Decision № 125897941, 06.03.2025, Krolevetskyi Raion Court of Sumy Oblast

Справа № 577/6749/24

2/579/215/25

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2025 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі головуючого судді - Придатка В.М.,

за участі секретаря - Клишкової Ю.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кролевець цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 38000 гривень 00 копійок та 8422 гривень 40 копійок судових витрат, що складаються із судового збору в сумі 2422 гривень 40 копійок та 6000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог позову представник позивача посилається на те, що 23.05.2020 в особистому кабінеті на офіційному вебсайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі по текстуТОВ «Мілоан»), відповідачем подано заявку на отримання кредиту № 1112185. ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого ОСОБА_1 підтвердив прийняття умов кредитного договору № 1112185 від 23.05.2020, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному вебсайті. Таким чином, відповідач уклав кредитний договір № 11112185 від 23.05.2020 з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу перераховано кредитні кошти на його картковий рахунок в сумі 8000,00 гривень.

10 липня 2020 року згідно з умовами договору факторингу №01/07 відступлено право вимоги за Кредитним договором № 1112185 від 23.05.2020 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», яке, відповідно, набуло права вимоги до відповідача.

В свою чергу, 24.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу №1/15, відповідно до умов якого та згідно додатку № 1 до договору факторингу, він набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1112185 від 23.05.2020.

Згідно з договором факторингу, сума боргу перед новим кредитором становить 38000,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту8000,00 гривень; заборгованість за відсотками- 28800,00 гривень; заборгованість за комісією 1200,00 гривень. В зв`язку з викладеним позивач просить позов задоволити.

В судовому засіданні відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Пояснив, що вказані в договорі електронна пошта та номер мобільного телефону йому не належать, він не пригадує, що брав кредит у ТОВ «Мілоан». В ході судового засідання визнав, що кредит могли брати від його імені інші члени його родини. Оскільки на той момент у нього були істотні сімейні труднощі, пов`язані з тяжкими хворобами близьких осіб, він міг і забути, що брав кредит. Натомість просив врахувати, що він є військовослужбовцем, учасником бойових дій, тому просив звільнити від стягнення судових витрат по справі. Вважав нараховані відсотки неспівмірними до суми боргу і просив зменшити їх.

Заслухавши відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого позивач позивається про його відновлення шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Судом встановлено, що 23.05.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №1112185 (індивідуальна частина), згідно з умовами якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Сума (загальний розмір) кредиту становить 8000,00 гривень. Кредит надається строком на 30 днів з 23.05.2020. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом22.06.2020 (а.с.19-21).

Договір укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Мілоан» виконав умови кредитного договору та перерахував шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідача кошти в розмірі 8000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 20149640 від 23.05.2020 (а.с. 24).

10 липня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 01/07, відповідно до умов якого відбулося відступлення права грошової вимоги і за кредитним договором №1112185 (індивідуальна частина) від 23.05.2020, сума та розрахунок заборгованості було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан», що підтверджено договором факторингу № 01/07 від 10.07.2020 та витягом з додатку до Договору факторингу № 01/07 від 10.07.2020 (а.с.27-36).

24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» було укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого відбулося відступлення права грошової вимоги і за кредитним договором №1112185 (індивідуальна частина) від 23.05.2020, сума та розрахунок заборгованості було передано позивачу від попереднього кредитора ТОВ «Діджи Фінанс», що підтверджено договором факторингу № №1/15 від 24.01.2022 та витягом з додатку до Договору факторингу №1/15 від 24.01.2022 (а.с.37-40).

Згідно з Витягом з додатку до Договору факторингу №1/15 від 24.01.2022, заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту №1112185 від 23.05.2020 склала 38000,00 гривень, з яких: 8000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 28800,00 гривень - заборгованість за відсотками, 1200,00 гривеньборг по комісії (а.с.41).

Вказана сума заборгованості збігається із наданим первісним кредитором розрахунком заборгованості за кредитним договором №1112185 від 23.05.2020 за період з 23.05.2020 по 21.08.2020. (а.с.25).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1статті 530ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, частинами 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання)до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що укладаючи кредитний договір, відповідач отримав від ТОВ «Мілоан» кредит в сумі 8000 гривень 00 копійок на строк, визначений у договорі. Однак, свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, та після спливу строку, на який укладено договір, гроші кредитодавцю не повернув.

Судом також встановлено, що право вимоги щодо стягнення кредитної заборгованості до ОСОБА_1 набуло ТОВ «ФК «Пінг-Понг». Ці обставини, як і отримання відповідачем кредиту у розмірі 8000 гривень 00 копійок, останнім не оспорювалися.

У суду відсутні докази про те, що відповідач мав перешкоди для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості, однак він належним чином не виконував свої зобов`язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків, порушивши умови кредитного договору.

