Decision № 126031702, 21.03.2025, Ternopil Circuit Administrative Court

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1116/25

21 березня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провдженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - Відповідач 1, Головне управління ПФУ в Тернопільській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Відповідач 2, Головне управління ПФУ у Київській області), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №104850006440 від 13.02.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зменшенням пенсійного віку на 5 років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.05.1987 з 08.09.1997 по 12.09.1997 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 06.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії. Позивач звернулася до територіального органу із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку. Натомість, спірним рішенням було відмовлено у зв`язку із тим, що позивачем надано довідки, котрі неможливо взяти до уваги, адже в них не зазначені підстави для видачі та відсутнє посилання на первинні документи.

Із таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивач не погоджується, вважає його протиправним, а тому звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх пенсійних прав.

Ухвалою суду від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області подав до суду 19.03.2025 відзив на позовну заяву. Свою позицію аргументує тим, що за результатом розгляду наданого пакету документів, страховий стаж позивачки на дату звернення становить 26 років 02 місяці 28 днів. Оскільки, з наявних документів, які були надані, не встановлено факт перебування Позивача на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, так як подані довідки №168 від 15.09.1994 та №138 від 09.12.1992 про направлення дирекцією радгоспу Хабне (радгосп Поліський)у зону відчудження с. Варовичі, Поліського району, Київської області для проведення робіт по евакуації людей та майна в з 13.05.1986 по15.05.1986 та в с.Ковшилівка з 05.09.1986 по 06.09.1986 не взяті до уваги, оскільки у них не зазначені підставі видачі та відсутнє посилання на первинні документи.

За таких обставин, призначити позивачці пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає підстав.

З огляду на викладене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 25.04.1967, 06.02.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Органи Пенсійного фонду України з 01.04.2021 застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Територіальний орган фонду, який опрацьовував заяву про призначення пенсії відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №104850006440 від 13.02.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", мотивуючи тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 08.09.1997 по 12.09.1997, оскільки запис про прийняття на роботу здійснений із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в розділі «Відомості про роботу» в заголовку не зазначене повне найменування підприємства, а також в записі про звільнення відсутній номер та дата наказу. Також не взяті до уваги довідки №168 від 15.09.1994 та №138 від 09.12.1992, оскільки заявниця була направлена дирекцією радгоспу «Хабне»/ радгосп «Поліський» у зону відчуження для проведення робіт по евакуації людей та майна в с. Варовичі з 13.05.1986 по 15.05.1986 та в с. Ковшилівка з 05.09.1986 по 06.09.1986, в даних довідках не зазначені підстави видачі та відсутнє посилання на первинні документи. Поряд з цим, вищезазначені періоди роботи по евакуації частково перетинаються в часі з періодом навчання з 01.09.1983 по 28.03.1987 в Немішаївському радгоспі - технікумі, згідно диплома НОМЕР_2 від 28.03.1978 та згідно трудової книжки НОМЕР_3 записи про роботу в радгоспі «Поліський» у1986 році відсутні.

Про вказане рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №1000-0202-8/177921 від 11.11.2024.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).

Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі Закон №796-XII).

За змістом пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Відповідно до частини першою статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно із частиною третьою статті 55 Закону №796-XII, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-IV і цього Закону.

Статтею 10 Закону №796-ХІ визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які зокрема: безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів.

Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів (пункту 2 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ).

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону №796-ХІІ, зокрема пунктом 1 частини першої вказаної статті встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а із липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів зменшення віку становить - 10 років.

Відповідно до положень статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Приписами підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 65 Закону №796-XII посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях, тощо, є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22.03.2018 (справа №588/538/16-а), від 23.05.2018 (справа №398/3509/16-а), від 22.01.2019 (справа №295/1087/17).

Відповідно до п. 4 Порядку №551 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п`яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році (категорія 2) серії А синього кольору.

Отже, аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

Поряд з цим суд наголошує, що документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом №796-XII, є виключно посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи у зоні відчуження, евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням (категорія 2) Серія НОМЕР_4 від 15.01.1993, з відміткою про перереєстрацію (а.с.19).

