Decision № 126043640, 11.03.2025, Kobeliatskyi Raion Court of Poltava Oblast

532/2819/24

2/532/232/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2025 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Омельченко І.І.,

з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Галушко С.С.,

відповідач - Білицька селищна рада Полтавського району Полтавської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Полтавська районна державна адміністрація Полтавської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Галушка Сергія Станіславовича в інтересах ОСОБА_1 до Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

09 грудня 2024 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява адвоката Галушка Сергія Станіславовича в інтересах ОСОБА_1 до Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після смерті спадкодавця протягом шестимісячного строку позивач ОСОБА_1 подала до Кобеляцької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Інші спадкоємці заяв про прийняття спадщини та/або заяв про відмову від спадщини не подавали. Спадкодавець ОСОБА_2 не залишила заповіту. До дня смерті вона проживала одиноко. Єдиним спадкоємцем за законом першої черги на все майно є ОСОБА_1 . Після смерті спадкодавця залишилася спадщина, зокрема, земельна частка (пай) площею 3,94 ум.кад.га (2,39 га) на території Марківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області. В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Кобеляцької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) після смерті спадкодавця. Однак ОСОБА_1 не надала державному нотаріусу правовстановлюючі документи на спадкову земельну частку (пай), оскільки спадкодавець за життя не оформила їх. В зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно державний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Також вона зверталася в Полтавську районну державну адміністрацію Полтавської області щодо можливості видачі сертифіката на право на земельну частку (пай) на ім`я спадкодавця. Однак їй було роз`яснено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) не видається на ім`я померлої особи і це питання необхідно вирішувати в судовому порядку.

Таким чином, адвокат Галушко С.С. прохав суд визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) площею 3,94 ум.кад.га (2,39 га) на території Марківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (Білицька селищна територіальна громада).

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 10 грудня 2024 року по даній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження (а.с.41-43).

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.65-66).

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Представник позивача - адвокат Галушко С.С. подав заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримують та прохають задовольнити.

Представник відповідача Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області Бабчук В.В. подав заяву про розгляд справи без його участі. Не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судом установлено, що відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0283506, виданого 04 квітня 1998 року Олевською районною державною адміністрацією Житомирської області та зареєстрованого 13 березня 1999 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 374, ОСОБА_2 отримала право на земельну частку (пай) розміром 3,94 ум.кад.га на землях КСП «Україна» Тепеницької сільської ради Олевського району Житомирської області (а.с.21-22).

У 2005 році ОСОБА_2 відмовилася від земельної частки (паю), розташованої в ІІІ зоні радіоактивного забруднення, з метою отримання паю за місцем переселення (проживання). Її право власності на земельну частку (пай) розміром 3,94 ум.кад.га припинено, а дану земельну ділянку передано до земель запасу Тепеницької сільської ради.

Вказане підтверджується довідкою Олевського районного відділу земельних ресурсів від 02.12.2003 року № 268, розпорядженням голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області від 22.08.2005 року № 257, довідкою Олевської районної державної адміністрації Житомирської області від 25.08.2005 року № 161 (а.с.14,19-20).

У 2006 році за заявою ОСОБА_2 від 23.05.2006 року їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації, що посвідчує право власності на земельну частку (пай) площею 3,94 ум.кад.га за номером 257 на місцевості (в натурі) площею 2,39 га за межами населеного пункту на території Марківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області на підставі погодження Кобеляцького районного відділу земельних ресурсів від 23.05.2006 року № 408, висновку виконавчого комітету Марківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, листа Управління агропромислового розвитку Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області від 09.04.2008 року № 0/15/223, розпорядження голови Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області від 01.06.2006 року № 387, зі змінами внесеними розпорядженням голови Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області від 09.04.2008 року № 344 (а.с.15-17,25-26).

У 2009 році на замовлення ОСОБА_2 ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Марківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (а.с.28-34).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , яка до дня смерті проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , одиноко (а.с.10,12).

У листі відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 03.12.2024 року № 4781/15-24 зазначено, що згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадян членів КСП «Жовтнева Зоря» Кобеляцького району та ВАТ «Луценко» та Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадян членів КСП ім. Шевченка та ВАТ «Луценко» Кобеляцького району, відсутній запис щодо реєстрації та отримання ОСОБА_2 сертифікату на право на земельну частку (пай) (а.с.36).

Тому за життя ОСОБА_2 не встигла оформити право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_2 (а.с.11).

У передбачений законом строк ОСОБА_1 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 (а.с.54).

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом першої черги на майно спадкодавця.

Після смерті ОСОБА_2 залишилася спадщина, зокрема, земельна частка (пай) площею 3,94 ум.кад.га (2,39 га) на території Марківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

Постановою державного нотаріуса Кобеляцької державної нотаріальної контори від 02.12.2024 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_2 на земельну частку (пай) площею 3,94 ум.кад.га (2,39 фіз.га) на території Марківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, оскільки вона не надала правовстановлюючих документів на спадкову земельну частку (пай) (а.с.13).

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Положеннями статей 1216, 1217, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У ч. 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно роз`яснень п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай), основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акту про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР.

У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до п.п. 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно абз. 3 ч. 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність», паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Статтями 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено, що право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є зокрема, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту на право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Статтею 392 ЦК України передбачено, якщо право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою, таке право підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання.

Враховуючи, що за життя ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) площею 3,94 ум.кад.га (2,39 га) на території Марківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, ОСОБА_1 своєчасно прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , однак у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу не може оформити свої спадкові права, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право на дану земельну частку (пай).

Керуючись статтями 12, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов адвоката Галушка Сергія Станіславовича в інтересах ОСОБА_1 до Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) площею 3,94 ум.кад.га (2,39 га) на території Марківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (Білицька селищна територіальна громада).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя