Decision № 125946041, 19.03.2025, Commercial Court of Sumy Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.2025м. СумиСправа № 920/24/25

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/24/25

за позовом Приватного акціонерного товариства Сумбуд (вул. Петропавлівська, буд. 86, м. Суми, 40000)

до відповідача Приватного закладу загальної середньої освіти ліцею Просперітас (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 52, м. Суми, 40030),

про стягнення 459 435 грн 36 коп.,

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 459 435 грн 36 коп., в тому числі 390 800 грн 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів за користування нерухомим майном, 51 579 грн 35 коп. інфляційних втрат, 17 056 грн 01 коп. 3% річних.

Ухвалою від 23.01.2025 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/24/25, задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Згідно зі ст. 248, 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Копія ухвали суду від 23.01.2025 доставлена в електронний кабінет відповідача 24.01.2025, що підтверджується довідкою Господарського суду Сумської області.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, будь-яких клопотань чи заяв не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

09.11.2021 між позивачем та відповідачем укладений договір оренди нерухомого майна за умовами якого відповідачу в строкове платне користування передане нерухоме майно: нежитлові будівлі за адресою м.Суми, вул. Г.Кондратьєва, 52, загальною площею 2939,90 кв.м., з метою розміщення загальноосвітнього навчального закладу та надання освітніх послуг. Договір укладений строком на 2 роки 11 місяців, до 08.10.2024 включно.

Майно передане в оренду за актом приймання-передачі нерухомого майна від 09.11.2021.

У 2022 році Приватне акціонерне товариство "Сумбуд" звернулось з позовом до Приватного закладу загальної середньої освіти "Сумський ліцей "Просперітас" про визнання недійсним договору оренди від 09.11.2021, витребування майна із незаконного володіння шляхом виселення (судова справа № 920/601/22).

Рішенням від 08 грудня 2022 року у справі № 920/601/22 Господарський суд Сумської області позов задовольнив, визнав недійсним договір оренди нерухомого майна, укладений між Приватним акціонерним товариством "Сумбуд" та Приватним загальноосвітнім навчальним закладом Сумська приватна гімназія "Просперітас" 09.11.2021, із застосуванням наслідків недійсності правочину шляхом зобов`язання Приватного закладу загальної середньої освіти "Сумський ліцей "Просперітас" повернути Приватному акціонерному товариству "Сумбуд" нерухоме майно - нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 52, загальною площею 2393,90 кв.м.

Постановою від 20.04.2023 Північний апеляційний господарський суд залишив рішення Господарського суду Сумської області від 08.12.2022 у справі № 920/601/22 без змін.

Ухвалою від 29.05.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного закладу загальної середньої освіти "Сумський ліцей "Просперітас" на рішення Господарського суду Сумської області від 08.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі № 920/601/22; зупинив виконання рішення Господарського суду Сумської області від 08.12.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі № 920/601/22 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що договір оренди від 09.11.2021 визнаний судом недійсним з моменту його укладення, тому з 09.11.2021 відповідач користується нерухомим майном без достатньої правової підстави. З посиланням на приписи ст. 1212-1214 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 9 листопада 2021 року до 9 січня 2022 року (два місяці) 390 800 грн безпідставно утриманих відповідачем коштів, які не сплачені позивачу за фактичне користування майном. Розрахунок здійснений позивачем виходячи з розміру орендної плати за користування майном в сумі 195 400 за місяць, що визначена у дослідженні спеціаліста від 06.01.2025. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України, виходячи з суми безпідставно утриманих коштів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Як вже зазначив суд, рішенням від 08 грудня 2022 року у справі № 920/601/22 Господарський суд Сумської області визнав недійсним договір оренди нерухомого майна, укладений між сторонами 09.11.2021, із застосуванням наслідків недійсності правочину шляхом зобов`язання Приватного закладу загальної середньої освіти "Сумський ліцей "Просперітас" повернути Приватному акціонерному товариству "Сумбуд" нерухоме майно - нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 52, загальною площею 2393,90 кв.м.

У рішенні, з урахуванням положень ст. 236 ЦК України, суд зазначив про припинення прав та обов`язків за договором у майбутньому, враховуючи особливість орендних правовідносин.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних.

У кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Системний аналіз ст. 1212, 1214 ЦК України у взаємозв`язку з приписами статей 3, 509 цього Кодексу дає підстави для висновку, що визначення моменту виникнення в особи (боржника) обов`язку з повернення потерпілому безпідставно набутого нею майна, з урахуванням справедливості, розумності та неприпустимості безпідставного збагачення однієї особи за рахунок іншої, передбачає доцільним урахування такого моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про володіння чужим майном без достатньої правової підстави.

У кондикційних правовідносинах момент виникнення в особи (набувача майна) обов`язку з повернення потерпілому безпідставно набутого майна визначається як у випадку відсутності підстав набуття, збереження чужого майна, так і у разі набуття майна за наявності правової підстави, яка згодом відпала, виходячи з аналізу та оцінки обставин, за яких особа набула, зберегла чуже майно (обставин відпадіння правової підстави набуття майна), тобто з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про безпідставність отримання майна.

Кондикційні зобов`язання залежно від наявності підстави набуття майна в момент такого набуття можна класифікувати на дві групи: підстави набуття такого майна не існувало навіть у момент отримання (набуття); підстава набуття існувала, але згодом припинила існувати (втратила свою силу, чинність тощо).

З урахуванням викладеного момент виникнення кондикційного зобов`язання можна визначити: у випадку відсутності підстави набуття чужого майна - лише виходячи з аналізу та оцінки обставин, за яких до особи потрапило чуже майно, тобто з моменту, коли особа могла дізнатись про безпідставність отримання майна; у випадку, коли підстава набуття майна існувала, але згодом відпала, - сукупністю обставин, що характеризують підставу, на якій майно було отримано, та обставин відпадіння цієї підстави.

Остання група правовідносин характеризується тим, що особа утримує майно, яке вона має повернути потерпілому, у зв`язку з відпадінням підстави набуття цього майна. Це стосується вимог, щодо яких кондикційні правовідносини є субсидіарними (ч. 3 ст. 1212 ЦК України), а саме: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Коли вирішується спір за переліченими вимогами, наприклад, про витребування майна з чужого незаконного володіння, ухвалюється судове рішення, яке підлягає виконанню у встановленому законом порядку. У такому разі саме судове рішення у разі його невиконання боржником дозволяє кваліфікувати зобов`язання як кондикційне.

З набранням відповідним судовим рішенням суду законної сили особа дізнається про володіння чужим майном без достатньої правової підстави і обов`язок повернути це майно іншій особі.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № Б26/161-09 (904/4631/22).

З урахуванням цієї правової позиції, обставин, на які вказує позивач в обґрунтування позову, суд зазначає, що правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно утриманих коштів, які не сплачені позивачу за фактичне користування майном відповідно до ст. 1212-1214 ЦК України за період з 9 листопада 2021 року до 9 січня 2022 року відсутні. Майно було передане відповідачу в оренду за договором від 09.11.2021 - підстава, на якій майно було отримано. Договір від 09.11.2021 визнаний судом недійсним і наслідки його недійсності шляхом зобов`язання повернути майно застосовані судом у рішенні Господарського суду Сумської області від 08 грудня 2022 року у справі № 920/601/22 (набрало законної сили 20.04.2023, виконання рішення зупинене відповідно до ухвали Верховного Суду від 29.05.2023) - обставини відпадіння підстави на якій майно було отримано, що мали місце після періоду, за який позивач просить суд стягнути безпідставно утримані кошти; визнаючи недійсним договір у справі № 920/601/22, господарський суд зазначив про припинення прав та обов`язків за договором у майбутньому.

За цих обставин суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 390 800 грн 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів за користування нерухомим майном за період з 9 листопада 2021 року до 9 січня 2022 року за відсутності правових підстав кваліфікувати зобов`язання як кондикційне, а також відмовляє у задоволенні похідних вимог про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 51 579 грн 35 коп. інфляційних втрат, 17 056 грн 01 коп. 3% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 13, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 19.03.2025.

СуддяД.В. Вдовенко