Тобто, під час видачі, а також під час перереєстрації, позивачу вказаного посвідчення уповноваженим органом перевірялись обставини праці позивача у зоні відчуження у 1986 році.

З огляду на викладене, суд критично оцінює доводи відповідача, так як із довідки від 09.12.1992 №138 слідує, що Позивач під час аварії на Чорнобильській АЕС працювала зоотехніком по відгодівлі в радгоспі «Поліський» та направлялася для роботи до зони відчуження у проведенні робіт по евакуації людей і майна в с. Варовичі з 13.05.1986 по 15.05.1986 та в с. Ковшилівка з 05.09.1986 по 06.09.1986.

Згідно довідки від 15.09.1994 №168 слідує, що Позивач була направлена в 1986 році з 13.05.1986 по 15.05.1986 включно дирекцією радгоспу «Хабне»/нині радгосп «Поліський» для відселення людей і вивозу худоби із с. Варовичі Поліського р-ну, Киїзської обл., в цей час працювала на посаді зоотехніка.

Після аварії на Чорнобильській АВС працювала зоотехніком по відгодівлі ВРХ в радгоспі «Поліський» по 05.04.1994. Робота Позивачки в зоні відчуження у вказаний період також підтверджується довідкою від 25.12.1992, в якій наявні відомості про виплату заробітної плати

Таким чином, вказані довідки містять у собі необхідні відомості щодо періоду роботи позивача з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, населені пункти, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а отже, відповідає вимогам підпункту 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 та у сукупності з посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС свідчить про наявність підстав для призначення позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №310/6229/16-а.

Більше того, посвідчення позивачки недійсним не визнавалось, її статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється, в т.ч. і за наявними у статусній справі позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Тому, немає підстав ставити під сумнів законність отримання позивачем посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2, серії А).

Відтак, позивач має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 08.06.2022 у справі №805/3752/18-а, від 15.01.2021 у справі №520/7546/17, від 12.02.2020 у справі №497/1830/16-а.

Враховуючи наведене, висновки відповідача, викладені у спірному рішенні, не підтверджуються матеріалами справи, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області №104850006440 про відмову в призначенні позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо призначення позивачці пенсії, Пенсійним фондом при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії до страхового стажу позивачки не враховано періоду роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.05.1987 з 08.09.1997 по 12.09.1997, оскільки запис про прийняття на роботу здійснений із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в розділі «Відомості про роботу» в заголовку не зазначене повне найменування підприємства, а також в записі про звільнення відсутній номер та дата наказу.

З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно із ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які, містять відомості про періоди роботи.

Зокрема, з положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція №58) вбачаються наступні правила.

Пунктами 2.2 - 2.3 Інструкції №58 передбачено що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6 Інструкції № 58).

При цьому, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи архівних довідках.

Поряд з цим, слід зазначити, що при зверненні до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, позивачка долучила копію трудової книжки НОМЕР_1 від 08.05.1987.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачці безпідставно не зараховано до стажу періоди роботи з 08.09.1997 по 12.09.1997, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.05.1987.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Також суд зазначає й про те, що згідно правової позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, при розгляді аналогічного спору, зазначено "на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Отже, у зв`язку з визнанням протиправним і скасуванням рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 13.02.2024 №104850006440 у останнього відсутня можливість обирати декілька можливих варіантів дій: призначити пенсію позивачу чи ні. Тобто дискреція в цих правовідносинах відсутня, навпаки, відповідач зобов`язаний призначити позивачу відповідну пенсію.

Згідно п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За вказаних обставин, порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу позивачки період її роботи з 08.09.1997 по 12.09.1997, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.05.1987 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 06.02.2024.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судових витрат по справі немає.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №104850006440 від 1302.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській областізарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.09.1997 по 12.09.1997 та призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 06.02.2024.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 21 березня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769);

- Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження/місце проживання: пров. Андрія Саєнка, 10,м. Фастів,Фастівський р-н, Київська обл.,08500 22933548);

Головуючий суддяОсташ А.В.