339 418,38 грн. Відповідач незважаючи на відсутність коштів по договору спожив електричну енергію в більшому обсязі ніж це було передбачено договором №336-24 про постачання електричної енергії від 25.11.2024.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати за поставлену у період з листопада по грудень 2024 (включно) електричну енергію повністю не розрахувався, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви, існує заборгованість у розмірі 25 018,38 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 25 018,38 грн основного боргу за спожиту електричну енергію в грудні 2024.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву б/н від 05.03.2025 (вх.№5786/25 від 05.03.2025).

Зокрема зазначив, що відповідно до п.п. 5.1 загальна сума договору (загальна вартість товару за цим договором) становить 314400,00 грн, утому числі ПДВ 52400,00 грн. Відповідно до додатку 1 до договору прогноз не споживання електричної енергії помісяцях 2024 р. кВт/год. становить: листопад 5000, грудень 35000, усього 40000кВт/год.

Відповідач стверджує, що на адресу відповідача надійшли акти приймання-передачі електричної енергії: №РН-0005833 за листопад 2024 на суму 36 328,92 грн (у кількості 4622 кВт/год); №РН-0005836 за грудень 2024 на суму 278 071,08 грн (у кількості 35378кВт/год), які були повністю оплачені.

Актами приймання-передачі електричної енергії підтверджено, що сторонами договірні зобов`язання виконано у повному обсязі: 4622+35378=40000 кВт/год; 36328,92грн+278071,08грн=314400,00грн з ПДВ, усі бюджетні призначення та виділені на такі потреби асигнування Центру на 2024 рік використані у повному обсязі, грошова заборгованість за договором №336-24 від 25.11.2024 відсутня, усі взаєморозрахунки між сторонами здійснено відповідно доумов договору.

Відповідач стверджує, що позивач не вживав заходів щодо обмеження (припинення) електропостачання, як передбачено розділом 7 договору відповідно до якого постачальник має право: отримувати від споживача плату за поставлену електричнуенергію; ініціювати припинення постачання електричної енергії споживачу упорядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством;безперешкодного доступу до розрахункових засобів вимірювальної технікиспоживача для перевірки показів щодо фактично використаних споживачем обсягівелектричної енергії.

Зокрема, зазначив, що долучені позивачем акти приймання-передачі електричної енергії не підписані сторонами, вважає неналежними доказами у справі. Акт звірки взаєморозрахунків з 01.01.2024 по 12.02.2025 також не підписаний сторонами та не відповідає договірним зобов`язанням визначеними у договорі в частині постачання електроенергії відповідно до умов договору, оскільки п.п. 13.1.договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2024 (включно), відповідно, такий також не може вважатися належним та допустимим доказом.

Відповідач покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до Положення про Центр, затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 26.05.2021 року № 38-од - є неприбутковим, бюджетним, клінічним лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, заснованим на державній формі власності органом забезпечення Державної прикордонної служби України (стаття 6 Закону України «Про державну прикордонну службу України»). Фінансування центру здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законодавством. Центр є розпорядником бюджетних коштів третього рівня, головним розпорядником бюджетних коштів яких є Міністерство внутрішніх справ України, у свою чергу Адміністрація Держприкордонслужби є розпорядником бюджетних коштів другого рівня.

Відповідно до частини дванадцятої статті 23 Бюджетного кодексу України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Центру затверджені кошторисні призначення на 2025 рік, якими не передбачено здійснення видатків за 2024 бюджетний рік, що не взяті на облік органами Державної казначейської служби України та не обліковані, як кредиторська заборгованість, проведення таких видатків у поточному бюджетному періоді є порушенням бюджетного законодавства України.

З огляду на вказане, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

25.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд (EIC-код 56Х9300001150501), в особі директора Жука Р.Є., який діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), в особі Литвина Б.А., що діє на підставі Положення та наданих прав за посадою (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - споживач) укладено договір № 336-24 про постачання електричної енергії (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору - цей договір укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням порядку та умов установлених Законами України «Про публічні закупівлі», «Про ринок електричної енергії», «Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - особливості), «Правилами роздрібного ринку електричної енергії», затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики такомунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері публічних закупівель та функціонування ринку електричної енергії.

Згідно з пунктами 2.1.-2.3. договору постачальник зобов`язується постачати електричну енергію споживачу, а споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Найменування предмета закупівлі за цим договором відповідно до коду національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» 09310000-5 «Електрична енергія» (далі - товар). Товаром за цим договором є електрична енергія, а також послуги, пов`язані з її постачанням споживачу, вартість яких не перевищує вартості самого товару, в тому числі послуги з передачі електричної енергії та послуги з постачання електричної енергії споживачу із дотриманням якості послуги з електропостачання.

