Decision № 125897937, 06.03.2025, Krolevetskyi Raion Court of Sumy Oblast

Справа № 579/2607/24

2-а/579/5/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2025 року Кролевецький районний суд Сумської області в складі головуючого судді - Придатка В.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по спарві про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не у автоматичному режимі, серії ЕНА №3326324 та серії ЕНА №3326458 від 23 жовтня 2024 року,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управлінняНаціональної поліціїв Чернігівськійобласті проскасування постановсерії ЕНА№3326324та серіїЕНА №3326458від 23жовтня 2024року про накладення адміністративних стягнень по справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, та закриття провадження.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 23 жовтня 2024 року відносно нього складено постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3326324 та серії ЕНА №3326458 від 23 жовтня 2024 року, відповідно до яких він визнаний винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст.121 та ч.1 ст.121-3 КУпАП.

В оскаржуваних постановах зазначено, що ОСОБА_1 24.10.2024 року о 14 годині 40 хвилині по вул. Братів Шевченка, 17, с. Риботин керував трактором БЕЛАРУС 82.1 номерний знак НОМЕР_1 та буксирував причіп 2ПТС-4, на якому був відсутній державний номерний знак, чим порушив п.2.9в ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.121-3 КУпАП, а також що ОСОБА_1 24.10.2024 року о 14 годині 58 хвилині по вул. Братів Шевченка, 17, с. Риботин керував трактором БЕЛАРУС 82.1 номерний знак НОМЕР_1 та буксирував причіп 2ПТС-4, який мав технічні несправності, а саме, відсутність зовнішніх світлових приладів, чим порушив п.31.4.3 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.121 КУпАП.

Із вказаними постановами він не згоден, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, враховуючи наступне.

Позивач вважає, що він був притягнутий до адміністративної відповідальності незаконно з порушенням норм матеріального та процесуального права з таких підстав:

1) позивач вказаних порушень не скоював, про що повідомляв інспекторів поліції, і пояснював, що не вважає себе винним;

2) як видно з оскаржуваних постанов, будь-яких доказів скоєння позивачем вказаних адміністративних правопорушень, до них не додавалося;

3) право на захист, передбачене ст.268 КУпАП, інспекторами поліції позивачу не були роз`яснені.

Відповідач Головне управління Національної поліції в Чернігівській області за змістом відзиву заперечував проти задоволення позову, наголосив, що статус водія транспортного засобу накладає підвищену соціальну відповідальність та вимагає додаткової дисципліни і неухильного виконання нормативно-правових актів. Стверджував, що порушення, допущене позивачем, доведене поза сумнівом, постанова винесена законно. Надав та просив дослідити копію відеозапису з нагрудної боді-камери інспектора поліції, яким складено постанову.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, враховуючи таке.

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3326324 від 23 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 24.10.2024 року о 14 годині 40 хвилині по вул. Братів Шевченка, 17, с. Риботин керував трактором БЕЛАРУС 82.1 номерний знак НОМЕР_1 та буксирував причіп 2ПТС-4, на якому був відсутній державний номерний знак, чим порушив п.2.9в ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.121-3 КУпАП (а.с.20).

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3326458 від 23 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 24.10.2024 року о 14 годині 58 хвилині по вул. Братів Шевченка, 17, с. Риботин керував трактором БЕЛАРУС 82.1 номерний знак НОМЕР_1 та буксирував причіп 2ПТС-4, який мав технічні несправності, а саме, відсутність зовнішніх світлових приладів, чим порушив п.31.4.3 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.121 КУпАП (а.с.21).

Згідно з дослідженими у суді відеозаписами з боді-камери працівника поліції та з відеореєстратора, вбачається, що дійсно 24.10.2024 року інспекторами ВП№1 (смт Короп) Новгород-Сіверського РВП Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Тузом Іваном Олександровичем та Іваницьким Ігорем Олексійовичем було зупинено Максименка В.М. у зв`язку з тим, що останній здійснював рух транспортним засобом БЕЛАРУС 82.1 номерний знак НОМЕР_1 та буксирував причіп 2ПТС-4, який мав технічні несправності, а саме, відсутність зовнішніх світлових приладів, і не мав державного номерного знаку. За змістом відеозапису встановлено також, що ОСОБА_1 не заперечував ту обставину, що на причепі відсутній номерний знак і вказаний номерний знак, що знаходився у кабіні трактора, інспекторам пред`явив, пояснивши, що він просто підміняє, тому його вини немає. При цьому не спростував, що перед виїздом мав змогу і обов`язок виявити несправності і недоліки транспортного засобу та причепа і усунути їх. Права, передбачені ст.268 КУпАП, позивачу були роз`яснені, що також додатково підтверджується наявністю підписів у відповідних графах 8 оспорюваних постанов про адміністративні правопорушення.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність допущених позивачем порушень п. 2.9в, 31.4.3 ПДР, як зазначено в оскаржуваній постанові, та про наявність у його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч.1 ст.121-3 КпАП України.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, оскільки в матеріалах справи наявні документи та матеріали, які у їх сукупності можуть бути визнані судом, як докази про вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про дорожній рух», порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху (далі-ПДР), що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 5 ст. 14 Закону «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до вимог п. 2.9. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, № 1306 (надалі-ПДР) наголошує, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака, або з номерним знаком, що:

не належить цьому засобу;

не відповідає вимогам стандартів;

закріплений це в установленому для цього місці;

закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;

неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Як слідує зі змісту положень п. 31.1. ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п.п. 31.3. ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: а) у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху; б) якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю); в) якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів; г) у разі порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв.

