Court ruling № 126238893, 01.04.2025, Volodarskyi Raion Court of Kyiv Oblast

Справа № 364/168/25

Провадження № 2/364/154/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2025 , Володарський районний суд Київської області, у складі:

головуючої судді Моргун Г. Л.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальність «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 35234236, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79018, № тел. 80322989368, 80322989363, е-пошта: legal@kredyt-kapital.com.ua, щодо наявності електронного кабінету інформація не зазначена)

представниця позивача Мих Вікторія Олегівна (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: проспект Голосіївський, 132, оф. 22, м. Київ, 03127, е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , № тел. НОМЕР_2 , щодо наявності електронного кабінету інформація не зазначена)

до

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_4 , електронний кабінет відсутній)

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

27.02.2025 до Володарського районного суду Київської області в системі «Електронний суд» надійшов зазначений позов, в якому представник позивача посилаючись на обставини викладені у позові та на ст. ст. 514, 516, 525, 530, 553, 554, 1046, 1048, 1049 ЦК України, ст. ст. 4, 19, 20, 27, 28, 175-177, 184, 187, 279, 280 ЦПК України, просить суд:

-стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 9531909 від 09.11.2023 у розмірі 53637,85 грн, на користь ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»;

-стягнути з відповідачки суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

04.03.2025 судом відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату та час розгляду справи без їх виклику в судове засідання, на 01.04.2025. Одночасно суд зобов`язав позивача надати до канцелярії суду не пізніше ніж за три дні до часу розгляду справи оригінали документів, які містяться у кредитній справі відповідачки ОСОБА_1 (електронні докази, що відповідають вимогам чинного законодавства), а саме: оригінал кредитного договору; оригінал договору факторингу за кредитними зобов`язаннями щодо яких позивач звернувся до суду, реєстр боржників; матеріали щодо поточної роботи з клієнтом; фінансову бухгалтерську звітність позичальників; розрахунки заборгованості по кредиту, процентів, комісійних, штрафних санкцій; статистичну та бухгалтерську звітність; розшифровку дебіторської, кредиторської заборгованості; звіт про фінансові результати (первинні документи та виписки з особових рахунків боржника, які підтверджують існування певних банківських операцій, нарахування позичальнику кредитних коштів, боргу по основній сумі кредиту та процентам) тощо.

Позивачу роз`яснено наслідки ненадання доказів, витребуваних судом, передбачені п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Сторонам роз`яснено їх права передбачені ст. 278 ЦПК України, щодо порядку та строків подання відзиву, заперечень тощо.

Станом на час розгляду справи клопотань про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін до суду не надходило.

Про відкриття провадження та про час і місце розгляду справи позивач і його представник повідомлені належним чином, про що свідчать роздруківки з електронного кабінета в підсистемі ЄСІТС про доставку електронного документа ( а.с. 38, 39, 40, 41).

Відповідачка повідомлялася про відкриття провадження та про час і місце розгляду справи, шляхом надсилання поштових відправлень на адресу її зареєстрованого місця проживання ( а.с. 42 ).

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проходив за відсутності учасників справи.

Суд, ознайомившись із позовною заявою, розглянувши матеріали справи, вважає, що така позовна заява підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Так, станом на 01.04.2025 позивач не виконав вимоги суду викладені в ухвалі від 04.03.2025 та не надав витребуваних судом оригіналів письмових (електронних) доказів на ствердження своїх позовних вимог.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що йому згідно договору відступлення прав вимоги №105-МЛ від 26.04.2024 укладеним між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до нього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 9531909 від 09.11.2023, боржником у яких є ОСОБА_1 .

Позивач звернувся до суду в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» та долучив до позовної заяви паперові копії письмових доказів, які завірені представником позивача електронним підписом. Отже долучені до позовної заяви паперові копії письмових доказів не є належним чином засвідченими копіями документів письмових ( електронних) у розумінні положень ст. ст. 95, 100 ЦПК України, з огляду на що суд зобов`язав позивача надати оригінали письмових доказів для огляду їх під час судового розгляду справи.

Всупереч наведеному позивач не виконав ухвалу суду від 04.03.2025, яку він та його представник отримали у електронному кабінеті 04.03.2025 ( а.с. 38, 39), та як наслідок позивач не надав належних і допустимих доказів про наявність кредитних зобов`язань у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та перевірити достовірність таких правовідносин суд не має можливості.

Згідно з статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Письмові докази - документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено ЦПК України. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених кваліфікованим електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього або іншої особи, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором (стаття 95 ЦПК України).

Окрім наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" стаття 7.

Постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 755/1549/22: зазначає, що отримавши процесуальні документи в електронній формі, суд має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов`язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного. Апеляційний суд не врахував, що оригіналом є саме документ в електронній формі, а його паперова форма - відтворена на папері копія. Тож передусім суд має досліджувати на предмет підписання електронний документ, а не його паперову копію.

Наразі процесуальний закон оперує трьома поняттями - «оригінал», «електронна копія» та «письмова копія» електронного доказу тощо.

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» тлумачить «оригінал електронного документа» як електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним чи прирівняним до власноручного підписом автора. У випадку, коли автор створює ідентичні за інформацією та реквізитами електронні документи або коли надсилає електронний документ кільком адресатам чи зберігає його на кількох носіях, то усі вони є оригіналами та мають однакову юридичну силу.

Суд доходить висновку, що за наведених обставин, а саме ненадання позивачем оригіналів паперових та електронних доказів, не видається можливим установленим порядком безспірно з`ясувати обставини щодо договірних відносин між сторонами та умов, на яких вони виникли, як стверджує позивач, зокрема, щодо відповідальності за порушення кредитних зобов`язань відповідачкою.

Отже, на думку суду не надання позивачем оригіналів витребуваних доказів вказує на невиконання ухвали суду від 04.03.2025 та відсутність можливості доведеності позивачем заявлених ним позовних вимог, а як наслідок неможливості розгляду такої справи по суті. Одночасно позивач не навів обґрунтованих, належних причин неможливості виконання ухвали суду. Слід зазначити, що тягар доведення неможливості належно виконати ухвалу суду лежить на виконавцеві. Позивач не навів жодної обґрунтованої причини, яка би звільнила його від обов`язку щодо доказування правомірності звернення до суду з таким позовом.

Так, стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно ч.2 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Однак незважаючи на належне повідомлення та отримання позивачем процесуальних документів суду, як вже зазначалося вище, станом на 01.04.2025 ухвала від 04.03.2025 не виконана і як наслідок витребувані судом оригінали письмових та електронних доказів, які містяться в кредитній справі ОСОБА_1 позивачем надані не були, належні обґрунтування щодо причин ненадання таких доказів також позивачем не наведені.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини, Україна зобов`язана гарантувати дотримання «справедливого і публічного розгляду справ впродовж розумного строку» в судочинстві.

За приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.92, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Враховуючи викладене, та, що для вирішення такого спору і для прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не надання позивачем витребуваних письмових (електронних) доказів, а також не повідомлення про неможливість подання таких доказів у строк встановлений судом, унеможливлює встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відтак в силу наведених вище положень статті 257 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальність «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Роз`яснити позивачу право на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Г. Л. Моргун