Відповідно до пункту 2.4. договору сторони погодили, що передачу електричної енергії, що постачається споживачу за цим договором, здійснює оператор системи передачі, відповідно до договору, що укладено із постачальником, відповідно до Кодексу системи передачі та ПРРЕЕ (частина 3 статті 72 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з п. 3.1 та п. 3.2. договору строк (термін) поставки (передачі) товару: з 27 листопада 2024 року по 31 грудня 2024 року. Місце поставки (передачі) товару об`єкти споживача, перелік яких наведено у додатку 1.

Відповідно до пункту 3.3. договору обсяг закупівлі електричної енергії за цим договором становить 40 000 кВт/год.

Згідно з п. 5.1 договору загальна сума договору (загальна вартість товару за цим договором) становить 314 400,00 грн, у тому числі ПДВ 52400,00 грн.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2. договору розрахунковим періодом вважається календарний місяць. Розрахунки між споживачем та постачальником за обсяг спожитої електричної енергії здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку впорядку, передбаченому «Кодексом комерційного обліку електричної енергії».

Згідно з п. 5.4та п. 5.5. договору порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії здійснюється адміністратором комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», «Кодексу комерційного обліку електричної енергії», ПРРЕЕ та «Правил ринку». Після закінчення розрахункового періоду, товар, спожитий споживачем у відповідному розрахунковому періоді, вважається таким, що переданий у власність споживача, в обсязі, який визначений адміністратором комерційного обліку та вказаний увідповідному рахунку/акті приймання-передавання товару.

Відповідно до пунктів 5.6 та 5.7. договору сторони погодили, що оплата за спожиту електричну енергію у відповідному розрахунковому періоді здійснюється на підставі рахунку/акта приймання-передавання товару. Рахунки за товар/акти приймання-передавання товару формуються постачальником та надаються споживачу до 10 числа (включно) місяця, наступного зарозрахунковим, в електронній формі через особистий кабінет або електронною поштою та вважаються такими, що отримані споживачем не пізніше 10 числа (включно) місяця наступного за розрахунковим періодом.

Згідно з пунктом 5.9 договору оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Відповідно до пункту 6.2.1. та пункту 6.2.8. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору; щомісячно до 10 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим отримувати рахунки за поставлену електричну енергію/акти приймання-передавання, в електронній формі через особистий кабінет або електронною поштою.

Пунктом 13.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту- підписання та діє до 31.12.2024 року (включно), а в частині виконання фінансових зобов`язань сторонами - до повного їх виконання.

Як вбачається з додатку №1 до договору сторони погодили перелік об`єктів споживача за якими здійснюється постачання електричної енергії, а саме: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 107 (EIC-код 62Z 62Z523891646498) - оператор системи розподілу - ПрАТ «Львівобленерго»; 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 107 (EIC-код 62Z0434965715653) - оператор системи розподілу - ПрАТ «Львівобленерго», а також погодили прогнозне споживання електричної енергії по місяцях 2024, а саме: листопад 5 000 кВт/год, грудень 35 000 кВт/год, всього 40 000 кВт/год.

У пункті 4 додатку №2 до договору сторони погодили визначення ціни за одиницю товару при виникненні необхідності провести оплату за електричну енергію за грудень місяць до завершення бюджетного року. У разі, якщо у споживача виникає необхідність провести оплату за електричну енергію загрудень місяць до завершення бюджетного року, споживач має право не раніше 20 грудня звернутися до постачальника із заявою про надання постачальником рахунку для оплати очікуваного обсягу у грудні місяці, подавши постачальнику інформацію про такий очікуваний обсяг. Якщо фактичні дані комерційного обліку за грудень перевищують очікувані дані, надані споживачем - споживач повинен протягом 5 днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь постачальника. Якщо споживачем здійснена переплата за очікуваними даними, наданими споживачем. Постачальник повинен протягом 3 робочих днів з дня отримання заяви про повернення коштів повернути Споживачу надлишок коштів.

Позивач стверджує, що ним у період з листопада по грудень 2024 поставлено відповідачу електричну енергію в кількості 43 183 кВт/год на загальну суму 339 418,38 грн.