Пунктом 31.4 ПДР України передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема: 31.4.1. Гальмові системи, 31.4.2. Рульове керування, 31.4.3. Зовнішні світлові прилади, 31.4.4. Склоочисники і склообмивачі вітрового скла, 31.4.5. Колеса і шини, 31.4.6. Двигун., 31.4.7. Інші елементи конструкції: а) немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду; б) не працює звуковий сигнал; в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість; г) не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла; ґ) зруйновано корінний лист або центральний болт ресори; д) зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги). Є люфти в з`єднаннях рами мотоцикла з рамою бокового причепа; е) відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики; є) відсутні: медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусів, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж; знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі; на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т - противідкотні упори (щонайменше два); проблискові маячки оранжевого кольору на великовагових та великогабаритних транспортних засобах; працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі; ж) відсутні ремені безпеки та підголовники в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією; з) ремені безпеки не в робочому стані або мають видимі надриви на лямках;и) на мотоциклі немає передбачених конструкцією дуг безпеки; і) на мотоциклах і мопедах немає передбачених конструкцією підніжок, на сідлі - поперечних рукояток для пасажира; ї) відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Правил.

Відповідно до ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.121 та ч.1 ст.121-3 КУпАП, розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Зокрема, розгляд справ, передбачених ч.1 ст.121 та ч.1 ст.121-3 КУпАП, здійснюється, відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП та п.2 Розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395, на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Таким чином, приписами КУпАП встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За змістом п.2 Розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 2395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 2408/27853, вбачається, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст.283 КУпАП.

Із змісту Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 2395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 2408/27853, вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі протягом десяти днів з дати вручення такої постанови у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом…,який вирішить спір щодо його прав та обов`язків …».

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Срамек проти Австрії» (case Sramek v. Austria, § 36) зазначив, що орган влади, який не є судом держави, для виконання статті 6 § 1, може розглядатися як «суд» у змістовному значенні цього терміна.

На думку суду, в даному випадку поняття «суд» може розглядатися у змістовному значенні щодо відповідача у справі, так як, останній відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та вимог КУпАП наділений повноваженнями одноособово вирішувати справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності та застосування до неї заходу адміністративного стягнення.

Таким чином, відповідач, будучи уповноваженим діяти від імені держави, при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності повинен був дотримуватися критеріїв незалежності та безсторонності, передбачених ст. 6 Конвенції.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються серед іншого протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у графі «до постанови додається» не зазначено, що до неї додаються будь-які відео чи фото докази, при цьому відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення не лише у випадку фіксації правопорушення здійсненої у автоматичному режимі, а й у інших випадках, оскільки ч. 3ст. 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Вимоги ж до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режими, визначені частиною четвертою вказаної статті.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові, - постанова ВС від 15.11.2018, №524/5536/17.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 13.03.2020 справа №234/6323/17, від 31.10.2019 справа №398/3566/16-а, від 30.05.2018 справа №337/3389/16-а.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У справі Barbera, Messequeand Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 06 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98)

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характерКодексу про адміністративні правопорушення(п.21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України Суд дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Тому, відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду України від 23.10.2019 у справі №357/10134/17).

Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова Верховного суду від 15.03.2019 №686/11314/17).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).

Крім того, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем (висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26.04.2018 справа №338/1/17).

У даному випадку, фактичні дані, які містяться в постановах про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121-3 та ч. 1 ст. 121 КУпАП, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови, відповідачами не спростовано, адже не надано належних та достатніх доказів на підтвердження дотримання встановлення процедури розгляду справи про вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121-3 КУпАП та ч. 1 ст. 121 КУпАП.

В порушення вимог вказаної статті відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання усіх передбачених законом вимог щодо процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними і допустимими доказами правомірності прийнятих постанов, вважаю, що постанови підлягають скасуванню.

Із такою позицією суду погоджується і Верховний Суд, що вбачається із постанови від 23.10.2019 року справа №357/10134/17 висновком якого є те, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Ч.3 ст. 286 КАС України містить вичерпний перелік дій суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності зокрема суд має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Позивач у позові просить також стягнути з відповідача витрати, понесені на правничу допомогу, в розмірі 10000 грн.

У статті 59 Конституції України закріплено право кожної людини на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 (справа № 379/1418/18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Як убачається із матеріалів справи, 01 листопада 2024 року між адвокатом Зощенком Валерієм Вікторовичем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги, в якому зазначено, що вартість послуг за надання правничої допомоги становить 10000 грн. В якості доказів оплати надано квитанцію до прибуткового касового ордера №44 від 01.11.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатив гонорар адвокату Зощенко В.В. в розмірі 10000,00 грн.

Аналізуючи надану стороною позивача копію попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат від 01.11.2024, слід зазначити, що стягнення коштів за участь адвоката в судових засіданнях у суді першої інстанції, на що витрачено одну годину, не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, оскільки у даній справі адвокат Зощенко В.В. участі в судових засіданнях не приймав, а розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, а також часткове задоволення позовних вимог позивача, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати, понесені останнім на правничу допомогу, в сумі 2000,00 грн, яка є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог та відповідає критерію пропорційності.

Керуючись ст.ст.122, 222, 251, 252, 258, 268, 278-280, 283-285, 288 КУпАП України, ст.ст. 2, 13, 72-73, 79, 90, 132, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі, задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕНА №3326324 від 24жовтня 2024року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн, та надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Скасувати постанову серії ЕНА №3326458 від 23 жовтня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, та надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (адреса місцезнаходження: 14000, Чернігівська обл., місто Чернігів, Пр.Перемоги, будинок 74, ЄДРПОУ 40108651).

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи в порядку письмового провадження - в той же строк з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Кролевецький районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. М. Придатко