Decision № 126705437, 14.04.2025, Zborivskyi Raion Court of Ternopil Oblast

Єдиний унікальний номер 599/352/25

Номер провадження 2/599/160/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2025 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Чорної В. Г., за участю секретаря судового засідання Грицай О.П., представника позивача Дяків О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Зборові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грошик" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

виклад позицій позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грошик" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26090.16грн нарахованої та невиплаченої по заробітній платі. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 01 травня 2023 року він прийнятий на роботу на посаду охоронця в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Грошик», однак з серпня 2024 року відповідач почав затримувати виплату заробітної плати. З серпня 2024 року виконував свої трудові обов`язки, однак, заробітної плати не отримував. 01 серпня 2024 року отримав останній платіж по заробітній платі в розмірі 7701.53 грн за попередні місяці, у зв`язку із цим у листопаді 2024 року вирішив звільнитися. 13 листопада 2024 року, позивач звільнений за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. Під час видачі йому трудової книжки, відповідачем не було надано розрахункові листи, які б містили відомості про заборгованість по заробітній платі та не виплачено заробітну плату за серпень, вересень, жовтень, та 13 днів листопада 2024 року. Тому позивач звернувся до суду із даним позовом для можливості захисту свого права на отримання сум заборгованої заробітної плати. Згідно відомостей, які містяться у довідці ОК-5 заробітна плата за вересень становить 9020.00 грн, за жовтень - 9132.75 грн та 7936.41 грн за 13 днів листопада. Так як, відповідач тривалий час не виплачує позивачу заборгованість по заробітній платі, тому він просить з відповідача стягнути середньомісячний заробіток за час затримки її виплати. За основу взяв відомості із довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5, зокрема, заробітну плату за два місяці, що передували моменту звільнення: за вересень - жовтень 2024 року. При цьому, середньомісячна заробітна плата становить: (9020,00+9132,75)/2=9076,38 грн Враховуючи вище розраховану середньомісячну заробітну плату, яка в даному випадку становить 9076,38 грн, розмір середнього заробітку за час затримки на момент звернення до суду становить (3 місяці і 23 дні): (9076,38 грн *3 міс) + (23*412, 56) = 36718,02 грн. Звернув увагу суду, що дану суму слід розраховувати та пов`язувати з моментом винесення судового рішення, адже ця сума залежить від часу затримки, водночас не може перевищувати 6 місяців. Отже, зважаючи на вищевказані доводи та розрахунки, зважаючи, що відповідачем не надано жодної інформації вважаю, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 26089,16 грн. нарахованої та невиплаченої по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до моменту винесення рішення без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.

Заяви, клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 07 березня 2025 року відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження.

Представник позивача в суді підтримала позовні вимоги з підстав викладених в позовній заві просила стягнути на користь позивача ОСОБА_1 із відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Грошик» 26089,16 грн - заборгованість по заробітній платі, яка нарахована та невиплачена, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до моменту винесення рішення без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю " Грошик", будучи належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання, повторно, до суду не з`явився, не повідомивши про причини неявки, заяв про відкладення судового розгляду чи про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позовну заяву до суду не подав.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи в порядку статті 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Встановлені судом обставини. Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду.

Дослідивши та оцінивши зібрані докази у справі, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 з 01 травня 2023 року по 13 листопада 2024 року працював охоронцем в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Грошик»», що підтверджується записами 25 та 26 трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 .

Із серпня 2024 року відповідач не виплачує заробітну плату позивачу, розмір якої підтверджується індивідуальними відомостями на особу ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України форми ОК-5.

Правові засадиі гарантіїздійснення громадяниУкраїни праварозпоряджатися своїми здібностями продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законівпро працю (відповідно до преамбули цього Кодексу).

Приписами встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законівпро працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, відповідно до частини 1статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, котру власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно із статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95, ухваленої Генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30.06.1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Рішенням від 15.10.2013 року, у справі №1-13/2013 Конституційний Суд України встановив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, котрі регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекту наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівникам здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст.21Закону України«Про оплатупраці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1ст.24Закону України«Про оплатупраці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 2 ст.233КЗпП України в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Нормами статті 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Ураховуючи, що не проведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у мене наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати заборгованості по заробітній платі на підставі статті 117 КЗпП України.

Порядок визначення суми середнього заробітку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок), абзацом 3 п. 2 якого передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Постанови № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Проаналізувавши зміст частини 2 статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Таким чином, судом встановлено, що всупереч вимогам ст.115КЗпП України станом на день розгляду справи нарахована за вересень, жовтень та 13 днів листопада 2024 року заробітна плата позивачу не виплачена.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.»

Позивач просить стягнути заробітну плату за два місяці, що передували моменту звільнення, а саме за вересень-жовтень 2024 року.

Із врахуванням Постанови КМУ №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», середньоденний заробіток позивача слід розраховувати наступним чином. Вихідні дані : 9020,00 грн нарахована заробітна плата за вересень 2024 року (21 робочий день) 9132,75 грн нарахована заробітна плата за жовтень 2024 року (23 робочих днів). Отже, середньоденний заробіток становить: (9020,00+9132,75)/(21+23)= 412,56 грн.

При цьому середньомісячна заробітна плата становить: (9020,00+9132,75)/2=9076,38 грн. Враховуючи вище розраховану середньомісячну заробітну плату, яка в даному випадку становить 9076,38 грн, розмір середнього заробітку за час затримки на момент звернення до суду становить 5 місяців: 9076,38 грн х 5 = 45381,90 грн.

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалася позивачі, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 6 ст.141ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, як позивача на підставі п. 1 ч. 1ст.5Закону України«Про судовийзбір» під час розгляду даної категорії справи звільнено від сплати судового збору то суд вважає, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судового збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.10,12,13,81,131,263-265,280,282,284-285 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грошик", код ЄДРПОУ: 44242279, юридична адреса: вул.Бродівська,3, с. Залізці, Тернопільський район, Тернопільська область на користь ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 нараховану та не виплачену заборгованість по заробітній платі 26089.16 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до моменту винесення рішення без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню в сумі 45381,90 грн.

Суми, що підлягають стягненню, без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грошик", код ЄДРПОУ: 44242279, юридична адреса: вул.Бродівська,3, селище Залізці, Тернопільський район, Тернопільська область в користь держави судовий збір в сумі 1211.20 грн.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Відповідачу, який не з`явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повний текст рішення складено 17 квітня 2025 року.

Суддя Зборівського

Районного суду Чорна В.Г.