В матеріалах справи містяться Акти приймання-передачі електричної енергії в кількості 40 000 кВт/год на загальну суму 314 400,00 грн, а саме:

- № РН-0005833 від 10.12.2024 про передачу відповідачу електричної енергії в кількості 4 622 кВт/год на суму 36 328,92грн (за листопад 2024);

- № РН-0005836 від 12.12.2024 про передачу відповідачу електричної енергії в кількості 35 378 кВт/год на суму 278071,08 грн (за грудень 2024), які підписані та скріплені уповноваженими представниками сторін у справі.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву, не заперечив проти укладеного між сторонами договору № 336-24 про постачання електричної енергіїв листопаді-грудні 2024 електричну енергію в кількості 40 000 кВт/год на загальну суму 314 400,00 грн.

Відповідач частково розрахувався за поставлену йому в листопаді-грудні 2024 електричну енергію в кількості 40 000 кВт/годна загальну суму 314 400,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями:

- №2264 від 13.12.2024 на суму 278071,08 грн;

- №2265 від 13.12.2024 на суму 36 328,92 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не зважаючи на відсутність коштів по договору спожив у грудні 2024 електричну енергіюу більшому обсязі ніж це було передбачено договором № 336-24 від 25.11.2024, а саме на 3 183 кВт/год на суму 25 018,38 грн.

В матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі електричної енергії № РН-0006523 про передачу відповідачу електричної енергії вкількості 3 183 кВт/год на суму 25 018,38 грн (за грудень 2024), який не підписаний відповідачем.

Для підтвердження фактичного споживання відповідачем електричної енергії у грудні 2024, позивач долучив до матеріалів справи звіт (реєстр) щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів ТзОВ «Газенерго-Трейд», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПрАТ «Львівобленерго» за спірний період грудень 2024: EIC-код 62Z 62Z523891646498та EIC-код 62Z0434965715653 в об`ємі 38 586 кВт/год.

Однак, фактично спожита електрична енергіяза грудень 2024 відповідачем повністю не оплачена, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 25 018,38 грн.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов`язань з повної оплати за спожиту електричну енергію в добровільному порядку, позивач для відновлення порушених прав звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути заборгованість за фактично спожиту електричну енергію в грудні 2024 в сумі 25 018,38 грн.

Висновки суду.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір № 336-24 про постачання електричної енергії від 25.11.2024.

Відповідно до пункту 1.1. договору - цей договір укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням порядку та умов установлених Законами України «Про публічні закупівлі», «Про ринок електричної енергії», «Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану вУкраїні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - особливості), «Правилами роздрібного ринку електричної енергії», затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері публічних закупівель та функціонування ринку електричної енергії.

Відносини сторін регулюються спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії (в подальшому - ПРРЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.03.2018 №312, яка набрала чинності 19.04.2018, затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ).

Згідно з пунктом 26 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричноїенергії» електрична енергія е товаром та призначена для купівлі-продажу.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку (частина шоста статті 56 Закону).

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Позивач є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії,виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно з постановою НКРЕКП №805 від 26.07.2022.

Згідно частини 4 статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу однимелектропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється завільними цінами (частина друга статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Пунктом 1.2.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником напідставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергіїспоживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до пункту 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надається учасником роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційно обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Відповідно до пункту 4.12 «Правил роздрібного ринку електричної енергії» розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Оператор системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго» надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупності споживачів, які входять до групи постачальника (позивача), які входять в балансуючу групу постачальника згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачівта їх точок вимірювання. Реєстр ведеться Оператором системи в електронному вигляді.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Положеннями частини першої статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 4 додатку №2 до договору сторони погодили визначення ціни за одиницю товару при виникненні необхідності провести оплату за електричну енергію за грудень місяць до завершення бюджетного року. У разі, якщо у споживача виникає необхідність провести оплату за електричну енергію загрудень місяць до завершення бюджетного року, споживач має право не раніше 20 грудня звернутися до постачальника із заявою про надання постачальником рахунку для оплати очікуваного обсягу у грудні місяці, подавши постачальнику інформацію про такий очікуваний обсяг. Якщо фактичні дані комерційного обліку за грудень перевищують очікувані дані, надані споживачем - споживач повинен протягом 5 днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь постачальника. Якщо споживачем здійснена переплата за очікуваними даними, наданими споживачем. Постачальник повинен протягом 3 робочих днів з дня отримання заяви про повернення коштів поверну ти Споживачу надлишок коштів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач незважаючи на відсутність коштів по договору спожив у грудні 2024 електричну енергію у більшому обсязі ніж це було передбачено договором № 336-24 від 25.11.2024, а саме на 3 183 кВт/год на суму 25 018,38 грн.