Таким чином суд дійшов висновку, що непогашена відповідачем сума основного боргу у розмірі 8000 гривень 00 копійок стягується позивачем правомірно.

Разом з тим, суд не погоджується із розрахунком позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за вказаним кредитним договором.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК Українив разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, тобто у межах погодженого сторонами кредитування.

Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2статті 1050ЦК України.

Так, статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), яка в силу частини 4 статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4528/16 ( пункти 81-85), проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Суд бере до уваги вищевказані висновки Верховного Суду та вважає, що нарахування відсотків за користування кредитом може здійснюватись на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України виключно протягом строку кредитування.

Так, за умовами укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору № 1112185 від 23.05.2020, його сторони погодили, що строк користування кредитом становить 30 днів, з 23.05.2020 по 23.06.2020, проте відповідно до складеного ТОВ «Мілоан» розрахунку, відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися позичальнику по 21.08.2020.

Тобто, право ТОВ «Мілоан» нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору23.06.2020, а тому, починаючи із зазначеної дати, нарахування процентів за користування кредитом не відповідає вимогам закону.

З огляду на викладене, суд відхиляє аргументи представника ТОВ «ФК «Пінг-Понг», викладені у запереченнях на додаткові пояснення у справі, про те, що первісний кредитор мав право нараховувати передбачені відповідним договором кредиту проценти позичальнику до повного погашення ним заборгованості.

За умовами кредитного договору №1112185 сторони погодили строк кредитування 30 днів (пункт 1.3.Договору). Проценти за користування кредитом: 4800,00 гривень, які нараховуються за ставкою 2.00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.5.2.Договору).

Судом встановлено, що відповідач отримав кредит в сумі 8000, 00 гривень строком на 30 днів. А тому, розмір процентів за період кредитування становить 4800, 00 гривень (8000 * 2% *30 днів), що узгоджується із визначеним розрахунком у Додатку № 1 до Договору №1112185.

Щодо стягнення комісії за користування кредитом.

Так, пунктом 1.5.1. Договору №1112185 передбачено, що комісія за надання кредит: 1200,00 гривень, яка нараховується за ставкою 15.00 відсотків від суми кредиту.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Великої Палати від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

В цій конкретній справі комісія визначена за надання кредиту, тобто за дії, які фактично первинний кредитор здійснював на власну користь, в зв`язку із чим Суд враховує вказані висновки Верховного Суду та вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до частини шостої статті 261 Цивільного кодексу України, за кредитним договором перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

Кредитний договір укладений 23 травня 2020 року до 23 червня 2020 року. Перебіг позовної давності розпочався із 24 червня 2020 року, строк позовної давності за загальним правилом 3 (три) роки.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжується.

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих положень ЦПК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки позовної давності продовжуються на строк його дії.

Воєнний стан неодноразово продовжувався та є чинним на цей час на території України

Таким чином, перебіг позовної давності по даному кредитному договору не закінчився, в зв`язку із чим доводи відповідача щодо застосування строку позовної давності та відмови на цій підставі в задоволенні позову судом відхиляються.

Відповідно до статті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчинення чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно, справа розглянута на підставі наявних доказів, за результатами дослідження яких суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 6000,00 гривень

В обґрунтування розміру понесених витрат позивач надав копії таких документів: копію Договору № 43657029 про надання правової допомоги від 07.08.2024; копію Додаткової угоди № 1112185 від 11.11.2024; копію Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., від 11.11.2024; копію Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 11.11.2024 (а.с.54-60).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, пропорційності задоволених судом позовних вимог, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 3000,00 гривень.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ТОВ «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 задоволено частково, з останнього на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 815 гривень 97 копійок із розрахунку: 12800,00*2422,40/38000.

Однак, відповідно до п.12 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці під час виконання службових обов`язків. Оскільки,указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року введено правовий режим воєнного стану на території України строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, востаннє до 09.05.2025 року, то суд вважає, що відповідач є військовослужбовцем під час виконання службових обов`язків, оскільки він виконує свій службовий обов`язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України, в зв`язку з чим він звільнений від сплати судового збору в даній справі.

Відповідно до ч.6ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи положення ч.6ст.141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 815,97 гривень, сплачений 27.11.2024 року згідно з квитанцією № 2711СЗ-389 (а.с.7), підлягає компенсуванню позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст. ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» місцезнаходження юридичної особи: Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029, до ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» заборгованість за кредитним договором №1112185 від 23 травня 2020 року в розмірі 14800 (чотирнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп., з яких: 8000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 4800 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» судові витрати у сумі 3000 (три тисячі) грн 00 копійок за надання професійної правничої допомоги.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» 815гривень 97копійок сплаченого судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 17.03.2025.

Суддя В. М. Придатко