Decision № 125950901, 19.03.2025, Hlobynskyi Raion Court of Poltava Oblast

Справа № 527/3609/24

провадження 2/527/242/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Свістєльнік Ю.М.,

за участю секретаря - Бородіної Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», який подано представником позивача - Мишевською Наталією Миколаївною до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2024 року представник позивача звернулася до Глобинського районного суду Полтавської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначила, що 11 вересня 2022 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 453619-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 11.09.2022 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти договір № 453619-КС-001 про надання кредиту. 11.09.2022 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 453619-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5864, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином 11.09.2022 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №453619-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України « Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 15000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 яка була вказана позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором у боржника станом на 14.09.2024 року утворилася заборгованість за Договором № 453619-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 47500,64 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 30250,64 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2250,00 грн.

На підставі вищевикладеного представник позивача просила стягнути з відповідача заборгованість в сумі 47500,64 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 30250,64 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2250,00 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, в позові просила проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та прохала їх задовольнити, не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань до суду не надавав, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 11.09.2022 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 453619-КС-001 про надання кредиту.

11 вересня 2022 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 453619-КС-001 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою (а.с. 28-31).

11.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 453619-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 15000,00 грн, строком на 16 тижнів - до 01.01.2023 року, комісія за надання кредиту 2250,00 грн, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 31520,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 12182,98 процентів. (а.с. 24-27).

Згідно з п.3 договору сторонами було погоджено також графік платежів.

На підтвердження укладення договору №453619-КС-001 від 11.09.2022 року позивачем надано візуальну форму послідовності дій клієнта щодо укладення цього договору, з якої вбачається, що 11.09.2022 року о 09:21:07 клієнт, використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , зайшов у особистий кабінет на сайті https://my.bizpozyka.com, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, паспортом споживчого кредиту, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 36-37).

З анкети клієнта від 14.09.2024 року вбачається, номер телефону позичальника ОСОБА_1 НОМЕР_1 та номер банківського рахунку НОМЕР_2 (а.с.40).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом станом на 16.09.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 , за кредитом становить 47500,64 грн, що складається з: 15000,00 грн - залишок заборгованості за кредитом; 30250,64 грн - залишок заборгованості за відсотками; 2250,00 грн - залишок заборгованості за комісією (а.с. 21).

30.12.2024 року до суду надійшли витребувані докази з яких вбачається, що банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ). З виписки за період 11.09.2022 по 01.01.2023 р. вбачається, що 11.09.2022 року на картку зараховано переказ на загальну суму 15000,00 грн.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагається, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/5 від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також Іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. З Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення вищевказаних договорів, на таких умовах шляхом їх підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позиція суддів Верховного Суду з питання «письмової форми» одностайна. Наприклад, у справі №561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 р. у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Судом враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 лютого 2023 року у справі № 910/23042/16, згідно із якими проценти за користування кредитом є зобов`язанням за кредитним договором та є складовим елементом плати за наданий кредит, що разом із тілом кредиту становлять загальну суму боргу і охоплюються поняттям «основна сума заборгованості із зобов`язань за кредитом».

Крім того, відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; - комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; - інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право позивача (як кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за Договором про надання кредиту.

Також, комісія за надання кредиту була відображена і в тексті Договору про надання кредиту №453619-КС-001 від 11.09.2022, який було погоджено відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Договором про надання кредиту.

Наведене узгоджується з висновками зробленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Бізнес Позика» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором за №453619-КС-001 про надання кредиту, розмірі 47500,64 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 30250,64 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2250,00 грн, задовольнивши позовні вимоги.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 207, 526, 527, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 280-289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», який подано представником позивача - Мишевською Наталією Миколаївною до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ: 41084239, юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) заборгованість за договором № 453619-КС-001 про надання кредиту від 11.09.2022 року, в розмірі 47500,64 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 30250,64 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2250,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» ( ЄДРПОУ: 41084239, юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф.411).

Представник позивача: Мишевська Наталія Миколаївна (адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф.411).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_3 ).

Суддя Ю. М. Свістєльнік