Фактичне споживання відповідачем електричної енергії у грудні 2024, підтверджується наявним в матеріалах справи звітом (реєстр) щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів ТзОВ «Газенерго-Трейд», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПрАТ «Львівобленерго» за спірний період грудень 2024: EIC-код 62Z 62Z523891646498та EIC-код 62Z0434965715653 в об`ємі 38 586 кВт/год.

Однак, відповідач за фактично спожиту електричну енергію у грудні 2024 оплату не провів, внаслідок чого як станом на дату подання позову так і станом на дату ухвалення рішення у відповідача існує заборгованість в сумі 25 018,38 грн.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 25 018,38 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача наведених у відзиві, суд зазначає наступне.

Заперечення відповідачем позовних вимог не спростовують підстав позову, адже факт споживання відповідачем електричної енергії у грудні 2024, підтверджується наявним в матеріалах справи звітом (реєстр) щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів ТзОВ «Газенерго-Трейд», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПрАТ «Львівобленерго» за спірний період грудень 2024: EIC-код 62Z 62Z523891646498та EIC-код 62Z0434965715653 в об`ємі 38 586 кВт/год.

Зважаючи на положення пункту 4 додатку №2 до договору, відповідач споживши електричну енергію, більше очікуваного обсягу, має її оплатити.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стосовно заперечень відповідача що позивач не вживав заходів щодо обмеження (припинення) електропостачання, як передбачено розділом 7 договору, суд зазначає, що згідно п.7.1. договору ініціювання припинення постачання електричної енергії споживачу є правом постачальника, а не його обов`язком, а відтак доводи відповідача про обов`язок припинити постачання через борг відповідача безпідставні.

Крім того, така позиція відповідача іде у розріз з його доводами про відсутність зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії, що є порушенням доктрини про недопустимість суперечливої поведінки, а тому не береться до уваги судом.

Стосовно твердження відповідача про те, що Львівський військово-медичний клінічний центр Державної прикордонної служби України є неприбутковим, бюджетним, клінічним лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, заснованим на державній формі власності органом забезпечення Державної прикордонної служби України.Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Центру затверджені кошторисні призначення на 2025 рік, якими не передбачено здійснення видатків за 2024 бюджетний рік, що не взяті на облік органними Державної казначейської служби України та не обліковані, як кредиторська заборгованість, проведення таких видатків у поточному бюджетному періоді є порушенням бюджетного законодавства України, суд зазначає наступне.

Відсутність реєстрації бюджетних зобов`язань Львівського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України не може бути підставою для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною 4 статті 48 Бюджетного кодексу України визначено, що розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, визнається порушенням бюджетного законодавства.

Отже, законом передбачено, що погашення зобов`язання за рахунок бюджету здійснюється виключно в межах бюджетних асигнувань за наявності відповідного бюджетного призначення, наданого розпорядником бюджетних коштів. У разі, якщо зобов`язання взято без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), бюджетна заборгованість не утворюється.

Однак, Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають виключно у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Бюджетного кодексу України).

Спеціальні норми вказаного Кодексу не регулюють господарські відносини, які виникають між юридичними особами (у тому числі, за участю органу державної влади або органу місцевого самоврядування) при укладенні господарських договорів та їх виконанні.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В свою чергу, бюджетним зобов`язанням є будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (пункт 7 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).

Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, який затверджено на виконання частини 7 статті 48 Бюджетного кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за №419/20732, також визначає, що бюджетним фінансовим зобов`язанням є зобов`язання розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, тобто - бюджетна кредиторська заборгованість та/або попередня оплата, яка передбачена законодавством; зобов`язанням є будь-яке розміщення замовлення, укладення договору чи виконання інших аналогічних операцій, здійснене розпорядником або одержувачем бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з порушенням норм, установлених Бюджетним кодексом України, законом України про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет, в частині перевищення повноважень.

Таким чином, чинне законодавство розрізняє поняття «бюджетне зобов`язання» та «господарське зобов`язання», які відповідач безпідставно ототожнює.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Цивільного кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року, у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 року зазначено, що відсутність бюджетного фінансування не є виправданням за бездіяльність, а тому ним зроблений висновок, що такий випадок є порушення пункту 1 Першого протоколу.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Отже, заперечення наведені відповідачем у відзиві не спростовують позовних вимог.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №4511 від 13.02.2025.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» (79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 86-В, квартира 1; ідентифікаційний код юридичної особи 42827548) 25 018,38 грн основного боргу за фактично спожиту у грудні 2024 електричну енергію та 3 028,00 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Суддя Сухович Ю.О.